ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.08.2025Справа № 910/4132/25
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Ягельської А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу № 910/4132/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ассісто»;
до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації;
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ;
про скасування державної реєстрації припинення юридичної особи
За участю представників сторін:
від позивача: Дяченко О.В.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: ОСОБА_1
Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про скасування державної реєстрації припинення юридичної особи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок реєстрації припинення юридичної особи - ТОВ "ЛЄОН", позивач був позбавлений права на задоволення кредиторських вимог, оскільки реєстрація припинення відбулася з порушенням порядку та на підставі даних Голови ліквідаційної комісії, які не відповідають дійсності, а запис про припинення юридичної особи ТОВ "ЛЄОН" внесено за відсутності в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи підтвердження розрахунків з кредиторами, зокрема з АТ "ЗНВКІФ "АРГУМЕНТ ФОНД", у зв'язку з чим позивач просить суд:
- відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄОН" (код ЄДРПОУ: 36307383, 02002, місто Київ, вулиця Микільсько-Слобідська, будинок 6, квартира 85) зареєстровану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Дунєвою І.Г., запис № 1000671110023033024 від 06.09.2024;
- зобов'язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію внести запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄОН" (код ЄДРПОУ: 36307383, 02002, місто Київ, вулиця Микільсько-Слобідська, будинок 6, квартира 85) зареєстровану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Дунєвою І.Г., запис № 1000671110023033024 від 06.09.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 відкрито провадження у справі № 910/4132/25, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 . Підготовче засідання у справі призначено на 01.05.2025.
28.04.2025 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, посилаючись на те, що реєстраційні дії були проведені державним реєстратором на підставі документів, поданих ліквідатором ТОВ «ЛЄОН» ОСОБА_1, та у відповідності з вимогами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань". Відтак, відповідач зазначив у відзиві на позов про необхідність заміни неналежного відповідача у справі - Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на належного відповідача - ліквідатора ТОВ «ЛЄОН» ОСОБА_1. Серед іншого, відповідач заявив клопотання про проведення розгляду справи без участі представника Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.
Крім того, 28.04.2025 на адресу Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали суду від 10.04.2025, від Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації надійшли належним чином засвідчені копії реєстраційної справи відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄОН".
28.04.2025 через систему «Електронний суд» від третьої особи - ОСОБА_1 , надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає проте, що АТ "ЗНВКІФ "АРГУМЕНТ ФОНД" у встановлений законом строк не заявило кредиторські вимоги до ТОВ «ЛЄОН», а відтак, ліквідація ТОВ «ЛЄОН» була проведена у відповідності з вимогами чинного законодавства.
01.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 .
У судовому засіданні 01.05.2025 третя особа подала заяву, в якій зазначила, що позивач зазначає в позові неправильну адресу ОСОБА_1 , адже третя особа не зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що надав відповідні докази суду.
З метою дотримання прав усіх учасників справи, суд у судовому засіданні 01.05.2025 постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 15.05.2025.
06.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.
15.05.2025 від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи та клопотання третьої особи, суд відмовив у його задоволенні, оскільки у клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначено щодо наявності якихось заяв, клопотань або доказів, які потребують вирішення у підготовчому провадженні за участю третьої особи.
У підготовчому засіданні 15.05.2025, ураховуючи відсутність будь-яких інших заяв і клопотань, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.05.2025, яка занесена до протоколу судового засідання від 15.05.2025.
21.05.2025 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшло клопотання щодо визнання неналежним доказом копії накладних кур'єрської служби ФЭМ Экспресс про надсилання документів на адресу ТОВ «ЛЄОН».
Присутній у судовому засіданні 22.05.2025 представник позивача повністю підтримала заявлені позовні вимоги з посиланням на обставини, наведені у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Клопотань про відкладення розгляду справи суду не подавав.
Третя особа заперечила проти задоволення заявлених вимог, посилаючись на аргументи, наведені у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 22.05.2025 судом оголошено перерву до 03.07.2025.
Проте, враховуючи, що на дату проведення судового засідання 03.07.2025 суддя Привалов А.І. мав перебувати у відрядженні, з метою дотримання прав учасників судового процесу, суд ухвалою від 24.06.2025 призначив розгляд справи на 10.07.2025.
10.07.2025 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій останній повідомив суд, що станом на день розгляду справи позивач вже не має процесуального та матеріально-правового інтересу, не є стороною спірних відносин щодо іпотеки чи ліквідації, оскільки АТ «ЗНВКІФ «Аргумент Фонд» передало право вимоги за іпотечним зобов'язанням іншій особі (ТОВ «АССІСТО»), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав
У судовому засіданні 10.07.2025 за результатом наданих учасниками судового процесу поясненнями, судом оголошено перерву до 17.07.2025.
