Справа № 569/18246/25
1-кп/569/2013/25
10 вересня 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №42025181110000042 від 13.08.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, українця, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше несудимого на підставі ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,
1. Історія провадження
1.1. 01.09.2025 з Рівненської обласної прокуратури до Рівненського міського суду надійшов обвинувальний акт та угода про визнання винуватості у кримінальному провадженні №42025181110000042 від 13.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
1.2. Ухвалою Рівненського міського суду від 04.09.2025 призначено підготовче судове засідання.
2. Формулювання обвинувачення та стаття закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа
Згідно з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, за наступних обставин.
ОСОБА_4 діючи всупереч положенням ст. ст. 129, 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, всупереч постанови суду, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, продовжив протягом 2024-2025 років керувати транспортними засобами.
Так, ОСОБА_4 постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 жовтня 2024 року у справі №569/17680/24, яка набрала законної сили 22 жовтня 2024 року, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
У подальшому, ОСОБА_4 , керуючи єдиним умислом, порушуючи одну з основних засад судочинства щодо обов'язковості судових рішень, закріплену в п. 9 ч. 3 ст. ст. 129, 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підриваючи авторитет органів правосуддя України, знаючи про наявність вказаної постанови суду, розуміючи порядок і умови виконання призначеного йому адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, продовжив керувати транспортним засобом марки «Opel Kadett», д.н.з. НОМЕР_1 , чим порушив правила дорожнього руху, на останнього було складено адміністративний протокол за вчинення адміністративного правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за результатами розгляду якого постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 24.10.2024, яка набрала законної сили 04.11.2024, останнього було визнано винним та накладено адміністративні стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Крім того, ОСОБА_4 , керуючи єдиним умислом, порушуючи одну з основних засад судочинства щодо обов'язковості судових рішень, закріплену в п. 9 ч. 3 ст. ст. 129, 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підриваючи авторитет органів правосуддя України, знаючи про наявність вказаних постанов суду, розуміючи порядок і умови виконання призначеного йому адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, продовжив керувати транспортним засобом марки «Merсedes», д.н.з. НОМЕР_2 , чим порушив правила дорожнього руху, на останнього було складено адміністративний протокол за вчинення адміністративного правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за результатами розгляду якого постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 17.01.2025, яка набрала законної сили 27.01.2025, останнього було визнано винним та накладено адміністративні стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Крім того, ОСОБА_4 , керуючи єдиним умислом, порушуючи одну з основних засад судочинства щодо обов'язковості судових рішень, закріплену в п. 9 ч. 3 ст. ст. 129, 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підриваючи авторитет органів правосуддя України, знаючи про наявність вказаних постанов суду, розуміючи порядок і умови виконання призначеного йому адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, продовжив керувати транспортним засобом марки «Opel Kadett», д.н.з. НОМЕР_1 , чим порушив правила дорожнього руху, на останнього було складено адміністративний протокол за вчинення адміністративного правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за результатами розгляду якого постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 24.01.2025, яка набрала законної сили 04.02.2025, останнього було визнано винним та накладено адміністративні стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Крім того, ОСОБА_4 , керуючи єдиним умислом, порушуючи одну з основних засад судочинства щодо обов'язковості судових рішень, закріплену в п. 9 ч. 3 ст. ст. 129, 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підриваючи авторитет органів правосуддя України, знаючи про наявність вказаних постанов суду, розуміючи порядок і умови виконання призначеного йому адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, продовжив керувати транспортним засобом марки «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_2 , чим порушив правила дорожнього руху, на останнього було складено адміністративний протокол за вчинення адміністративного правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, передбаченого ст. 124 КУпАП, за результатами розгляду якого постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 28.04.2025, яка набрала законної сили 08.05.2025, останнього було визнано винним та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.
