вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" вересня 2025 р. Справа№ 910/1052/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача-1: Козак А. Л.
від позивача-2: Павленко А. В.
від відповідача-1: Романюк С. П.
від відповідача-2: Кісельов Є. О.
від третьої особи: Косих С. І.
від прокуратури: Константинова І. О.
від ВДВС: Задорожна Т. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 10.07.2025 (повний текст ухвали складений та підписаний 15.07.2025)
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" на дії головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задорожної Тетяни Андріївни
у справі № 910/1052/23 (суддя Павленко Є.В.)
за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо";
2. Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Український союз об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення
про скасування рішень та державної реєстрації права власності, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, визнання недійним договору оренди
Короткий зміст позовних вимог.
У лютому 2023 року перший заступник керівника Київської міської прокуратури (прокурор) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (позивача-1, КМУ) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (позивача-2, Фонду) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" (відповідача-1, ТОВ "Тісо") та Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" (відповідача-2, ПІІ "Віп-Рент") з вимогами про:
- скасування рішення державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості" Макарова Олега В'ячеславовича від 08.11.2018 № 43945130 та проведену на його підставі реєстрацію змін до запису про реєстрацію права власності відповідача-1 на майновий комплекс, загальною площею 7425,5 м2 (літери А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К), по вулиця Ямській, 72 у місті Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1560674380000);
- скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" Рисак Олени Олександрівни від 10.12.2018 № 44498710 та проведену на його підставі 05.12.2018 державну реєстрацію права власності відповідача-1 на майновий комплекс, загальною площею 8 631,1 м2 (літери А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К, Д, Н), по вулиці Ямській, 72 у місті Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1716205780000);
- витребування у відповідача-1 на користь держави в особі КМУ нежитлової будівлі - виробничого корпусу № 2, літера "Б", загальною площею 904 м2, за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем-1, як нежитлові приміщення, загальною площею 905,46 м2, що є частиною приміщень нежитлової будівлі літери Г, загальною площею 2 215,3 м2, яка входить до складу майнового комплексу, загальною площею 8 631,1 м2 (літера А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К, Д, Н), по вулиці Ямській, 72 у місті Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1716205780000);
- визнання недійсним договору оренди від 16.12.2019 № 16/12-2019-ОР, укладеного між відповідачами-1,-2, предметом якого є нежитлові офісні приміщення, загальною площею 905,46 м2 по вулиці Ямській, 72 у місті Києві.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.06.2024, яке залишене в силі постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2025 позов прокурора задоволено частково.
Витребувано у відповідача-1 на користь держави в особі КМУ нежитлову будівлю - виробничий корпус № 2, літера "Б", загальною площею 904 м2, за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем-1, як нежитлові приміщення, загальною площею 905,46 м2, що є частиною приміщень нежитлової будівлі літери "Г", загальною площею 2 215,3 м2, яка входить до складу майнового комплексу, загальною площею 8 631,1 м2 (літери А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К, Д, Н) по вулиці Ямській, 72 у місті Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1716205780000), а також стягнуто з відповідача-1 на користь Київської міської прокуратури 368 359,62 грн судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
03.03.2025 господарським судом міста Києва видано відповідні накази на примусове виконання вказаного рішення.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2025 задоволено заяву КМУ від 24.03.2025 та виправлено помилку, допущену в наказі господарського суду міста Києва від 03.03.2025 про примусове виконання рішення від 13.06.2024 у справі № 910/1052/23, яким витребувано у відповідача-1 на користь держави в особі КМУ нежитлову будівлю - виробничий корпус № 2, літера "Б", загальною площею 904 м2, за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем-1, як нежитлові приміщення, загальною площею 905,46 м2, що є частиною приміщень нежитлової будівлі літери "Г", загальною площею 2 215,3 м2, яка входить до складу майнового комплексу, загальною площею 8 631,1 м2 (літери А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К, Д, Н) по вулиці Ямській, 72 у місті Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1716205780000), - шляхом виключення з вказаного виконавчого документа слів: "ідентифікаційний код 00031101", щодо КМУ.
Короткий зміст скарги на дії державного виконавця.
23.06.2025 до суду першої інстанції від відповідача-1 надійшла скарга від 22.06.2025 на дії головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задорожної Тетяни Андріївни (далі - відділ та виконавець відповідно) щодо проведення 16.06.2025 вилучення належного відповідачу-1 майна, оформленого актом вилучення та передачі майна стягувачу від 16.06.2025 у виконавчому провадженні № 78174556 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/1052/23.
У цій скарзі відповідач-1 просив місцевий господарський суд вказані дії виконавця визнати неправомірними, а вищезазначений акт вилучення та передачі майна стягувачу від 16.06.2025 - скасувати.
Крім того, відповідач-1 просив суд першої інстанції визнати протиправною бездіяльність виконавця в рамках вказаного виконавчого провадження у частині неповернення наказу господарського суду міста Києва від 03.03.2025 про примусове виконання рішення від 13.06.2024 у справі № 910/1052/23 стягувачу без виконання з підстав, визначених пунктом 6 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), у зв'язку з відсутністю в боржника визначеного виконавчим документом майна, яке він повинен передати за таким виконавчим документом стягувачу в натурі.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2025 відмовлено у задоволенні скарги ТОВ "Тісо" від 22.06.2025 на дії державного виконавця у справі № 910/1052/23.
Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем-1 не доведено належними доказами порушення оскаржуваними діями та актом виконавця його прав, як боржника у виконавчому провадженні № 78174556 з примусового виконання рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/1052/23.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2025 у справі № 910/1052/23, ТОВ "Тісо" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким:
- визнати неправомірними дії виконавця в рамках виконавчого провадження ВП № 78174556 щодо проведення 16.06.2025 вилучення належного ТОВ "Тісо" нерухомого майна, оформленого актом вилучення та передачі майна стягувачу від 16.06.2025;
- скасувати акт вилучення та передачі майна стягувачу від 16.06.2025 ВП № 78174556;
- визнати протиправною бездіяльність виконавця в рамках виконавчого провадження ВП № 78174556 в частині неповернення наказу господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/1025/23 стягувачу без виконання з підстав, визначених пункту 6 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (відсутність у боржника визначеного виконавчим документом майна, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі).
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач-1 зазначає, що місцевим господарським суд жодним чином не надано оцінки тому, що ТОВ "Тісо" є власником майнового комплексу, загальною площею 8 631,1 м2 (літери А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К, Д, Н) по вулиці Ямській, 72 у місті Києві.
З огляду на викладене, на переконання відповідача-1, має місце порушення виконавцем в рамках ВП №78174556 законності, зокрема приписів статей 2, 20, 37, 56, 60 Закону та Глави 26 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що в свою чергу зумовили порушення прав власності відповідача-1 на його майно, у зв'язку з чим відповідні дії виконавця підлягають визнанню незаконними, а їх наслідки, зокрема, акт про вилучення, підлягає скасуванню.
КМУ подало до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на відсутність в матеріалах справи доказів відсутності спірного нерухомого майна у боржника чи його знищення.
За твердженням КМУ правових підстав для повернення відповідного виконавчого документа стягувачу (державі в особі КМУ) у даній справі немає, оскільки оскаржуваний відповідачем-1 акт вилучення майна відповідає вимогам чинного законодавства.
Відтак на думку КМУ оскаржувані рішення та дії виконавця були прийняті й вчинені відповідно до вимог чинного законодавства, у межах визначених Законом повноважень, тобто будь-які права відповідача-1 не були порушені.
Інші учасники по справі не скористалися своїм правом подати письмові відзиви на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає розгляду даної апеляційної скарги по суті.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 (колегія суддів у складі: головуючої Ходаківської І. П., суддів Демидової А. М., Владимиренко С. В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Тісо" на ухвалу господарського суду міста Києва від 10.07.2025 у справі № 910/1052/23 та розгляд якої призначено в судовому засіданні 03.09.2025.
Присутній у судовому засіданні 03.09.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.
