вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" вересня 2025 р. Справа№ 920/840/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
за участю:
секретаря судового засідання Лукінчук І.А.,
від позивача: Савчук О.Г. (в залі суду);
від відповідача: Шкаровський Д.О. (в залі суду);
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк»
на ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.06.2025 (повний текст складено 18.06.2025)
за заявою Акціонерного товариства «Мегабанк»
про забезпечення позову
у справі № 920/840/25 (суддя Джепа Ю.А.)
за позовом Акціонерного товариства «Мегабанк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс»,
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача:
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
про витребування майна із чужого незаконного володіння,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
16.06.2025 Акціонерне товариство «Мегабанк» (далі - Банк) звернулось до Господарського суду Сумської області із заявою, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позовних вимог з урахуванням витрат на судовий збір у загальному розмірі 180 643,02 грн:
- на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» (далі - Товариство) та знаходяться на всіх рахунках, в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову;
- на нерухоме майно - нежитлові підвальні приміщення під літ. А-ІІІ загальною площею 571,8 кв. м, що знаходяться за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Героїв Крут (раніше вул. Черепіна), буд. 60, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 9161759101, яке належить Товариству.
На обґрунтування поданої заяви Банк зазначає, що за результатами проведеного аукціону з продажу пулу активів АТ «МР БАНК», АТ «МЕГАБАНК» та ПАТ «Промінвестбанк», що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, укладеними із суб'єктами господарювання і фізичною особою, дебіторської заборгованості суб'єктів господарювання та нерухомого майна (лот №GL19N1025527), 07.02.2024 Товариство стало переможцем, запропонувавши найбільшу ціну, про що складено Протокол електронного аукціону №GFD001-UA-20240112-91082. Сума, яка підлягає сплаті переможцем торгів на користь Банку становить 10 219 313,01 грн без ПДВ.
18.07.2024 Товариство та Банк уклали договори купівлі-продажу активів / відступлення прав вимоги, в т.ч. і договір купівлі-продажу (нерухоме майно) №GL19N1025527/6. Предметом купівлі-продажу за цим договором є нерухоме майно: нежитлові підвальні приміщення під літ. А-ІІІ нежитлове приміщення, загальною площею 571,8 кв. м, що знаходяться за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Героїв Крут (раніше вул. Черепіна), буд. 60, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 9161759101, яке належало Банку на праві приватної власності на підставі Іпотечного договору №20-13в/2018-з, посвідченого 27.06.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю. за реєстровим №1533, дублікат якого видано 20.01.2023 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю. за реєстровим №18.
Відповідно до п. 2.1 договору продаж нерухомого майна вчиняється за 177 009,42 грн без ПДВ.
Виявивши, що кінцевим бенефіціарним власником Товариства є громадянка Російської Федерації Марина Євсєєва, 21.02.2025 Банк направив на адресу Товариства вимогу №299 від 13.02.2025 про сплату штрафу в сумі 177 009,42 грн, розірвання договору купівлі-продажу майна (активів) та повернення всього набутого за договором (договір купівлі продажу (нерухоме майно) №GL19N1025527/6 від 18.07.2024.
Зазначену вимогу Товариство отримало 07.03.2025, однак залишило її без задоволення. Станом на дату подачі цієї заяви про забезпечення позову вимога про повернення в т. ч. нерухомого майна не виконана Товариством.
Крім того, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 05.03.2025 у Товариства змінився керівник, вид діяльності та бенефіціарний власник.
На думку Банку, Товариство свідомо уникає виконання зобов'язання та намагатиметься ускладнити їх виконання.
Банк вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно Товариства у межах суми позову з урахуванням витрат на судовий збір сприятиме запобіганню порушення його прав до моменту вирішення спору в суді та в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду. Невжиття зазначених заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду в разі прийняття його на користь заявника.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.06.2025 відмовлено у задоволенні заяви Банку б/н від 16.06.2025 (вх. №3443 від 16.06.2025) про забезпечення позову у справі №920/840/25.
Суд дійшов висновку, що припущення заявника щодо намірів відповідача не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подає заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати та довести необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення, надати відповідні докази конкретних дій або бездіяльності відповідача, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду.
Саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до потенційного порушення прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на конкретні дії, а не наміри, що свідчать про порушення прав заявника, за висновком суду, не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Суд зазначив, що у заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази на підтвердження доцільності та необхідності забезпечення позову при збереженні балансу інтересів сторін спору, а також прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками провадження.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.06.2025, Банк звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить:
- скасувати оскаржувану ухвалу в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву Банку про забезпечення позову у справі про витребування з чужого незаконного володіння Товариства нежитлового приміщення - офісу №5, загальною площею 143,6 кв. м, за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Героїв Крут, буд. 60, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 69582059101;
- задовольнити заяву Банку про забезпечення позову у справі про витребування з чужого незаконного володіння Товариства на користь Банку нерухомого майна - нежитлового приміщення, офіс №5 (п'ять), загальною площею 143,6 кв. м, що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Героїв Крут (раніше вул. Черепіна), буд. 60 (шістдесят), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 69582059101;
- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позовних вимог з урахуванням витрат на судовий збір у загальному розмірі 82 625,94 грн:
- на грошові кошти, що належать Товариству та знаходяться на всіх рахунках, в усіх банківських або інших фінансовокредитних установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову;
- на нерухоме майно: нежитлове приміщення, офіс №5 (п'ять), загальною площею 143,6 кв. м, що знаходиться за адресою: Сумська область, місто Суми, вулиця Героїв Крут (раніше вулиця Черепіна), будинок 60 (шістдесят), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 69582059101, яке належить Товариству.
На думку апелянта, ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою та передчасною, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні його заяви про вжиття заходів забезпечення позову, що є помилковим як з огляду на встановлені обставини справи, так і з огляду на практику Верховного Суду та положення ГПК України. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність належного обґрунтування та доказів, які підтверджують реальність загрози утруднення або унеможливлення виконання майбутнього судового рішення, однак такий висновок базується на неправильно витлумачених фактах та викривленому підході до стандарту доказування у справах про забезпечення позову. Зокрема, суд проігнорував факт отримання Товариством вимоги №297 від 13.02.2025 про сплату штрафу в розмірі 78 992,34 грн, розірвання договору купівлі-продажу майна (№GL19N1025527/4 від 18.07.2024) та повернення набутого за цим договором. Ця вимога була отримана відповідачем 07.03.2025, але залишена без задоволення, що свідчить не лише про ігнорування умов договору, а й про фактичне ухилення від виконання договірних зобов'язань.
За доводами Банку, з урахуванням положень розділу 6 договору купівлі-продажу невиконання вимог продавця є підставою для розірвання договору з одночасним обов'язком покупця повернути все набуте за договором. Позивач вважає, що бездіяльність відповідача має не лише договірно-правові, а й процесуальні наслідки - створює очевидний ризик неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.
На думку скаржника, суд також безпідставно не врахував обставини зміни у березні 2025 року керівника, виду діяльності та бенефіціарного власника відповідача. Вказані дії відбулись після отримання відповідачем вимоги, що свідчить про потенційну спробу ухилення від виконання обов'язків за договором та створення перешкод для виконання судового рішення у майбутньому. Посилання суду на відсутність конкретних дій, які свідчили би про наміри ухилення від зобов'язань, не відповідає реальній правовій ситуації.
Встановлений факт отримання вимоги з чітким визначенням зобов'язань, залишення її без реагування, а також корпоративні зміни у структурі відповідача - це не припущення, а юридично значущі факти, які свідчать про недобросовісну поведінку.
Суд також помилково застосував завищений стандарт доказування, що суперечить правовій позиції Верховного Суду (зокрема, постанова від 03.03.2023 у справі №905/448/22), якою наголошено: можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами або майном утворює ризик для виконання рішення суду. В таких умовах вимога надати докази “очевидного» порушує баланс інтересів сторін.
Банк зазначає, що сума, у межах якої він просив вжити заходів забезпечення позову (82 625,94 грн), є пропорційною до заявлених позовних вимог і включає судові витрати. Вжиття заходів шляхом арешту як грошових коштів, так і майна відповідача не створює подвійного забезпечення, а навпаки забезпечує реальне виконання рішення суду.
На думку апелянта, суд не врахував, що позивач не зобов'язаний зазначати конкретні рахунки відповідача, оскільки відповідна інформація не є публічною, становить банківську таємницю. Також суд безпідставно не застосував положення ч. 1 ст. 141 ГПК України щодо зустрічного забезпечення.
У справі відсутні зустрічні зобов'язання позивача, а сам позивач перебуває в процедурі ліквідації, що згідно із Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» унеможливлює застосування зустрічного забезпечення.
Позиції учасників справи.
Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог Банку заперечує, наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу Банку залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
На виконання п. 8 ч. 3 ст. 165 ГПК України Товариство повідомило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми його судових витрат становить 20 000,00 грн; остаточний розрахунок суми судових витрат буде надано через п'ять днів після ухвалення рішення суду.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали оскарження ухвали у справі №920/840/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Банку на ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.06.2025 до надходження матеріалів оскарження ухвали у справі №920/840/25.
14.07.2025 матеріали справи №920/840/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 апеляційну скаргу Банку на ухвалу Господарського суду Сумської області від 08.07.2025 у справі №920/840/25 залишено без руху. Надано Банку строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн у встановленому порядку. Попереджено Банк, що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків апеляційної скарги, дану апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.