15.07.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ассісто» надійшла заява, в порядку ст. 52 ГПК України, про заміну сторони її правонаступником.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассісто" про заміну сторони її правонаступником у справі №910/4132/25, на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України, повернуто без розгляду.
16.07.2025 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява (пояснення та клопотання), в якій останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю через їхню невідповідність закону та фактичним обставинам справи; через відсутність у позивача та юридично визначеного інтересу у спорі, а також не здійснювати заміну позивача у даній справі.
Представники позивача та відповідача в засідання суду 17.07.2025 не з'явилися.
У судовому засіданні 17.07.2025 судом постановлено ухвалу про відкладення судового засідання на 21.08.2025.
18.07.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ассісто» повторно надійшла заява, в порядку ст. 52 ГПК України, про заміну сторони її правонаступником.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассісто" про заміну сторони її правонаступником у справі №910/4132/25 задоволено. Замінено позивача у справі №910/4132/25 - Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ассісто» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40, офіс 2; код ЄДРПОУ 43426003).
24.07.2025 через систему «Електронний суд» від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Привалову А.І., яка обґрунтована тим, що суд передчасно вирішив питання про заміну сторони за відсутності правових підстав та ігнорування аргументів третьої особи щодо відсутності правового інтересу сторін у справі та недоречності заміни позивача. Крім того, судом були проігноровані клопотання і докази, заявлені третьою особою, які мають вирішальне значення для справи.
Розгляд заяви про відвід судді було здійснено після виходу судді Привалова А.І. з щорічної відпустки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 відвід судді від розгляду справи № 910/4132/25 визнано необґрунтованим та передано відповідну заяву ОСОБА_1 для визначення судді в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 (суддя Павленко Є.В.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 23 липня 2025 року про відвід судді Привалова А.І. від розгляду справи № 910/4132/25 відмовлено.
У судовому засіданні 21.08.2025 представник позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в засідання суду не з'явився.
Представник третьої особи надав усні пояснення по суті спору, в яких заперечив проти задоволення позовних вимог.
У судовому засіданні 21.08.2025, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
15.12.2010 між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЄОН" (позичальник) було укладено Генеральну кредитну угоду № 600/02-2010.
Відповідно до п. 1.1 Генеральної кредитної угоди Банк зобов'язується надавати Позичальнику кредитні кошти в порядку і умовах, визначених у відповідних кредитних договорах та додаткових угодах до них, укладених в межах генеральної кредитної угоди і які є її невід'ємними частинами. Загальний розмір позичкової заборгованості позивача за кредитами, наданими в межах генеральної кредитної угоди, не повинен перевищувати 1400000,00 доларів США.
Згідно із п. 1.2 Генеральної кредитної угоди, остання об'єднує кредитні продукти, які будуть надані шляхом укладання відповідних кредитних договорів кредитором з позичальником та додаткових угод до них. Конкретні строки користування кредитними коштами, відсоткові ставки за користування кредитними коштами, комісійні винагороди, об'єкти кредитування визначаються сторонами окремо у кожному кредитному договорі, укладеному в межах цієї угоди (п. 2.4 Генеральної кредитної угоди).
Відповідно до п. 4.1 Генеральної кредитної угоди, кредитор зобов'язується відкривати позичальнику позичкові рахунки згідно умов даної угоди, кредитних договорів та додаткових угод до них, у відповідності до загальних умов кредитування, викладених у ст. ст. 1, 2 цієї угоди та за письмовою вимогою позичальника перераховувати в безготівковій формі кредитні кошти в межах розмірів лімітів, визначених в кожному окремому кредитному договорі.
15.12.2010 на виконання укладеної Генеральної кредитної угоди між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "ЛЄОН" укладено кредитний договір (відзивна кредитна лінія) № 601/02-2010 (далі - кредитний договір-1), відповідно до якого, на умовах цього договору та укладеної між сторонами генеральної кредитної угоди, Банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 400 000,00 доларів США на добудову басейну, зі сплатою 15,0 % річних та 1,0 % одноразової комісії за обслуговування кредитного рахунку.
В подальшому між сторонами вносились зміни та доповнення до кредитного договору-1 шляхом укладення додаткових угод до кредитного договору-1, якими, зокрема, було збільшено суму кредиту до 510 000,00 доларів США та узгоджено нові графіки погашення.
Також 15.12.2010 між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "ЛЄОН" було укладено кредитний договір (відзивна кредитна лінія) № 602/02-2010 (далі - кредитний договір-2), відповідно до якого, на умовах цього договору та укладеної між сторонами генеральної кредитної угоди, Банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 1 000 000,00 доларів США на перекредитування кредиту іншого банку, зі сплатою 15,0 % річних та 1,0 % одноразової комісії за обслуговування кредитного рахунку.
В подальшому між сторонами вносились зміни та доповнення до кредитного договору-2 шляхом укладення додаткових угод до кредитного договору-2, якими, зокрема, узгоджено нові графіки погашення кредиту.