Присутні у судовому засіданні 03.09.2025 представники Кабінету Міністрів України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення, прокуратури та органу державної виконавчої служби заперечили проти задоволення апеляційної скарги і просили відмовити в її задоволенні.
Присутній у судовому засіданні 03.09.2025 представник Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" щодо розгляду апеляційної скарги поклався на розсуд суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено боржнику у задоволенні його скарги на дії виконавця щодо вилучення належного відповідачу-1 майна, оформленого актом вилучення та передачі майна стягувачу від 16.06.2025 у виконавчому провадженні № 78174556 з примусового виконання рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/1052/23.
З матеріалів справи вбачається, що 23.05.2025 до відділу за вхідним номером 10577 надійшла заява стягувача - КМУ про відкриття виконавчого провадження та примусове виконання наказу від 03.03.2025 у справі № 910/1052/23, виданого господарським судом міста Києва, про витребування у відповідача-1 на користь держави в особі КМУ нежитлової будівлі - виробничого корпусу № 2, літера "Б", загальною площею 904 м2, за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем-1, як нежитлові приміщення, загальною площею 905,46 м2, що є частиною приміщень нежитлової будівлі літери "Г", загальною площею 2 215,3 м2, яка входить до складу майнового комплексу, загальною площею 8 631,1 м2 (літери А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К, Д, Н) по вулиці Ямській, 72 у місті Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1716205780000).
Цього ж дня виконавцем на підставі статтей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78174556. Копія вказаної постанови з доказами її направлення сторонам виконавчого провадження наявні в матеріалах справи, а також містяться в Автоматизованій системі виконавчих проваджень щодо виконавчого провадження № 78174556 за ідентифікатором доступу: В88ЕЕ47856ББ.
10.06.2025 виконавцем направлено сторонам виконавчого провадження повідомлення від вказаної дати № 78174556, яким призначено виконання рішення суду у справі № 910/1052/23 на 16.06.2025 об 11:00 год., а також запропоновано сторонам виконавчого провадження взяти участь у проведенні відповідних виконавчих дій.
З наявних у матеріалах справи копій постанов виконавця від 09.06.2025 та 10.06.2025, вбачається, що до проведення зазначених виконавчих дій виконавець залучив: працівників Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві, - для забезпечення охорони громадського порядку та фізичного захисту виконавця й залучених ним осіб при проведенні виконавчих дій; спеціаліста Ляльку Ганну Олексіївну, - для проведення замірів площі витребовуваного майна. Вказані постанови є чинними і в установленому законом порядку боржником не оскаржувалися. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
В акті вилучення та передачі майна стягувачу від 16.06.2025 № 78174556 зафіксовано, що 16.06.2025 за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72 об 11:00 год., під час вчинення відповідних виконавчих дій були присутні: виконавець, залучені ним особи, а також представник стягувача Шамрай В.Б. Боржник явку свого повноваженого представника для участі в проведенні виконавчих дій з примусового виконання рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2024 не забезпечив, хоча був повідомлений про дату, час та місце їх вчинення в установленому Законом порядку. Жодних заперечень чи клопотань відділу та виконавцю боржник також не подав, у тому числі доказів виконання вказаного судового рішення у добровільному порядку.
Із вказаного акта вбачається, що витребовуване у відповідача-1 майно було вилучено виконавцем та передано уповноваженій особі стягувача, - Шамраю Б.В., у присутності понятих: Сухого Сергія Вікторовича та Кушнірука Євгена Григоровича, яким роз'яснені їхні права й обов'язки, встановлені Законом. Будь-які зауваження, заяви, клопотання та пропозиції присутніх осіб при проведені вказаних виконавчих дій і складання спірного акта були відсутні.
Твердження відповідача-1 про те, що вчиненні виконавцем дії з вилучення спірного майна, оформлені вищевказаним актом від 16.06.2025, відбулось з порушенням приписів чинного законодавства, судовою колегією оцінюються критично, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3 статті 10 Закону заходом примусового виконання рішень є, зокрема, вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 13 Закону встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За змістом пункту 6 частини 1 статті 37 Закону (на яку посилався відповідач-1 у своїй скарзі) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.
Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт, а про повернення стягувачу виконавчого документа виконавець виносить постанову (частини 2, 4 статті 37 Закону).
Разом із цим, з аналізу вказаних вище норм чинного законодавства вбачається, що поверненню виконавцем виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 6 частини першої статті 37 Закону має передувати встановлення факту відсутності в боржника в натурі майна, що має бути передано стягувачу на виконання рішення суду.
Отже, у порядку пункту 6 частини першої статті 37 Закону поверненню підлягають лише виконавчі документи, за якими стягувачу необхідно передати визначене виконавчим документом майно. Обов'язковою умовою для застосування зазначеної норми є достеменне встановлення виконавцем факту відсутності майна, яке за виконавчим документом підлягає передачі стягувачу в натурі (внаслідок його знищення, загублення, тощо).
При цьому, навіть встановлення судами обставин щодо наявності у боржника майна в іншому технічному стані не є підставою для повернення виконавчого документа стягувану внаслідок відсутності у боржника майна, визначеного виконавчим документом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.03.2023 у cправі № 917/1275/17.
Однак у матеріалах справи відсутні докази відсутності витребовуваного в відповідача-1 нерухомого майна, у тому числі його знищення.
Поряд з цим, зафіксовані в акті виконавця від 16.06.2025 обставини щодо вилучення спірного майна та його передачі стягувачу (державі в особі КМУ) також спростовують доводи відповідача-1 про відсутність у нього спірного майна на момент проведення відповідних виконавчих дій.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правові підстави для повернення виконавцем виконавчого документа - наказу господарського суду міста Києві від 03.03.2025, стягувачу - державі в особі КМУ, на підставі приписів пункту 1 частини шостої статті 37 Закону відсутні.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що скарга відповідача-1 в частині вимоги про визнання протиправною бездіяльності виконавця в рамках виконавчого провадження № 78174556 у частині неповернення виконавчого документа стягувачу без виконання з підстав, визначених пунктом 6 частини першої статті 37 Закону (у зв'язку з відсутністю в боржника визначеного виконавчим документом майна, яке він повинен передати за таким виконавчим документом стягувачу в натурі) є необґрунтованою, а відтак місцевим господарським судом правомірно відмовлено у її задоволенні.
Поряд з цим, колегія суддів зауважує на тому, що за наслідками прийняття та набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі №910/1052/23, яким було витребувано у відповідача-1 на користь держави в особі КМУ спірне нерухоме майно, у боржника не виникло жодних майнових прав на таке майно, у тому числі прав спільної часткової власності.
Крім того, докази набуття відповідачем-1 будь-яких майнових прав на витребовуване за вказаним судовим рішення майно на момент вчинення виконавцем оскаржуваних дій у матеріалах справи відсутні та відповідачем-1 до матеріалів справи надані не були.
Також у матеріалах справи відсутні докази, що виконавцем при проведенні примусових заходів щодо виконання судового рішення від 13.06.2024 було вилучено саме майно, належне відповідачу-1 на праві власності, а не майно, належне державі в особі КМУ, що було витребувано у боржника на підставі зазначеного судового рішення.
Підсумовуючи наведене вище, та недоведення відповідачем-1 належними доказами порушення оскаржуваними діями та актом виконавця його прав, як боржника у виконавчому провадженні № 78174556 з примусового виконання рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/1052/23, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість даної скарги та про відмову в її задоволенні.
Таким чином, за результатами апеляційного перегляду, судовою колегією не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час винесення оскаржуваного рішення і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у апеляційній скарзі, колегія суддів теж не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача-1 задоволенню не підлягає.
Інші доводи, наведені відповідачем-1 у апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
В свою чергу, викладені КМУ у відзиві на апеляційну скаргу аргументи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи при розгляді скарги на дії виконавця, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 255 269, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 10.07.2025 у справі №910/1052/23 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова складена 10.09.2025.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко