04 вересня 2025 року м. Харків Справа №917/503/24(917/80/25)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Плахов О.В., суддя Россолов В.В.,
за участю секретаря судового засідання Погребняк А.М.,
за участю представників сторін у режимі відеоконференції:
арбітражний керуючий - Косякевич С.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№1691П/1) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.07.2025 року у справі №917/503/24(917/80/25)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр - Агро» вул.Промислова, буд. 20, м.Обухів, Київська область, 08702; код ЄДРПОУ 36348550,
до Фермерського господарства «Солард Агрокультура», вул. Шкільна, буд. 37, с.Висока Вакулівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 39130; код ЄДРПОУ 43002488
про банкрутство,-
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.06.2024 року відкрито провадження у справі №917/503/24 про банкрутство Фермерського господарства «Солард Агрокультура» (код ЄДРПОУ 43002488); визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр - Агро» до боржника; введено процедуру розпорядження майном; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Косякевича Сергія Олексійовича.
Постановою Господарського суду Полтавської області від 14.11.2024 року ФГ «Солард Агрокультура» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ФГ «Солард Агрокультура» призначено арбітражного керуючого Косякевича Сергія Олексійовича.
У ході ліквідаційної процедури банкрута надано заяву ліквідатора Косякевича С.О. про покладення на керівника боржника ФГ «Солард Агрокультура» - ОСОБА_1 солідарної відповідальності в порядку вимог ч.6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства. У поданій заяві ліквідатор Косякевич С.О. просив суд визнати керівника боржника ОСОБА_1 таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покласти на нього солідарну відповідальність за вимогами у справі №917/503/24 про банкрутство Фермерського господарства «Солард Агрокультура» та стягнути 18827105,21 грн.
В обґрунтування заяви про покладення солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника ліквідатор ФГ «Солард Агрокультура» арбітражний керуючий Косякевич С.О. посилається на те, що ОСОБА_1 , як керівник боржника не виконав свого обов'язку зі звернення у місячний строк до суду із заявою про відкриття справи про банкрутство за відсутності будь-якого майна для задоволення вимог кредиторів.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.01.2025 року заяву передано на розгляд судді в межах справи про банкрутство №917/503/24 та присвоєно єдиний унікальний номер справи №917/503/24(917/80/25).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.07.2025 року у справі №917/503/24(917/80/25) (повний текст складено 16.07.2025 року, суддя Паламарчук В.В.) заяву ліквідатора Фермерського господарства «Солард Агрокультура» арбітражного керуючого Косякевича С.О. про покладення на керівника боржника Фермерського господарства «Солард Агрокультура» - ОСОБА_1 солідарної відповідальності по справі №917/503/24 задоволено частково. Визнано керівника Фермерського господарства «Солард Агрокультура» (ЄДРПОУ 43002488, 39130, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Висока Вакулівка, вул. Шкільна, 37) - ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , день народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) таким, що допустив порушення приписів ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства. Ухвалено покласти на ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , день народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) солідарну відповідальність за вимогами у справі №917/503/24 про банкрутство Фермерського господарства «Солард Агрокультура» (ЄДРПОУ 43002488, 39130, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Висока Вакулівка, вул. Шкільна, 37), в порядку та з підстав, передбачених ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства. Стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Фермерського господарства «Солард Агрокультура» (ЄДРПОУ 43002488, 39130, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Висока Вакулівка, вул. Шкільна, 37) 18530424,01 грн. В частині стягнення з ОСОБА_1 296681,20 грн - відмовлено.
ОСОБА_1 з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.07.2025 року по справі №917/503/24(917/80/25); прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ліквідатора Фермерського господарства «Солард Агрокультура» арбітражного керуючого Косякевича С.О. про покладення на керівника боржника Фермерського господарства «Солард Агрокультура» - ОСОБА_1 солідарної відповідальності.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що розгляд справи відбувся за його відсутності та за обставин неналежного його повідомлення про час та місце судового засідання, що є беззаперечною підставою для скасування такого рішення.
