адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
09.09.2025 Справа № 917/957/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Сьомкіній А.В. за участю представника позивача - Пінчук М.А., представники відповідача та третьої особи - не з'явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічно-ремонтний завод", проїзд Галузевий, 5, м. Кременчук, Полтавська область, 39610
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький ремонтно-механічний завод", вул. 29 вересня, 10/24, офіс 62А, м. Кременчук, Полтавська область, 39600
третя особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Автозаводський відділ державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Ігоря Сердюка, 43, м. Кременчук, Полтавська область, 39600)
про зняття арешту з майна, -
встановив:
13.05.2025 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява "Механічно-ремонтний завод" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" про зняття арешту з нерухомого майна ТОВ "Механічно-ремонтний завод" - гаража та побутових приміщень за адресою Полтавська область, м. Кременчук, Проїзд Галузевий, 5, накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.12.2004 року серія АЕ №554071, виданої державним виконавцем Автозаводського районного ВДВС управління юстиції Васильєвим Р. О., реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 1579325 від 28.12.2004 року (вх. № 989/25).
Ухвалою від 15.05.2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі; ухвалив розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 17.06.2025 року на 10 год. 30 хв., а також залучив до участі у справі Автозаводський відділ державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.
20.05.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача - Пінчука М. А. надійшла заява про його участь в судовому засіданні 17.06.2025 року по справі № 917/957/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №6690).
Ухвалою від 21.05.2025 року суд задовольнив заяву представника позивача - Пінчука М. А. про його участь в судовому засіданні Господарського суду Полтавської області 17.06.2025 року о 10:30 год. по справі № 917/957/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У зв'язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці засідання суду 17.06.2025 року не відбулося.
Ухвалою від 21.07.2025 року суд призначив підготовче засідання по справі № 917/957/25 на 12.08.2025 року на 11:00 год.
Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 12.08.2025 року судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 09.09.2025 року на 09:00 год.
Відповідач та третя особа правом на подачу заяв по суті і участі в судових засіданнях не скористалися, були належним чином та завчасно повідомлені судом про дати судових засідань (арк. справи 44,45,56,57,63,64,75,76).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
В судовому засіданні 09.09.2025 року за результатами розгляду справи суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, роз'яснив порядок та строки оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомив коли буде виготовлено повний текст рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, суд встановив наступне.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що спір стосується звільнення з-під арешту нерухомого майна, що знаходиться у власності позивача, накладеного постановою третьої особи.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що йому стало відомо про наявність арешту, накладеного на належне позивачу нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, проїзд Галузевий, буд. 5.
Так, відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.12.2004 р. серія АЕ № 554071 державним виконавцем Автозаводського районного відділу державної виконавчої служби управління юстиції при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження по наказу № 8/266, виданого 12.08.1999 р. Господарським судом Полтавської обл. накладено арешт на майно ЗАТ «Ремонтно-механічний завод» (код 003803391), а саме - гараж з побутовими приміщеннями за адресою: м. Кременчук, проїзд Галузевий, буд. 5, та заборонено його відчуження.
Згідно відомостей з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, розміщене за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, проїзд Галузевий, буд. 5, належить на праві власності ТОВ «Механічно-Ремонтний Завод» (код ЄДРПОУ 13951984). Дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 15.12.2004 р. Також, відомості містять інформацію про наявність обтяження у вигляді арешту нерухомого майна. Об'єктом обтяження є гараж та побутові приміщення, розміщені за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, проїзд Галузевий, буд. 5 (арк. справи 20).
На думку позивача, арешт було накладено помилково, а тому, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Як докази обґрунтованості позовних вимог позивач надав до позову: інформацію Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідь Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці від 28.03.2025 р. № 67595, відповідь Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори від 28.03.2025 р. № 745/01-16, заяву про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна від 17.12.2004 р. вих. № 32703, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.12.2004 р. серія АЕ №554071, відповідь від 09.04.2025 р. № 01-19/359/2025 р. Господарського суду Полтавської області, Свідоцтво про право власності від 15.12.2004 р. серія ЯЯЯ №071081, витяг про реєстрацію права власності, витяг з ЄДР юридичних осіб.
Відповідач та третя особа доказів суду не подали.
При вирішенні спору суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст. 319, 321 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 59 цього Закону).
Встановлені у справі обставини свідчать, що право власності на будівлю, розташовану за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, проїзд Галузевий, буд. 5, належить ТОВ «Механічно-Ремонтний Завод», дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 15.12.2004 р., що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 15.12.2004 р. серія ЯЯЯ №071081, відомостями з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно (арк. справи 25-26).
Також, відомості містять інформацію про наявність обтяження у вигляді арешту нерухомого майна. Об'єктом обтяження є гараж та побутові приміщення, розміщені за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, проїзд Галузевий, буд. 5 (арк. справи 20).
