?
03 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/14122/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Волковицької Н. О., Рогач Л. І.,
секретар судового засідання - Кондратюк Л. Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс "Рапід" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 (колегія суддів: Іоннікова І. А., Михальська Ю. Б., Тищенко А. І.) у справі
за позовом керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс "Рапід" про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії,
за участю:
прокурора - Колодяжної А. В.,
представника позивача - Буханистого О. В.,
представника відповідача - Качарби В. П.,
Короткий зміст позовних вимог
1. Керівник Деснянської окружної прокуратури міста Києва (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс "Рапід" (далі - ТОВ "Рапід") про:
- розірвання договору оренди земельної ділянки площею 4,5628 га, що розташована на масиві Чорторий у Деснянському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:206:0049), який укладений між Київською міською радою та ТОВ "Рапід" і зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 09.09.2005 за № 62-6-00258, з урахуванням редакції договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н. П. від 09.06.2016 за реєстровим № 169;
- зобов'язання ТОВ "Рапід" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 4,5628 га, яка розташована на масиві Чорторий у Деснянському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:206:0049), у стані, придатному для її подальшого використання.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 прийнято позовну заяву Прокурора до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
3. 24.12.2024 до суду першої інстанції від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з клопотанням про витребування доказів.
4. Відповідач у відзиві на позовну заяву поставив позивачу три питання:
1) у зв'язку з чим та через які обставини Київською міською радою не було затверджено проект Генерального плану розвитку Києва та приміської зони до 2025 року?
2) чи передбачено чинним Генеральним планом розвитку міста Києва та приміської зони можливість здійснювати будівництво капітальних будівель на орендованій відповідачем земельній ділянці?
3) у зв'язку з чим з вересня 2018 року Київська міська рада перешкоджає відповідачу користуватися земельною ділянкою для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу?
5. Оскільки позивачем на поставлені йому відповідачем питання не було надано відповіді, відповідач звернувся до суду із заявою, в якій просив зобов'язати позивача надати відповіді на питання у встановленому законом порядку.
6. У підготовчому засіданні 19.02.2025 суд зобов'язав позивача надати відповіді на поставлені у відзиві питання.
7. Позивачем 06.03.2025 надано відповіді на поставлені відповідачем питання у формі простої заяви.
8. Вивчивши надані позивачем відповіді, суд першої інстанції в ухвалі від 12.03.2025, зазначив таке:
- у своїй позовній заяві Прокурор, якого підтримує й позивач, зазначає про необхідність розірвання договору оренди земельної ділянки, зокрема, з підстав невиконання відповідачем як орендарем вимог пункту 8.4 договору, який зобов'язує останнього завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору;
- заперечуючи проти цих доводів Прокурора, відповідач вказує на відсутність його вини в порушенні умов пункту 8.4 договору, оскільки орендована ним земельна ділянка відноситься до зони зелених насаджень відповідно до Генплану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, що унеможливлює здійснення передбаченої спірним договором забудови;
- обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач закономірно поставив позивачу питання № 2: "Чи передбачено чинним Генеральним планом розвитку міста Києва та приміської зони можливість здійснювати будівництво капітальних будівель на орендованій Товариством земельній ділянці?", очікуючи отримати на нього вичерпну відповідь, оскільки таким правом його наділяє стаття 90 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);
- натомість, аналізуючи надану позивачем відповідь, суд дійшов висновку, що вона не є вичерпною та не дає змоги дійти однозначного висновку щодо пов'язаної з ним обставини. Так, позивач надає пояснення з посиланнями на нормативно-правові акти, які жодним чином не відповідають на запитання відповідача щодо можливості здійснення ним забудови на спірній ділянці відповідно до Генерального плану розвитку Києва та приміської зони.
- суд враховує, що вказана обставина досліджувалась судами при розгляді справи № 910/6668/19 за позовом ТОВ "Рапід" до Київської міської ради та ОСОБА_1 , державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання недійсним та скасування рішення, визнання протиправними дій державного реєстратора.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
9. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 позов Прокурора залишено без розгляду.
10. Постановляючи вказану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач систематично ухилявся від виконання обов'язку з надання відповідей на поставлені іншим учасником справи запитання про обставини, що мають значення для справи, не подав без поважних причин витребувані судом докази, а також не виконував обов'язки, передбачені пунктами 2, 4, 5- 7 частини другої статті 42 ГПК України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність залишення позову Прокурора без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України.
11. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 скасовано. Матеріали справи передано на розгляд Господарському суду міста Києва.
12. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що надання чи ненадання позивачем письмових пояснень щодо його думки з приводу поставлених відповідачем питань не може вплинути на повне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин, що мають значення в даній справі, та, відповідно, ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Короткий зміст касаційних скарг
13. ТОВ "Рапід" у касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
14. Суд касаційної інстанції відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.
15. У касаційній скарзі ТОВ "Рапід" наполягає на тому, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права - статей 90, 226 ГПК України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 09.05.2023 у справі № 910/14795/20, від 18.11.2022 у справі № 905/458/21.
