Номер провадження 22-ц/821/1388/25Головуючий по 1 інстанції
Справа № 712/9751/24 Категорія: 305010900 Пироженко В.Д.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
09 вересня 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :
Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Фетісова Т.Л.,
секретар: Широкова Г.К.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс України»;
третя особа - ОСОБА_2 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу - представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс України» - Пилипець Антон Юрійович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс України» - Пилипця Антона Юрійовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс України», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та стягнення страхового відшкодування,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та стягнення страхового відшкодування.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 01.10.2022 о 10 год 25 хв у АДРЕСА_1 , водій ОСОБА_2 керував автомобілем ГАЗ 32213, д.н.з. НОМЕР_2 (власник військова частина НОМЕР_3 ), на перехресті, виконуючи поворот ліворуч, при виїзді з перехрещення проїзних частин, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем Ford Edge, д.н.з. НОМЕР_4 (власник ОСОБА_1 ). У результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.12.2023 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження по адміністративній справі закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Постановою Черкаського апеляційного суду від 16.02.2024 постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Позивачем було подано заяву до ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна», оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ГАЗ 32213, д.н.з. НОМЕР_2 була забезпечена згідно з полісом № АР/5819931 у вказаній страховій компанії. Страхувальник - ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ).
Страховиком був проведений розрахунок матеріального збитку, який становить 97436,48 грн. Однак, у зв'язку зі спливом строку звернення з заявою про страхове відшкодування через тривалість розгляду справи в суді, ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» відмовлено позивачу у проведенні виплат страхового відшкодування.
Враховуючи той факт, що позивачка діяла добросовісно та звернулася із заявою про страхове відшкодування, тому річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, тому просила стягнути з відповідачів солідарно матеріальну шкоду в сумі 97436,48 грн, моральну шкоду в сумі 15 000 грн і понесені судові витрати.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.06.2025 позов в частині вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишено без розгляду за заявою позивача.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 96436,48 грн в якості відшкодування матеріальних збитків, 1211,20 грн витрат по сплаті судового збору, а всього 97647, 68 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Мотивуючи прийняте рішення, судом першої інстанції зазначено, що у випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного стоку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика.
Суд вважав, що позивач діяла добросовісно і звернулася про страхове відшкодування після визнання вини водія автомобіля ГАЗ, тривалість розгляду справи відбулося не з вини позивачки та не через її зловживання.
Таким чином, на думку суду, відповідальність по здійсненню відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, повинна нести саме страхова компанія.
Відповідно до матеріалів справи, автомобіль Ford Edge, д.н.з. НОМЕР_4 2017 року випуску, а тому коефіцієнт фізичного зносу, на момент скоєння ДТП (2022 рік) дорівнює нулю та не застосовується.
При цьому суд зауважив на тому, що в межах відповідальності страхової компанії перебуває сума 96436,48 грн, з урахуванням франшизи 1000 гривень.
Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, суд вважав, що дані вимоги не підлягають до задоволення, оскільки позивачем не надано доказів такого заподіяння.
Не погодившись з рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2025 року, ПрАТ «СК Євроінс Україна» через свого представника - адвоката Пилипця А.Ю. подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у відповідача відсутній обов'язок виплати страхового відшкодування, оскільки обов'язковою умовою для такої виплати є наявність вини водія страхувальника у вчиненні ДТП. Однак, станом на дату розгляду справи, водія страхувальника до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення ДТП, у встановленому законом порядку, притягнуто не було. Закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі ст. 38 КУпАП не свідчить автоматично про наявність вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що позивач звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування 26.03.2024, тобто через 1,5 роки з моменту ДТП. Отже, позивач пропустив річний строк для звернення з заявою як до страховика, так і до суду. Річний строк є преклюзивним і поновленню не підлягає. При цьому, позивачем не наведено переліку розумних, активних дій, направлених на отримання страхового відшкодування із обґрунтуванням поважності причин нездійснення таких заходів у межах річного строку.
Скаржник також вказує, що визначення суми страхового відшкодування, пов'язаної з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, здійснюється з урахуванням фізичного зносу та розраховується у порядку, встановленому законодавством, а тому вартість відновлювального ремонту транспортного засобу із врахуванням фізичного зносу становить вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу.
Страховик відшкодовує саме матеріальний збиток, завданий транспортному засобу, а не вартість відновлювального ремонту.
В апеляційній скарзі також зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, становить 10000,00 грн витрат на правничу допомогу та можливі додаткові витрати по сплаті судового збору.
Відзив на апеляційну скаргу до суду Черкаського апеляційного суду не надходив.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.10.2022 о 10 год 25 хв в смт. Оршанець, по вул. Підполковника Краснікова, 1, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів ГАЗ 32213, д.н.з. НОМЕР_2 (власник військова частина НОМЕР_3 ) під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля Ford Edge, д.н.з. НОМЕР_4 (власник ОСОБА_1 ). У результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.12.2023 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження по адміністративній справі закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 16.02.2024 постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.12.2023, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження по адміністративній справі закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, залишено без змін (т. 1 а.с. 13-16).
Відповідно до Поліса № АР/5819931 від 19.10.2021, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ГАЗ 32213, д.н.з. НОМЕР_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), на момент ДТП, була застрахована, у страховій компанії ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» (т. 1 а.с. 12 на звор.).
26.03.2024 позивач звернулася до відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна» з заявою щодо відшкодування шкоди завданої застрахованою особою (т. 1 а.с. 11).
Листом від 02.04.2024 ПрАТ «СК «Євроінс Україна» повідомила позивачку ОСОБА_1 про те, що нею було пропущено строк на подання заяви про страхове відшкодування, що передбачено п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому правових підстав для здійснення страхового відшкодування за даним випадком не вбачає (т. 1 а.с. 11 на звор.).
Відповідно до акта наданих послуг № 101 від 12.10.2022, складеного ПП «ГК «Сфера-Авто», вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля Ford Edge, д.н.з. НОМЕР_4 , становить 97436,48 грн (т. 1 а.с. 176 на звор.).
Відтак, позивачка просила суд стягнути з відповідача ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» суму матеріального збитку 97436,48 грн та моральну шкоду в сумі 15000,00 грн.
Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Стаття 1187 ЦК України регулює питання завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно із частиною першою цієї статті джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (згідно із пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (частина перша статті 1194 ЦК України).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі також Закон № 1961-IV), страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з ст. 28 Закону № 1961-IV до шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Щодо доводів скаржника про відсутність вини водія транспортного засобу ГАЗ 32213, д.н.з. НОМЕР_2 , а отже відсутність страхового випадку, колегія суддів зазначає, що закриття провадження у справі про адмінправопорушення з підстав закінчення строків для притягнення особи до адміністративної відповідальності, не є реабілітуючою обставиною, тому це не спростовує факт наявності вини особи в ДТП і не звільняє її від зобов'язання відшкодувати шкоду.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року в справі № 686/4557/18, від 26 жовтня 2022 року № 645/6088/18.
Щодо здійснення потерпілою особою права на отримання відшкодування заподіяної шкоди протягом року (шкода заподіяна майну).
Відповідно до статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Відтак зазначена норма визначає, що саме законом встановлюється випадки, коли право особи припиняється внаслідок його нездійснення.
Згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і надалі Закон № 1961-IV), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, та статті 13 ЦК України сторони повинні діяти добросовісно, не порушуючи права інших осіб - учасників цих правовідносин.
За змістом зазначених норм права встановлюється, як добросовісність поведінки особи, чиї права порушено, так і передбачається, що припинення права може бути лише у випадках, передбачених законом.
Зміст суб'єктивного цивільного права становлять такі юридичні правомочності, як реалізація особою права на дії; можливість вимагати певної поведінки від інших; можливість захисту порушеного права в юрисдикційному порядку (зокрема, у досудовому та судовому порядку).
Під здійсненням цивільного права слід розуміти реалізацію тих можливостей, які становлять зміст суб'єктивного цивільного права. Здійснення цивільного права відбувається шляхом вчинення фактичних та юридичних дій, що свідчить по свободу поведінки учасників цивільних правовідносин при реалізації своїх прав та обов'язків на власний розсуд.
Цивільне законодавство встановлює правило, згідно з яким нездійснення особою своїх майнових прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом (частина друга статті 12 ЦК України). При цьому, ЦПК України містить норми, коли нездійснення цивільного права є підставою для припинення цивільного права, настання інших негативних правових наслідків для носія такого права.
