79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
27.08.2025 Справа № 914/1414/25
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Релігійної організації “Релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви Парафії святого Миколая у селі Трудолюбівка Сокальського району Львівської області», село Трудолюбівка, Львівська область
до відповідача Сокальської міської ради Львівської області, місто Сокаль, Львівська область
про визнання права власності на самочинне будівництво.
За участю представників:
від позивача: Матвійчук Г.М. - адвокат (ордер на надання правничої допомоги серія ВС №1365569 від 01.05.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №667 від 07.08.1997);
від відповідача: не з'явився.
присутній в судовому засіданні Матвійчук П-М.Є. (вільний слухач).
Процес.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Релігійної організації “Релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви Парафії святого Миколая у селі Трудолюбівка Сокальського району Львівської області» до Сокальської міської ради Львівської області про визнання за Релігійною організацією “Релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви Парафії святого Миколая у селі Трудолюбівка Сокальського району Львівської області» права власності на самочинно збудовану будівлю церкви, що знаходиться в селі Трудолюбівка Сокальської територіальної громади Шептицького (Червоноградського) району Львівської області вулиця Зелена 16, загальною площею 117, 6 м2 та належні до неї допоміжні будівлі та споруди: господарська будівля позначка Б1 загальною площею 49,8 м2 та дзвіниця позначка І.
Ухвалою від 12.05.2025 суд залишив без руху позовну заяву Релігійної організації “Релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви Парафії святого Миколая у селі Трудолюбівка Сокальського району Львівської області» та надав позивачу строк для усунення недоліків.
20.05.2025 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви б/н від 16.05.2025 (вх.№13188/25) з додатками, відсутність яких слугувала підставою для залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку із усуненням недоліків, ухвалою суду від 26.05.2025 прийнято позовну заяву Релігійної організації “Релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви Парафії святого Миколая у селі Трудолюбівка Сокальського району Львівської області» до Сокальської міської ради Львівської області про визнання за Релігійною організацією “Релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви Парафії святого Миколая у селі Трудолюбівка Сокальського району Львівської області» права власності на самочинно збудовану будівлю церкви, що знаходиться в селі Трудолюбівка Сокальської територіальної громади Шептицького (Червоноградського) району Львівської області вулиця Зелена 16, загальною площею 117, 6 м2 та належні до неї допоміжні будівлі та споруди: господарська будівля позначка Б1 загальною площею 49,8 м2 та дзвіниця позначка І. до розгляду та відкрити провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.06.2025.
Копія ухвали Господарського суду Львівської області від 26.05.2025 про відкриття провадження у справі та призначення підготовчого судового засідання на 17.06.2025 на 11:00 год, була доставлена представнику позивача та відповідачу до їх електронних кабінетів у підсистемі “Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронних листів від 29.05.2025.
16.06.2025 через підсистему “Електронний суд» від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі повноважного представника (вх.№ 15963/25).
Ухвалою від 17.06.2025 суд відклав підготовче засідання на 02.07.2025 та зобов'язав відповідача проінформувати суд чи користуватиметься відповідач правом на подання відзиву.
18.06.2025 через підсистему “Електронний суд», від відповідача надійшла заява (вх.№16272/25), в якій зазначено, що Сокальська міська рада заперечень проти позову не має.
Ухвалою від 02.07.2025 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 27.08.2025.
Представник позивача в судове засідання 27.08.2025 для розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити повністю.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 27.08.2025 для розгляду справи по суті не забезпечив. Станом на 27.08.2025 на адресу суду заяви, клопотання від відповідача не надходили. Попередньо відповідач просив розглядати справу без його участі.
Копія ухвали Господарського суду Львівської області від 02.07.2025 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.08.2025 об 11:00 год, була доставлена відповідачу до його електронного кабінету у підсистемі “Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 10.07.2025.
Відповідно до частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Суд, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, а також враховуючи, що явка представників сторін в засідання обов'язковою не визнавалась та відповідачем подавалось клопотання про розгляд справи без його участі, не вважає відсутність представника відповідача перешкодою для вирішення спору по суті.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
У судовому засіданні 27.08.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору та правова позиція сторін.
Позиція позивача.
