вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" вересня 2025 р. Справа№ 910/2911/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів: Михальської Ю.Б.
Владимиренко С.В.
секретар судового засідання Дюкарєва І.М.
за участю представників згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Акріс ЛТД" арбітражного керуючого Гусара І.О.
на рішення господарського суду м.Києва від 03.03.2025р.
(повний текст складено 03.04.2025р.)
у справі №910/2911/18 (суддя Яковенко А.В.)
за заявою ліквідатора ТОВ "Акріс ЛТД" арбітражного керуючого Гусара І.О.
до ОСОБА_1
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на колишнього керівника боржника
у справі №910/2911/18
за заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку (далі - ПАТ АБ) "УКРГАЗБАНК"
до ТОВ "Акріс ЛТД"
про банкрутство
Рішенням господарського суду м.Києва від 03.03.2025р. у справі №910/2911/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із винесеним рішенням, 22.04.2025р. ліквідатор ТОВ "Акріс ЛТД" арбітражний керуючий Гусар І.О. подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду м.Києва від 03.03.2025р., в якій просить скасувати оскаржуване рішення та винести постанову, якою задовольнити заяву ліквідатора ТОВ «Акріс ЛТД» арбітражного керуючого про покладання субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ «Акріс ЛТД» у зв'язку з доведенням до банкрутства на керівника та засновників (учасників) боржника.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" просить апеляційну скаргу на рішення господарського суду м.Києва від 03.03.2025р. у справі №910/2911/18 задовольнити в повному обсязі, оскільки наявні всі елементи правопорушення, за яких настає субсидіарна відповідальність згідно з ч.2 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ліквідатора ТОВ "Акріс ЛТД" арбітражного керуючого Гусара І.О. на рішення господарського суду м.Києва від 03.03.2025р. у справі №910/2911/18 та призначено її до розгляду на 08.09.2025р.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників ліквідатора ТОВ "Акріс ЛТД" Гусара І.О. і ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК", дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч.6 ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст.13 ГПК України).
На розгляді господарського суду м.Києва перебуває справа №910/2911/18 за заявою ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" про банкрутство ТОВ "Акріс ЛТД".
Постановою господарського суду м.Києва від 03.07.2018р. по справі №910/2911/18 ТОВ "Акріс ЛТД" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Іванкова В.М.
Ухвалою місцевого суду від 05.12.2023р. по справі №910/2911/18 було достроково припинено повноваження ліквідатора ТОВ “Акріс ЛТД» арбітражного керуючого Іванкова В.М.; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гусара І.О.
01.07.2024р. до господарського суду м.Києва звернувся ліквідатор ТОВ "Акріс ЛТД" арбітражний керуючий Гусар І.О. із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на колишнього керівника боржника. Зокрема, заявник просив суд покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями ТОВ “Акріс ЛТД» у розмірі 226 558 183,31 грн. на колишнього керівника боржника - ОСОБА_1 .
Ухвалою господарського суду м.Києва від 04.09.2024р. було прийнято заяву ліквідатора ТОВ “Акріс ЛТД» арбітражного керуючого Гусара І.О. до ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на колишнього керівника боржника до розгляду в межах справи № 910/2911/18; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи.
У порядку забезпечення виконання дій та заходів у ліквідаційній процедурі ТОВ “Акріс ЛТД», визначених Кодексом України з процедур банкрутства, ліквідатором арбітражним керуючим Гусаром І.О. було встановлено недостатність майна боржника, за рахунок якого можливо погасити кредиторську заборгованість банкрута.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань особами, які здійснювали управління ТОВ “Акріс ЛТД», є: ОСОБА_2 - засновник (учасник) боржника з часткою в статутному капіталі 100 % номінальною вартістю 16 000 000,00 грн.; ОСОБА_3 - керівник боржника.
Згідно з отриманими від ГУ ДПС у м. Києві відомостями щодо засновників-фізичних осіб ліквідатором було встановлено, що ОСОБА_2 станом на червень 2024 року більше 80 років. За таких обставин, на переконання ліквідатора арбітражного керуючого Гусара І.О., ОСОБА_2 є формальним засновником боржника, а безпосереднє керівництво та розпорядження майном боржника здійснювалося ОСОБА_1 .
Як зазначав позивач, будь-які негативні наслідки у господарській діяльності та фінансовій складовій банкрута, що виникли за час існування ТОВ “Акріс ЛТД», є наслідком дій виключно однієї особи, у зв'язку з чим, на переконання ліквідатора, ОСОБА_1 є винним у доведенні боржника до банкрутства та виникненні непомірно великого фінансового тягаря у вигляді кредиторської заборгованості.
В якості обставин, що свідчать про наявність підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ “Акріс ЛТД» на колишнього керівника боржника ОСОБА_1 , ліквідатором в заяві зазначено наступне.
По-перше, як свідчать результати процедури розпорядження майном боржника та ліквідаційної процедури, арбітражному керуючому не передано жодних документів фінансово-господарської діяльності боржника, а будь-які намагання арбітражного керуючого зв'язатися з керівником боржника проігноровані, в результаті чого жодних документів фінансово-господарської діяльності боржника, його майна та активів не передано арбітражному керуючому.
Враховуючи той факт, що боржник до відкриття ліквідаційної процедури вів досить активну господарську діяльність, на думку ліквідатора, у ТОВ “Акріс ЛТД» могла існувати дебіторська заборгованість та певне рухоме майно або товари, що могли бути використані задля задоволення вимог кредиторів, однак у зв'язку з небажанням керівника приймати участь у судовому процесі та ухиленням від виконання своїх обов'язків, була завдана шкода кредиторам ТОВ “Акріс ЛТД».
По-друге, ОСОБА_1 не було вчинено будь-яких дій для недопущення банкрутства ТОВ “Акріс ЛТД», не було скликано збори учасників товариства для вирішення питання подальших шляхів відновлення платоспроможності товариства, проігноровано вимоги ч.2 ст.205 Господарського кодексу України (у редакції станом на 06.01.2018 року) та не доведено до відома кредиторів про наявність скрутної фінансової ситуації у підприємства, чим завдано значної майнової шкоди кредиторам.
По-третє, ліквідатори ТОВ “Акріс ЛТД» неодноразово зверталися до керівника боржника з вимогою передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору, проте вимоги були проігноровані, документи, матеріальні та інші цінності ТОВ “Акріс ЛТД» ліквідатору не передані.
За результатами проведення інвентаризації майна ТОВ “Акріс ЛТД» ліквідатором виявлено недостатність активів, основних засобів, залишків, запасів та інших матеріальних та нематеріальних цінностей.
Відсутність у боржника майна також підтверджується повідомленнями державних органів/установ/організацій, отриманими на запити арбітражних керуючих Іванкова В.М. та Гусара І.О. у процедурі розпорядження майном боржника та ліквідаційній процедурі ТОВ “Акріс ЛТД».
Враховуючи вказані обставини, ліквідатор арбітражний керуючий Гусар І.О. стверджує, що за умови відсутності ліквідаційної маси ТОВ “Акріс ЛТД» задовольнити кредиторські вимоги до боржника не є можливим.
Ліквідатором ТОВ “Акріс ЛТД» Гусаром І.О. визначено об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт та суб'єктивну сторону правопорушення з доведення Товариства ТОВ “Акріс ЛТД» до банкрутства наступним чином, а саме:
- об'єктом правопорушення є право кредитора на задоволення його грошових вимога до боржника, яке не може бути реалізовано внаслідок відсутності у боржника майна;
- об'єктивну сторону правопорушення складають 1) невиконання керівником боржника свого обов'язку, визначеного ч.2 ст.5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в частині направлення засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства; 2) вчинення керівником боржника дій, які згідно з п.3.2 Методичних рекомендацій мають ознаки доведення до банкрутства, що полягають у: прийнятті нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат - укладення боржником рядку договорів у тому числі і кредитних без наміру отримання фінансової вигоди для ТОВ “Акріс ЛТД»;
- суб'єктом правопорушення є ОСОБА_1 - керівник боржника;
- суб'єктивною стороною правопорушення є відношення ОСОБА_1 до своїх обов'язків керівника ТОВ “Акріс ЛТД», свідоме ігнорування певного алгоритму дій, визначеного законодавством для підприємства, що опинилося на межі банкрутства, умисного приховування дійсного фінансового стану боржника задля ухилення від виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами.
Згідно з ч.1 ст.619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Застосування такої відповідальності передбачено ч.2 ст.61 КУзПБ, згідно з якою у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями (абзац 2).
Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци 1, 3 ч.2 ст.61 КУзПБ).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024р. у справі №906/1155/20(906/1113/21) дійшов висновку, що у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.
Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному ст.61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.
Визначене нормами ч.2 ст.61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Такими елементами є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення.
Об'єктом правопорушення є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами ч.2 ст.61 КУзПБ.
Об'єктивну сторону правопорушення становлять дії/бездіяльність відповідних суб'єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.
Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021р. у справі №761/45721/16-ц, від 25.05.2021р. у справі №910/11027/18).
Верховний Суд неодноразово зазначав, що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону відповідного правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення ч.1 ст.215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях; 3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним.
Місцевим судом правильно зауважено, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи (висновок наведений у постанові Верховного Суду від 10.08.2023р. у справі №904/8850/14).
Апеляційний суд вважає, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв'язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб'єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов'язаної особи, яка, виходячи з конкретних обставин, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.
Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до ч.2 ст.61 КУзПБ та з урахуванням положень ст.ст.74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов'язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв'язку також належить до об'єктивної сторони цього правопорушення.
Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.
За змістом ч.2 ст.61 КзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов'язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв'язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.
Суб'єкт (суб'єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.
Притягнення до субсидіарної відповідальності винних у доведенні до банкрутства осіб є не лише механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов'язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.
Щодо суб'єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб'єкта правопорушення).
Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини, та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
Водночас Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024р. у справі №906/1155/20 (906/1113/21) наголосив, що однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.
Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.
В умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна/активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).
Отже, навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами ч. 2 ст.61 КУзПБ.
Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, Верховний Суд у вказаній постанові, з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначив, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.
Цей порядок передбачає, що: арбітражний керуючий зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (п.3 ч.2 ст.12 КУзПБ); господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов'язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (ч.10 ст.39 КУзПБ); розпорядник майна зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (ч.3 ст.44 КУзПБ); ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023р. №3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).
При цьому аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006р. №14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.
Звідси, керуючись наведеними положеннями КУзПБ щодо обов'язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.
Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт / висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об'єктивної сторони відповідного правопорушення.
Висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023р. №3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац 5 ч.1 ст. 61 КУзПБ).
У зв'язку з наведеним Верховний Суд у постанові від 19.06.2024р. у справі №906/1155/20(906/1113/21) також наголосив, що право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб'єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов'язаннями боржника у межах об'єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.
Необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення, зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності, повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим ст.ст.76-79 ГПК України.
Господарський суд під час розгляду відповідної заяви оцінює подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, з точки зору відповідності їх наведеним у критеріям.
До таких доказів належать, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, висновок про наявність або відсутність ознак доведення боржника до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення, складені відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, тощо. КУзПБ не містить вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт доведення боржника до банкрутства та/або спростовують такий факт.
При цьому, господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019р. у справі №920/715/17).
Проаналізувавши доводи ліквідатора арбітражного керуючого Гусара І.О., викладені у заяві про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на колишнього керівника боржника, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ліквідатором ТОВ "Акріс ЛТД" не обґрунтовано та не підтверджено належними та допустимими доказами існування причинно-наслідкового зв'язку між діями/бездіяльністю ОСОБА_1 та доведенням ТОВ "Акріс ЛТД" до банкрутства. Твердження ліквідатора у тому числі щодо існування у ТОВ "Акріс ЛТД" значного розміру дебіторської заборгованості та інших активів, з огляду на “ведення досить активної господарської діяльності до відкриття ліквідаційної процедури», є припущеннями арбітражного керуючого Гусара І.О., оскільки не підтверджені відповідними доказами.
Апеляційний суд вважає за потрібне зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Місцевий суд законно і обґрунтовано повністю відмовив ліквідатору ТОВ "Акріс ЛТД" арбітражнлому керуючому Гусару І.О. у задоволенні позову до ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на колишнього керівника боржника.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.240, 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ "Акріс ЛТД" арбітражного керуючого Гусара І.О. залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 03.03.2025р. по справі №910/2911/18 - без змін.
Справу №910/2911/18 повернути до господарського суду м.Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складений 10.09.2025р.
Головуючий суддя В.О. Пантелієнко
Судді Ю.Б. Михальська
С.В. Владимиренко