Крім того ОСОБА_4 , керуючи єдиним умислом, порушуючи одну з основних засад судочинства щодо обов'язковості судових рішень, закріплену в п. 9 ч. 3 ст. ст. 129, 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підриваючи авторитет органів правосуддя України, знаючи про наявність вказаних постанов суду, розуміючи порядок і умови виконання призначеного йому адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, продовжив керувати транспортним засобом марки «Merсedes», д.н.з. НОМЕР_2 , чим порушив правила дорожнього руху, на останнього було складено адміністративний протокол за вчинення адміністративного правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, за результатами розгляду якого постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 06.06.2025, яка набрала законної сили 17.06.2025, останнього було визнано винним та накладено адміністративні стягнення у виді штрафу у розмірі 51 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років.
Крім цього, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність постанов Рівненського міського суду Рівненської області від 11 жовтня 2024 року у справі №569/17680/24, яка набрала законної сили 22 жовтня 2024 року, від 24 жовтня 2024 року у справі №569/16264/24, яка набрала законної сили 04 листопада 2024 року, від 17 січня 2025 року у справі №569/861/25, яка набрала законної сили 27 січня 2025 року, від 24 січня 2025 року у справі №569/25043/24, яка набрала законної сили 04 лютого 2025 року, від 06 червня 2025 року у справі №569/10782/25, яка набрала законної сили 17 червня 2025 року, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, та маючи реальну можливість їх виконати, продовжив свій злочинний умисел та 08.08.2025 о 20 год. 13 хв. керував транспортним засобом марки «Volkswagen Jetta», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , по вул. Князя Володимира, 29 в м. Рівне, порушуючи Правила дорожнього руху, як наслідок працівниками ПОГ СПОГ ВВГ Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області на останнього були складені адміністративні протоколи за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
3. Відомості про укладену угоду про визнання винуватості
3.1. 30.08.2025 між прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості.
3.2. За змістом угоди формулювання та обсяг обвинувачення, а також правова кваліфікація дій ОСОБА_4 із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, є тотожними формулюванню та кваліфікації, наведеним в обвинувальному акті.
3.3. В угоді міститься інформація про беззастережне визнання ОСОБА_4 винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
3.4. Відповідно до вимог ст. 472 КПК України сторони також узгодили покарання, яке запропоновано призначити суду за результатами затвердження угоди, у виді штрафу.
3.5. Окрім зазначеного, угодою передбачені наслідки її укладення та затвердження, визначені ст. 473 КПК України, а також наслідки її невиконання викладені у ст. 476 КПК України.
4. Позиції учасників судового провадження
4.1. Прокурор у судовому засіданні підтвердила добровільність укладання угоди сторонами, зазначила про відповідність умов угоди про визнання винуватості вимогам законодавства і просила затвердити її. Наголосила, що умови угоди у повному обсязі відповідають інтересам суспільства в частині забезпечення швидкого судового провадження з дотриманням прав обвинуваченого. За твердженням прокурора, умовами угод не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а виконання взятих на себе за угодою зобов'язань обвинуваченим не є неможливим для нього.
4.2. Обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що угода укладена ним добровільно, жодного тиску, примусу чи погроз не вчинялось, повідомив, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді та обвинувальному акті, беззастережно визнає свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні та щиро розкаюється.
Вказав, що цілком розуміє наявність у нього права на повний судовий розгляд, у якому прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують; права мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення; права подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.
Обвинувачений зазначив, що обізнаний про вид та розмір покарання, погоджується на призначення такого покарання, а також підтвердив, що усвідомлює правові наслідки невиконання угоди.
4.3. Захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 підтримав угоду про визнання винуватості. Наголосив на тому, що її укладення є добровільним актом усіх сторін. Також захисник підтвердив, що був залучений до процедури укладання угоди з моменту її ініціювання та роз'яснив обвинуваченому істотні умови угоди та наслідки її укладання, просив розстрочити покарання у виді штрафу.
5. Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України та КК України
При вирішенні питання щодо можливості затвердження угоди суд має встановити її відповідність вимогам законодавства та відсутність підстав для відмови у її затвердженні.
Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості та долучені до угоди документи, заслухавши думки прокурора, обвинуваченого та захисника, суд дійшов таких висновків.