Рішенням 24 сесії 5 скликання Телязької сільської ради №351 від 26.06.2009 позивачу передано у постійне користування земельну ділянку площею 0,1800 га з цільовим призначенням-для будівництва та обслуговування церкви, що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою Серії ЯЯ № 176554 від 23.06.2010, зареєстрованим в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 031046100011.
Після виготовлення дозвільної документації, процес якої тривав майже 5 років громада через брак коштів, прийняла рішення про відтермінування будівництва церкви на невизначений час.
Будівництво, яке здійснювалося господарським способом, було завершене 25.03.2014.
Після виготовлення технічної документації на будівлю церкви релігійна громада звернулася до Державного реєстратора з метою реєстрації речового права на неї. Однак, реєстратором роз'яснено, що для державної реєстрації права власності на новозбудовану будівлю церкви, будівництво якої було розпочато до 12.032011 (до набрання чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-УІ від 17 лютого 2011) позивачу, необхідно подати певний пакет документів, серед яких дозвіл на виконання будівельних робіт .
Оскільки за відсутності всіх необхідних дозвільних документів, будівля вважається самочинним будівництвом.
Позивач просить визнати за ним право власності на самочинно збудовану будівлю церкви, що знаходиться в селі Трудолюбівка Сокальської територіальної громади Шептицького (Червоноградського) району Львівської області вулиця Зелена 16, загальною площею 117, 6 м2 та належні до неї допоміжні будівлі та споруди: господарська будівля позначка Б1 загальною площею 49,8 м2 та дзвіниця позначка І.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав. У заяві від 18.06.2025 (вх.№16272/25), яка надійшла через підсистему «Електронний суд», представником відповідача зазначено, що Сокальська міська рада заперечень проти позову немає.
Обставини встановлені судом.
Релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви Парафії святого Миколая у селі Трудолюбівка Сокальського району Львівської області» 07.11.2005 зареєстрована, як юридична особа. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису 14081200000000902 від 31.01.2007, місцезнаходження юридичної особи: 80015, Львівська область, Сокальський район, село Трудолюбівка, вул.Зелена, будинок 16.
Відповідно до пункту 1.4. статуту Релігійної організації “Релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви Парафії святого Миколая у селі Трудолюбівка Сокальського району Львівської області», парафія набуває статусу юридичної особи з моменту її державної реєстрації в установленому законом порядку.
Згідно п.2.1. статуту головною метою утворення та діяльності Парафії є спільне здійснення громадянами права на свободу віросповідання та задоволення релігійних-потреб віруючих людей сповідувати та поширювати власну віру.
Рішенням ХV сесії ІV скликання Телязької сільської ради Сокальського району Львівської області від 22.04.2005 громаді селі Трудолюбівка надано дозвіл на підготовку містобудівного обґрунтування розташування церкви в селі Трудолюбівка по вулиці Зеленій на земельній ділянці площею 0,18 га (пункт 1 рішення), надано дозвіл на підготовку містобудівного обґрунтування розташування цвинтаря в селі Трудолюбівка по вулиці Зеленій на земельній ділянці площею 0,25 га (пункт 2 рішення), рекомендовано звернутись в ліцензовану проектну організацію за виготовленням містобудівного обґрунтування розташування церкви і цвинтаря (пункт 3 рішення) та зобов'язано громаду погоджене у встановленому порядку містобудівне обґрунтування представити на затвердження сесії.
Львівським відділом комплексного проектування в 2006 році проведено інженерно-геологічне обстеження земельної ділянки для будівництва УГКЦ в селі Трудолюбівка Сокальського району Львівської області та надано технічний звіт для виготовлення містобудівного обґрунтування.
28.12.2006 Львівським обласним проектно-виробничим архітектурно-планувальним бюро на замовлення релігійної громади виготовлено містобудівне обґрунтування місця розташування Української Греко-Католицької Церкви в селі Трудолюбівка Сокальського району Львівської області.
22.01.2007 комісія Сокальської районної державної адміністрації у затвердженому складі провела вибір земельної ділянки для будівництва і обслуговування церкви на підставі рішення ХV сесії ІV скликання Телязької сільської ради Сокальського району Львівської області від 22 квітня 2005, що підтверджується актом вибору земельної ділянки.
