79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
02.09.2025 Справа № 914/422/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за первісним позовом: Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Львів
до відповідача-1: Приватного підприємства "Львів-Полімер", с. Ременів, Львівський р-н., Львівська обл.,
до відповідача-2: ОСОБА_1 , с. Сушиця, Самбірський р-н., Львівська обл.,
до відповідача-3: ОСОБА_2 , м. Львів
до відповідача-4: ОСОБА_3 , м. Львів
про: стягнення 1 713 162, 33 грн та звернення стягнення на предмет іпотеки
та за зустрічним позовом: Приватного підприємства "Львів-Полімер", с. Ременів, Львівський р-н., Львівська обл.,
до відповідача: Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Львів
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом-1: ОСОБА_1 , с. Сушиця, Самбірський р-н., Львівська обл.,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом-2: ОСОБА_2 , м. Львів,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом-3: ОСОБА_3 , м. Львів,
про: визнання недійсним договору кредитної лінії, договору поруки, іпотечного договору
за участю представників сторін за первісним позовом:
від позивача: Романова Н.В.
від відповідача-1: Булат Н. О.
від відповідача-2: не з'явився;
від відповідача-3: не з'явився;
від відповідача-4: не з'явився;
Хід розгляду справи.
У провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа за первісним позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" до Приватного підприємства "Львів-Полімер", до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
про стягнення 1 713 162, 33 грн грн та звернення стягнення на предмет іпотеки; за зустрічним позовом: Приватного підприємства "Львів-Полімер" до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору кредитної лінії, договору поруки, іпотечного договору.
Хід розгляду справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.
20.08.2025 суд заслухав заключні промови представників сторін та оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення - 02.09.2025.
02.09.2025 в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача-1 за первісним позовом.
Беручи до уваги предмет та підстави позову у даній справі, закінчення процесуальних строків, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
В судовому засіданні 02.09.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція позивача за первісним позовом.
В обґрунтування первісних позовних вимог позивач що зазначає, що між ним та Відповідачем-1 належним чином укладено Кредитний договір № ДК2063-1464 від 10.08.2022, відповідно до умов якого Банк надав Відповідачу-1 кредитні кошти у розмірі 1 439 250,00 грн у формі відновлювальної кредитної лінії зі строком остаточного повернення до 09.08.2025. Факт видачі кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням та випискою з рахунку.
Водночас, обов'язок Позичальника щодо своєчасного та повного повернення кредиту і сплати процентів за його користування, передбачений п. 3.1, 3.5, 3.6 та 3.19 Кредитного договору, а також ст. 1054 ЦК України, належним чином не виконано. Унаслідок цього, починаючи з 14.08.2023, на рахунку Банку обліковується прострочена заборгованість, яка з урахуванням часткових погашень та компенсації процентів з державного бюджету становила станом на 14.02.2025 1 713 162,33 грн, з яких 1 340 035,39 грн - прострочений основний борг та 373 126,94 грн - прострочені проценти.
У ході розгляду справи Відповідачем-2 було сплачено 10 000,00 грн, у зв'язку з чим Позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути залишок заборгованості у сумі 1 703 162,33 грн.
Вимоги Позивача також обґрунтовані тим, що виконання зобов'язань за Кредитним договором забезпечене договорами поруки з Відповідачами-2, 3 та іпотечним договором з Відповідачем-4, які відповідно до ст. 553, 554, 572, 589 ЦК України та умов договорів надають Банку право вимагати виконання зобов'язання у повному обсязі солідарно з поручителів та шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
З огляду на викладене, Позивач вважає, що Відповідач-1 як Позичальник, Відповідачі-2, 3 як поручителі та Відповідач-4 як іпотекодавець несуть солідарну відповідальність перед ним, у зв'язку з чим він просить суд стягнути 1 703 162, 33 грн заборгованості солідарно з Відповідачів-1, 2, 3 та звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить Відповідачу-4.
Заперечення відповідача за первісним позовом проти первісного позову.
Відповідач-1 за первісним позовом, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказує на те, що кредитний договір №ДК2063-1464 від 10.08.2022, укладений між ним та АТ «Ощадбанк» у межах державної програми «Доступні кредити 5-7-9%», не відповідає вимогам чинного законодавства України, положенням Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом та суперечить принципам надання державної допомоги.
На думку відповідача-1 за первісним позовом, встановлення банком ефективної процентної ставки у розмірі 23,7% річних фактично нівелює цільове призначення державної програми, яка передбачає підтримку малого та середнього бізнесу шляхом зниження кредитного навантаження. Такий підхід, за твердженням відповідача-1 за первісним позовом, свідчить про перекладення вигоди державної допомоги з кінцевого отримувача - суб'єкта господарювання - на користь фінансової установи, що є порушенням статті 264 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а також Закону України «Про державну допомогу суб'єктам господарювання».
Також відповідач-1 за первісним позовом зазначає, що умови кредитного договору є несправедливими та непрозорими. Зокрема, у договорі не визначено чітко розмір процентної ставки; її розрахунок вимагає складних математичних дій та спеціальних знань, що, на думку відповідача-1, є недопустимим при укладенні договорів з участю слабкої сторони. Крім того, положення договору надають банку право на односторонню зміну умов, а також передбачають надмірні штрафні санкції, що призводить до істотного дисбалансу у правах та обов'язках сторін.
У підтримку своєї позиції відповідач-1 за первісним позовом посилається на практику Суду Європейського Союзу, зокрема на рішення у справі C-705/21, відповідно до якого наявність несправедливих умов у кредитному договорі може бути підставою для визнання такого договору недійсним у цілому.
Крім того, відповідач-1 за первісним позовом посилається на принцип contra proferentem, закріплений у Директиві 93/13/ЄЕС та в Принципах міжнародних комерційних договорів УНІДРУА, згідно з яким неоднозначні або неясні положення договору повинні тлумачитися на користь сторони, яка їх не формулювала. Оскільки умови кредитного договору були розроблені банком, відповідач-1 наполягає на їх тлумаченні на свою користь.
З огляду на вищевикладене, відповідач-1 за первісним позовом вважає, що спірний договір укладено з порушенням законодавства, містить несправедливі та непрозорі умови, суперечить меті державної допомоги та положенням права Європейського Союзу, а відтак є таким, що підлягає визнанню недійсним.
Правова позиція відповідачів-2, -3, -4 за первісним позовом.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.03.2025, як і ухвали-повідомлення, були направлені судом: на адресу відповідачів-2, -3, -4, які збігаються із адресами, зазначеною у Єдиному державному демографічному.
Факт отримання вказаної кореспонденції відповідачами підтверджується поштовими повідомленнями, які були повернуті на адресу суду.
Ухвали суду у цій справі, які були направлені судом на адресу реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 були повернуті на адресу суду з довідкою пошти "За закінченням терміну зберігання".
Суд звертає увагу, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною (зазначеною в офіційному реєстрі), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.
Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу.
Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою судом учасника справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Відсутність відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач-2 не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про повідомлення відповідачів -2, -3, -4 про дату, час та місце розгляду справи, а також надання відповідачам достатньо часу для реалізації ним процесуальних прав передбачених ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Правова позиція позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним).