Підставою обтяження майна стала постанова ЕА 1554071 від 16.12.2004 р. державного виконавця Васильєва Р.О. ВДВС Автозаводського РУЮ, у якій зазначено про накладення арешту на майно, власником якого є ЗАТ «Ремонтно-механічний завод» (код 00380391, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Б.Хмельницького, буд. 16), тобто відповідач. Реєстрація обтяження здійснена 28.12.2004 р. Першою Кременчуцькою державною нотаріальною конторою (арк. справи 22-23).
Згідно відповіді Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці від 28.03.2025 р. № 67595 повідомлено, що у базі даних АСВП відсутні данні щодо підстав накладання арешту на нерухоме майно ТОВ «Механічно-Ремонтний Завод» за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, проїзд Галузевий, буд. 5, виконавче провадження було передано до архіву, та в подальшому було знищено у зв'язку із закінченням строку зберігання (арк. справи 21).
На запит позивача було надано відповідь від 28.03.2025 р. № 745/01-16 Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори, до якої додано копії заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна від 17.12.2004 р. вих. № 32703 та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.12.2004 р. серія АЕ №554071 (арк. справи 22-23).
Згідно відповіді Господарського суду Полтавської області від 09.04.2025 р. № 01-19/359/2025 р. на запит позивача у зв'язку із закінченням строку зберігання матеріали справи №8/226 знищені на підставі Акту № 1 від 14.05.2008 р. (арк. справи 24).
Таким чином, з наявних доказів вбачається про накладення арешту на майно позивача, тоді як боржником у постанові ЕА 1554071 від 16.12.2004 р. державного виконавця Васильєва Р.О. ВДВС Автозаводського РУЮ зазначено про накладення арешту на майно, власником якого є ЗАТ «Ремонтно-механічний завод» (відповідач),
Тобто, позивач, як власник майна, набутого у встановленому законом порядку, не може в повному обсязі здійснювати свої повноваження щодо користування та розпорядження набутим майном, що в силу приписів законодавства не є допустимим.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.
За таких обставин особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому можливість заявлення вимоги лише про зняття арешту з майна є допустимим виключно у разі відсутності спору або невизнання такого права (постанова Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 903/206/18).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (постанови від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18, від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16, від 07 квітня 2021 року у справі № 174/474/17).
Вважаючи свої права як власника порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому, посилаючись на відсутність спору у даному випадку про право власності на майно, просив суд зняти арешт з нерухомого майна. При цьому, відповідачем за вимогами позовної заяви позивачем вказано Приватне акціонерне товариство "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" ( вул. 29 вересня, 10/24, офіс 62А, м. Кременчук, Полтавська область, 39600). Автозаводський відділ державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції визначено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18, предметом спору у якій було звільнення з-під арешту нерухомого майна в порядку ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна.
Стаття 59 Закону України "Про виконавче провадження" є спеціальною, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно такої особи. У разі виникнення такого спору належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту.
Суд враховує наявність в матеріалах справи належних та допустимих доказів належності арештованого нерухомого майна на праві власності позивачу та відсутність оспорювання або невизнання такого права з боку інших осіб. Згідно із ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа має право звернутися до суду з позовом як про визнання права власності на майно, на яке накладено арешт, та зняття з нього арешту, так і з позовом лише про зняття з такого майна арешту, що було правомірно здійснено позивачем шляхом звернення до суду із даним позовом.
Подібні правові висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №661/624/16-ц.
У даній справі судом встановлено, що ТОВ "Механічно-ремонтний завод" (позивач) не є боржником у зведеному виконавчому провадженні, а арештовані у рамках виконавчого провадження згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.12.2004 р. серія АЕ № 554071 державним виконавцем Автозаводського районного відділу державної виконавчої служби управління юстиції при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження по наказу № 8/266, виданого 12.08.1999 р. Господарським судом Полтавської обл., гараж з побутовими приміщеннями за адресою: м. Кременчук, проїзд Галузевий, буд. 5 належить позивачу.
Отже, позивач, зважаючи на наведені положення законодавства (зокрема, ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження") вправі вимагати зняття з нього арешту в судовому порядку.
Обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права є належним і ефективним. Також, оскільки у спірному випадку позивачем доведено, а будь-якою іншою особою не ставиться під сумнів, що ТОВ "Механічно-ремонтний завод", є власником спірного майна, подання ним до господарського суду позову з вимогами про зняття арешту зазначеного майна ґрунтується на законі.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач та третя особа суду не надали.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Судові витрати позивачем згідно позовної заяви не заявлялися.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності ( ст. 14 ГПК України).
Керуючись статтями 129,232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Зняти арешт з нерухомого майна ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “МЕХАНІЧНО-РЕМОНТНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 13951984, юридична адреса: 39610, Полтавська обл., м. Кременчук, проїзд Галузевий, 5) - гараж та побутові приміщення за адресою Полтавська обл., м. Кременчук, проїзд Галузевий, буд. 5, накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.12.2004 р. серія АЕ №554071, виданої державним виконавцем Автозаводського районного ВДВС управління юстиції Васильєвим Р.О., реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 1579325 від 28.12.2004 р.
Рішення підписано 11.09.2025 року
Рішення набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України. Апеляційна скарга подається в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. )
Суддя Тимощенко О.М.