16. Скаржник також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України в сукупності з нормами статті 90 ГПК України в контексті наявності підстав для залишення позову без розгляду в разі неподання позивачем доказів - відповідей на питання, які поставлені відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Позиції інших учасників справи
17. У відзиві на касаційну скаргу Прокурор просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, наполягаючи на тому, що місцевий господарський суд, залишивши позовну заяву без розгляду, ухилився від розгляду позову по суті, внаслідок чого позбавив Прокурора в особі позивача можливості реалізувати своє право на отримання судового захисту.
Позиція Верховного Суду
18. Предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного суду від 02.07.2025, якою скасовано ухвалу місцевого суду від 12.03.2025 про залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України.
19. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
20. Надаючи висновок щодо правильного застосування вказаної норми процесуального права, Верховний Суд неодноразово вказував, що залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з'явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору (див. постанови від 18.03.2021 у справі № 911/802/20, від 12.09.2019 у справі № 910/498/18).
21. Верховний Суд акцентував на тому, що у цьому випадку йдеться про ігнорування позивачем своїх процесуальних обов'язків і вимог суду, що унеможливлює розгляд господарським судом і вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.
22. У справі, що переглядається, залишаючи позов Прокурора без розгляду, суд першої інстанції зауважив на тому, що позивач систематично ухилявся від виконання обов'язку з надання відповідей на поставлені іншим учасником справи запитання про обставини, що мають значення для справи, не подав без поважних причин витребувані судом докази.
23. Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
24. Статтею 90 ГПК України передбачено право учасників справи поставити запитання іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи. Так, учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.
25. Учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов'язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті.
26. На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням.
27. Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п'ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - за п'ять днів до першого судового засідання.
28. Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання.
29. Якщо поставлене запитання пов'язане з наданням доказів, що підтверджують відповідні обставини, учасник справи разом із заявою свідка надає такі докази.
30. Учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання з підстав, визначених статтями 67, 68 цього Кодексу; якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи; якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань.
31. За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов'язати учасника справи надати відповідь.
32. Верховний Суд у постанові від 09.05.2023 у справі № 910/14795/20, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, зробив висновок про те, що письмове опитування учасників як свідків є одним із видів доказів, на підставі яких може бути встановлено наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторони.
33. Отже, стаття 90 ГПК України регулює порядок надання доказів та інформації у господарському процесі. Згідно з цією статтею суд може вимагати від сторін надання необхідних документів та пояснень. Якщо сторона не надає відповіді на запити суду, це може ускладнити процес з'ясування обставин справи, проте ненадання позивачем відповідей в порядку, передбаченому статтею 90 ГПК України, не є безумовною підставою для залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України.
34. При цьому рішення про залишення позову без розгляду приймається судом у кожному конкретному випадку, виходячи з обставин справи. Якщо суд вважає, що ненадання відповідей не перешкоджає розгляду справи, він може продовжити розгляд справи по суті на підставі наявних доказів.
35. Суд зазначає, що судовий процес, в першу чергу, спрямований на вирішення спору шляхом винесення відповідного судового рішення, і лише у випадку обґрунтованої неможливості розгляду справи за недостатністю доказів, які були витребувані та є необхідними, суд може залишити позов без розгляду (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 926/1333/21).
36. Проте суд першої інстанції при винесенні ухвали про залишення позову без розгляду належним чином не обґрунтував, яким чином неподання позивачем витребуваних судом відповідей на запитання відповідача перешкоджає розглянути і вирішити спір по суті на підставі наявних у справі доказів.
37. При цьому висновки щодо застосування пункту 4 частини першої статті 226 ГПУ України, викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 905/458/21, не підлягали врахуванню та були помилково враховані судом першої інстанції при винесенні ухвали про залишення позову без розгляду з підстав ненадання позивачем витребуваних судом доказів, оскільки висновки у справі № 905/458/21 були зроблені Верховним Судом за наслідком перевірки правильності дій суду щодо залишення позову без розгляду у разі неявки позивача у судове засідання, зокрема: 1) у разі належного повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) у разі неявки позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) у разі неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
38. В свою чергу апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що ненадання позивачем письмових пояснень з приводу поставлених відповідачем питань не може вплинути на повне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин справи та, відповідно, постановлення законного і обґрунтованого рішення, у зв'язку з чим підстави для залишення позову без розгляду згідно з пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України відсутні. Суд першої інстанції не був позбавлений можливості розглянути і вирішити спір по суті на підставі наявних у справі доказів.
39. За наведених мотивів, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанцій підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до місцевого господарського суду.
40. Таким чином, перевіривши постанову суду апеляційної інстанції в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не знайшли підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
41. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
42. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).
Судові витрати
43. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс "Рапід" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 у справі № 910/14122/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Н. О. Волковицька
Суддя Л. І. Рогач