79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
09.09.2025 Справа № 914/2396/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Управляюча компанія “Щасливий-Львів», м. Львів
про: стягнення 55 313, 99 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Левицька І.В.;
від відповідача: не з'явився;
Хід розгляду справи.
Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія “Щасливий-Львів» про стягнення 55 313, 99 грн.
Ухвалою від 06.08.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи на 09.09.2025
04.09.2025 через службу діловодства господарського суду представник позивача подав клопотання про закриття провадження у справі (Вх. № 3674/25) та повернення судового збору (Вх. № 23197/25). Дані клопотання мотивовані тим що, відповідачем сплачено 55 313, 99 грн за необліковану електричну енергію. Заявником долучено платіжну інструкцію від 02.09.2025 № 1739, якою підтверджується сплата вказаної заборгованості. Відтак, представник позивача просить закрити провадження у справі, у зв'язку із відсутністю предмету спору та повернути сплачений судовий збір.
В судове засідання 09.09.2025 з'явився представник позивача, який підтримала подані клопотання та просила суд вирішити питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомив.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Беручи до уваги предмет та підстави позову у даній справі, належним чином повідомлення сторін про розгляд справи, а також подані до матеріалів справи докази, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
В судовому засіданні 09.09.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, що 13.03.2025 року при перевірці на об'єкті Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія “Щасливий-Львів» за адресою: проспект В. Чорновала, 77, м Львів працівниками ПрАТ «Львівобленерго» було виявлене порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), про що на місці складено акт про порушення № . Актом зафіксоване порушення: п.8.4.2, п.5.5.5, п.7.6, п.8.2.4, П.8.2.5, п.2.3.4 ПРРЕЕ - самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електроустановок до електричної мережі без порушення схеми обліку. За результатами розгляду складеного Акту про порушення комісією проведено нарахування коштів за необліковану електричну енергію в розмірі 55 313,99 грн.
04.09.2025 через службу діловодства господарського суду представник позивача подав клопотання про закриття провадження у справі (Вх. № 3674/25) у зв'язку з сплатою відповідачем заборгованості в сумі 55 313, 99 грн.
Правова позиція відповідача.
Відповідач визнав наявність заборгованості. Позивачем долучено платіжну інструкцію від 02.09.2025 № 1739, якою підтверджується сплата відповідачем заявленої суми заборгованості в повному обсязі.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
13.03.2025 при перевірці на об'єкті Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія “Щасливий-Львів» за адресою: проспект В.Чорновола, 77, м. Львів представниками ПрАТ «Львівобленерго» було виявлене порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), про що на місці складено Акт про порушення № 037721 від 13.03.2025.
Зокрема Актом зафіксоване порушення: п.8.4.2, п.5.5.5, п.7.6, п.8.2.4, П.8.2.5, п.2.3.4 ПРРЕЕ - самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електроустановок до електричної мережі без порушення схеми обліку.
Акт складений за участю представника споживача - директора ТОВ «УК «Щасливий-Львів» Димиди Ярослава Петровича, який від підписав Акт без зауважень.
Акт про порушення № 037721 від 13.03.2025. схема підключення електроустановки споживача було вручено представнику споживача та запрошено на засідання комісії Львівських МеМ ПрАТ «Львівобленерго» з розгляду актів про порушення на 25.04.2025 на 10.00 год. за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 23.
25.04.2025 споживач не засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду.
За результатами розгляду Акту про порушення № 037721 від 13.03.2025, комісією прийнято протокольне рішення №-037721а від 25.04.2025, відповідно до якого боржнику визначено обсяг та вартість необлікованої електроенергії та суму завданих збитків, внаслідок порушення ПРРЕЕ та проведено нарахування за період з дня вимкнення (10.03.2025) по дату складання акту про порушення (13.03.2025), виходячи з дозволеної потужності (Рдоз= 183,2 кВт), режиму роботи електрообладнання згідно договору.