26.01.2007 Сокальською районною СЕС розглянуто вказане містобудівне обґрунтування та повідомлено про можливість його використання, як основу для виготовлення матеріалів щодо вибору земельної ділянки.
29.01.2007 Сокальський районний відділ земельних ресурсів розглянув та погодив матеріали по вибору та відведенню земельної ділянки площею 0,18 га для будівництва церкви.
29.01.2007 матеріали по вибору та відведенню земельної ділянки площею 0,18 га для будівництва церкви також погоджено Державною екологічною інспекцією, що підтверджується Висновком №12 від 29.01.2007.
31.01.2007 Сокальським РВ ГУМНС України у Львівській області розглянуто та погоджено матеріали по вибору та відведенню земельної ділянки для будівництва церкви та надано вказівки щодо порядку отримання технічних умов до початку виготовлення проектної документації.
Також у 2007 році Червоноградським відділом Львівського обласного проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро в ході підготовки містобудівного обґрунтування виконано топо-геодезичні розвідування.
01.02.2007 містобудівне обґрунтування розглянуто та погоджено Відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сокальської районної державної адміністрації.
Рішенням виконавчого комітету Телязької сільської ради Сокальського району Львівської області №1 від 12 березня 2007 «Про затвердження містобудівного обґрунтування розташування розміщення церкви та надання дозволу на проведення проектно- пошукових робіт та складання проекту відводу земельної ділянки в селі Трудолюбівка» затверджено містобудівне обґрунтування, надано дозвіл УГКЦ селі Трудолюбівка на проведення проектно-пошукових робіт на будівництво церкви, складання проекту відводу земельної ділянки та зобов'язано громаду у місячний термін звернутися до ліцензованої проектної організації за виготовленням проектної документації та до управління земельних ресурсів для складання проекту відведення земельної ділянки.
06.05.2008 начальником відділу містобудування та архітектури Сокальської районної державної адміністрації М. Баралус погоджено архітектурно-планувальне завдання, складене начальником КП «АПБ» Т. Дідик на проектування будівництва церкви громади УГКЦ в селі Трудолюбівка Сокальського району Львівської області та видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки.
У 2009 Червоноградським відділом Львівського обласного проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро відповідно до діючих норм і правил на замовлення релігійної громади УГКЦ селі Трудолюбівка виготовлено робочий проект будівництва церкви.
16.04.2009 Відділом містобудування та архітектури Сокальської районної державної адміністрації погоджено проект відведення земельної ділянки.
20.05.2009 Сокальською СЕС складено Висновок щодо відбору (відведення) земельної ділянки під забудову, яким встановлено її придатність для будівництва церкви.
Крім того 01.06.2009 даний проект відведення погоджено Управлінням охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації.
Рішенням 24 сесії 5 скликання Телязької сільської ради №351 від 26.06.2009 позивачу передано у постійне користування земельну ділянку площею 0,1800 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування церкви, що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою Серії ЯЯ № 176554 від 23.06.2010, зареєстрованим в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 031046100011.
Згідно технічного паспорта, виготовленого Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське Бюро технічної інвентаризації» на замовлення релігійної громади 05 березня 2025 культова споруда церкви є одноповерховою 2014 року побудови, загальною площею 117,6 м2 складається з церкви (залу вірян) площею 91.6 м2, ризниці площею 7.8 м2 , та паламарні 7.8 м2 по першому поверху та хорів 10,4 м2. До церкви належить господарська будівля позначка Б1 - 49,8 м2. (кухня площею 18.3 м2., котельня - 17.5 м2, підсобне приміщення - 14,0 м2 ). Інвентарна вартість вказаної будівлі церкви та господарської будівлі складає 271 521,00 грн, що підтверджується зведеним актом вартості будинків, господарських будівель та споруд.
Згідно звіту №71 від 15.06.2024, про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж будівлі громадського призначення Української Греко-Католицької Церкви парафії святого Миколая, складеного інженером проектувальником ФОП Балашовим Г.Б. - Будівлю громадського призначення (Українська Греко- Католицька Церква парафії святого Миколая) на вулиці Зеленій 16, селі Трудолюбівка Сокальська територіальна громада, Червоноградський район, Львівська область, 80015 віднесено до категорії 1 стан нормальний та встановлено можливість її надійної та безпечної експлуатації.
Вказаний звіт зареєстровано в реєстрі будівельної діяльності та сформовано відповідний витяг №ТО 01:7999-7106-0501-8642 .
Позивач стверджує, що приступаючи до будівництва церкви в 2010 році, з огляду на раніше виготовлені ним дозвільні документи, вважаючи, що таких достатньо для проведення будівництва дозволу на виконання будівельних робіт не отримував.
У судових засіданнях представник позивача зазначив, що хоча вказане нерухоме майно зводилося без дозвільної документації, однак відповідно висновку і рекомендацій технічного звіту результатів обстеження технічного стану будівель - всі норми є дотриманими, пошкоджень несучих та огороджуючих конструкцій обстежених будівель - не виявлено. З початку самочинного будівництва ніяких заяв, претензій та скарг щодо збудованих будівель не надходило.
На підставі вищевикладеного, позивач просить визнати за собою право власності на самочинно збудовану будівлю Церкви що знаходиться в селі Трудолюбівка Сокальської територіальної громади Шептицького (Червоноградського) району Львівської області вулиці Зелена 16, загальною площею 117.6м.кв. та належні до неї допоміжні будівлі та споруди: господарська будівля позначка Б1 загальною площею 49.8 м.кв. та дзвіниця позначка І.
Висновки суду.
В силу частини 1 статті 4 Господарсько процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За змістом статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до положень статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Частиною 1 статті 331 Цивільного кодексу України, передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Згідно частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до частини 1 статті 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Частиною 1 статті 375 Цивільного кодексу України, передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Згідно частини 3 статті 375 Цивільного кодексу України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до приписів статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Однак, в окремих випадках стаття 376 Цивільного кодексу України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п'ятою цієї статті.
Так, відповідно до частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Водночас частиною 5 цієї статті визначено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
З вказаної правової норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано за умови відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки або якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту, а також за умови відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки (частина 4 статті 376 Цивільного кодексу України) та відсутності порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.
У пункті 6.32 постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 та в пункті 55 постанови від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок про те, що зміст приписів статті 376 Цивільного кодексу України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об'єкти.
У випадках, передбачених частинами 3 та 5 статті 376 Цивільного кодексу України, звернення до суду з позовом про визнання права власності з метою отримання рішення суду, як правовстановлюючого документа є законним (правомірним) способом захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Суд виходить з того, що стаття 331 Цивільного кодексу України визначає загальні підстави та порядок набуття права власності на новостворене майно, яке побудоване з дотриманням встановленого законодавством порядку, тобто при наявності всіх необхідних дозволів та актів, однак не регулює правовий режим самочинного будівництва.
Водночас, поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені саме в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 (справа № 11/173-06).
Земельна ділянка, на якій позивачем здійснено самочинне будівництво, згідно з рішенням 24 сесії 5 скликання Телязької сільської ради №351 від 26.06.2009 передана позивачу у постійне користування площею 0,1800 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування церкви, що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 176554 від 23.06.2010 року, зареєстрованим в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 031046100011.
17.02.2011 був прийнятий Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", який є чинним і на даний момент. На момент проведення забудови спірних приміщень (2001 - 2008 рік) діяв Закон України "Про планування і забудову територій".
Згідно положень статі 23 Закону України "Про планування і забудову територій" в редакції чинній на момент початку будівництва у 2001 році, забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств. Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією. Будівництво здійснюється суб'єктами планування та полягає в організації комплексної забудови території або розташуванні та будівництві окремих будинків і споруд.
Нормами статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій" в редакції чинній на момент початку будівництва у 2010 році, фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об'єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.
До заяви додається документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або документ про згоду власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки. Перелік інших документів та матеріалів, необхідних для отримання дозволу на будівництво, які додаються до письмової заяви, порядок їх розгляду визначаються регіональними правилами забудови.
У разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта.
Відтак, позивач мав звернутись до відповідача за отриманням саме дозволу на будівництво об'єкта містобудування - спірних будівель.
Також нормами статтями 24 Закону України "Про планування і забудову територій" в редакції чинній на момент початку будівництва у 2001 році, передбачено, що дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції державного архітектурно - будівельного контролю.