Крім цього, додатковою угодою від 29.11.2013 до Генеральної кредитної угоди сторони виклали пункт (б) п. 2.2 в новій редакції, визначивши розмір кредитної лінії в розмірі 1 507 000,00 доларів США, графік погашення - згідно кредитного договору-1 та кредитного договору-2, відсоткова ставка 15,0 % річних.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та ТОВ "Лєон" було укладено Договір іпотеки від 16.12.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. за реєстровим № 3508.
Відповідно до п. 1.1 Договору іпотеки №3508 в іпотеку ПАТ "Банк Камбіо" передано належне ТОВ "Лєон" приміщення спорткомплексу, загальною площею 3416.9 кв.м., розташованого у підвалі на 1-му, ІІ-му поверхах, надбудові адміністративної будівлі літ. А-9, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Донецьк, вул. Овнатаняна, буд. 16А.
Окрім того, в якості забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою, 18.11.2011 між ПАТ "Банк Камбіо" та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. за реєстровим №3420.
Відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору №3420 в іпотеку передано чотирьохкімнатну квартиру №186 за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 7-Б, загальною площею 234,7 кв.м., житловою площею 89,0 кв.м. Реквізити правовстановлюючого документа та документів, що підтверджують права власності: свідоцтво про право власності, видане 30.11.2009 Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого округу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 19.11.2009 №1778-С/К1 та зареєстроване 07.12.2009 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно Київським БТІ, що підтверджується Реєстраційним написом на правовстановлюючому документі, записаний у реєстрову книгу №413-60, за реєстровим №44243.
В подальшому, 30.01.2020 між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" укладено Договір №23 про відступлення прав вимоги, згідно з яким право вимоги за генеральною кредитною угодою №600/02- 2010 від 15.12.2010, кредитним договором №601/02-2010 від 15.12.2010, кредитним договором №602/02-2010 від 15.12.2010 року укладеними між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЄОН" перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".
За вказаним договором відступлення прав вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" придбало:
1) право вимоги за Генеральною кредитною угодою №600/02-2010 від 15.12.2010:
- заборгованості по тілу кредиту в розмірі 1 000 000 дол. США (24 720 400 грн.);
- заборгованості по відсотках в розмірі 943 966,94 дол. США (23 335 240,34 грн.);
- загальна сума заборгованості в розмірі 1 943 966,94 дол. США (48 055 640,34 грн.);
2) право вимоги за Кредитним договором №601/02-2010 від 15.12.2010:
- заборгованість по тілу кредиту в розмірі 507 000, 00 дол. США (12 533 242, 80 грн.);
- заборгованості по відсотках в розмірі 478 591,22 дол. США (11 830 966,39 грн.);
- загальна сума заборгованості в розмірі 985 591,22 дол. США (24 364 209, 19 грн.);
3) право вимоги за Кредитним договором №602/02-2010 від 15.12.2010:
- заборгованість по тілу кредиту в розмірі 1 000 000 дол. США (24 720 400 грн.);
- заборгованості по відсотках в розмірі 943 966,94 дол. США (23 335 240,34 грн.);
- загальна сума заборгованості в розмірі 1 943 966,94 дол. США (48 055 640,34 грн.).
Серед іншого, відповідно до вказаного договору про відступлення права вимоги до ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" переходять також майнові права за Іпотечним договором від 18.11.2011, посвідченим нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. та зареєстрованим в реєстрі за №3420, укладеного між Публічним акціонерним товариства "Банк Камбіо" та ОСОБА_1 ; майнові права за договором іпотеки від 16.12.2010 року, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. та зареєстрованим в реєстрі за №3508, укладеного між Публічним акціонерним товариства "Банк Камбіо" та ТОВ "ЛЄОН".
24.11.2021 між ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "АРГУМЕНТ ФОНД", від імені, в інтересах та за рахунок якого на підставі Договору №16-01/11-2021 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 16 листопада 2021 року діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Стронг Менеджмент Актив", було укладено Договір №07/24/11/2021/16 про відступлення права вимоги за кредитними договорами, відповідно до умов якого Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "АРГУМЕНТ ФОНД" набуло право вимоги за генеральною кредитною угодою №600/02-2010 від 15.12.2010, кредитним договором №601/02-2010 від 15.12.2010, кредитним договором № 602/02-2010 від 15.12.2010 в загальній сумі 2 929 558,16 дол. США, що станом на 24.11.2021 за офіційним курсом НБУ становило 78 689 104, 01 грн.
Крім того, 24.11.2021 між ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "АРГУМЕНТ ФОНД", від імені, в інтересах та за рахунок якого на підставі Договору №16-01/11-2021 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 16 листопада 2021 року діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Стронг Менеджмент Актив", купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов якого Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "АРГУМЕНТ ФОНД" придбало у власність майнові права, які виникли за Іпотечним договором від 18.11.2011, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О. Є. та зареєстрованим в реєстрі за № 3420, та Договором іпотеки від 16.12.2010, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О. Є. та зареєстрованим в реєстрі за № 3508.
Відтак, АТ «ЗНВКІФ «АРГУМЕНТ ФОНД» набуло право вимоги до ТОВ «ЛЄОН» за Генеральною кредитною угодою №600/02-2010 від 15.12.2010, Кредитним договором №601/02-2010 від 15.12.2010, Кредитним договором №602/02-2010 від 15.12.2010, а також придбало у власність майнові права, які виникли за Іпотечним договором від 18.11.2011, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О. Є. та зареєстрованим в реєстрі за №3420, та Договором іпотеки від 16.12.2010, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О. Є. та зареєстрованим в реєстрі за № 3508.
Вищевикладені обставини були досліджені судами у справі №910/11472/21 за позовом АТ «ЗНВКІФ «Аргумент Фонд» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «ЛЄОН», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ПОВ «Інланд Транзіт», а також за участю третьої особи ОСОБА_4 , яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору про визнання права та застосування наслідків нікчемності правочинів.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, ураховуючи ч. 4 ст. 75 ГПК України, вищевикладені обставини не підлягають повторному доведенню, оскільки ТОВ «ЛЄОН» та ОСОБА_1 були учасниками справи №910/11472/21 та приймали участь в її розгляді.
Відтак, у зв'язку з неналежним виконанням умов за Генеральною кредитною угодою №600/02-2010 від 15.12.2010, Кредитним договором №601/02-2010 від 15.12.2010 та Кредитним договором №602/02-2010 від 15.12.2010 у ТОВ «ЛЄОН» залишилася непогашеною заборгованість перед АТ «ЗНВКІФ «АРГУМЕНТ ФОНД» у розмірі 2 929 558,16 дол. США.
Як зазначає позивач, 15.01.2024 АТ «ЗНВКІФ «АРГУМЕНТ ФОНД» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань дізналося, що ТОВ «ЛЄОН» (код ЄДРПОУ 36307383) перебуває у стані припинення. Головою комісії з припинення/Ліквідатором ТОВ «ЛЄОН» призначено ОСОБА_1.
При цьому, 30.11.2023 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань було внесено рішення засновників щодо припинення юридичної особи - ТОВ «ЛЄОН». Засновниками юридичної особи визначено строк для пред'явлення кредиторами своїх вимог до 30.01.2024.
17.01.2024 АТ «ЗНВКІФ «АРГУМЕНТ ФОНД» направлено на адресу ТОВ «ЛЄОН» засобами кур'єрської служби ФЭМ Экспресс заяву з кредиторськими вимогами до ТОВ «ЛЄОН».
10.05.2024 АТ «ЗНВКІФ «АРГУМЕНТ ФОНД» повторно направило за допомогою сервісу Укрпошта на адресу ТОВ «ЛЄОН» заяву з кредиторськими вимогами.
Разом з тим, у березні 2025 року позивач дізнався із позову ОСОБА_1 до АТ «ЗНВКІФ «АРГУМЕНТ ФОНД», ПАТ «БАНК КАМБІО» про визнання іпотеки припиненою у справі №910/3272/25 інформацію про те, що 06.09.2024 юридична особа - ТОВ «ЛЄОН» ліквідована, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Враховуючи, що АТ «ЗНВКІФ «АРГУМЕНТ ФОНД» двічі надсилав ТОВ «ЛЄОН» заяву з кредиторськими вимогами, вказавши всі обов'язкові реквізити для отримання Головою з припинення/ліквідатором ТОВ «ЛЄОН» такої заяви, а відтак, позивач мав законні сподівання на те, що Голова комісії з припинення/ліквідатор ТОВ «ЛЄОН» ОСОБА_1 розгляне заявлені вимоги Позивача та надасть обґрунтовану відповідь про визнання вимог чи про їх відхилення.
Натомість, станом на 06.09.2024, дату ліквідації ТОВ «ЛЄОН», як виявилося, кредиторські вимоги АТ «ЗНВКІФ «АРГУМЕНТ ФОНД» залишилися не розглянуті Головою комісії з припинення/ліквідатором ТОВ «ЛЄОН» ОСОБА_1., адже АТ «ЗНВКІФ «АРГУМЕНТ ФОНД» не отримувало жодних повідомлень про відмову у визнанні вимог, окрім того, на адресу АТ «ЗНВКІФ «АРГУМЕНТ ФОНД» не поверталося поштове відправлення за №0303516361630.
Отже, позивач правомірно сподівався на справедливе та добросовісне виконання повноважень ліквідатором ТОВ «ЛЄОН», зокрема щодо розгляду та визнання кредиторських вимог, що були викладені в повторній заяві Позивача від 10.05.2024.
