пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
10 вересня 2025 року Справа № 903/160/25 (156/626/25)
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Таліон Плюс»
до відповідача: ОСОБА_1
про стягнення 74723грн 60коп
в межах розгляду справи №903/160/25
за заявою фізичної особи ОСОБА_1
про неплатоспроможність
встановив: 27.05.2025 позивач - ТОВ “Таліон Плюс» звернувся до Іваничівського районного суду Волинської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (відповідача) 74723грн 60коп, з яких: 23298грн 78коп заборгованості по кредиту та 51424грн 82коп заборгованості по процентам за користування кредитом. Також просив стягнути з відповідача 2422грн 40коп витрат зі сплати судового збору та 5000грн витрат на правову допомогу.
Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 29.05.2025 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача подав суду заяву про розгляд справи без участі представника ТОВ “Таліон Плюс», позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Від представника відповідача надійшло клопотання про передачу цивільної справи до Господарського суду Волинської області для розгляду у межах справи №903/160/25 про визнання ОСОБА_1 неплатоспроможною.
Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 17.06.2025 постановлено передати Цивільну справу №156/626/25 за позовом ТОВ “Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на розгляд до Господарського суду Волинської області, а саме судді, у провадженні якого перебуває справа №903/160/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 09.07.2025 справу №903/160/25 (156/626/25) передано для розгляду судді Слободян О.Г.
Суд зазначає, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 11.03.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 12.03.2025 на офіційному веб-порталі судової влади України судом здійснено оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (номер публікації на сайті ВГСУ №75509).
Ухвалою суду від 01.07.2025 затверджено план реструктуризації боргів у справі №903/160/25 про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_1 станом на 31.05.2025 у редакції, поданій керуючим реструктуризацією Белінською Н.О.
Ухвалою суду від 14.07.2025 справу №903/160/25 (156/625/25) прийнято до провадження для подальшого розгляду в межах справи про неплатоспроможність №903/160/25. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено позивачу строк в 5 днів з дня отримання відзиву, для подання відповіді на відзив в порядку ст.166 ГПК України. Встановлено відповідачу строк до 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України.
Ухвала суду була надіслана та доставлена до електронного кабінету учасників справи 15.07.2025, про що свідчать довідки про доставку електронного листа.
Відповідач відзиву на позов до господарського суду не подав, позову не оспорив.
Клопотань та заяв від сторін не надійшло.
Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки суд виконав обов'язок щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.
11.07.2024 відповідач - ОСОБА_1 була заповнена заявка на отримання грошових коштів в кредит, в якій вона вказала суму грошових коштів, строк кредитування, свої персональні дані, номер картки та іншу інформацію, яка дала можливість ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" прийняти рішення про видачу кредиту.
11.07.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір кредитної лінії №915921441.
Згідно умов п.2.1 Договору Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в сумі кредитного ліміту у розмірі 23300грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Кредитодавець надає Позичальнику перший транш за Договором в сумі 11000грн. 11.07.2024 (що є датою надання кредиту) (п. 2.3.).
Кредит надається з метою задоволення поточних потреб Позичальника (не цільовий кредит), окрім участі в азартних іграх (п.2.5 Договору).
За користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Інших витрат Позичальника, крім процентів за належне користування Кредитом, Договором не передбачено (п. 8.1.).
Процентна ставка за користування Кредитом є Базовою процентною ставкою, яка визначається на момент отримання кожного окремого Траншу за цим Договором, виходячи з максимального дозволеного розміру Денної процентної ставки та розраховується відповідно до частини четвертої статті 8 Закону, з урахуванням пункту 17 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону. Процентні ставки за Договором є фіксованими і не підлягає зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника. Фактичне значення загальних витрат за Договором та загальна вартість Кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки Позичальника і прораховується в порядку описаному нижче (п. 8.2.).
Відповідно до п. 8.3. Договору, на момент укладення цього Договору та отримання першого Траншу за Договором Базова процентна ставка складає 1,50 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,50 відсотків річних. У разі отримання додаткових Траншів за цим Договором після 21.08.2024 Базова процентна ставка, яка використовується для нарахування процентів за користування цими додатковим Траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру Денної процентної ставки зазначеної в частині 5 статті 8 Закону, що складає що складається за день користування таким Траншем.
Пунктом 8.4 Договору визначено, що для суми Кредиту отриманої за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 30 днів Дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 15950 грн 00 коп. та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 4950грн 00 коп. та суму Кредиту у розмірі 11000 грн 00 коп. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, з припущення користування Кредитом протягом Дисконтного періоду зі сплатою процентів за Базовою ставкою, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 9089,90 відсотків річних. Денна процентна ставка, за методикою розрахунку передбаченою частиною 4 статті 8 Закону, розраховується наступним чином: (загальні витрати за користування сумою першого Траншу за весь строк кредитування: 301290,00 грн. / (сума першого Траншу за Договором: 11000 грн 00 коп.) / (строк кредитування: 1826 днів) х 100 % = 1,50 відсотків в день.
Згідно п. 8.5.1. Договору за період від дати видачі першого Траншу до 10.08.2024 (включно) розрахунок витрат за Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою 0,76 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 277,40 відсотків річних.
Згідно з п. 8.5.2., якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів або здійснить продовження дисконтного періоду, на період після 10.08.2024, розрахунок витрат на кредитом здійснюватиметься за індивідуальною процентною ставкою 1,39 відсотків у день від суми кредиту за кожен день користування ним, що становить 506,59 відсотків річних. Кредитодавець має право зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах Пролонгації.
Пунктом 8.6 Договору встановлено, що за умови повного дострокового погашення всієї суми Кредиту за всіма отриманими Траншами протягом 6 (шести) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, для суми Кредиту за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 30 (тридцять) днів Дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 13508 грн 00 коп. та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 2508 грн 00 коп. та суму Кредиту у розмірі 11000 грн 00 коп.
Згідно п. 8.7 Договору, викладені в п. 8.4. Договору значення можуть змінюватись в сторону зменшення за умови дострокового повного чи часткового погашення Кредиту, а також у разі отримання додаткових Траншів в період після зміни граничного розміру денної процентної ставки на умовах описаних в пункті 8.3. Договору. Зменшення загальних витрат за Договором, внаслідок отримання Позичальником додаткових Траншів в період після зниження граничного розміру денної процентної ставки, на умовах описаних в пункті 8.3. Договору, відбувається на користь Позичальника внаслідок набрання чинності норм Закону, не залежить від волі Кредитодавця і є обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальною обставиною). Оскільки настання відкладальних обставин не є зміною істотних умов Договору, лише породжує правові наслідки які пов'язуються з настанням цієї обставини, на умовах описаних в цьому Договорі, то зменшення загальних витрат за користування Кредитом на користь Позичальника (споживача) не потребує внесення змін до цього Договору, шляхом укладення додаткової угоди.
Проценти в розмірі, визначеному за правилами цього Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня закінчення строку дії цього Договору. Проценти нараховуються щоденно у відсотках від суми Кредиту за кожний день користування ним, за ставкою визначеною в порядку зазначеному вище, із розрахунку наявності 365 днів у році не залежно від того високосний рік чи ні. Для зручності Позичальника в Особистому кабінеті та бухгалтерському обліку зобов'язання Позичальника по сплаті процентів обліковуються та відображається з припущення, що Позичальник отримає знижку на витрати по Договору, на умовах описаних в п. 8.5. Договору. Про розмір зобов'язань, без врахування знижки вказаної в п. 8.5. Договору Позичальник інформується в Особистому кабінеті (п. 8.8 Договору).
Кредитодавець має право: вимагати від Позичальника повернення суми Кредиту, процентів за користування Кредитом та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених цим Договором; в будь-який час, в тому числі після закінчення Дисконтного періоду, без згоди Позичальника відступити права грошової вимоги за Договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу. У разі затримання Позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць, Кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Позичальника про дострокове припинення Договору. При цьому Договір вважається розірваним з моменту направлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту Позичальника (п. 9.1.1.1, 9.1.1.5, 9.1.1.7 Договору).
Згідно умов укладеної Додаткової угоди від 21.07.2024 до Договору №915921441 від 11.07.2024 з моменту отримання Траншу, вказаного у п.1.1 Договору Базова процентна ставка за договором (для суми всіх наступних траншів в рамках всього кредитного ліміту та для суми, яка вже є в користуванні) буде складати 1,50 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,50 відсотків річних. Денна процентна ставка за користування всією сумою кредиту, що буде фактично видано після укладення Додаткової угоди (сумою, що вже знаходиться користуванні Позичальника та сумою додаткового траншу за цією Додатковою угодою ) розраховується наступним чином: (загальні витрати за користування сумою, що вже є в користуванні Позичальника, та сума, що буде видано після укладення цієї Додаткової угоди: 233000грн / (строк кредитування, що залишився по Договору: 1816 днів) х 100 % = 1,50 відсотків в день.
Договір та Додаткова угода були укладені в електронній формі та підписані за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором накладено на Договір та Додаткову угоду, інформація про підпис (дату та час) міститься в Розділі 15 Договору.
Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", перебувають в загальному доступі та є опублікованими на сайті www.moneyveo.ua.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641,644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Також до матеріалів справи додано підписаний Позичальником паспорт споживчого кредиту "СМАРТ" до зазначеного вище договору із інформацією щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядку повернення кредиту, тощо.
На виконання умов Договору грошові кошти в сумі 11000 грн та в сумі 12300грн були перераховані Товариством 11.07.2024 та 21.07.2024 відповідно на банківську карту відповідача, яка була вказана ним при укладанні Договору, про що свідчать довідки ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів.
10.12.2024 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (Клієнт) та ТОВ "Таліон Плюс" (фактор) укладено договір факторингу N МВ-ТП/12, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів N 1033 від 16.01.2025 ТОВ «Таліон Плюс» здійснило оплату за договором факторингу N МВ-ТП/12 від 10.12.2024.
Відповідно до Реєстру прав вимоги від 10 грудня 2024 року до ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором N 915921441 від 11.07.2024.