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що кредитний договір №DK2063-1464 від 10.08.2022 було укладено у межах державної програми «Доступні кредити 5-7-9%». При цьому, позивач вказує, що відповідач - банк, встановив відсоткову ставку у розмірі 23,7 % річних, що, на його думку, суперечить суті та меті програми державної підтримки малого та середнього бізнесу.
Позивач за зустрічним позовом вважає, що внаслідок встановлення такої ставки вигода від державної допомоги була перерозподілена на користь банку, а не кінцевого отримувача кредитних коштів. Посилаючись на статтю 264 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а також Закон України «Про державну допомогу суб'єктам господарювання», позивач зазначає, що положення права ЄС щодо державної допомоги є обов'язковими для України, а укладений договір їм суперечить.
Також позивач за зустрічним позовом стверджує, що кредитний договір не містить чіткої та зрозумілої вказівки на реальний розмір процентної ставки. Зокрема, щоб вийти на фактичний показник у 23,7 %, необхідно здійснювати складні математичні розрахунки та володіти спеціальними знаннями. Така непрозорість, на думку позивача, порушує принципи справедливості, добросовісності та розумності, закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України, а також принцип захисту слабшої сторони договору.
Крім того, позивач зазначає, що умови договору передбачають одностороннє право банку змінювати розмір процентної ставки, а також встановлюють невиправдано суворі штрафні санкції, покладаючи всі ризики на позичальника.
Позивач за зустрічним позовом також посилається на Директиву Ради ЄС 93/13/ЄЕС та положення Принципів міжнародних комерційних договорів УНІДРУА, відповідно до яких у разі двозначності умов договору їх тлумачення здійснюється на користь сторони, яка не брала участі у їх розробленні. Враховуючи, що усі умови спірного договору були підготовлені позивачем за первісним позовом банком, а їх складність унеможливлювала належну оцінку ризиків з боку позичальника, позивач за зустрічним позовом наполягає, що такі умови повинні тлумачитися виключно на його користь.
ПП «Львів-Полімер» у своїй правовій позиції наполягає на тому, що умови кредитного договору №ДК2063-1464 від 10.08.2022, укладеного з АТ «Ощадбанк», не відповідають задекларованим цілям державної програми « 5-7-9%». Зокрема, підприємство вказує, що фактична процентна ставка за договором становила 23,7% річних, тоді як програма передбачала граничну ставку на рівні не вище 9%. Така невідповідність, на думку позивача за зустрічним позовом, свідчить про перекладення банком вигоди від державної допомоги на себе та про фактичне позбавлення позичальника пільгового кредитування.
Позивач також вважає, що в договорі відсутнє чітке і зрозуміле визначення розміру процентів, адже для виявлення реальної ставки необхідно здійснювати складні розрахунки, що є недоступним для пересічного позичальника. Такі обставини, на переконання ПП «Львів-Полімер», суперечать принципам справедливості та добросовісності.
На додаток підприємство посилається на практику Суду Європейського Союзу, зокрема на рішення у справі C-705/21, яке, на його думку, підтверджує необхідність визнання недійсними договорів із несправедливими умовами. Аргументується також, що у зв'язку з імплементацією європейського права в українське законодавство та зобов'язаннями за Угодою про асоціацію, наведені підходи повинні враховуватися національними судами.
Крім того, позивач звертає увагу на принцип «contra proferentem», за яким усі сумнівні та двозначні положення мають тлумачитися на користь сторони, яка не брала участі у формуванні змісту договору. Враховуючи, що кредитний договір був складений виключно банком, усі неясності щодо процентної ставки мають розцінюватися на користь позичальника.
У контексті акцесорного характеру забезпечувальних правочинів ПП «Львів-Полімер» стверджує, що недійсність кредитного договору автоматично тягне недійсність договорів поруки та іпотеки. Тому у зустрічному позові підприємство просить суд визнати недійсними: кредитний договір №ДК2063-1464 від 10.08.2022, договір поруки, укладений з відповідачем-2 та відповідачем-3, а також договір іпотеки від 10.08.2022, укладений з відповідачем-4 як майновим поручителем, який забезпечував виконання зобов'язань позичальника.
Позивач за зустрічним позовом також зазначає, що без визнання судом недійсними похідних правочинів, заявлений спосіб захисту буде неефективним, оскільки вимагатиме повторного звернення до суду.
Заперечення відповідача за зустрічним позовом проти зустрічного позову.
АТ «Ощадбанк» у відзиві на зустрічний позов заперечує проти його задоволення та вважає вимоги про визнання недійсними кредитного договору № DK2063-1464 від 10.08.2022, договорів поруки та іпотеки безпідставними. Банк зазначає, що всі правочини укладено у письмовій формі, відповідно до вимог ст.ст. 203, 204, 215, 1054 ЦК України, та підписані уповноваженими представниками сторін. Укладені правочини відповідають волевиявленню сторін і спрямовані на реальне настання правових наслідків, тому не можуть бути визнані недійсними.
Банк наголошує, що кредитний договір містить усі істотні умови, визначені ст. 1054 ЦК України, а саме: суму кредиту, строк його повернення, розмір процентної ставки, порядок нарахування процентів, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору. Відсутні будь-які ознаки порушення ч. 1 ст. 203 ЦК України щодо змісту правочину, а також ч. 3 цієї статті щодо його спрямованості на реальне настання правових наслідків.
Щодо доводів відповідача про порушення умов державної програми «Доступні кредити 5-7-9%», АТ «Ощадбанк» вказує, що ставка 23,7% річних передбачена умовами кредитного договору та не суперечить вимогам закону. При цьому банк фактично забезпечував можливість участі позичальника у державній програмі, яка передбачала компенсацію частини процентної ставки Фондом розвитку підприємництва. Нарахування компенсації здійснювалося доти, доки позичальник виконував свої договірні зобов'язання. У випадку ж прострочення, що мало місце у даній справі, позичальник втратив право на участь у програмі. Такі умови є типовими і відповідають як Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктам мікропідприємництва та малого підприємництва, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 28 від 24.01.2020, так і укладеному договору.
Посилання відповідача на практику Суду ЄС у справі С-705/21 банк вважає нерелевантним. Вказане рішення стосувалося застосування Директиви 93/13/ЄЕС до договорів, укладених зі споживачами-фізичними особами. Проте у даній справі позичальником є приватне підприємство - суб'єкт господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 09.06.2021 у справі № 910/12524/20, від 15.12.2021 у справі № 910/4711/21), положення законодавства про захист прав споживачів не поширюються на відносини, що виникають з кредитних договорів, укладених із суб'єктами господарювання. Тому застосування зазначеної практики Суду ЄС до цієї справи є неправомірним.
АТ «Ощадбанк» також підкреслює, що умови договору не є несправедливими чи двозначними. Процентна ставка чітко визначена в розділі 2 договору, порядок її нарахування та сплати у розділі 3 договору, порядок повернення кредиту та відповідальність за прострочення у розділах 4 та 5 договору. Всі ці положення є зрозумілими та однозначними, жодних прихованих чи завуальованих механізмів обчислення процентів не передбачено. Аргументи відповідача про необхідність «складних математичних розрахунків» для встановлення реальної ставки є безпідставними та такими, що спростовуються змістом самого договору.
Щодо договорів поруки та іпотеки, банк зазначає, що вони є акцесорними правочинами, які забезпечують виконання основного зобов'язання. Відповідно до ст. 553, 572 ЦК України порука та іпотека припиняються лише з припиненням основного зобов'язання. Оскільки кредитний договір є чинним, забезпечувальні правочини також залишаються дійсними. Підстав для їх визнання недійсними ані за формою, ані за змістом не існує.
Крім того, навіть у випадку задоволення зустрічного позову, ПП «Львів-Полімер» не звільняється від обов'язку повернути фактично отримані кошти. Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин тягне за собою наслідки двосторонньої реституції: кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все отримане за договором. Таким чином, АТ «Ощадбанк» вважає, що вимоги позивача за зустрічним позовом фактично спрямовані на ухилення від повернення отриманого кредиту, що суперечить принципам добросовісності та розумності.
З урахуванням викладеного, АТ «Ощадбанк» вважає зустрічний позов ПП «Львів-Полімер» необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, а тому просить суд відмовити у його задоволенні повністю.
Позиція третіх осіб за зустрічним позовом.
Особи, які залучені до участі у справі як треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні позивача за зустрічним позовом, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 , будь-яких пояснень по суті зустрічного позову суду не надали, доказів або письмових заяв не подали.
Разом з тим, слід зауважити, що зазначені треті особи фактично є відповідачами-2, 3 та 4 у межах первісного позову, а тому їх процесуальний інтерес у справі прямо пов'язаний із результатами розгляду як первісного, так і зустрічного позову. Разом з тим, свою правову позицію у межах зустрічного позову вони не виклали.
Фактичні обставини справи встановлені судом.
Як убачається з матеріалів справи, 10.08.2022 між акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (надалі - Банк, Позивач) та приватним підприємством «Львів-Полімер» (надалі - Позичальник, Відповідач-1) укладено договір кредитної лінії № ДК2063-1464 за державною програмою «Доступні кредити 5-7-9%».
У пункті 3.3 Кредитного договору сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно з наступним графіком: до 08.09.2024 (включно) - 1 439 250,00 грн; з 09.09.2024 по 08.10.2024 (включно) - 1 319 312,50 грн; з 09.10.2024 по 08.11.2024 (включно) - 1 199 375,00 грн; з 09.11.2024 по 08.12.2024 (включно) - 1 079 437,50 грн; з 09.12.2024 по 08.01.2025 (включно) - 959 500,00 грн; з 09.01.2025 по 08.02.2025 (включно) - 839 562,50 грн; з 09.02.2025 по 08.03.2025 (включно) - 719 625,00 грн; з 09.03.2025 по 08.04.2025 (включно) - 599 687,50 грн; з 09.04.2025 по 08.05.2025 (включно) - 479 750,00 грн; з 09.05.2025 по 08.06.2025 (включно) - 359 812,50 грн; з 09.06.2025 по 08.07.2025 (включно) - 239 875,00 грн; з 09.07.2025 по 09.08.2025 (включно) - 119 937,50 грн.
Кредит надавався траншами (частинами) в порядку та на умовах, передбачених цим договором, з рахунку для обліку основної суми боргу в безготівковому порядку на поточний рахунок Позичальника ІІА.053257960000026004300225332, відкритий в Банку (п. 3.9 Кредитного договору).
Пунктом 3.11 Кредитного договору встановлено, що з метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору, Позичальник зобов'язаний не пізніше першого банківського дня наступного періоду здійснити погашення основної суми боргу у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на такий наступний період.
У разі, якщо діючий ліміт кредитування буде вичерпано, Позичальник має право отримати наступний транш у межах діючого ліміту кредитування лише за умови погашення основної суми боргу (частково або в повному обсязі) за цим договором.
Позичальник зобов'язався здійснити погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий банківський день згідно з пп. 3.3 цього договору.
Відповідно до пп. 3.5.1 Кредитного договору за користування кредитом Позичальник зобов'язаний забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою, яка є змінюваною, розмір якої розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором із застосуванням формули:
БПС = Індекс інфляції ІЛБФ (Зш) + Маржа, де:
БПС - розмір базової процентної ставки у процентах річних, який розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором;
Індекс ІЛКЈ> (Зш) - Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб;
Маржа - доданок, який виражений у процентах, що становить 7%.
Розмір базової процентної ставки на момент укладення Кредитного договору, відповідно до пп. 3.5.2, визначений у розмірі 16,7% річних, який підлягає застосуванню для визначення зобов'язання Позичальника зі сплати процентів до моменту першого перегляду (зміни) розміру такої процентної ставки у відповідності до гігї? 3.5.3 цього Договору.
Загальний порядок нарахування та сплати процентів визначений у пунктах 3.5, 3.16 Кредитного договору.
Умовами п. 3.6 Кредитного договору також встановлений особливий порядок виконання Позичальником зобов'язання щодо своєчасної сплати. Зокрема, приймаючи до уваги умови Програми, користуючись принципом свободи договору та керуючись частиною 2 статті 526 Цивільного кодексу України, Сторони дійшли згоди, що за умови дотримання Позичальником умов Програми та належного виконання ним умов цього Договору (в частині вчасного повернення суми Кредиту, її частини та/або вчасної сплати суми Процентів її частини), в межах Періоду відповідності Програмі, Позичальнику встановлюється особливий порядок виконанням зобов'язання щодо своєчасної сплати Процентів (за умови відсутності обставин та/або порушень умов Договору, які виключають можливість застосування такого особливого порядку), а саме:
- протягом Періоду повної компенсації Процентів сплата Процентів за Договором в розмірі Базової процентної ставки здійснюється Фондом в повному обсязі у зв'язку з наданням Позичальнику Компенсації (у випадку отримання Позичальником права на таку Компенсацію) шляхом списання Банком коштів в повній необхідній сумі з Рахунку ескроу на рахунок, визначений в п. 3.19. цього Кредитного договору;
-протягом Періоду часткової компенсації Процентів, Позичальник самостійно (за власні кошти) сплачує нараховані за Договором Проценти в розмірі Компенсаційної процентної ставки, яка з урахуванням умов Програми становить 5 (п'ять цілих) процентів річних;
-решта нарахованих Процентів в розмірі КЧП, яка розраховується як різниця між Базовою процентною ставкою та Компенсаційною процентною ставкою, що сплачується Фондом у зв'язку з наданням Позичальнику Компенсації (у випадку отримання Позичальником права на таку Компенсацію) шляхом списання Банком коштів в повній необхідній сумі з Рахунку ескроу на рахунок, визначений в п. 3.19. цього Договору, або Позичальником у випадках та у строки визначені цим Договором.
З урахуванням умов вищевказаної Програми призупиняється надання компенсації Позичальнику, якщо він допустить прострочення більше ніж на 15 календарних днів виконання зобов'язань зі сплати процентів (їх частини) та/або з повернення кредиту (його частини), або з інших підстав, які передбачені або будуть передбачені умовами Програми (п. 3.18.1 Кредитного договору).
Окрім того, п. 3.7 Кредитного договору передбачено, що Позичальник додатково сплачує Банку: комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 0,5% від суми максимального ліміту кредитування в день укладення цього договору; комісійну винагороду за обслуговування кредиту в розмірі 0,35% від суми максимального ліміту кредитування в день укладення цього договору.
