Справа № 569/8146/25
10 вересня 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі головуючого судді Бучко Т.М.
секретар судового засідання Дем'янчук Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток нерухомого майна,
Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача, в якому просить визначити за нею 1/2 ідеальну частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 із спільної сумісної власності; визначити за відповідачем 1/2 ідеальну частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 із спільної сумісної власності.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що їй та відповідачу на праві спільної сумісної власності належить двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Частки співвласників у вказаному нерухомому майні є рівними і становлять по 1/2 кожному. Має намір відчужити свою частку у квартирі, однак відповідач заперечує та не дає згоди. Для забезпечення можливості без згоди відповідача подарувати свою частку квартири бажає виділення ідеальних часток нерухомого майна.
Ухвалою від 07 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 суд прийняв до розгляду та відкрив загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою від 02 липня 2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
У заяві від 10 вересня 2025 року представник позивача ОСОБА_3 просить судове засідання провести без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить трекінг поштового відправлення. Відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
За наявності передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України умов суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим виконавчим комітетом Рівненської міської ради 30 січня 1998 року, зареєстрованим Рівненським міським бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі за № 111-5-30845.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За положеннями ст.317, ст.319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, який означає, що право власності є недоторканим, а власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно із ч.1 ст.368 ЦК України, спільна власності двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними; розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (ч.1, ч.2 ст.369 ЦК).
За положеннями ст.361 ЦК України, розпорядження часткою у праві спільної часткової власності співвласником може здійснюватися самостійно. Отже, для здійснення права розпорядження часткою, в тому числі і для передачі права власності, необхідно, щоб частка в праві спільної власності була визначена.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Аналогічні положення містить і статті 370 ЦК України щодо виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України).
Докази наявності між сторонами (співвласниками спірної квартири) будь-якої домовленості щодо розміру часток у праві спільної сумісної власності на квартиру у справі відсутні, а тому частки кожного співвласника у праві спільної власності на спірну квартиру є рівними та становлять по 1/2 частки для кожного.
Враховуючи, що без визначення частки у праві спільної сумісної власності на спірну квартиру позивач позбавлена можливості реалізувати право розпорядження своїм майном, наявні підстави для задоволення позову.
За правилами ст.141 ЦПК України належить стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 141, 258, 263-265, 273, 280-282, 353, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток нерухомого майна задовольнити.
Визначити, що частка ОСОБА_1 у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_2 становить 1/2.
Визначити, що частка ОСОБА_2 у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_2 становить 1/2.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп судового збору.
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони у справі :
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; паспорт серїі НОМЕР_1 , виданий 29 серпня 1997 року Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ,
Суддя