21.07.2025 від скаржника на виконання вказаної ухвали надійшла заява про усунення недоліків з доданими до неї доказами сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (платіжна інструкція № 83348 (#4249218301) від 21.07.2025).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Банку на ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.06.2025 у справі №920/840/25. Розгляд справи призначити на 10.09.2025. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянт має право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
Банк звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, у якій просить витребувати з чужого незаконного володіння Товариства на свою користь нежитлові підвальні приміщення під літ. А-ІІІ, загальною площею 571,8 кв. м, що знаходяться за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Героїв Крут (раніше вул. Черепіна), буд. 60, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 9161759101; стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалою від 17.06.2025 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №920/840/25 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 15.07.2025; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
16.06.2025 Банк звернувся із заявою про забезпечення позову, вимоги та обґрунтування якої наведено вище за текстом цієї постанови.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Статтею 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову (правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/16868/19).
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21.
Не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
Зокрема, позов забезпечується, в т.ч., накладенням арешту на майно, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Визначення такого поняття як арешт майна міститься у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №643/12369/19. Так, арешт майна - це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в т.ч. грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Крім того, важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази (постанова від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Банк не надав належних обґрунтувань та доказів на підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Припущення заявника щодо намірів відповідача не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подає заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати та довести необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення, надати відповідні докази конкретних дій або бездіяльності відповідача, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Доводи заяви про забезпечення позову про те, що Товариство отримало 07.03.2025 вимогу №299 від 13.02.2025 про сплату 177 009,42 грн штрафу та залишило її без задоволення, не є свідченням ухилення відповідача від вчинення ним конкретних дій, спрямованих на невиконання зобов'язання у випадку постановлення рішення про задоволення позову щодо витребування майна. Суд доцільно зазначив, що у цій справі не розглядається питання обґрунтованості нарахування Банком та обов'язку Товариства щодо сплати зазначеного вище штрафу за вимогою №299 від 13.02.2025.
Щодо доводів про зміну керівника, виду діяльності та бенефіціарного власника Товариства суд зазначає таке. Відомості Витягу №165386802525 (на запит суду першої інстанції) свідчать, що дійсно протягом 2024-2025 років мали місце зміна керівника, виду діяльності та бенефіціарного власника Товариства і кінцевим бенефіціарним власником вже є не громадянка Російської ОСОБА_1 , а громадянин Сполучених Штатів Америки ОСОБА_2 .
Однак зміна керівника, виду діяльності та бенефіціарного власника Товариства 05.03.2025, не може вважатися обставиною імовірного утруднення виконання рішення суду, оскільки за зобов'язаннями відповідає саме юридична особа.
Щодо доводів апелянта про те, що місцевий суд безпідставно не врахував обставини зміни у березні 2025 року керівника, виду діяльності та бенефіціарного власника відповідача, які відбулись після отримання відповідачем вимоги, що свідчить про потенційну спробу ухилення від виконання обов'язків за договором та створення перешкод для виконання судового рішення у майбутньому, колегія суддів зазначає таке.
За доводами Банку, вимогу Товариство отримало 07.03.2025, а зміна керівника, виду діяльності та бенефіціарного власника Товариства відбулася 05.03.2025 (про що свідчить в т.ч. надана Банком у матеріали справи інформація про юридичну особу Товариства), тобто така зміна відбулася до отримання вимоги, на невиконання якої посилається Банк у заяві, що розглядається, а не після, що спростовує відповідні доводи скаржника.
Саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до потенційного порушення прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на конкретні дії, а не наміри, що свідчать про порушення прав заявника, не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення позову.
У заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази на підтвердження доцільності та необхідності забезпечення позову при збереженні балансу інтересів сторін спору, а також прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками провадження.
Апеляційний суд також вважає, що Банк, заявляючи вимогу про витребування з чужого незаконного володіння конкретно визначеного нерухомого майна (предмета договору купівлі-продажу), абсолютно не визначає правових підстав для арешту грошових коштів у сумі вартості такого майна, хоча грошові вимоги у справі не заявляються.
Окремо колегія суддів відзначає, що зміст прохальної частини апеляційної скарги (в частині накладення арешту на нерухоме майно: нежитлове приміщення, офіс №5 (п'ять), загальною площею 143,6 кв. м, що знаходиться за адресою: Сумська область, місто Суми, вулиця Героїв Крут (раніше вулиця Черепіна), будинок 60 (шістдесят), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 69582059101) аж ніяк не відповідає змісту прохальної частини заяви про вжиття заходів забезпечення позову - накласти арешт на «нежитлові підвальні приміщення під літ. А-ІІІ, загальною площею 571,8 кв. м, що знаходяться за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Героїв Крут (раніше вул. Черепіна), буд. 60, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 9161759101».
Враховуючи наведене та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення поданої Банком заяви про забезпечення позову.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.06.2025 у справі №920/840/25 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.06.2025 у справі №920/840/25 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 11.09.2025.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак