вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" вересня 2025 р. Справа № 910/12409/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Станіка С.Р.
Михальської Ю.Б.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Укргазвидобування»
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025
повний текст рішення складено 21.01.2025
у справі № 910/12409/24 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрансінвест"
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 162 797,04 грн,-
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газтрансінвест" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення грошових коштів у розмірі 162 797,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем після виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Газтрансінвест" договору поставки № 498/11-23 від 27.11.2023, який було забезпечено банківською гарантією № Д-3364-23Г від 06.11.2023 безпідставно отримано кошти у розмірі 162 797,04 грн, у зв'язку з чим у позивача виникла необхідність звернутись до суду з даним позовом на підставі ч. 2 ст. 27 Закону України “Про публічні закупівлі».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12409/24.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2024 у справі №910/12409/24 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Акціонерного товариства “Укргазвидобування» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газтрансінвест» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 162 797,04 грн та судовий збір.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що за умовами пункту 10.3 Договору поставки №498/11-23 від 27.11.2023 відповідач має повернути забезпечення виконання зобов'язань за договором після того, як позивач повністю виконає свої обов'язки за договором - протягом п'яти банківських днів. При цьому підставою для неповернення цієї суми може бути лише повне невиконання договору, а не їх неналежне виконання. Оскільки під час розгляду справи не встановлено факту невиконання позивачем зобов'язань за договором, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство “Укргазвидобування» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі № 910/12409/24 скасувати, постановивши нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення ухвалено без з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Скаржник, зокрема, вказує, на ті ж самі обставини, що і у поданому до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву та наголошує, що в позові слід було відмовити.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2025, матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства “Укргазвидобування» по справі № 910/12409/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Михальська Ю.Б., Станік С.Р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12409/24.
27.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/12409/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі № 910/12409/24 залишено без руху.
12.03.2025 від Акціонерного товариства “Укргазвидобування» до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/12409/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025, ухвалено справу розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
01.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Укргазвидобування» слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/12409/24 без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, за результатами публічної закупівлі №UA-2023-09-28-001817-a між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 498/11-23 від 27.11.2023 (надалі-договір поставки), за умовами якого, позивач (постачальник) зобов'язувався поставити відповідачу (покупцю) натуральні тканини, а відповідач - прийняти товар та оплатити його вартість.
Умовами п.п. 3.2., 4.1., 5.1., 6.3.1. договору поставки закріплено, що його ціна визначається загальною вартістю товару, вказаного в Специфікації та становить до 3 255 940,80 грн з ПДВ.
Строк, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників вантажоотримувачів вказується у Специфікаціях до договору. Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.
За умовами п. 10.3 договору поставки, у випадку надання постачальником забезпечення виконання зобов'язань за договором у формі грошових коштів, банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов'язань, покупець повертає постачальнику таке забезпечення протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня настання одного з випадків, зазначених нижче на реквізити постачальника вказані в договорі (для забезпечення виконання зобов'язань по договору у формі грошових коштів) або шляхом направлення відповідної інформації банку (для забезпечення виконання зобов'язань по договору у формі банківської гарантії/ стендбай акредитиву виконання зобов'язань) у наступних випадках:
- після виконання Постачальником зобов'язань за договором в повному обсязі;
- за рішенням суду, яке набрало законної сили, щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;
- в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, що регулює публічні закупівлі.
Матеріали справи містять видаткові накладні № ГТ-0000040 від 16.01.2024, №ГТ-0000067 від 05.04.2024, товарно-транспортні накладні № 16 від 16.01.2024, №5 від 05.04.2024, платіжні інструкції № 1000004459 від 16.02.2024, №10000025973 від 03.05.2024, №726 від 01.04.2024, №760 від 29.04.2024, №798 від 03.06.2024, №828 від 28.06.2024, №850 від 25.07.2024, звіт про виконання договору про закупівлю № УПГГК 23Т-Ч-276 від 12.08.2024, що підтверджує факт передачі позивачем відповідачу обумовленого за договором поставки товару та прийняття його відповідачем.
Відповідно до Звіту про виконання договору про закупівлю №УПГГК 23Т-Ч-276 від 12.08.2024, останній було виконано в повному обсязі, поставлено товар на суму 3 255 940, 80 грн, проте з простроченням строку поставки, у зв'язку з чим, відповідачем нараховано штрафні санкції з якими погодився позивач та здійснив їх сплату, що підтверджується платіжними дорученнями: №760 від 29.04.2024 на суму 100 000,00 грн; №798 від 03.06.2024 на суму 100 000,00 грн; №828 від 28.06.2024 на суму 100 000,00 грн та №850 від 25.07.2024 на суму 80 394,00 грн, які наявні в матеріалах справи.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за договором поставки, позивач уклав з Акціонерним товариством “РВС Банк» договір № Д-3364-23Г від 06.11.2023 (надалі-договір про надання гарантії), відповідно до якого була надана банківська гарантія на суму 162?797,04 грн.
Так, відповідно до умов договору про надання гарантії, за заявою позивача (принципала) банк надає на користь бенефіціара (відповідача) гарантію, за якою у разі настання гарантійного випадку зобов'язується сплатити Акціонерному товариству “Укргазвидобування» на його письмову вимогу, грошову суму у розмірі 162?797,04 грн протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії.
У зв'язку з порушенням принципалом зобов'язань за договором поставки, в частині кількості поставленого товару та у встановлені ним строки, 01.02.2024 відповідач звернувся до АТ «РВС Банк» з SWIFT-повідомленням із вимогою про сплату коштів за банківською гарантією №3364-23Г від 06.11.2023 на суму 162 797,04 грн.
21.02.2024, на виконання зазначеної вимоги, банком, на користь відповідача здійснено виплату грошових коштів у розмірі 162?797,04 грн, що підтверджується меморіальним ордером №1 від 21.02.2024.
21.02.2024, від АТ «РВС Банк» позивач отримав регресну вимогу №659/24БТ, відповідно до якої банком на виконання SWIFT-повідомлення від відповідача здійснено сплату коштів за банківською гарантією №3364-23Г від 06.11.2023 на суму 162 797,04 грн.
22.02.2024, на підставі зазначеної регресної вимоги, виконуючи гарантійне зобов'язання, позивачем повернуто банку грошові кошти у розмірі 162?797,04 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №670 від 22.02.2024.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідно до положень п. 10.3 договору поставки та статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» забезпечення виконання договору повертається після виконання постачальником всіх умов договору закупівлі протягом 5 (п'яти) банківських днів.
Враховуючи вищенаведене, у зв'язку з виконанням умов договору поставки, у позивача виникла необхідність звернутися до суду із даним позовом про повернення суми банківської гарантії у розмірі 162 797,04 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Статтею 1 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 10 вказаного закону замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема, оголошення про проведення відкритих торгів, тендерну документацію та проект договору про закупівлю не пізніше ніж за 15 днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині третій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.
Відповідно до пункту 15 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.
Відповідно до частини першої статті 33 цього Закону рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.
За приписами частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури (у тому числі ціни за одиницю товару).
Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вже було зазначено, за результатами публічної закупівлі №UA-2023-09-28-001817-a між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, за умовами якого, позивач зобов'язувався поставити відповідачу натуральні тканини, а відповідач - прийняти товар та оплатити його вартість.
Відповідно до Звіту про виконання договору про закупівлю №УПГГК 23Т-Ч-276 від 12.08.2024, останній було виконано в повному обсязі, поставлено товар на суму 3 255 940, 80 грн, проте з простроченням строку поставки, у зв'язку з чим, відповідачем нараховано штрафні санкції з якими погодився позивач та здійснив їх сплату, що підтверджується платіжними дорученнями: №760 від 29.04.2024 на суму 100 000,00 грн; №798 від 03.06.2024 на суму 100 000,00 грн; №828 від 28.06.2024 на суму 100 000,00 грн та №850 від 25.07.2024 на суму 80 394,00 грн, які наявні в матеріалах справи.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за договором поставки, позивач уклав з Акціонерним товариством “РВС Банк» договір про надання гарантії, відповідно до якого була надана банківська гарантія на суму 162?797,04 грн.
Відповідно до умов договору про надання гарантії, за заявою позивача банк надає на користь відповідача гарантію, за якою у разі настання гарантійного випадку зобов'язується сплатити Акціонерному товариству “Укргазвидобування» на його письмову вимогу, грошову суму у розмірі 162?797,04 грн протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії.
Статтею 562 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Статтею 564 Цивільного кодексу України визначено, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами.
Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Згідно із частиною 1 статті 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, відповідно до пункту 9 частини 3 розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку.
Отже, основною із функцій гарантій, зокрема і банківської гарантії, є забезпечувальна функція, яка полягає в тому, що гарантія забезпечує належне виконання зобов'язань принципала перед бенефіціаром. Забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов'язання, незалежне від зобов'язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов'язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов'язання виконанням, гарант не вправі.
У постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплату грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов'язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.
У постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 Верховний Суд зазначив, що з огляду на аналіз міжнародних актів, що регулюють правовий обіг гарантій, Об'єднана палата відзначає самостійність зобов'язання з гарантії, тобто, не пов'язаність такого зобов'язання з основним зобов'язанням.
Коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.04.2024 у справі №183/5849/23.
У постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20, де зазначено, що боржник (принципал) має право звернутися до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами ст. 1212 Цивільного кодексу України (п. 56); принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави з огляду на відсутність боргу принципала (п. 59).
Отже, позивач як принципал має право пред'явити позов про стягнення з відповідача як бенефіціара коштів, сплачених банком-гарантом. Вказаний спосіб захисту прав принципала (боржника) дозволяє ефективно та вичерпно врегулювати цивільно-правовий спір з учасниками спірних правовідносин, тому у цьому випадку судові рішення ухвалені без порушень ч. 1 ст. 2 ГПК України, відповідно до якої завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (подібний висновок наведений Верховним Судом у постанові від 04.02.2025 у справі №910/18874/23).