Статтею 29 цього ж закону в редакції чинній на момент початку будівництва передбачено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.
Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.
Відтак, виходячи з комплексного аналізу обох даних норм, забудовник (позивач) мав додатково звернутися і до відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.
За твердженням позивача, яке не спростовано відповідачем, позивач здійснив будівництво спірних об'єктів без отримання відповідного дозволу на виконання будівельних робіт, відтак здійснив самочинне будівництво в розумінні приписів статі 376 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що позивач не зареєстрував за собою право власності на спірні побудовані будівлі, що підтверджується довідкою №1048 від 23.02.2024 виданою Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське Бюро технічної інвентаризації».
Відтак, суд зазначає, що згідно пункту 8 Прикінцевих положень чинного Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", дозволи на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними до завершення будівництва об'єкта. Дозволи на виконання підготовчих робіт, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними до завершення їх виконання або до реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт чи отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Пунктом 9 Прикінцевих положень чинного Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію: 1) збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 500 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 500 квадратних метрів; 2) збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення.
Згідно технічного паспорта від 05.03.2025, виготовленого Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське Бюро технічної інвентаризації» споруда церкви є одноповерховою 2014 року побудови, загальною площею 117,6 м2. складається з церкви (залу вірян) площею 91.6 м2 ризниці площею 7.8 м2, та паламарні 7.8 м2 по першому поверху та хорів 10,4 м2. До церкви належить господарська будівля позначка Б1 - 49,8 м2. ( кухня площею 18.3 м2, котельня - 17.5 м2, підсобне приміщення - 14,0 м2). Інвентарна вартість вказаної будівлі церкви та господарської будівлі складає 271521грн, що підтверджується зведеним актом вартості будинків, господарських будівель та споруд.
Згідно звіту №71 від 15.06.2024, про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж будівлі громадського призначення Української Греко-Католицької Церкви парафії святого Миколая, складеного інженером проектувальником Фізичною особою підприємцем Балашовим Г.Б. - Будівлю громадського призначення Українська Греко- Католицька Церква парафії святого Миколая на вулиці Зеленій 16, селі Трудолюбівка Сокальська територіальна громада, Червоноградський район, Львівська область, 80015 віднесено до категорії 1 стан нормальний та встановлено можливість її надійної та безпечної експлуатації.
Вказаний звіт зареєстровано в реєстрі будівельної діяльності та сформовано відповідний витяг № ТО 01:7999-7106-0501-8642 .
Частиною 1 статті 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що клас наслідків (відповідальності) будівель і споруд (далі - клас наслідків) - це характеристика рівня можливої небезпеки для здоров'я і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на об'єкті або які знаходитимуться зовні такого об'єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов'язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об'єкта. Клас наслідків визначається відповідно до вимог будівельних норм і правил, затверджених згідно із законодавством.
Згідно положень частини 3 статті 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", усі об'єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки - СС1; середні наслідки - СС2; значні наслідки - СС3.
Віднесення об'єкта до певного класу наслідків (відповідальності) здійснюється проектною організацією за погодженням із замовником будівництва.
Суд також зазначає, що відповідно до приписів частини 1 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Частиною 4 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка подана в паперовій формі, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня подання відповідних документів.
Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється (частина 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Також, суд зазначає, що згідно з пунктом 10 Порядку прийняття в експлуатацію, закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011, у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами технічного обстеження такого об'єкта.
Технічне обстеження проводиться суб'єктом підприємницької діяльності, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Закону України "Про архітектурну діяльність" одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою-підприємцем, яка згідно із законом має кваліфікаційний сертифікат.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся до інженера проектувальника Фізичної особи-підприємця Балашова Г.Б, який зазначив, що вказана будівля підпадає під вищезазначену категорію та може пройти спрощену процедуру узаконення, підготував декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за амністією та скерував його до державної інспекції архітектури та містобудування України, що підтверджується відповідним витягом від 13.03.2025.
Однак позивач отримав відмову в узаконенні в зв'язку із тим, що вказаний комплекс будівель не відповідає вимогам абзацу 1 пункту 9 розділу 5 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Підставою для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, згідно із пункту 9 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в поточній редакції є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності.