Поняття відмови від права не є тотожним поняттю нездійснення права.
Також припинення цивільного права та/або припинення права на захист порушеного права та/або припинення права на отримання відшкодування від певної особи не є ідентичними. Припинення цивільного права має під собою наслідком припинення цивільних правовідносин та відбувається, як вже було зазначено, лише у випадках, передбачених законом.
Припинення ж права на відновлення або захист порушеного права, право на відшкодування шкоди за рахунок певної особи не позбавляє особу взагалі цивільного права, але має наслідком неможливість отримання відновлення порушеного права або відшкодування шкоди тощо за рахунок певної особи. При цьому особа не позбавлена права на отримання захисту або відновлення порушеного права від іншого боржника за його наявності.
Таким чином, припинення цивільного права має бути передбачено законом, на відміну від чого припинення права на отримання відшкодування від певної особи не позбавляє особу цивільного права, а лише позбавляє її можливості отримати відшкодування від цієї особи.
Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов'язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV).
Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18)).
При цьому, поняття «преклюзивні строки» здійснення регулятивного суб'єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи).
Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.
Поряд із цим законодавством встановлюються також спеціальні строки позовної давності, зокрема, скорочені до одного року. Така позовна давність, яка закріплена статтею 258 ЦК України, визначена лише для вимог, зазначених у частині другій цієї норми, і зміст цієї норми не допускає розширеного тлумачення та передбачає такий строк для вимог про відшкодування шкоди, спричиненої наслідками ДТП.
Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку (трирічного строку) подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.
Разом з тим, ані Закон № 1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску строку позовної давності.
Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України).
Таким чином, сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб'єктивне право (один та три роки) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.
З огляду на те, що пропуск річного (трирічного) строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.
Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв'язку з пропуском річного строку (трирічного строку у випадку завдання шкоди життю та здоров'ю), має право на пред'явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.
Тому, доводи відповідача ПрАТ «Страхова Компанія «Євроінс Україна» про те, що у зв'язку з пропуском строку на подачу заяв про отримання страхового відшкодування, позивач втратив право на отримання регламентних виплат, апеляційний суд вважає такими, що не заслуговують на увагу.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що день скоєння ДТП, внаслідок якої пошкоджено автомобіль позивача, є тим днем, коли позивач довідався про порушення свого права та про особу, яка його порушила, і саме із цього часу в нього виникло право вимоги до страхової компанії, відповідальної за особу-заподіювача шкоди.
Тобто, у даній справі, саме з 01.10.2022 розпочався перебіг строку позовної давності тривалістю у 3 роки.
Таким чином, встановивши, що цивільно-правова відповідальність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «Страхова Компанія «Євроінс Україна», позивачка до вказаної страхової компанії подала заяву про виплату страхового відшкодування, однак пропустила визначений пп. 37.1.4 ст. 37 Закону № 1961-IV строк (один рік) через обставини, які не залежали від неї (постанова Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.12.2023, залишена без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 16.02.2024), при цьому, відповідна заява подана в межах страхових сум та протягом строку позовної давності, відтак судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення суми страхового відшкодування з ПрАТ «Страхова Компанія Євроінс Україна» на користь позивача.
Щодо доводів скаржника про неможливість стягнення відновлювального ремонту.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила, зокрема, стягнути з відповідача ПрАТ «СК Євроінс Україна» матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 97436,48 грн.
Згідно з пунктом 7.38 розділу VII Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.
Як встановлено з матеріалів справи, автомобіль Ford Edge, д.н.з. НОМЕР_4 2017 року випуску, а тому суд першої інстанції обґрунтовано зазначив в оскаржуваному рішенні, що коефіцієнт фізичного зносу, на момент скоєння ДТП (2022 рік) дорівнює нулю та не застосовується. При цьому, районний суд правомірно зауважив, що зі страхової компанії потрібно стягнути 96436,48 грн, тобто відрахувати франшизу сумою 1000 грн.
Отже, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам заявника належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе судове рішення.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, не виявлено. Відтак, колегія суддів доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині - без змін.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс України» - Пилипця Антона Юрійовича залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс України», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування, в оскаржуваній частині, залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає касаційному оскарженню в порядку і строках, визначених ЦПК України.
Судді Ю.В. Сіренко
Н.І. Гончар
Т.Л. Фетісова