Згідно повідомлення про відступлення права вимоги, скерованого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" на електронну адресу ОСОБА_1 , відповідача повідомлено про нового кредитора за зобов'язаннями згідно кредитного договору із зазначенням контактних даних такого кредитора.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У зв'язку із простроченням зі сплати процентів за користування кредитом, ТОВ «Таліон плюс», як новий кредитор, надіслало відповідачу повідомлення про дострокове розірвання Договору з 08.03.2025.
Також 15.04.2025 від представника ТОВ «Таліон плюс» Глушнюк А.В. була надіслана досудова вимога про сплату заборгованості за Договором.
Відповідач умови Договору належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив.
Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ "Таліон плюс" з даним позовом до суду.
Згідно розрахунку заборгованості, який додано до позовної заяви, відповідачу нараховано 74723грн 60коп, з яких: 23298грн 78коп заборгованості по кредиту та 51424грн 82коп заборгованості по процентам за користування кредитом за загальний період з 11.07.2024 по 07.03.2025.
Пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абзац другий частини другої статті 639 ЦК України).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства чи за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові від 16.12.2020 у справі N 561/77/19 Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: "Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію". Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 р. у справі N 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі N 404/502/18, від 7 жовтня 2020 р. у справі N 127/33824/19.
Таким чином, електронна форма договору прирівнюється до письмової, проте з певними особливостями щодо укладення таких договорів. Сторони вільні обрати форму правочину, в т. ч. електронну. Тож електронний договір не може бути визнаний недійсним виключно через те, що він має електронну форму.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі N 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку: "Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами". Підписання відповідачем договору шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор для підписання Договору, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами Договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі Кредитний договір.
Наведені обставини свідчать про те, що між позичальником та кредитодавцем виникли договірні зобов'язання, які випливають з кредитного договору, сторонами дотримано письмову форму укладення кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог ст. ст. 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.
Крім того суд зазначає, що у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (справа №903/160/25) ОСОБА_1 було вказано, що вона уклала кредитні договори, по яких існує заборгованість, в тому числі з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно наданого суду розрахунку відповідачем було здійснено часткову сплату заборгованості у розмірі 17047грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N 444/9519/12 зазначено, що відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі N 686/13446/15.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина 1 статті 1050 ЦК України).
Сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування за користування кредитними коштами (стаття 1048 ЦК України).
У зв'язку із відступленням прав грошової вимоги по Договору відповідач - ОСОБА_1 зобов'язана сплатити заборгованість на користь позивача - ТОВ "Таліон плюс".
На день розгляду спору заборгованість за кредитом у розмірі 23298грн 78коп та заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 51424грн 82коп відповідач не сплатив, позов не оспорив. Зазначена заборгованість підтверджується матеріалами справи, є підставною, а позов підлягає до задоволення.
З огляду на зазначене позов підлягає до задоволення у повному обсязі.
Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.
Крім того, у позовній заяві представник позивача зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат також складається із витрат на правову допомогу у розмірі 5000грн, які просить стягнути з відповідача.
Відповідно до п.1 ч.3. ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1-3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження зазначених витрат представник позивача надав суду: договір про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024, укладений міє АО «Ліга юридичних технологій та інновацій» та ТОВ «Таліон плюс»; додаткову угоду №666 від 30.12.2024, акт приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2024 на суму 5000грн; платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 1566 від 30.12.2024 на суму 5000грн; ордер на надання правничої допомоги та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Частиною 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що згідно згідно п.1.1 Договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати професійну правничу допомогу у обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
За результатами надання правової допомоги складається акт приймання-передачі наданих послуг, що підписується представниками кожної зі Сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об'єднанням правової допомоги і її вартість (п.4.2).
Умовами додаткової угоди №666 від 30.12.2024 сторони погодили, що вартість послуг Адвокатського об'єднання по супроводженню справи становить 5000грн.
Як вбачається із акту приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2024, підписаного сторонами, Адвокатське об'єднання виконало свої зобов'язання в межах договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 та додаткової угоди до договору, а саме: підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів; аналіз судової практики; надання юридичних консультацій - 4 години 1000 грн; підготовка та направлення повідомлення про оплату заборгованості (досудова вимога) - 2 години 500 грн; підготовка позовної заяви, що включає збір доказів, перевірка, друк та належне засвідчення копій письмових та електронних доказів у справі та направлення копії та доданих до неї документів до суду - 10 годин 3500 грн. Всього: 5000грн.
Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №1566 від 30.12.2024 позивачем було оплачено суму правничої допомоги у розмірі 5000грн.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону N 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару адвоката Велика Палата Верховного суду у Постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.
Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.
Для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, відповідачем суду не подано.
Суд зазначає, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
За загальним правилом розподілу судових витрат, що визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення судом позову у повному обсязі, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у розмірі 5000грн.
Керуючись ст. ст. 13, 86, 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАЛІОН ПЛЮС» (вул.Жабинського, буд.13, м.Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 39700642) 74723грн 60коп (з яких: 23298грн 78коп заборгованості по кредиту та 51424грн 82коп заборгованості по процентам за користування кредитом), а також 2422грн 40коп витрат по сплаті судового збору та 5000грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 10.09.2025.
Суддя О. Г. Слободян