Відтак, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що ТОВ «ЛЄОН» та ОСОБА_1 як ліквідатор, а також як майновий поручитель ТОВ «ЛЄОН», будучи достеменно обізнані про неналежне виконання умов за Генеральною кредитною угодою №600/02-2010 від 15.12.2010, Кредитним договором №601/02-2010 від 15.12.2010 та Кредитним договором №602/02-2010 від 15.12.2010, володіючи інформацією про розмір боргу перед АТ «ЗНВКІФ «АРГУМЕНТ ФОНД», що становить 2 929 558,16 дол. США, а також усвідомлюючи, що позивачем вживаються дії щодо звернення стягнення на іпотечне майно, умисно здійснив заходи спрямовані на ліквідацію юридичної особи з метою унеможливлення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі №910/11472/21.
Окрім того, ліквідація ТОВ «ЛЄОН» відбулася з грубим порушенням вимог законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, адже заява АТ «ЗНВКІФ «АРГУМЕНТ ФОНД» з кредиторськими вимогами до ТОВ «ЛЄОН» не була розглянута ліквідатором ОСОБА_1., з підстав його ухилення від розгляду такої заяви.
Отже, права позивача були порушені саме ліквідацією Товариства, здійсненою неналежним чином, і відновлення цих прав можливе лише шляхом скасування державної реєстрації припинення цієї юридичної особи, оскільки лише після позивач зможе заявити свої кредиторські вимоги, звернувшись до суду в порядку статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
При цьому, під час розгляду даної справи 18.06.2025 між АТ «ЗНВКІФ «АРГУМЕНТ ФОНД» та Товариством з обмеженою відповідальністю та «Ассісто» було укладено Договір №18/06/2025-9 про відступлення права вимоги за Кредитними договорами та договорами забезпечення, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. та зареєстровано в реєстрі за №920.
Відповідно до умов вищезазначеного договору, позивач відступив на користь ТОВ «Ассісто» право вимоги до ТОВ «ЛЄОН» за Генеральним кредитним договором №600/02-2010 від 15.12.2010, Кредитними договорами №601/02- 2010 від 15.12.2010 та №602/02-2010 від 15.12.2010 та право вимоги за Іпотечним договором від 18.11.2011, що посвідчений Приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. та зареєстрований в реєстрі за №3420.
Згідно п. 3.1.3. Договору №18/06/2025-9 про відступлення права вимоги, право вимоги переходить до Нового кредитора з дати укладення Сторонами цього Договору, після чого Новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до Боржників та до Майнових поручителів.
Таким чином, виходячи з приписів ст. 512-514, 516 Цивільного кодексу України та ст.52 ГПК України, суд ухвалою від 21.07.2025 замінив позивача у справі №910/4132/25 - Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ассісто».
Новий кредитор та позивач у справі - ТОВ «Ассісто», повністю підтримав заявлені позовні вимоги, виходячи з обставин, наведених у позовній заяві.
Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві зазначив, що реєстраційні дії були проведені державним реєстратором на підставі документів, поданих ліквідатором ТОВ «ЛЄОН» ОСОБА_1, та у відповідності з вимогами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань". Відтак, Печерська районна в місті Києві державна адміністрація є неналежним відповідачем у даній справі, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Третя особа - ОСОБА_1 проти позову заперечував, вказуючи про те, що ніяких вимог від АТ «ЗНВКІФ «АРГУМЕНТ ФОНД» до ТОВ «ЛЄОН» у встановлений строк для пред'явлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не надходило. Так само, як і не надходили такі вимоги АТ «ЗНВКІФ «АРГУМЕНТ ФОНД» до ТОВ «ЛЄОН» після спливу цього строку.
Відтак, АТ «ЗНВКІФ «АРГУМЕНТ ФОНД» не реалізувало своїх прав, а отже, ані відповідач, ані третя особа не порушили прав позивача та діяли у відповідності до законодавства. Бездіяльність кредитора має наслідком визнання всіх його вимог погашеними відповідно до ст. 112 ЦК України.
Відтак, пред'явлення даного позову АТ «ЗНВКІФ «АРГУМЕНТ ФОНД» про скасування держаної реєстрації припинення юридичної особи не спрямоване на реальний захист прав позивача та є, по суті, зловживанням правом.
Також, під час розгляду справи третя особа наполягала на тому, що станом на день розгляду справи позивач не має процесуального та матеріально-правового інтересу, не є стороною спірних відносин щодо іпотеки чи ліквідації, а докази, надані на підтвердження надіслання заяви про визнання кредиторських вимог, зокрема, копії накладних кур'єрської служби ФЭМ Экспресс, є неналежними доказами.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Згідно з частиною 1 статтею 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із частиною 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 104 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників (пункт 1 частини 1 статті 110 ЦК України).
