Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/1732/25
2-а/287/44/25
11 вересня 2025 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі :
головуючого судді Винара Л.В.
з участю секретаря Кострицької Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Олевського районного суду Житомирської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: поліцейський відділення поліції №2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Швець Артур Вікторович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
До Олевського районного суду Житомирської області надійшли матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: поліцейський відділення поліції №2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Швець Артур Вікторович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
У поданому адміністративному позові ОСОБА_1 просить суд поновити строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, визнати протиправною та скасувати постанову від 29.06.2025 року серії ЕНА №5094054 про накладення адміністративного стягнення, винесену поліцейським відділення поліції №2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Швецем А.В., закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутності події адміністративного правопорушення.
На обґрунтування поданого позову ОСОБА_1 зазначає, що 29.06.2025 року постановою серії ЕНА №5094054 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі винесеною поліцейським відділення поліції №2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Швецем А.В. на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. 00 коп. за адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. За версією патрульного поліцейського Сорока Б.О. 29.06.2025 року, о 00 год. 00 хв., керував транспортним засобом - скутером без мотошолома та не маючи права керування даним транспортним засобом. На переконання позивача, вказана постанова не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та фактичним обставинам справи, винесена передчасно. Зокрема, Сорока Б.О. вказує про те, що він не керував транспортним засобом та на момент коли до нього підійшли працівники поліції він стояв біля нерухомого скутера із вимкненим двигуном. ОСОБА_1 просив у працівників поліції надати докази руху скутера та хто саме був за кермом, проте таке його прохання було проігноровано. При цьому, розгляд справи відбувався з порушенням вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07.11.2015 року №1395 та ст. 265 КУпАП.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано для розгляду судді Винару Л.В.
Ухвалою суду від 30.07.2025 року відкрито спрощене провадження у адміністративній справі, призначено судове засідання. Задоволено клопотання Сороки Б.О. та поновлено строк для оскарження постанови серії ЕНА №5094054 від 29.06.2025 року.
04.08.2025 року на адресу суду, за допомогою підсистеми «Електронний суд», від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Житомирській області Чернухи Н.В. надійшло клопотання з проханням перенести розгляд справи та направити на адресу управління копію адміністративного позову та додатків до нього.
15.08.2025 року на адресу суду, за допомогою підсистеми «Електронний суд», від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Житомирській області Чернухи Н.В. надійшов відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. У поданому відзиві представник відповідача Чернуха Н.В. просить ухвалити судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. На обґрунтування своєї правової позиції ОСОБА_2 зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, стверджує, що 29.06.2025 року, о 00 год. 00 хв., в м. Олевську, Коростенського району, Житомирської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом скутером, на якому був відсутній номерний знак, без мотошолому та не маючи права керування. У зв'язку з порушенням вищевказаних норм поліцейським відділення поліції №2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області сержантом поліції Швецем А.В. винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. 00 коп. Вказує про те, що позивачем не надано доказів його неправомірного притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому, звертає увагу суду, що хоч КАС України і покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на відповідача, проте це не може розумітися таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов'язку доказування своїх вимог.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, до суду надав письмову заяву з проханням розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити.
Представник Головного управління Національної поліції в Житомирській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується матеріалами справи.
Третя особа поліцейський відділення поліції №2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Швець А.В. в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується матеріалами справи. Причини неявки суду невідомі.
У відповідності до частини 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5094054 від 29.06.2025 року, винесеної поліцейським відділення поліції № 2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Швецем А.В. позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. 00 коп. (а.с. 6).
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 29.06.2025 року, о 00 год. 00 хв., в м. Олевську, в парку імені Гагаріна, Коростенського району, Житомирської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом скутером, д.н.з. відсутній, без мотошолома та не маючи права керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1А Правил дорожнього руху.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001року (далі - ПДР).
Згідно пункту 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема, передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За приписами пп. «а»п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з пп. «а» п. 2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Виходячи з викладеного, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі № 127/19283/17.
Також, п. 2.3г Правил дорожнього руху передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний під час руху на мотоциклі або мопеді бути в застебнутому мотошоломі й не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З матеріалів справи вбачається, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, за версією поліцейського, відбулося через керування позивачем скутером, д.н.з. відсутній, без мотошолома та не маючи права керування.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом адміністративного проступку за ч. 2 ст. 126 КУпАП є суспільні відносини, що забезпечують безпеку дорожнього руху та врегульовують порядок керування транспортними засобами, оскільки правопорушення полягає в керуванні транспортним засобом особою, яка не має на це права (відповідного посвідчення, або ж її право тимчасово обмежено).
Об'єктивна сторона ч. 2 ст. 126 КУпАП полягає у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Також це може бути передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування, або керування транспортним засобом особою, яка була позбавлена такого права.
Суб'єктом вказаного правопорушення є фізична особа, яка керує транспортним засобом, не маючи на це права керування. Це може бути як особа, яка не отримувала посвідчення водія взагалі, так і особа, яка втратила право керування через попередні порушення.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, полягає в наявності винних, умисних дій особи, яка керує транспортним засобом без відповідного права (водійського посвідчення). Це означає, що особа усвідомлює, що не має права керувати транспортним засобом, і дозволяє собі це, керуючи ним.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до п.п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.
В свою чергу, відповідачем не надано належних, достатніх і допустимих доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, а відтак і вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП.
Зокрема, у відповідності до п. 27 Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом, це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
У постанові від 20 лютого 2019 року по справі №404/4467/16-а Верховний Суд зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Згідно з п. 1.10 ПДР України, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Матеріали адміністративної справи не містять фактичних даних, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 29.06.2025 року, о 00 год. 00 хв. скутером, д.н.з. відсутній.
Відповідач скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву у якому процитував норми законодавства згідно яких водієві забороняється керувати транспортним засобом не маючи права керування відповідними транспортними засобами. Також, до вказаного відзиву представником відповідача додано диск з відеозаписом події з нагрудних камер працівників поліції. Дослідивши вказаний відеозапис судом встановлено, що на ньому не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, в тому числі з порушенням Правил дорожнього руху, оскільки відеозапис починається вже з моменту, як ОСОБА_1 знаходиться безпосередньо у відділенні поліції. При цьому, відповідач жодним чином не був позбавлений можливості надати відповідні докази на підтвердження своєї позиції у справі.
Отже, у суду відсутні беззаперечні підстави для висновку, що ОСОБА_1 було порушено п. 2.1А ПДР, у зв'язку з чим, з огляду на норми ч. 2 ст. 77 КАС України, неможливо стверджувати про наявність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 вищевказаного порушення ПДР України відповідачем не надано та судом не встановлено.
Згідно ч. 3 ст. 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Способи судового захисту порушених прав, свобод або законних інтересів осіб у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст. 286 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З вищевказаного, суд вважає, що відповідач доказів правомірності винесення постанови не надав, вимоги позивача щодо скасування постанови є правомірними і такі позовні вимоги підлягають до задоволення, а тому оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення слід скасувати та провадження у справі про адміністративне правопорушенням - закрити.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 205, 241-246, 255, 286, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Позов - задоволити.
Постанову поліцейського відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області Швеця Артура Вікторовича серії ЕНА №5094054 від 29.06.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. 00 коп. - скасувати.
Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. 00 коп. - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.246 КАС України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 01.02.2024 року органом №1828, РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Житомирській області, місце знаходження: 10008, м. Житомир, Старий Бульвар, 5/37, Житомирської області.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: поліцейський відділення поліції №2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області сержант поліції Швець Артур Вікторович, місце знаходження: 11002, м. Олевськ, вул. Свято-Воздвиженська, 2, Коростенського району, Житомирської області.
Суддя: Л.В.Винар