Скаржник вказує, що матеріали справи фактично не містять доказів того, що ФГ «Солард Агрокультура» дійсно знаходилось в стані критичної неплатоспроможності та не мало можливості здійснити задоволення всіх вимог кредиторів. Згідно інформації зазначеної у звіті про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, на який суд першої інстанції посилається у якості доказу неплатоспроможності підприємства, вбачається, що процедури, які виконані відповідальною особою (аудитором), не були аудитом чи оглядом, проведеним згідно з Міжнародними стандартами аудиту або Міжнародними стандартами завдань з огляду, отже відповідальна особа (аудитор) не висловлює впевненості стосовно достовірності складання фінансової звітності. Апелянт фактично наполягає на тому, що відсутні належні та допустимі докази у підтвердження обставин для притягнення його до відповідальності - покладення солідарної відповідальності і застосування приписів ст.34 Кодексу України з процедур банкрутства України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 року відкрито апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.07.2025 року у справі №917/503/24(917/80/25). Встановлено учасникам справи строк протягом якого вони мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк протягом якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/503/24 (917/80/25).
Вказана ухвала суду була направлена учасникам справи засобами електронного зв'язку до електронного кабінету користувача і доставлена їм 13.08.2025 року.
22.08.2025 року матеріали справи №917/503/24 (917/80/25) надійшли до суду апеляційної інстанції.
28.08.2025 року від ліквідатора Косякевич С.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10283), в якому зазначає, що згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її обґрунтованою та законною, прийнятою при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Як вказує ліквідатор посилання на відсутність умислу або бажання заподіяти шкоду кредиторам не є аргументом, оскільки наявність умислу не є обов'язковою для притягнення до відповідальності за ч. 6 ст. 34 КУзПБ. Достатньо факту порушення обов'язку, бездіяльність вже є правопорушенням (постанова ВС у справі №910/3191/20 від 23.03.2021 року). Фактичні ознаки неплатоспроможності боржника встановлено документально: згідно з доданим до заяви фінансовим аналізом, коефіцієнти фінансової автономії, забезпечення власними оборотними засобами та концентрації позикового капіталу свідчать про критичну залежність від зовнішнього фінансування та відсутність власного капіталу станом на 31.12.2023 року. Підприємство не відповідало базовим критеріям платоспроможності вже упродовж кількох років. Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач не заперечив обставини об'єктивного характеру. Зокрема, у своїх поясненнях він не спростував критичних показників фінансової стійкості підприємства та не надав альтернативного фінансового аналізу, що вказував би на відсутність загрози неплатоспроможності. Відсутність спростування є визнанням фактів у розумінні ст.79 ГПК України.
03.09.2025 року від апелянта надійшло клопотання (вх.№10509), в якому зазначає, що не має можливості через тимчасовий розлад здоров'я та перебування протягом тривалого часу - з 26.08.2025 року на лікарняному прийняти участь в судовому засіданні та просить відкласти розгляд справи на іншу дату.
Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне:
1) в силу приписів Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні;
2) згідно ухвали суду від 13.08.2025 року явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а апелянтом у своєму клопотанні не обґрунтовано мотивів, з яких його участь слід вважати обов'язковою;
3) колегією суддів надавався час учасникам судового провадження для надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі; з моменту отримання ухвали та до дати засідання скаржник не був обмежений у праві надати свої пояснення у справі;
4) бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, не зумовлює необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного Господарського процесуального кодексу України;
5) судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.
Зважаючи на те, що відповідно до ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а явка сторін обов'язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про розгляд апеляційної скарги у даному судовому засіданні за відсутності представника скаржника.
У судовому засіданні 04.09.2025 арбітражний керуючий проти позиції скаржника заперечував з підстав викладених у відзиві.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення арбітражного керуючого, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу ч.6 ст. 34 КУзПБ боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення неплатоспроможності, зокрема якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами або якщо розмір грошових зобов'язань боржника, строк виконання яких настав, перевищує вартість активів боржника, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.
Солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів згідно із заявою кредитора.
Аналіз змісту ч. 6 ст. 34 КУзПБ свідчить про те, що суб'єктом солідарної відповідальності є виключно керівник боржника, в тому числі колишній керівник, оскільки наведена норма не містить жодних обмежень покладення такої відповідальності на керівника боржника, повноваження якого на час відкриття/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились.
Підставою для вимог кредитора про солідарну відповідальність керівника боржника є порушення, прямо визначене частиною шостою статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме недотримання боржником вимоги щодо обов'язку в місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності (якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами).