Як установлено судом та вбачається з матеріалів реєстраційної справи, 28.11.2023 одноосібний учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄОН» Товариство з обмеженою відповідальністю «НТНК» прийняло рішення про ліквідацію ТОВ «ЛЄОН» за рішенням учасника. Призначено ліквідатором ТОВ «ЛЄОН» ОСОБА_1, якого наділено повноваженнями керівника (директора) Товариства відповідно до установчих документів Товариства та чинного законодавства України у відносинах з третіми особами та в судах.
У вказаному рішенні одноособового учасника ТОВ «ЛЄОН», оформленого протоколом від 28.11.2023, також був визначений порядок заявлення кредиторами вимог до Товариства, а саме:
- ліквідатор повідомляє всіх відомих Товариству кредиторів про прийняття рішення про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄОН» шляхом ліквідації у письмову вигляді особисто під підпис або шляхом направлення поштових відправлень у строк, що не перевищує 5 (п'ять) робочих днів з дати прийняття рішення про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄОН» шляхом ліквідації;
- заяви кредиторів (вимоги) викладаються у письмовому вигляді та надаються кредитором чи його уповноваженим представником особисто або надсилаються поштою (цінним листом з описом вкладення) на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄОН».
30.11.2023 приватним нотаріусом Євміна І.Л. внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань запис про рішення засновників щодо припинення юридичної особи - ТОВ «ЛЄОН». Засновниками юридичної особи визначено строк для пред'явлення кредиторами своїх вимог до 30.01.2024.
Частиною 5 статті 105 ЦК України, встановлено, що строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
У свою чергу, відповідно до частини 6 статті 105 ЦК України кожна окрема вимога кредитора, зокрема, щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Таким чином, норми цивільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не надають ліквідаційній комісії права залишати вимоги кредиторів без розгляду.
Отже, ліквідаційна комісія, отримавши заяву від кредитора зобов'язана її розглянути, і в разі її обґрунтованості - визнати заборгованість шляхом надсилання відповідного повідомлення, включивши таку заборгованість до проміжного ліквідаційного балансу, та виплатити кредитору грошову суму в порядку черговості, встановленою статтею 112 ЦК України.
17.01.2024 АТ «ЗНВКІФ «АРГУМЕНТ ФОНД» направлено на адресу ТОВ «ЛЄОН» засобами кур'єрської служби ФЭМ Экспресс заяву з кредиторськими вимогами до ТОВ «ЛЄОН».
10.05.2024 АТ «ЗНВКІФ «АРГУМЕНТ ФОНД» повторно направило за допомогою сервісу Укрпошта на адресу ТОВ «ЛЄОН» заяву з кредиторськими вимогами цінним листом з описом вкладення.
За змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 не надав суду доказів, які спростовують докази, надані позивачем щодо направлення заяви з кредиторськими вимогами на адресу ТОВ «ЛЄОН».
Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі №911/2129/17 (провадження № 12-45гс19)).
Цей висновок стосується і ліквідаційної комісії (ліквідатора), який за рішенням органу (особи), яка прийняла рішення про ліквідацію юридичної особи, вживає всіх необхідних заходів щодо ліквідації юридичної особи. При цьому, слід мати на увазі, що у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою статті 13 ЦК України, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (частина шоста статті 13 ЦК України).
Неотримання ліквідатором вимоги кредитора, що своєчасно надіслана на адресу за місцезнаходженням товариства, з причин відмови, відсутності за місцезнаходженням, закінчення строку зберігання є ухиленням ліквідатора від розгляду кредиторських вимог та порушенням частини другої та третьої статті 13 ЦК України.
Такі дії ліквідатора суперечать добросовісності та чесній діловій практиці, тобто не відповідають основним засадам цивільного законодавства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.05.2023 у справі №910/158/22).
Водночас, судом ураховано, що ліквідатор ТОВ «ЛЄОН» ОСОБА_1 не надав до матеріалів справи доказів дотримання, визначеного в рішенні одноособового учасника ТОВ «ЛЄОН», оформленого протоколом від 28.11.2023, порядку повідомлення усіх відомих Товариству кредиторів, у тому числі позивача, про прийняття рішення про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄОН» шляхом ліквідації у письмову вигляді особисто під підпис або шляхом направлення поштових відправлень у строк, що не перевищує 5 (п'ять) робочих днів з дати прийняття рішення про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄОН» шляхом ліквідації.
Суд також звертає увагу на те, що рішення про ліквідацію ТОВ «ЛЄОН» було прийнято одноособовим учасником Товариства - ТОВ «НТНК», одним з учасників якого також є громадянин ОСОБА_1 , під час розгляду в Північному апеляційному господарському суді справи № 910/11472/21, до складу учасників якої входили ТОВ «ЛЄОН» та ОСОБА_1 .
При цьому, спір у вказаній справі виник відносно права вимоги за Кредитними договорами №601/02-2010 від 15.12.2010 та №602/02-2010 від 15.12.2010, а також стосовно встановлення статусу іпотекодержателя (права на іпотеку) за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. за реєстровим №3420.