За відсутності основного зобов'язання (припинення виконанням з інших підстав, недійсність тощо) принципал має право вимагати від бенефіціара грошові кошти, одержані ним внаслідок виплати за гарантією.
Враховуючи предмет та підстави позову доведенню у справі, яка розглядається, підлягають факти: 1) сплати гарантом коштів на користь бенефіціара; 2) відсутності достатньої правової підстави для набуття бенефіціаром цих коштів, зокрема, якщо основне зобов'язання не було порушене принципалом (боржником).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, розглядаючи подібний спір за позовом товариства як принципала до товариства як бенефіціара про стягнення банківської гарантії на підставі статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» за відсутності настання гарантійного випадку (порушення принципалом зобов'язання за договором про публічні закупівлі, забезпеченого гарантією), враховуючи правову позицію Верховного Суду у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, виснував, що у таких спорах до правовідносин сторін підлягає застосуванню не лише Цивільного кодексу України (ст.ст. 546, 547, 548, 560, 561, 562, 566, 563), а і спеціальний закон - Закон України «Про публічні закупівлі», відповідно до ч. 2 ст. 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:
1) після виконання переможцем процедури закупівлі / спрощеної закупівлі договору про закупівлю;
2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі / спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;
3) у випадках, передбачених ст. 43 цього Закону;
4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин (п. 5.52).
Вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, тоді як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору (п. 5.53).
При цьому невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (п. 5.54).
Отже, за висновками Верховного Суду підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання позивачем (принципалом) договору, а не певне порушення строків його виконання. Водночас відповідач (бенефіціар) не позбавлений права вжити передбачених законом та договором заходів задля поновлення свого порушеного права внаслідок несвоєчасного виконання постачальником своїх договірних зобов'язань (п. 5.60).
За умовами п. 10.3 договору поставки, у випадку надання постачальником забезпечення виконання зобов'язань за договором у формі грошових коштів, банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов'язань, покупець повертає постачальнику таке забезпечення протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня настання одного з випадків, зазначених нижче на реквізити постачальника вказані в договорі (для забезпечення виконання зобов'язань по договору у формі грошових коштів) або шляхом направлення відповідної інформації банку (для забезпечення виконання зобов'язань по договору у формі банківської гарантії/ стендбай акредитиву виконання зобов'язань) у наступних випадках:
- після виконання постачальником зобов'язань за договором в повному обсязі;
- за рішенням суду, яке набрало законної сили, щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;
- в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, що регулює публічні закупівлі.
Судом апеляційної інстанції враховано, що 21.02.2024, на виконання зазначеної вимоги, банком, на користь відповідача здійснено виплату грошових коштів у розмірі 162?797,04 грн, що підтверджується меморіальним ордером №1 від 21.02.2024.
21.02.2024, від АТ «РВС Банк» позивач отримав регресну вимогу №659/24БТ, відповідно до якої банком на виконання SWIFT-повідомлення від відповідача здійснено сплату коштів за банківською гарантією №3364-23Г від 06.11.2023 на суму 162 797,04 грн.
На підставі зазначеної регресної вимоги 22.02.2024, виконуючи гарантійне зобов'язання, позивачем повернуто банку грошові кошти у розмірі 162?797,04 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №670 від 22.02.2024.
Втім, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем у повному обсязі було виконано договір про закупівлю №УПГГК 23Т-Ч-276 від 12.08.2024, поставлено товар на суму 3 255 940, 80 грн, сплачено нараховані відповідачем штрафні санкції за порушення строків поставки товару, що підтверджується платіжними дорученнями: №760 від 29.04.2024 на суму 100 000,00 грн; №798 від 03.06.2024 на суму 100 000,00 грн; №828 від 28.06.2024 на суму 100 000,00 грн та №850 від 25.07.2024 на суму 80 394,00 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника щодо відсутності у нього обов'язку повертати банківську гарантію позивачу у грошовій формі, оскільки відповідачем не виконано умови п. 10.3 договору поставки щодо повернення банківської гарантії шляхом направлення відповідної інформації банку, натомість направлено банку SWIFT-повідомлення про сплату повної суми банківської гарантії, попри те, що поставка товару позивачем було здійснено, а штрафні санкції за допущене прострочення були ним сплачені добровільно.
З урахуванням правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №910/12114/23 та від 25.03.2025 у справі №910/11352/24, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що п. 10.3 договору поставки передбачає повернення забезпечення після повного виконання постачальником зобов'язань. Підставою для неповернення є невиконання, а не неналежне виконання договору, чого у цій справі судом не встановлено. Отже, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є обґрунтованим.
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Колегія суддів апеляційного суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства “Укргазвидобування» слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/12409/24 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/12409/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/12409/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи №910/12409/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді С.Р. Станік
Ю.Б. Михальська