Для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника необхідним є доведення заявником та встановлення судом сукупності таких умов - юридичних фактів:
- порушення визначеного абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ місячного строку на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- наявності у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності.
Обов'язок керівника боржника зі зверненням до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності умов визначених абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ виникає в момент, коли керівник, добросовісність та розумність дій якого презюмується, в силу норм ст. 92 Цивільного кодексу України, усвідомлював та мав можливість об'єктивно визначити наявність загрози неплатоспроможності боржника, неможливість продовження нормального режиму господарювання боржника без негативних наслідків для останнього та його кредиторів.
Під час вирішення питання покладення на керівника боржника солідарної відповідальності необхідно враховувати, зокрема, режим, специфіку, характер діяльності боржника, обставини за яких виникли фінансові ускладнення його діяльності (чи мали такі обставини короткочасний характер) тощо, оскільки не будь-які ускладнення в господарській діяльності боржника є безумовною підставою для звернення до суду керівника боржника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Умовами для встановлення щодо боржника факту загрози неплатоспроможності є одночасна наявність таких юридичних фактів:
- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами грошових зобов'язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);
- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір грошових зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо). Тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов'язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх його активів очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов'язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
Так, постановою Господарського суду Полтавської області від 14.11.2024 року у даній справі, боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Косякевича С.О. У постанові судом встановлено, що відповідно до фінансової звітності, що подавалась боржником до органів статистики та податкового органу, станом на 31.12.2023 боржник мав: основні засоби, залишковою вартістю 0 тис.грн, в той час, як станом на 31.12.2022 - 3699,2 тис.грн; запаси на 6932,1 тис.грн в той час, як станом на 31.12.2022 - 9043,6 тис.грн; дебіторська заборгованість на 6118,4 грн.
З наданого ліквідатором звіту за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності ФГ «Солард Агрокультура» вбачається:
- фінансово-господарська діяльність в 2021 - 2023 роках провадилась; підприємство одержувало дохід, проте виручка від реалізації в 2023 зменшилась в 8,3 рази в порівнянні з 2021; фінансовий результат діяльності в 2021 - прибуток, в 2022 та в 2023 - збиток;
- власний капітал станом на 31.12.2021 є величиною позитивною, а станом на 31.12.2022 та 31.12.2023 величина зменшилась і є величиною від'ємною;
- власні оборотні активи та функціонуючий капітал протягом всього періоду мали від'ємне значення. Від'ємне значення поточної платоспроможності та нульове значення абсолютної ліквідності вказують на недостатність у підприємства коштів та їх еквівалентів для погашення своїх зобов'язань;
- протягом періоду значення всіх коефіцієнтів ліквідності нижче нормативного і ще зменшується станом на 31.12.2023; тенденція змін негативна;
- відповідно до значення показників платоспроможності та фінансової стійкості структура балансу підприємства станом на 31.12.2023 є незадовільною.
Незадовільна структура балансу - це такий стан майна і зобов'язань боржника, коли за його майно не може бути забезпечене виконання зобов'язань перед кредиторами через недостатній рівень ліквідності майна.
Отже, за даними фінансової звітності, як станом на 31.12.2022, так і станом на 31.12.2023 підприємство мало ознаки надкритичної неплатоспроможності - поточна платоспроможність мала від'ємне значення, його коефіцієнт покриття дорівнював нулю і підприємство не отримало прибуток.
Слід відзначити, що доказів, які б спростовували зазначені ліквідатором підстави покладення солідарної відповідальності, ОСОБА_1 не надано.
Натомість, при дослідженні матеріалів справи чітко прослідковується факт того, що заборгованість боржника перед усіма кредиторами у справі №917/503/24 існувала станом на 31.12.2023 року, коли боржник мав ознаки надкритичної неплатоспроможності. Даний факт підтверджується заявами із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство ФГ «Солард Агрокультура». Загальний розмір вимог кредиторів у справі про банкрутство згідно ухвали попереднього засідання складає 18530424,01 грн.
Обов'язок керівника щодо звернення до суду із заявою про банкрутство виникає у момент, коли добросовісний та сумлінний керівник, який перебуває у подібних обставинах, у рамках стандартної управлінської практики, враховуючи масштаб діяльності боржника, мав об'єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього.