Згідно із законодавством, поданню позову про визнання права власності на самочинне будівництво має передувати звернення до компетентного державного органу, до повноважень якого входять питання будівництва і рішення якого (чи їх відсутність) дають підстави вважати, що наявне порушення права.
Суд дослідивши матеріали справи встановив, що позивач звертався з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації за амністією до державної інспекції архітектури та містобудування України. За результатами вищезазначеного звернення отримав відмову в узаконенні в зв'язку із тим, що вказаний комплекс будівель не відповідає вимогам абзацу 1 пункту 9 розділу 5 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Суд зазначає, що згідно звіту №71 від 15.06.2024 про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж будівлі громадського призначення Української Греко-Католицької Церкви парафії святого Миколая, що знаходиться за адресою: 80015, вулиця Зелена 16, село Трудолюбівка Сокальської територіальної громади Шептицького (Червоноградського) району Львівської області складеного 15.06.2024, який долучений до матеріалів справи, технічний стан конструкцій обстеженої культової будівлі - нормальний та встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації, будівля будівельним нормам та правилам.
Судом встановлено, що спорудження будівлі церкви, господарських будівель та споруд по вулиці Зелена 16, село Трудолюбівка Сокальської територіальної громади Шептицького (Червоноградського) району Львівської області є самочинним, так як воно проводилося без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт.
Суду не надано доказів того, що самочинно збудоване нерухоме майно порушує права і законні інтереси інших осіб, у тому числі, суміжних землекористувачів, створює загрозу життю і здоров'ю людей, майну фізичних та юридичних осіб, іншим чином не порушує права третіх осіб.
Разом з тим, судом встановлено, що будівництво вказаних вище будівель було проведено і завершено позивачем у 2014 році без отримання відповідного дозволу на земельній ділянці, яка була виділена відповідачем для забудови храму рішенням 24 сесії 5 скликання Телязької сільської ради №351 від 26.06.2009. Вищезазначеним рішенням позивачу передано у постійне користування земельну ділянку площею 0,1800 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування церкви, що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №176554 від 23.06.2010, зареєстрованим в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 031046100011.
Отже, суд погоджується з позицією позивача, що у відповідності до вимог статті 376 Цивільного кодексу України, є всі підстави визнання права власності на самочинно побудовану церкву та інші будівлі за позивачем.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 21.10.2020 у справі №910/2929/19, зміст приписів статті 376 Цивільного кодексу України підтверджує неможливість застосування інших, ні ж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об'єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.
Що стосується позиції відповідача, то суд зазначає, що в матеріалах справи міститься заява Сокальської міської ради Львівської області (вх.№16272/25 від 18.06.2025), в якому відповідач зазначає, що не заперечує проти позовних вимог позивача. Крім того, суд враховує, що відповідач у даній справі належно повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до його електронного кабінету в підсистемі “Електронний суд». Станом на момент розгляду справи відповідач не надіслав до суду власних заперечень щодо визнання права власності на самочинно збудовані будівлі, а заявою про розгляд справи без участі (вх.15963/25 від 16.06.2025) просив розглядати дану справу за наявними у ній документами без участі представника Сокальської міської ради Львівської області.
Позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно правомірно пред'явлено до органу місцевого самоврядування як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог повністю та визнання права власності на самочинно збудовані будівлі.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Однак, частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Відтак, суд покладає судові витрати на позивача у даній справі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 4, 13, 73, 74,76-79, 86, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати за релігійною організацією “Релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви Парафії святого Миколая у селі Трудолюбівка Сокальського району Львівської області» (80015, Львівська область, Шептицький район, Сокальська територіальна громада, село Трудолюбівка; ідентифікаційний код юридичної особи 34721340) право власності на самочинно збудовану будівлю церкви, що знаходяться за адресою вулиця Зелена 16, село Трудолюбівка, Сокальської територіальної громади Шептицького (Червоноградського) району Львівської області, загальною площею 117.6 м2 та належні до неї допоміжні будівлі та споруди, а саме: господарська будівля позначка Б1 загальною площею 49.8 м2 та дзвіниця позначка I.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повне рішення
складено 08.09.2025
Суддя Сухович Ю.О.