Так, постановою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/11472/21 від 17.04.2024, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.07.2024, АТ «ЗНВКІФ «АРГУМЕНТ ФОНД» визнано іпотекодержателем за:
- іпотечною квартирою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1562310880000, з 18.11.2011 на підставі Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. за реєстровим №3420, укладеного між Публічним акціонерним товариства «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 ;
- іпотечною квартирою АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1562307280000 з 18.11.2011 на підставі Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. за реєстровим №3420, укладеного між Публічним акціонерним товариства «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 .
Отже, суд погоджується з доводами позивача, що ТОВ «ЛЄОН» та ОСОБА_1 як ліквідатор, а також як майновий поручитель ТОВ «ЛЄОН», будучи достеменно обізнані про неналежне виконання умов за Генеральною кредитною угодою №600/02-2010 від 15.12.2010, Кредитним договором №601/02-2010 від 15.12.2010 та Кредитним договором №602/02-2010 від 15.12.2010, володіючи інформацією про розмір боргу перед АТ «ЗНВКІФ «АРГУМЕНТ ФОНД», що становить 2 929 558,16 дол. США, а також усвідомлюючи, що позивачем вживаються дії щодо звернення стягнення на іпотечне майно, діяли недобросовісно, вживали усіх можливих дій задля уникнення звернення стягнення на іпотечне майно та з метою унеможливлення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі №910/11472/21.
Отже, суд дійшов висновку, що ліквідація ТОВ «ЛЄОН» відбулася з порушенням вимог законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, адже заява АТ «ЗНВКІФ «АРГУМЕНТ ФОНД» з кредиторськими вимогами до ТОВ «ЛЄОН» не була розглянута ліквідатором ОСОБА_1., з підстав його ухилення від розгляду такої заяви.
Відповідно до ч. 8 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується ліквідаційною комісією (ліквідатором) юридичної особи.
Подальший порядок ліквідації, після затвердження проміжного ліквідаційного балансу, визначено чч.8-9 ст.111 ЦК - виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується. Зазначені приписи в комплексі з приписами ст.112 ЦК України прямо визначають, що виплати кредиторам дозволяються лише після затвердження проміжного ліквідаційного балансу та тільки в разі, якщо ліквідаційною комісією буде встановлено факт платоспроможності юридичної особи, що ліквідується (достатності коштів та вартості майна для повного задоволення вимог кредиторів).
При цьому, статтею 110 Цивільного кодексу України встановлено, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа виконує всі необхідні дії, встановлені законом про банкрутство.
Тобто йдеться про те, що встановлення факту неплатоспроможності юридичної особи, яка ліквідується, виключає можливість подальшого здійснення цивільно-правової ліквідації, та прямо зазначається, що неплатоспроможний боржник ліквідується виключно в порядку, встановленому законом про банкрутство.
Отже, порядок ліквідації як певна послідовність дій уповноважених осіб відповідно до Цивільного кодексу визначає систему заходів, здійснюваних ліквідатором. Кожна дія (захід) стосовно ліквідації юридичної особи оформлюється відповідним чином, набуваючи значення юридичного факту, від якого залежить виникнення, зміна чи припинення зобов'язань.
Оскільки, ліквідаційна комісія не виконала передбачених законом обов'язкових дій, а саме не розглянула заявлену АТ «ЗНВКІФ «АРГУМЕНТ ФОНД», як кредитором вимогу, не надіслала АТ «ЗНВКІФ «АРГУМЕНТ ФОНД» у встановлений законом строк рішення, прийняте за результатами розгляду заявленої вимоги, що свідчить про неповноту проведених ліквідаційною комісією відповідача дій, передбачених статтями 105 - 111 ЦК України, та відповідно є порушенням встановленого порядку та процедури ліквідації.
При цьому, внесення запису про припинення юридичної особи унеможливлює існування у неї правоздатності, яка могла б забезпечити можливість пред'явлення безпосередньо до такої особи вимог про оскарження рішень її органів щодо внесення спірного запису чи інших дії, пов'язаних з її припиненням, а тому належним способом захисту прав та інтересів в такому випадку і є пред'явлення позову до державного реєстратора з вимогою про скасування зазначеного запису.
Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань" визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації, нотаріус (стаття 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань").
Змістом статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань" передбачено повноваження державного реєстратора згідно з якими він, зокрема, проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр; веде реєстраційні справи.
Подання документів для державної реєстрації за змістом статті 14 наведеного вище Закону здійснюється заявником (засновник (засновники) або уповноважена ними особа - у разі подання документів для державної реєстрації створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, в розумінні абзацу 1 пункту 8 частини першої статті 1 Закону).
Водночас статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено спростовувану презумпцію відомостей, оголошених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР).
Особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в ЄДР (пункт 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").