Відповідно до пунктів 3.16, 3.19 Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний забезпечити своєчасну сплату Банку Процентів в порядку та розмірах, визначених цим Договором. Проценти нараховуються щомісячно методом факт/факт у розмірі Базової процентної ставки на Основну суму боргу за строк правомірного користування Основною сумою боргу, до якого включається день видачі Кредиту та перебіг якого припиняється: 1) у випадку своєчасного погашення Основної суми боргу - в день фактичного повного погашення Основної суми боргу (повернення Кредиту) і такий день до розрахунку процентів не включається; 2) у випадку прострочення погашення Основної суми боргу - у визначений згідно з умовами цього Договору останній день, коли Основна сума боргу могла бути погашена без порушення встановленого цим Договору строку/ терміну, і такий день до розрахунку процентів включається.
При нарахуванні процентів день видачі Кредиту приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування Кредитом.
Якщо умовами цього Договору встановлено зобов'язання Позичальника повернути частину Основної суми боргу, то щодо неї строк правомірного користування, за який нараховуються проценти, обчислюється аналогічно до викладеного вище.
Позичальник щомісяця забезпечує сплату повної суми процентів за користування кредитом та перерахування коштів для погашення заборгованості (в т.ч. погашення простроченої заборгованості) на рахунок банку та Банк зараховує зазначені кошти з вказаного рахунку на рахунок для обліку заборгованості Позичальника за відповідним зобов'язанням (п.3.19 Кредитного договору).
Згідно з пп. 4.3.1 Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе за цим договором зобов'язання, а також зобов'язання за іншими договорами, укладеними з Банком.
Факт видачі кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 1037736550014 від 12.08.2022, за яким Банк перерахував 1 439 250,00 грн на поточний рахунок Позичальника
3 метою забезпечення належного виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, між:
АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 (далі - Відповідач 2) був укладений договір поруки №ДК2063-1464/1 від 10.08.2022 (далі -Договір поруки 1);
-АТ «Ощадбанк», ПП «Львів-Полімер» та ОСОБА_2 ( Відповідач 3) був укладений договір поруки №ДК2063-1464/2 від 10.08.2022.
Згідно з умовами п. 2.1 Договору поруки Поручителі безумовно, безвідклично та безоплатно зобов'язалися відповідати перед кредйтором солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов'язання за договором кредитної лінії № ДК2063-1464/1 від 10.08.2022, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.
Пунктом 2.2 Договору поруки встановлено, що Поручителі відповідають перед кредитором за виконання зобов'язання у тому ж обсязі, що і боржник в порядку, визначеному кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі повного чи часткового невиконання боржником зобов'язання, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту, в тому числі згідно з графіком погашення кредиту.
У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язання в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до боржника і Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов'язанням, а Поручитель та боржник з моменту порушення боржником зобов'язання відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пп. 3.2.2 Договору поруки ).
Підпунктом 3.2.3 Договору поруки, встановлено, що кредитор має право вимагати виконання зобов'язання за кредитним договором на власний вибір, як від боржника і поручителя спільно, так від будь-кого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково.
Порука на підставі цього договору діє незалежно від інших способів виконання зобов'язання боржника перед кредитором за кредитним договором (пп. 3.2.6 Договору поруки 1,2).
З метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до Поручителя кредитор має право, але не зобов'язаний пред'явити (направити) Поручителю вимогу (пп. 3.2.4 Договору поруки).
У випадку направлення кредитором вимоги Поручителю, Поручитель зобов'язується здійснити виконання порушеного зобов'язання протягом 10 календарних днів з дати направлення вимоги кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі. Якщо кредитор скористався своїм правом та направив Поручителю вимогу, остання є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем зобов'язання в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру зобов'язання, що підлягає виконанню Поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов'язань боржника пред кредитором за кредитним договором (підпункти 3.2.7 - 3.2.8 Договору поруки ).
Відповідно до пп. 3.3.5, 4.2.7 Договору поруки виконання зобов'язання здійснюється Поручителем шляхом переказу грошових коштів на рахунок кредитора, визначений кредитним договором для погашення заборгованості або у вимозі, направленої кредитором відповідно до умов цього договору.
Підпунктами 10.1.2, 10.3.1 Договору поруки врегульовано наступне:
до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконаням цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю 10 років;
дія поруки за цим договором для цілей застосування ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України становить 10 років з моменту підписання цього договору сторонами.
Б) 3 метою забезпечення належного виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором, між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3 (далі - Відповідач 4) був укладений Іпотечний договір 10.08.2022 (далі-Іпотечний договір), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, Махніцькою Г.М. та зареєстрований у реєстрі №1275.
Відповідно до пп. 1.1 Іпотечного договору, Іпотекодавець, з метою забезпечення належного виконання Зобов'язання, передає в іпотеку, а Іпотекодержатель цим приймає в
іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі, Предмет іпотеки, що належить 'Іпотекодавцю на праві власності.
Предметом іпотеки за цим Договором є квартира, загальною площею 33,8 кв м, житловою площею 19,9 кв м під номером АДРЕСА_1 , яка складається з однієї житлової кімнати та кухні. Комора в підвалі 6,1 кв м.
Право власності Іпотекодавця на Предмет іпотеки підтверджується Договором дарування квартири, укладеним між Іпотекодавцем та ОСОБА_4 « 22» серпня 2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Міхновим О.В. та зареєстрованим у реєстрі за номером 2138; інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Рєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 307007283 від « 10» серпня 2022 року, виготовленою приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Махніцькою Г.М. Право власності на майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Міхновим О. В., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №1628273846101 згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №135315460 від « 22» серпня 2018 року (п.1.4 Іпотечного договору).
У силу умов Іпотечного договору (п. 4.2, п.6.1), Іпотеко держатель набуває право звернення стягнення на Предмет іпотеки у випадках, передбачених цим Договором та Законодавством, в тому числі у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником умов Зобов'язання (повністю або частково), у тому числі у випадку одноразового прострочення будь-якого зобов'язання, що складає Зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених Кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій/запевнень або будь-який документ, надані Іпотеко давцем у відповідності з цим Договором, виявляться (стануть) недійсними.
При настанні зазначених у першому абзаці цього пункту Договору випадків Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та Позичальнику письмову вимогу про усунення порушення Зобов'язання та/або зобов'язань, передбачених цим Договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом зазначеного тридцятиденного строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на Предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання або вчинення виконавчого напису відповідно до умов цього Договору.
Сторони за взаємною згодою встановили, що визначений у другому абзаці цього пункту Договору 30-денний (тридцятиденний) строк починає відліковуватись з дати, що зазначена на квитанції, яка надається Іпотекодержателю відділенням поштового зв'язку при відправленні Іпотекодавцю та Позичальнику листа з вимогою про усунення порушення Зобов'язання з повідомленням про вручення, або дата, зазначена на такому листі Іпотекодавцем та Позичальником при отримані представником Іпотекодавця та Позичальника зазначеного листа особисто.
За вибором Іпотекодержателя застосовується один із способів звернення стягнення на Предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя, в тому числі за рішенням суду (п.6.2 Іпотечного договору).
На виконання умов пунктів 2.1, 3.9, 3.10 Кредитного договору та на підставі письмової заяви Позичальника від 12.08.2022 Банк надав Позичальнику перший транш (кредит) в розмірі 1 439 250,00 грн шляхом перерахування на підставі платіжного доручення (М0)7736550014 (#1037736550014) від 12.08.2022 грошових кошів в сумі 1 439 250,00 грн з рахунку Банку для обліку основного боргу за Кредитним договором ИА863257960000020630000025332 на поточний рахунок Позичальника НОМЕР_1 , відкритий в Банку для отримання кредитних коштів.
Оскільки Позичальником, в порушення пунктів 3.3, 3.11 Кредитного договору, протягом 365 календарних днів з моменту отримання траншу не було здійснено погашення основної суми боргу за цим траншем у розмірі 1 439 250,00 грн, то починаючи з 14.08.2023 року (12.08.2023-
вихідні дні), на рахунку Банку ІМ573257960000020637000125332 була відображена прострочена заборгованість за основним боргом в сумі 1 439 250,00 грн.
З урахуванням часткового погашення 13.08.2024 на суму 99 214-,61 грн, розмір простроченої заборгованості за основним боргом станом на 14.02.2025 складає 1 340 035,39 грн.
Окрім того, в порушення пунктів 3.5,3.6,3.7, 3.16,3.19 Договору Позичальник не виконав своїх зобов'язань в частині щомісячної сплати процентів за користування кредитом, нарахованих Банком за період з 12.08.2022 по 14.02.2025, внаслідок чого на рахунках Банку ІІА363257960000020685000025332 та НОМЕР_2 відображена прострочена заборгованість за даними платежами.
Так, за користування кредитом в період з 12.08.2022 по 14.02.2025 Банком у відповідності до пунктів 3.5,3.6, 3.16 Кредитного договору нараховано проценти на загальну суму 700 817,24 грн. З них: 234 904.91 грн - було сплачено за рахунок суми компенсації (коштів, наданих Позичальнику в рамках державної підтримки на виконання програми «Доступні кредити 5-7- 9%»); 100 785.39 грн - самостійно сплачено позичальником 13.08.2024;
Залишок заборгованості за нарахованими процентами станом на 14.02.2025 складала 373 126,94 грн.
Невиконання Позичальником зобов'язання зі погашення основної суми боргу за траншем у розмірі 1 439 250,00 грн у строк до 11.08.2023, мало наслідком зупинення надання компенсації процентів за період користування кредитом з вересня 2023 року на підставі п. 3.18.1 Кредитного договору.
Станом на 14.02.2025 загальна заборгованість перед Банком за Кредитним договором становила 1 713 162,33 грн, з яких: прострочена заборгованість за основним боргом - 1 340 035,39 грн; прострочені проценти за користування кредитом - 373 126,94 грн.
У ході розгляду справи Відповідачем-2 ( ОСОБА_1 ) за первісним позовом було частково погашено борг у розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією, наданою Банком.
З урахуванням цієї оплати, позивач за первісним позовом - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" уточнив позовні вимоги та просить суд: стягнути солідарно з Відповідача-1 (Приватного підприємства "Львів-Полімер") та Відповідачів-2, 3 ( ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 ) заборгованість у розмірі 1 703 162,33 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 1 340 035,39 грн; прострочені проценти за користування кредитом - 363 126,94 грн; а також звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить Відповідачу-4 ОСОБА_3 , відповідно до Іпотечного договору, посвідченого 10.08.2022 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Махніцькою Г.М. та зареєстрованого в реєстрі за №1275.
У ході розгляду справи Відповідач-1, Приватне підприємство «Львів-Полімер», подав до суду зустрічну позовну заяву до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", у якій просить визнати недійсним кредитний договір №ДК2063-1464 від 10.08.2022, укладений між сторонами, а також пов'язані з ним договори поруки та іпотеки.
Оцінка суду.
Згідно зі ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписи статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Суд зазначає, що позивач за первісним позовом виконав свої зобов'язання за договором кредитної лінії №ДК2063-1464 від 10.08.2022, надавши Приватному підприємству «Львів-Полімер» (відповідачеві-1) на його запит кредитні кошти у загальному розмірі 1 439 250,00 грн, що підтверджується матеріалами справи, зокрема платіжним дорученням №1037736550014 від 12.08.2022.
Пунктом 3.1 Кредитного договору передбачено обов'язок позичальника повернути кредитні кошти в порядку та строки, визначені умовами договору. Однак, позичальником було порушено строки повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим не було здійснено своєчасне погашення суми основного боргу у передбачений договором строк протягом 365 календарних днів з моменту отримання відповідного траншу.
За таких обставин, у позичальника утворилась прострочена заборгованість перед банком за тілом кредиту у розмірі 1 340 035,39 грн.
Крім того, позивачем заявлені до стягнення нараховані, але не сплачені позичальником проценти, нараховані на строкову суму заборгованості за кредитом у розмірі 363 126,94 грн. Розрахунок процентів здійснений Банком відповідно до положень договору (зокрема пп. 3.5, 3.16, 3.19) та підтверджується банківськими виписками.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу та нарахованих процентів є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.
Разом з тим, як встановлено судом, у ході розгляду справи відповідачем-2 ( ОСОБА_1 ) було здійснено часткову оплату боргу в розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією. Оскільки позивач не заперечує оплату у суми 10 000, 00 грн, то спір між сторонами фактично відсутній, провадження у цій частині підлягає закриттю на підставі статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Суд також враховує, що відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не передбачено договором. Надані у справі договори поруки підтверджують, що Відповідачі-2 та 3 (поручителі) прийняли на себе зобов'язання відповідати за повернення кредиту в повному обсязі, що підтверджує правомірність пред'явлення до них солідарних вимог.
Частиною 1 ст. 575 Цивільного кодексу України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною 2 ст. 590 Цивільного кодексу України визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до положень ст. 20 Закону України "Про заставу", заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Відповідно до положень ст. 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Як встановлено вище, у позикодавця виникло право вимагати від позичальника повернення тіла кредиту у розмірі 1 340 035, 39 грн та сплати відсотків у розмірі 363 126, 94 грн. При цьому, такі зобов'язання забезпечені іпотекою.
За таких обставин, вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" є обґрунтованими.
Суд, дослідивши зміст відзиву на позовну заяву, поданого Відповідачем-1 за первісним позовом, дійшов наступних висновків.
Аргумент про порушення умов державної програми «Доступні кредити 5-7-9%», зокрема твердження, що процентна ставка за договором становить 23,7% річних, суд оцінює критично. Факт участі у державній програмі сам по собі не створює обов'язку застосування пільгової ставки, якщо інше прямо не передбачено умовами договору. У тексті договору чітко зафіксовано погоджений сторонами розмір процентної ставки, порядок її нарахування і сплати. Застережень про автоматичну компенсацію чи обмеження ставки в межах програми не передбачено.
Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України, сторони мають договірну свободу у визначенні умов договору, якщо інше не встановлено законом. Ні Закон України «Про державну допомогу суб'єктам господарювання», ні інші акти не забороняють укладення кредитних договорів із комерційною ставкою. Згадана відповідачем стаття 264 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС не регулює безпосередньо умови кредитування і має програмний характер.
Позиція про відсутність прозорості у формуванні процентної ставки також не заслуговує на увагу. Як убачається з умов договору, зокрема пункту 3.5, сторони узгодили формулу розрахунку ставки, її структуру та періодичність перегляду. Відсутність у відповідача здатності самостійно здійснити обрахунок не свідчить про непрозорість, закон не вимагає спрощення складних фінансових умов для нефахівців.
Аргументи, що ґрунтуються на практиці Суду ЄС (справа C-705/21), не можуть бути застосовані у даній справі. Наведене рішення стосується споживчих правовідносин, де однією стороною є фізична особа споживач. Кредитний договір, укладений між банком та приватним підприємством, не підпадає під сферу дії Директиви 93/13/ЄЕС.
Застосування принципу contra proferentem можливе лише за наявності неоднозначного формулювання умов договору. У цьому випадку договірні положення викладені чітко, письмово, підписані сторонами. Внутрішніх суперечностей у договорі не виявлено, а тому підстав для тлумачення умов проти сторони, яка їх запропонувала, не існує.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заперечення Відповідача-1, викладені у відзиві на позовну заяву, не підтверджені належними та допустимими доказами, суперечать фактичним обставинам справи та положенням чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають відхиленню.
На підставі всебічного аналізу поданих матеріалів справи, досліджених доказів та наданих пояснень, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Суд встановив факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором кредитної лінії №ДК2063-1464 від 10.08.2022, а також наявність простроченої заборгованості з боку позичальника у заявленому обсязі. Подані позивачем розрахунки підтверджуються належними доказами та свідчать, що загальна сума заборгованості станом на дату подання позову становить 1 703 162,33 грн, з яких: 1 340 035,39 грн - прострочена заборгованість за основною сумою кредиту, 363 126,94 грн - нараховані, але не сплачені проценти за користування кредитом. Також суд визнає обґрунтованими вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, який виступає забезпеченням виконання кредитного зобов'язання, з урахуванням положень чинного законодавства та умов іпотечного договору.
Оскільки в ході розгляду справи Відповідачем-2 було здійснено часткову оплату боргу в сумі 10 000 грн, яку позивач врахував при уточненні позовних вимог, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору. Не заслуговує на увагу суду твердження представників відповідача , що нарахування штрафних санкцій здійснено невірно. оскільки позивач порушив порядок зарахування сплачених платежів, а саме 10 000 грн. Спірний платіж був здійснений під час розгляду справи в суді , а саме 26. 05.2025, а нарахування штрафних санкцій здійснено з 31.08.22 по 14.02.25р. Тому дані факти повністю спростовують позицію відповідачів.
Оцінка доводів за зустрічним позовом.
Суд, дослідивши матеріали справи, доводи позивача за зустрічним позовом (ПП «Львів-Полімер»), а також заперечення на них позивача - АТ «Ощадбанк», приходить до висновку, що вимоги про визнання недійсними кредитного договору № ДК2063-1464 від 10.08.2022, договорів поруки та договору іпотеки є безпідставними та не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно з п.2 ч. 1 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.
1) . Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною першою ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 викладено наступну правову позицію: «...Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача...»
Приписами ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).
Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з- визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним ' договором. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь- який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі визначається максимальний розмір процентної ставки, що може бути застосований.
Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором (ч. 1 ст.1051 ЦК України).
Судом встановлено, що Кредитний договір укладено за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%», реалізація якої здійснювалася на підставі «Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктам малого та середнього підприємництва», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від « 24» січня 2020 р І № 28 зі змінами та доповненнями (надалі-Порядок).
Даним Порядком визначено умови, критерії та механізм надання фінансової державної 1 підтримки суб'єктам підприємництва шляхом здешевлення вартості кредитів. Основні з них: ідержавна підтримка надається з метою здешевлення вартості кредитів, що пов'язані із провадженням суб'єктами підприємництва господарської діяльності (п.1 Порядку); державна підтримка надається через банки; що відповідають критеріям, визначеним у додатку та підписали з Фондом договір про співробітництво за формою, затвердженою Фондом (п.6 Порядку); державна підтримка надається в межах отриманих Фондом коштів, передбачених у і державному бюджеті, у вигляді часткової компенсації Фондом процентних ставок за кредитами, і що надаються суб'єктам підприємництва для реалізації мети, визначеної пунктом 4 цього | Порядку (п.7 Порядку);- умови кредитування суб'єкта підприємництва з урахуванням вимог цього Порядку
визначаються у кредитному договорі, що укладається суб'єктом підприємництва з | уповноваженим банком (абц. 3 п. 10 Порядку);
- процентна ставка за кредитом суб'єкта підприємництва без урахування компенсації
процентів (далі - базова процентна ставка) визначається за такою формулою: для суб'єкта підприємництва, що належить до категорії діючого бізнесу, а саме: суб'єктів мікропідприємництва - не більше Індексу ПІК І) (три місяці) плюс сім процентних пунктів.
- надання Фондом державної підтримки суб'єкту підприємництва шляхом часткової компенсації процентів призупиняється у. раз і порушення суб'єктом підприємництва більше ніж на 15 календарних днів зобов'язання за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту (частини кредиту) та/або щодо своєчасної сплати суб'єктом підприємництва частини нарахованих процентів за кредитом у розмірі компенсаційної процентної ставки. Сплата компенсації процентів з урахуванням вимог абзацу шостого пункту 15 цього Порядку відновлюється у разі погашення суб'єктом підприємництва заборгованості за кредитним договором або здійснення уповноваженим банком та суб'єктом підприємництва реструктуризації простроченої ним заборгованості за кредитним договором. За період призупинення надання державної підтримки суб'єкту підприємництва шляхом сплати компенсації процентів відповідна компенсація процентів не сплачується та державна підтримка за цей період не надається. У період дії воєнного стану в разі порушення суб'єктом підприємництва умов кредитного договору виплата компенсації процентів призупиняється, але такий суб'єкт підприємництва не втрачає право на її отримання, яке може бути реалізовано відразу в момент погашення простроченої заборгованості за кредитом. У такому разі компенсація процентів виплачується за увесь прострочений період з урахуванням вимог абзацу шостого пункту 15 цього Порядку (п.21 Порядку).
Судом встановлено, що кредитний договір №ДК2063-1464 від 10.08.2022 підписаний уповноваженими особами як з боку Банку, так із боку Позивача за зустрічним позовом. При підписанні договору, керівник Позивача за зустрічним позовом, як уповноважена особа, погодився зі встановленими його умовами, метою використання, та в подальшому підприємство здійснювало погашення простроченої кредитної заборгованості. Протягом тривалого часу (2,7 років) Позивач за зустрічним позовом не звертався до Банку з приводу роз'яснень положень Кредитного договору чи надання іншої інформації з приводу виконання зобов'язань, не заявляв жодних претензій з приводу того, що йому незрозумілі умови Кредитного договору, в тому числі умови щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами.
Відповідно до розділу 5 «Запевнення та гарантії», п.8.8 Кредитного договору, Позичальник обізнаний про умови Програми, які йому повністю зрозумілі й зобов'язується дотримуватися її умов та нести відповідальність передбачену цим Договором та Програмою;
Позичальник гарантує, що до укладання цього Договору надав Фонду розвитку підприємництва відомості про свою господарську діяльність;
Позичальник спроможний виконати цей Договір та всі зобов'язання за ним, оскільки він має всі повноваження, що «не суперечать положенню Законодавства, його установчим документам або договірним обмеженням, що є обов'язковими для Позичальник; -всі ризики, пов'язані з істотною зміною обставин, з яких Позичальник виходив при укладанні цього Договору, Позичальник приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання цього Договору, а також невиконання Позичальником зобов'язань за цим Договором;
При укладенні Кредитного договору сторони досягли згоди щодо усіх умов та обставин, які мають істотне значення для укладення такого правочину, зокрема, погодили: суму кредиту (розділ 3 (п.3.1) - 1 439 250, 00 грн; спосіб надання кредиту та строк кредитування (розділ 3 (п.3.2)) - кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення Кредиту не пізніше « 09» серпня 2025 року; графік зменшення діючого ліміту кредитування (розділ 3 (п.3.3)); види забезпечення виконання зобов'язання (розділ 3 (п.3.4)); проценти за користування кредитною лінією: базова ставка, з покликанням на те, що вона є змінювальною; розмір її розрахування, перегляд базової процентної ставки та зміна її розміру(розділ 3 (п.3.5)); особливий порядок виконання зобов'язання щодо своєчасної сплати процентів (розділ З (п.3.6)): протягом періоду повної компенсації процентів (розділ І п.19 такий діє з дати укладення цього Договору та триває протягом строку дії Воєнного стану на території України та протягом одного місяця після його припинення або скасування) сплата процентів за Кредитним договором в розмірі Базової процентної ставки здійснюється Фондом в повному обсязі у зв'язку з наданням Позичальнику Компенсації (у випадку отримання Позичальником права на таку Компенсацію) шляхом списання Банком коштів в повній необхідній сумі з Рахунку ескроу на рахунок, визначений в п. 3.19. цього Договору;
Крім цього, розділ 1 «Терміни та їх тлумачення» Кредитного договору містить поняття: (Компенсаційна процентна ставка (КПС); Компенсаційна частина Процентів (КЧП); Компенсація; Період відповідності Програмі; Період повної компенсації Процентів; Період часткової компенсації Процентів; Програма; і пид, що в повному обсязі відображають умови, які визначені Порядком.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач за зустрічним позовом з дати одержання першого траншу (кредиту) в розмірі 1 439 250,00 грн (12.08.2022) і до дати прострочення повернення цього траншу (до 13.08.2023 включно), не здійснював сплати жодних процентів за користування кредитом, або іншими словами - сплачував їх за 0 % ставкою. Оскільки в цей час застосовувалися положення розділу 3 (п.3.6)) Кредитного договору та сплата процентів здійснювалася виключно Фондом в повному обсязі шляхом надання Позичальнику Компенсації.
Оскільки Позивач за зустрічним позовом у порушення пунктів 3.3, 3.11 Кредитного договору, протягом 365 календарних днів з моменту отримання траншу в рамках кредитної лінії не було здійснено погашення основної суми боргу, чим було допущено прострочення виконання основного зобов'язання за цим траншем у розмірі 1 439 250,00 грн більше ніж на 15 днів, з урахуванням вимог п.21 Порядку та умов пп.3.18.1 Кредитного договору, надання Компенсації Позичальнику Фондом було призупинено.
Водночас, враховуючи приписи п.21 Порядку, Позивач за зустрічним позовом не втрачає право на отримання Компенсації від Фонду, в разі погашення простроченої заборгованості за кредитом. У такому разі компенсація процентів виплачується за увесь прострочений період з урахуванням вимог абзацу шостого пункту 15 цього Порядку.
Щодо твердження Позивача за зустрічним позовом, що п. 5.3.1. Кредитного договору вбачається, що на момент його укладення банкустановив річну ставку у 23,7%, або -1,975% від суми боргу щомісяця у вигляді процентів, якщо державна допомога не буде надана, то такі не відповідають умовам Кредитного договору з огляду на наступне.
Згідно п.п.3.5.2 Кредитного договору, на момент укладення Договору, з урахування визначеного на таку дату індексу UIRD (3m) та із застосуванням формули, передбаченої пп. 3.5.1. цього Договору, розмір Базової процентної ставки становить становить 16,70% процентів річних, який підлягає застосуванню для визначення зобов'язання Позичальника зі сплати Процентів до моменту першого перегляду (зміни) розміру такої Базової процентної ставки у відповідності до пп. 3.5.3. цього Договору.
З огляду на викладене, доводи Позивача за зустрічним позовом щодо нібито безпідставного застосування Банком базової процентної ставки у розмірі 23,7 %, що, на його переконання, суперечить принципам державної підтримки, спрямованої на здешевлення кредиту, та створює додаткове фінансове навантаження на позичальника, суд вважає помилковими та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
При цьому посилання Позивача на п. 19 Порядку не може бути прийняте судом до уваги, оскільки зазначена норма передбачає виключно обов'язок уповноваженого банку враховувати суму компенсації процентів, що надається суб'єкту підприємництва, під час розрахунку показника обслуговування боргу, а не регламентує питання визначення чи зміни базової процентної ставки за кредитним договором.
Також суд вважає безпідставними доводи Позивача за зустрічним позовом про те, що умови Кредитного договору, укладеного в межах державної програми «5-7-9%», нібито порушують принципи державної допомоги ЄС та міжнародні зобов'язання України, оскільки не забезпечують стабільної вигоди для суб'єктів малого і середнього підприємництва, створюють для них підвищені фінансові ризики та призводять до перерозподілу вигоди на користь банківських установ.
За змістом Порядку уповноважений банк не отримує будь-якої додаткової вигоди для себе, а навпаки вигоду у вигляді повної компенсації процентів за Кредитним договором у розмірі базової процентної ставки у визначений період (з моменту укладення Кредитного договору, що триває протягом строку дії воєнного стану на території України та протягом одного місяця після його припинення або скасування) одержує саме Позичальник. Таким чином, останній фактично користується кредитними коштами без додаткових витрат на сплату процентів, за умови належного та своєчасного виконання зобов'язань щодо погашення основної суми кредиту.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № ДК2063-1464 від 10.08.2022 містить умови щодо суми кредиту, строку його повернення, процентної ставки, порядку нарахування та сплати відсотків, а також санкцій за прострочення виконання зобов'язань. Умови договору підписані уповноваженою особою позивача за зустрічним позовом, скріплені печаткою підприємства, що свідчить про їх прийняття.
Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що процентна ставка у розмірі 23,7% суперечить меті державної програми « 5-7-9%», суд оцінює критично. По-перше, участь у державній програмі не є обов'язковою умовою для укладення кредитного договору. По-друге, як зазначено у ст. 627 ЦК України, принцип свободи договору дозволяє сторонам погодити інші умови, ніж передбачені спеціальними державними програмами. По-третє, позивачем за зустрічним позовом не надано підстав для визнання правочину недійсним у розумінні ст. 215 ЦК України.
Позивач за зустрічним позовом також посилається на Закон України «Про державну допомогу суб'єктам господарювання» та ст. 264 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Проте, як вбачається зі змісту зазначеного Закону, він визначає порядок надання, контролю та повернення державної допомоги, регулюючи публічно-правові відносини між державою та суб'єктами господарювання. Цей Закон не встановлює підстав недійсності приватноправових договорів між банком і позичальником, укладених відповідно до ЦК та ГК України. Відтак, посилання відповідача на порушення принципів державної допомоги не може бути прийнято як правова підстава для задоволення зустрічного позову.
Посилання на практику Суду ЄС у справі C-705/21 суд визнає нерелевантним. Як убачається із тексту зазначеного рішення, воно стосувалося застосування Директиви 93/13/ЄЕС щодо несправедливих умов у договорах зі споживачами. Статтею 1 цієї Директиви визначено, що її метою є захист фізичних осіб - споживачів у відносинах із професійними контрагентами. Натомість у даному випадку кредитний договір укладено між банком та суб'єктом господарювання - приватним підприємством, яке не є «споживачем» ані у розумінні права ЄС, ані за ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів». Тому практика Суду ЄС, на яку посилається відповідач, не може бути застосована у цій справі.
Щодо застосування принципу «contra proferentem», передбаченого Директивою 93/13/ЄЕС та Принципами УНІДРУА, суд зазначає, що він застосовується виключно у сфері договорів із споживачами або у випадках двозначності умов. Враховуючи, що умови кредитного договору між банком і підприємством є чіткими та однозначними, а також відсутність у ПП «Львів-Полімер» статусу споживача, підстав для застосування цього принципу не існує.
Щодо зустрічної вимоги про визнання договорів поруки та іпотеки недійсними, суд зазначає наступне.
Якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійним суд встановить, що позов пред'явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб'єктний склад учасників справи, то відмовляє у позові з цієї підстави (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19 та Верховного Суду від 10.09.2021 №909/207/20).
Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як відповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19 та від 20.01.2021 у справі № 203/2/19).
Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі як відповідач, вони не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення (постанова Верховного Суду від 21.11.2022 у справі № 754/16978/21).
З огляду на те, що ПП «Львів-Полімер», звертаючись із зустрічним позовом про визнання недійсними кредитного договору, договорів поруки та іпотеки, не визначило належними відповідачами поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також іпотекодавця ОСОБА_3 , суд доходить висновку, що розгляд по суті заявлених вимог є неможливим, оскільки питання дійсності/недійсності договорів поруки та іпотеки не може вирішуватися без участі всіх сторін цих правочинів. Відповідно до принципу диспозитивності саме позивач визначає суб'єктний склад учасників справи, а суд не вправі з власної ініціативи замінювати неналежного відповідача належним чи залучати співвідповідачів за відсутності відповідного клопотання). Велика Палата Верховного Суду наголосила, що у спорах про визнання правочину недійсним сторонами у справі мають бути всі сторони правочину; якщо позов подано не до всіх учасників і відсутні клопотання про заміну/залучення, у позові слід відмовити саме з цієї підстави (пп. 57, 60 постанови від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19; узгоджено з п. 61). Отже, незалучення зазначених осіб свідчить про неналежний суб'єктний склад і унеможливлює розгляд зустрічних вимог по суті за відсутності клопотань позивача про відповідну заміну або залучення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи.З урахуванням викладеного вище, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів поруки у зв'язку із неналежним суб'єктним складом сторін у цьому спорі.
З огляду на викладене, вимоги про визнання недійсними кредитного договору, договорів поруки та договору іпотеки є безпідставними та задоволенню не підлягають.
З урахуванням викладеного, первісний позов підлягає частковому задоволенню, а провадження у справі в частині 10 000, 00 грн - закриттю, у задоволенні зустрічного позову - відмовити повністю,
Судові витрати.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем у позовній заяві визначено ціну позову у розмірі 1 713 162, 33 грн, при цьому заявлено дві майнові вимоги: про стягнення заборгованості у грошовій формі солідарно з відповідачів-1, 2, 3; про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить відповідачу-4.
Позов спрямований на задоволення грошових вимог, а звернення стягнення на предмет іпотеки є способом забезпечення виконання основного зобов'язання. Враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у пунктах 8.12, 8.13 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17 (провадження № 12-76гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову. Зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.постанови від 26.02.2019 у справі № 907/9/17, суд дійшов висновку, що розмір судового збору має визначатися виходячи з вартості предмета іпотеки, яка становить 1 448 903, 00 грн.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки становить 21 733, 55 грн.
Загальна сума судового збору, сплачена позивачем при поданні позовної заяви, становить 51 394, 86 грн.
Під час розгляду справи встановлено, що відповідачем-2 було сплачено частину боргу в розмірі 10 000, 00 грн, у зв'язку з чим у цій частині провадження підлягає закриттю. Оскільки спір у відповідній частині припинився, позивач має право на повернення надміру сплаченого судового збору, що припадає на відповідну частину позовних вимог.
Сума, яка підлягає поверненню з Державного бюджету України, становить 4?113,88 грн (3?963,88 грн - надмірно сплачений судовий збір+ 150 грн у зв'язку з частковим закриттям провадження).
Керуючись статтями 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд
1. Первісні позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути солідарно з приватного підприємства «Львів-Полімер» (юридична адреса: вул. Сушка, буд.8, село Ременів Львівський район, Львівська область 80460, код ЄДРПОУ 13818110), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: с.Сушиця Самбірський район, Львівська область, 82029) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09325703, вул. Січових Стрільців, 9, м.Львів, 79000, р/р НОМЕР_5 , у ТВБВ №10013/03 філії-Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 325796) заборгованість у розмірі 1 703 162, 33 грн.
3. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 . РНОКПП: НОМЕР_4 . АДРЕСА_2 ) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» (вул.Січових Стрільців. 9, м.Львів, 79000, код ЄДРПОУ 09325703 р/р U/ НОМЕР_6 , відкритий у ТВБВ №10013/03 філії-Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 325796) судовий збір у розмірі 8 515, 81 грн.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП. НОМЕР_3 , с.Сушиця Симбірський район. Львівська область, 82029) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» (вул.Січових Стрільців. 9, м.Львів. 79000. код ЄДРПОУ 09325703 р/р U/ НОМЕР_6 , відкритий у ТВБВ №10013/03 філії-Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 325796) судовий збір у розмірі 8 515, 81 грн.
5. Стягнути з Приватного підприємства «Львів-Полімер» ( вул. Сушка, буд. 8. село Ременів Львівський район. Львівська область 80460. код ЄДРПОУ 13818110), на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» (юридична адреса: вул.Січових Стрільців. 9, м.Львів. 79000. код ЄДРПОУ 09325703 р/р U/ НОМЕР_6 , відкритий у ТВБВ №10013/03 філії-Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 325796) судовий збір у розмірі 8 515, 81 грн.
6. Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» (юридична адреса: вул.Січових Стрільців. 9. м.Львів, 79000. код ЄДРПОУ 09325703,р/р НОМЕР_5 , у ТВБВ №10013/03 філії-Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 325796) заборгованість шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру, загальною площею 33.8 кв м, житловою площею 19.9 кв м, яка знаходиться у АДРЕСА_3 , складається з однієї житлової кімнати та кухні. Комора в підвалі 6,1 кв м, та належить на праві власності ОСОБА_3 .
7. Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП. НОМЕР_7 . АДРЕСА_2 ) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» (юридична адреса: вул. Січових Стрільців. 9, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 09325703, р/р НОМЕР_8 , відкритий у ТВБВ №10013/03 філії-Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 325796) судовий збір у розмірі 21 733, 55 грн.
8. Закрити провадження у справі в частині стягнення 10 000, 00 грн.
9. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 11.09.2025.
Суддя Запотічняк О.Д.