вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" вересня 2025 р. Справа № 910/12409/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Станіка С.Р.
Михальської Ю.Б.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування»
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025
у справі № 910/12409/24 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрансінвест»
до Акціонерного товариства «Укргазвидобування»
про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 162 797,04 грн,-
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газтрансінвест" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення грошових коштів у розмірі 162 797,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем після виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Газтрансінвест" договору поставки № 498/11-23 від 27.11.2023, який було забезпечено банківською гарантією № Д-3364-23Г від 06.11.2023 безпідставно отримано кошти у розмірі 162 797,04 грн, у зв'язку з чим у позивача виникла необхідність звернутись до суду з даним позовом на підставі ч. 2 ст. 27 Закону України “Про публічні закупівлі».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2024 у справі №910/12409/24 позов задоволено повністю.
20.01.2025 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрансінвест" витрати на професійну правничу допомогу розмірі 15 000,00 грн.
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/12409/24 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрансінвест" 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування прийнятого додаткового рішення судом першої інстанції зазначено, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 15 000,00 грн не є завищеним, є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. При цьому підстав для зменшення вказаних судових витрат судом першої інстанції не встановлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/12409/24, 03.03.2025, через систему “Електронний суд», Акціонерне товариство “Укргазвидобування» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/12409/24 скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що стягнута судом першої інстанції сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципу розумності та є завищеною, сума витрат не є співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, а їх відшкодування матиме надмірний характер для відповідача.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги) раніше визначеному головуючому судді (складу суду) від 03.03.2025, матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства “Укргазвидобування» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 по справі №910/12409/24 передано на розгляд раніше визначеній колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Михальська Ю.Б., Станік С.Р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/12409/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» слід залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/12409/24 без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу Товариством з обмеженою відповідальністю «Газтрансінвест» подано до суду: договір про надання правничої допомоги від 24.09.2024; рахунок-фактура № 01-10/24 від 08.10.2024 на загальну суму 15 000,00 грн; акт виконаних робіт № 1 від 31.10.2024 на суму 15 000,00 грн; платіжну інструкцію № 934 від 09.10.2024 на суму 15 000,00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Колегія суддів звертає увагу сторін на те, що відшкодування судових витрат не є додатковим заходом відповідальності чи штрафними санкціями.
За приписами частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Так, у позовній заяві зазначено, що попередня (орієнтовна) сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку понесе позивач становить 15 000,00 грн.
Частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Верховний Суд у додаткових постановах від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20), від 06.12.2023 у справі № 905/493/22, від 01.11.2023 у справі № 911/1340/22 зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся з заявою про розподіл витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у справі №910/12409/24.
Таким чином, докази, які підтверджують розмір судових витрат, понесених у зв'язку з наданням правової допомоги в суді першої інстанції позивачем подані у строк, визначений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано до суду: договір про надання правничої допомоги від 24.09.2024; рахунок-фактура № 01-10/24 від 08.10.2024 на загальну суму 15 000,00 грн; акт виконаних робіт № 1 від 31.10.2024 на суму 15 000,00 грн; платіжну інструкцію № 934 від 09.10.2024 на суму 15 000,00 грн.
Судом встановлено, що 24.09.2024 між Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрансінвест" (замовник) та Адвокатським бюро «Ганни Шмиги» (виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується надати юридичні послуги, а замовник прийняти та оплатити їх.
31.10.2024 між позивачем та Адвокатським бюро «Ганни Шмиги» складено та підписано акт виконаних робіт № 1, відповідно до якого виконавцем надано, а замовником прийнято наступні послуги: підготовка та подання позову до Господарського суду міста Києва щодо стягнення грошових коштів у розмірі 162 797,04 грн, ціна - 15 000,00 грн.
На підставі виставленого рахунку-фактури №01-10/24 від 08.10.2024, позивачем перераховано виконавцю кошти за надання професійної правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 934 від 09.10.2024.
Представництво інтересів позивача у даній справі здійснювалося адвокатом Шмигою Ганною Сергіївною на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АІ № 1720094 від 08.10.2024.
За правилами частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Тобто, в цілому нормами процесуального та матеріального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова постанова Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2321/20).
На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд, оцінивши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, документи щодо понесених витрат на правову допомогу, заперечення відповідача, виходячи з вищенаведених критеріїв, їх оцінки, та керуючись частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, дійшов обґрунтованого висновку про покладення на відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн., оскільки стягнення таких витрат відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності та справедливості.
Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду скаржника з висновками суду щодо розподілу судових витрат, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни судового рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції юридично неспроможними.
За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству України, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укргазвидобування» слід відмовити, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі №910/12409/24 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № №910/12409/24 - залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № №910/12409/24 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/12409/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді С.Р. Станік
Ю.Б. Михальська