Бездіяльність керівника, який ухиляється від виконання покладеного на нього КУзПБ обов'язку щодо подання заяви боржника про власне банкрутство, є протиправною, винною, спричинює майнові втрати кредиторів і публічно-правових утворень, порушує як приватні інтереси суб'єктів цивільних правовідносин так і публічні інтереси держави (аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 09.06.2022 року у справі №904/76/21, від 06.10.2022 року у справі №903/988/20).
Якщо протягом періоду керівництва юридичною особою настали обставини її загрози неплатоспроможності, які лишались незмінними протягом більше ніж один місяць, однак керівник допустив бездіяльність, ухилившись від виконання покладеного на нього КУзПБ обов'язку щодо подання до суду заяви боржника про власне банкрутство, то є підстави для покладення на цього керівника солідарної відповідальності за правилами частини шостої статті 34 КУзПБ.
Таким чином, ОСОБА_1 об'єктивно є суб'єктом, що допустив порушення абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ, та, відповідно, належить до суб'єктів солідарної відповідальності за правилами частини шостої статті 34 КУзПБ.
Невиконання керівником вимог абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду в місячний строк за наявності визначених цією нормою підстав із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника свідчить по суті про недобросовісне приховування ним від кредиторів інформації щодо незадовільного майнового становища боржника.
Згідно з абзацом другим частини шостої статті 34 КУзПБ, якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.
Оскільки факт неплатоспроможності боржника ОСОБА_1 був відомий, доказів протилежного не надано, то він мав обов'язок подати до господарського суду заяву від імені боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 6 ст. 34 КУзПБ, однак не виконав свого прямо передбаченого чинним законодавством обов'язку.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що наявні господарські операцій, що свідчать про виведення активів (майже всіх), зокрема, передача транспортних засобів і основних засобів пов'язаним особам (у т.ч. своєму батьку та ТОВ «АПЦ-Груп», де сам відповідач є керівником). Вказане поглиблює підстави для висновку про недобросовісну поведінку керівника.
Що стосується існування станом на 31.12.2023 року у боржника перед кредиторами зобов'язань, строк виконання яких настав, варто відмітити, що вказаний факт підтверджується документами, наявними в матеріалах справи про банкрутство №917/503/24, а саме заявами кредиторів.
Заборгованість перед ТОВ «Спектр-Агро» існувала на дату (31.12.2023), коли фінансовий стан ФГ «Солард Агрокультура» набув ознак надкритичної неплатоспроможності (безумовне зобов'язання на підставі фінансової аграрної розписки від 10.01.2022 року (ухвала Господарського суду Полтавської області по справі №917/112/23 від 30.05.2023).
Заборгованість перед ГУ ДПС у Полтавській області існувала на дату (31.12.2023), коли фінансовий стан ФГ «Солард Агрокультура» набув ознак надкритичної неплатоспроможності. Відповідно до поданого перед ГУ ДПС у Полтавській області розрахунку, заборгованість існувала з початку 2022 року.
Заборгованість перед ТОВ «Зерно-Агротрейд» та перед ТОВ «Іррігатор Україна» існувала станом на дату 31.12.2023 року і також була беззаперечною.
Тобто матеріали справи свідчать, що саме заяви кредиторів, є беззаперечними доказами існування у боржника заборгованості у більше ніж у одного кредитора на 31.12.2023 року і така заборгованість була триваюча та безспірна.
Відповідно до балансу підприємства (форма №1-м) станом на 31.12.2023 року (лист від 16.10.2024 року №71-1016/1054, додавався до заяви про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності від 18.12.2024 року №71-1118/1246, як додаток до Звіту про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності), активи складали 14808,4 тис.грн, в той час, як зобов'язання - 22843,8 тис.грн.
Ключовим показником для оцінки спроможності задовольнити вимоги кредиторів є чисті активи (власний капітал, р.1495 балансу), що визначаються як різниця між активами та зобов'язаннями (абз.15 п.4П(С)БО19). Саме недостатність чистих активів Верховний Суд пов'язує із «загрозою неплатоспроможності» (постанови ВС у справах №904/76/21, №903/988/20).
Аналіз фінансової звітності боржника свідчить, що на кінець 2023 року чисті активи боржника були від'ємними (-8035,4 тис. грн). На кінець 2022 року чисті активи теж мали від'ємне значення (-4286,7). Це беззаперечно вказує на об'єктивну нездатність боржника розрахуватися за своїми зобов'язаннями за рахунок власного майна щонайменше з кінця 2022 року.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення заяви ліквідатора Косякевича С.О. в частині визнання керівника Фермерського господарства «Солард Агрокультура» - ОСОБА_2 таким, що допустив порушення приписів ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покладення на нього солідарної відповідальності.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 року у справі №908/3236/21 зазначила, що солідарна відповідальність покладається за порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є неможливість виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника. Тому солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (пункт 10.15 постанови).
Саме у такому розумінні Велика Палата Верховного Суду витлумачила положення про інший вид відповідальності у справі про банкрутство третіх осіб за зобов'язаннями боржника - про субсидіарну відповідальність, а саме частину другу статті 61 КУзПБ в постанові від 28.09.2021 року у справі №761/45721/16-ц (провадження №14-122цс20, пункти 78-81), застосувавши підхід, відповідно до якого доведенням боржника до банкрутства боржнику завдаються збитки, які і спричиняють його неплатоспроможність, і завдані не кредиторам боржника, а самому боржнику.
Хоча інститути солідарної відповідальності керівника/органів управління боржника та субсидіарної відповідальності мають різну правову природу, проте мають і подібні риси, які полягають в тому, що в обох випадках негативні наслідки правопорушень настають у зв'язку із зменшенням майнової сфери боржника через дії чи бездіяльність винних осіб. За правовою природою зазначене зменшення майнової сфери боржника є збитками (частина друга статті 22 ЦК України), які завдані боржнику такими особами (див. mutatis mutandis висновки у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 року у справі №908/3236/21).
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у наведеній вище постанові зазначила, що законодавець не розділяє ні в часі, ні в кількості звернень і судових проваджень вирішення питання про покладення солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство, встановлюючи лише процедуру розгляду та вирішення такого спору: 1) встановлення порушення; 2) з подальшим покладенням за таке порушення солідарної відповідальності та стягнення із суб'єкта відповідної суми.
Такий підхід у вирішенні спору про покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство узгоджується із закріпленим статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом на ефективний засіб правового захисту.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду суд може задовольнити позов саме тоді, коли спосіб захисту, про який просить позивач, є ефективним, тобто може мати наслідком захист права без необхідності повторного звернення до суду, зокрема для вжиття інших, додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 року у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 року у справі №910/2861/18.
Водночас судове рішення про виявлення порушення без притягнення винної особи до відповідальності вочевидь не призводить до захисту будь-чиїх прав і створює потребу в повторному зверненні до суду, що порушує статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду (пункт 10.37 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 року у справі №908/3236/21).
Тож належним та ефективним способом захисту при зверненні із заявою про покладення солідарної відповідальності є пред'явлення вимог щодо встановлення порушення із покладенням за таке порушення солідарної відповідальності з одночасним стягненням із суб'єкта відповідної суми. Подібний правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2024 року у справі №924/784/23, від 19.11.2024 року у справі №910/3070/21.
Враховуючи факт встановлення порушення ОСОБА_1 приписів ч.6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства та правові висновки Верховного Суду, то суд вірно задовольнив частково заяву ліквідатора ФГ «Солард Агрокультура» арбітражного керуючого Косякевича С.О. та стягнув з ОСОБА_1 18530424,01 грн (що відповідає розміру заявлених та визнаних кредиторських вимог у справі).
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до посилань апелянта щодо порушення норм процесуального права і розгляд справи за відсутності належного повідомлення апелянта. Так, матеріали справи свідчать, що апелянт повідомлявся як і про подання заяви ліквідатором так і про призначення та судовий розгляд такої заяви (наявні докази вручення рекомендованого поштового відправлення). При цьому апелянт був обізнаний про судовий розгляд справи, оскільки неодноразово за його клопотанням розгляд заяви відкладався. За правовим змістом розгляд справи за відсутності сторони не є тотожним до розгляду справи за відсутності сторони не повідомленої належним чином. Наразі скаржник був належним чином повідомлений та обізнаний про розгляд даної справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційні скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не спростовують вірних висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Полтавської області від 10.07.2025 року відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 269, 270, ст.275, ст.ст. 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.07.2025 року у справі №917/503/24(917/80/25) залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 11.09.2025 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя О.В. Плахов
Суддя В.В. Россолов