У такому випадку, якщо суд встановить, що суб'єкт державної реєстрації вчинив запис в ЄДР за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в ЄДР, наявність якого порушує права чи законні інтереси позивача.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №904/5857/17.
Враховуючи вищенаведене, питання наявності правових підстав для скасування певного реєстраційного запису не ставиться у виключну залежність від дотримання державним реєстратором визначеного Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" порядку та способу його дій і у випадку встановлення судом в межах відповідного спору незаконності підстави для вчинення такого запису, яким порушуються права та інтереси позивача, існують правові підстави для його скасування.
Подібні висновки також містяться у постановах Верховного Суду від 18.08.2020 у справі №910/13125/19 та від 26.11.2021 у справі №520/4005/2020.
У постанові від 17.06.2020 у справі №826/10249/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що позовна вимога про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи відповідає належному способу захисту прав та інтересів.
Визначаючи юрисдикційну належність такого спору Великою Палатою Верховного Суду в наведеній постанові зазначено, зокрема про те, що:
- відносини щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно і державної реєстрації юридичних осіб є різними і регулюються різним матеріальним правом;
- якщо процедуру ліквідації юридичної особи не було здійснено належним чином, зокрема якщо її було здійснено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів, якщо у процедурі ліквідації не було відчужено все майно юридичної особи тощо, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юридичної особи не є актом, з яким пов'язується її припинення та припинення права власності на її майно, а є лише записом, який не тягне за собою наслідків;
- спір про відміну державної реєстрації юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності й господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов'язки) та не захищає права позивача в конкретних правовідносинах;
- спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є спором з державним реєстратором про спонукання останнього внести відповідний запис до ЄДР. Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, у тому числі якщо він виник у зв'язку з протиправним внесенням до ЄДР державним реєстратором запису про проведення державної реєстрації юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності;
- подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов'язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України), а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.
Враховуючи вищевикладене, вимога про скасування запису в ЄДР про припинення юридичної особи, пред'явлена до державного реєстратора з підстав порушення порядку та процедури ліквідації такої юридичної особи, є належним способом захисту порушених прав та інтересів особи і її розгляд не обмежується виключно перевіркою дій державного реєстратора, адже суду належить дослідити підстави для вчинення такого запису на предмет їх законності та його вплив на права і інтереси позивача.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18.08.2020 у справі №910/13125/19 та від 26.11.2021 у справі №520/4005/2020.
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов'язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб'єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови).
За змістом частини другої статті 13 Цивільного кодексу України недобросовісна поведінка однієї особи, яка полягає у вчиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин. За змістом приписів Цивільного кодексу України поняття "добросовісність" ототожнюється з поняттям "безвинність", а "недобросовісність" - з виною. За діяння, якими завдано шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, на підставі частини третьої статті 39 Цивільного кодексу України). Оскільки настання відповідальності, за загальним правилом, пов'язується з виною, то такі діяння є винними (див. висновок сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.09.2020 у справі №311/2145/19).
У постанові від 08.05.2018 у справі N 910/1873/17 Верховний Суд вказав, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Таким чином, поведінка та дії управнених та зобов'язаних сторін повинні відповідати принципу добросовісності та сутності чесної ділової практики, будуватися на взаємоповазі та дотриманні інтересів усіх учасників цих відносин.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов'язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.
Суд також звертає увагу на те, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 ЦК).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК).
Сутність договору відступлення права вимоги полягає у домовленості про те, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений для первісного кредитора договором, за яким виникло таке зобов'язання. Заміна кредитора у зобов'язанні допускається протягом усього часу до припинення зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 ЦК).
Зазначене вище, спростовує доводи третьої особи щодо відсутності у ТОВ «Ассісто» матеріально-правового інтересу у даній справі, оскільки останнє на даний час є стороною спірних відносин, пов'язаних з набуттям прав на предмет іпотеки, та відповідно незаконна ліквідація ТОВ «ЛЄОН» безпосередньо впливає на обсяг її прав.
Суд відзначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги такі засади цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄОН» (код ЄДРПОУ: 36307383, 02002, місто Київ, вулиця Микільсько-Слобідська, будинок 6, квартира 85) зареєстровану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Дунєвою І.Г., запис № 1000671110023033024 від 06.09.2024.
3. Зобов'язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 15; код ЄДРПОУ 37401206) внести запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄОН» (код ЄДРПОУ: 36307383, 02002, місто Київ, вулиця Микільсько-Слобідська, будинок 6, квартира 85), зареєстровану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Дунєвою І.Г., запис № 1000671110023033024 від 06.09.2024.
4. Стягнути з Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 15; код ЄДРПОУ 37401206) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Ассісто" (03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40, офіс 2; код ЄДРПОУ 43426003) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4844 грн 80 коп.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано: 11.09.2025.
Суддя А.І. Привалов