Копію протоколу № 037721-а від 25.04.2025 комісії ЛМЕМ ПрАТ «Львівобленерго» з розгляду актів про порушення, рахунок за необліковану електричну енергію №956070 від 25.04.2025 на суму 55 313, 99 грн надіслано споживачу супровідним листом №203-07-2107 від 29.04.2025.
У ході розгляду справи відповідачем сплачено заборгованість за необліковану електричну енергію в розмірі 55 313, 99 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 02.09.2025 № 1739, наданою позивачем.
Оцінка суду.
Щодо закриття про провадження у справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Як встановлено судом, клопотання про закриття провадження підписане адвокатом Левицькою І. В. (ордер № 1359706 від 21.07.2025 міститься в матеріалах справи).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Оскільки клопотання позивача про закриття провадження не суперечить законодавству та не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає клопотання представника позивача про закриття провадження з підстави відсутності предмету спору.
У зв'язку з тим, що відповідач добровільно сплатив 55 313, 99 грн за необліковану електричну енергію, а позивач з власної ініціативи подав письмову заяву про закриття провадження і заява прийнята господарським судом, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, суд встановив наступне.
Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В матеріалах справи міститься: Договір №25/7-10 від 18.07.2025 про надання правничої допомоги, укладений між ПАТ «Львівобленерго» та Адвокатським об'єднанням «Юріс Консультус» щодо відповідача ТзОВ «Щасливий Львів» на суму 10 000, 00 грн, платіжна інструкція № 19428 від 23.07.2025 року на суму 10 000, 00 грн, рахунок на оплату №25/082 від 18.07.2025 на суму 10 000, 00 грн, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Левицька Ірина Володимирівна, ордер серії ВС №1359706 від 21.07.2025 на надання правничої (правової) допомоги ПАТ «Львівобленерго» адвокатом Левицька Ірина Володимирівна, згідно яких вбачається, що всього ПАТ «Львівобленерго» надано правничої допомоги на суму 10 000, 00 грн.
При цьому слід зазначити, що жодних клопотань про зменшення судових витрат від відповідача не надходило.
Проте, на переконання суду, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 ГПК України.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Разом з тим, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 та від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Левицької І.В. судом враховується як пов'язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу наданих юридичних послуг так і доцільність понесених витрат.
У даній справі перелічені вище принципи в повній мірі не дотримані.
Суд погоджується із тим, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат вправі самостійно визначатися зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Але суд вважає неприпустимим штучне збільшення обсягу наданих адвокатом послуг.
У даному випадку суд, з урахуванням наведеного вище, приймає до уваги ті обставини, що справа № 914/2396/25 не має публічного інтересу, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд вважає, що дана справа не є складною, ні резонансною, не потребувала багато часу на підготовку позову, оскільки її розглянуто в межах одного судового засідання, а відповідач добровільно виконав свої зобов'язання шляхом повної сплати боргу. З огляду на це, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн є неспівмірним із фактичною складністю справи, обсягом наданих послуг та витраченим часом і підлягає зменшенню до 4 000, 00 грн.
Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі № 520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі № 521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі № 826/13244/16).
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Верховний Суд у постанові від 30.01.2023 у справі №910/7032/17 акцентує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Обмежуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу представника позивача, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача до 4 000, 00 грн, суд не змінює їх суму та не втручається у правовідносини адвоката та його клієнта.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення частково в розмірі 4 000, 00 грн. У задоволенні стягнення решти суми витрат представника позивача на професійну-правничу допомогу, суд відмовляє.
Керуючись ст. ст. 46, 129, 130, 231, 234, 244 ГПК України, суд
1. Закрити провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Управляюча компанія “Щасливий-Львів» про стягнення 55 313, 99 грн.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія “Щасливий-Львів» (79067, м. Львів, вул. Бігова, буд. 17, код ЄДРПОУ 42149459) на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 3, код ЄДРПОУ 00131587) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 грн.
3. В задоволенні решти витрат на правову допомогу відмовити.
Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 11.09.2025.
Суддя Запотічняк О.Д.