5.1. Щодо відповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
В даному кримінальному провадженні угода між прокурором та ОСОБА_4 складена та підписана 30.08.2025 у присутності захисника, адвоката - ОСОБА_5 , про що сторони підтвердили і в судовому засіданні та пояснили, що угоду про визнання винуватості укладено за ініціативою обвинуваченого, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 469 КПК України.
У п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України зазначено, що угода про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією).
Судом встановлено, що між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії нетяжких злочинів, та відповідно до примітки до ст. 45 КК України не відноситься до корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, що свідчить про дотримання вимог п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України.
Відповідно до змісту обвинувального акта, у цьому кримінальному провадженні потерпілих немає.
Вимоги до змісту угоди про визнання винуватості закріплені у ст. 472 КПК України. Суд встановив, що угода про визнання винуватості відповідає формальним і змістовним вимогам, оскільки містить формулювання обвинувачення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що відповідає ознакам, встановленим у нормах кримінального закону. При цьому, сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні фактичні обставини, які є тотожними викладу обставин в обвинувальному акті, і підтверджені в судовому засіданні обвинуваченим.
В угоді зазначені обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про її укладення, зокрема, ступінь та характер сприяння обвинуваченого у кримінальному провадженні, характер і тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження.
Відтак невідповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України суд не встановив.
5.2. Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства.
Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України невідповідність умов угоди про визнання винуватості інтересам суспільства є підставою для відмови у її затвердженні.
Наявність суспільного інтересу в угоді, збалансованого між державними і особистими інтересами, полягає в досягненні, перш за все, завдань кримінального судочинства, які полягають в захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також у забезпечені швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Загалом своєчасне розкриття кримінальних правопорушень, призначення справедливого покарання винній особі, відшкодування матеріальних збитків в узгодженому розмірі є свідченням наявності суспільного інтересу.
В цьому кримінальному провадженні суд встановив наявність інтересу для суспільства в затвердженні угоди про визнання винуватості, який полягає у своєчасному розкритті кримінального правопорушення, що забезпечить справедливе та в розумні строки вирішення кримінальної справи, досягнення цілей та завдань кримінального провадження при мінімальних затратах державних ресурсів, а також зменшить навантаження на органи прокуратури та судові органи.
Суд вважає, що наявність суспільного інтересу також полягає в запобіганні повторному вчиненню кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами та у сприянні формуванню у суспільства невідворотності покарання за вчинене правопорушення. Сам обвинувачений та інші особи мають можливість оцінити негативні наслідки вчинення кримінальних правопорушень та відмовитись від їх вчинення у майбутньому.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відповідність угоди про визнання винуватості суспільному інтересу.
5.3. Щодо порушення умовами угоди прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.
Згідно з п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК України під час перевірки угоди на відповідність вимогам законодавства суд також перевіряє, чи не порушують умови угоди права, свободи чи інтереси сторін або інших сторін.
Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд встановив, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.
Суд враховує, що в кримінальному провадженні відсутні потерпілі.
Крім того, з дослідженої у судовому засіданні угоди про визнання винуватості, пояснень сторін убачається, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, зокрема, і з огляду на те, що обставини викладеного обвинувачення відповідно до ст. 17 КПК України не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб окрім обвинуваченого у цьому провадженні. Угодою також не вирішується питання щодо майна третіх осіб.
За таких обставин умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.
5.4. Щодо добровільності укладення угоди.
Відповідно до п. 4 ч. 7 статті 474 КПК України при вирішенні питання про наявність підстав для затвердження угоди суд має переконатися, що укладення угоди є добровільним. Будь-який примус зі сторони обвинувачення або третіх осіб, спрямований на укладення угоди, або інші обставини, які викликають сумнів у добровільності угоди, мають спричинити відмову у її затвердженні судом.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердили добровільність укладення угоди та спільну узгодженість усіх викладених у ній умов. Зазначили про відсутність будь-яких скарг на дії сторони обвинувачення.
Прокурор також вказала на спільну узгодженість усіх викладених в угоді умов, підтвердивши добровільність її укладення як з боку прокурора, так і з боку обвинуваченого.
З огляду на зазначене, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою, та дійшов висновку, що укладення угоди відповідає дійсній волі сторін.
5.5. Щодо можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань.
Пункт 5 ч. 4 ст. 474 КПК України зобов'язує суд перевірити угоду на предмет можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань.
За змістом угод обвинувачений ОСОБА_4 зобов'язався беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого обвинувачення під час судового провадження.
У судовому засіданні обвинувачений підтвердив обставини, викладені у формулюванні обвинувачення, надав відповідні показання щодо себе, визнав свою винуватість та щиро розкаявся. Тим самим обвинувачений виконав взяті на себе зобов'язання у цій частині.
Також, в підготовчому судовому засіданні встановлено, що визначене в угоді покарання і інші обов'язки є для обвинуваченого зрозумілими та посильними для виконання.
Наведене у своїй сукупності вказує на можливість виконання обвинуваченим взятого на себе зобов'язань за умовами угоди.
5.6. Щодо наявності фактичних підстав для визнання винуватості.
Суд вважає, що фактичні обставини та формулювання обвинувачення, викладені в обвинувальному акті та зазначені в угоді про визнання винуватості, а також їх підтвердження обвинуваченим у присутності захисника обґрунтовано свідчить про існування підстав для визнання ОСОБА_4 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
5.7. Щодо відповідності узгодженого сторонами угоди покарання вимогам КПК України та КК України.
За приписами ст. 472 КПК України суттєвою умовою, яку має містити угода про визнання винуватості, є узгоджене сторонами угоди покарання, а також звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням, у випадку досягнення такої домовленості.
Частиною 5 ст. 65 КК України передбачено, що у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Відтак суд має перевірити узгоджене між прокурором та обвинуваченим покарання на предмет відповідності вимогам закону.
За загальним правилом, домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність.
За змістом угоди про визнання винуваті сторони погодили покарання за ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
При вирішенні питання про те, чи є узгоджене сторонами покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше несудимий в силу ст. 89 КК України, за місцем проживання характеризується посередньо.
Суд також враховує обставини, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Судом не встановлено обставин, що обтяжують покарання.
Суд дійшов висновку, що узгоджене сторонами покарання ОСОБА_4 здатне забезпечити досягнення мети призначення покарання, буде відповідати тяжкості вчиненого правопорушенню, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
6. Висновки суду
З урахуванням встановлених обставин, угода про визнання винуватості, укладена між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 відповідає як вимогам кримінального процесуального законодавства, так і вимогам закону України про кримінальну відповідальність.
Підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, встановлено не було, тому суд дійшов висновку про необхідність затвердження вказаної угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.
7. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
7.1. Щодо речових доказів
Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Враховуючи положення ст. 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010, суд вирішує долю речових доказів наступним чином: DVD-R диск з відеозаписами з бодікамер ПОГ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області - залишити в матеріалах кримінального провадження.
7.2. Щодо клопотання про розстрочення сплати штрафу
Вирішуючи клопотання захисника про розстрочку штрафу суд виходить з наступного.
За приписами ч. 4 ст. 53 КК України, з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.
Згідно угоди про визнання винуватості від 30.08.2025 сторонами погоджено покарання за ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень, обвинувачений ОСОБА_4 надав згоду на призначення узгодженого покарання.
В судовому засіданні обвинувачений підтвердив, що укладення угоди було добровільним, не було наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою, а узгоджене покарання є посильним для виконання.
Разом з тим, ні обвинувачений ОСОБА_4 , ні захисники ОСОБА_5 не надали суду жодних доказів на підтвердження майнового стану обвинуваченого, за умов якого існувала б об'єктивна потреба розстрочити сплату штрафу.
Крім того, суд враховує, що угода про визнання винуватості не містить умов про розстрочку сплати штрафу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про розстрочення сплати штрафу слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 376, 468-470, 472-476 КПК України, суд
1. Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 30.08.2025 між прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42025181110000042 від 13.08.2025.
2. Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
3. Після набрання вироком законної сили, речові докази: DVD-R диск з відеозаписами з бодікамер ПОГ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області - залишити в матеріалах кримінального провадження.
4. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, та обмежень, визначених у ч. 2 ст. 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Рівненський міський суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
5. Роз'яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_6