Справа № 287/1720/25
3/287/2762/25
11 вересня 2025 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Любомир Вікторович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ID-картка № НОМЕР_1 , не працюючого, жителя АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №375759 від 29.06.2025 року слідує, що 29.06.2025 року, о 00 год. 00 хв., в м. Олевську, Коростенського району, Житомирської області, в парку імені Гагаріна ОСОБА_1 керував транспортним засобом скутером, без державного номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, що підтверджується медичним висновком.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, до суду надав письмову заяву з проханням проводити розгляд справи без його участі. Вину в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні не визнає, стверджує, що не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, хотів здати кров.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, оцінивши всі докази в їх сукупності, приходжу до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення з таких підстав.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертається увага суду на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача та судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти росії»). У зв'язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
Слід звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що визначення суті правопорушення та його ідентифікація як кримінального правопорушення здійснюється не тільки з врахуванням того, що таке правопорушення відноситься до кримінального права у правовій системі держави, а і з урахуванням правової природи порушення, його характеру і ступеню суворості покарання, яке може понести правопорушник (справа «Озтюрк проти Німеччини», «Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства»).
При цьому, Європейський суд зазначав про те, що санкція у виді позбавлення прав на управління транспортним засобом розглядається як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності».
Отже, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» повинні застосовуватись судами, як джерело права, приймаючи до уваги правову природу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його характер і ступінь суворості передбачених стягнень, необхідно прийти до висновку, що особа, яка обвинувачується у вчиненні вищевказаного правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само в разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.
Суб'єкт адміністративного проступку - спеціальний (водії транспортних засобів, інші особи, що керували транспортними засобами - ч. ч. 1-4 цієї статті; судноводії - ч. 5 цієї статті; інші особи, які керували річковими або маломірними суднами, - ч. 6 цієї статті).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Отже, обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого вказаною частиною даної статті КУпАП є керування транспортним засобом водієм в стані сп'яніння або його відмова від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан сп'яніння.
Порядок проведення огляду на стан сп'яніння визначений ст. 266 КУпАП, положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 (далі за текстом - Інструкція), а також Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі за текстом - Порядок).
Відповідно до ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Розділ 3 Інструкції регламентує проведення огляду у закладах охорони здоров'я та передбачає, що огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. Використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних вище.
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції видається на підставі акта медичного огляду.
Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я.
Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Кожний випадок огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 5).
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Тобто, незалежно від методу встановлення факту перебування особи в стані алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, лікарем складається акт медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Разом з тим, відповідно до п. 9 розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Таке ж положення передбачено і пунктом 7 Порядку.
Ознаками алкогольного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп'яніння, згідно з ознаками, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
З вищезазначених приписів чинного законодавства України вбачається, що працівники поліції, встановивши факт керування автомобілем особою, в якої наявні ознаки алкогольного сп'яніння, дотримуючись встановленого законом порядку, повинні запропонувати водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу. У разі незгоди водія або із результатами огляду або на проведення зазначеного огляду поліцейським, такий огляд повинен бути проведений в закладі охорони здоров'я. При цьому, час протягом якого поліцейський повинен забезпечити водія до медичного закладу становить дві години.
Отже, законодавство чітко регламентує огляд водія для визначення стану сп'яніння, дотримання визначеної процедури та порядку якого є однією з підстав для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 поставлено у вину те, що він керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Проте, з таким висновком суд не може погодитися з огляду на таке.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками поліції за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення він порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суду, особою, що направила матеріали на розгляд суду було надано: протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 2), акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі за текстом - Акт огляду) (а.с. 3), висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 4), розписку про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (а.с. 5), розписку про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння про порядок застосування спеціального технічного засобу (а.с. 6), розписку про ознайомлення водія з вимогами ч. 1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення від керування транспортним засобом (а.с. 7), копію постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №5094054 від 29.06.2025 року (а.с. 8), рапорт працівника поліції (а.с. 9), диск з відеозаписом події, який поміщено у паперовий дисковий конверт (а.с. 10).
У своїй письмовій заяві від 04.08.2025 року ОСОБА_1 вказав про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та хотів здати кров.
Оскільки відеофіксація, відповідно до ст. 251 КУпАП є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом досліджено відеозаписи з нагрудних відеокамер працівників поліції, які містяться на цифровому відеодиску.
На доданому до матеріалів справи диску з відеозаписом події наявні п'ять відеофайлів. Перший відеофайл (Сорока 1.mp4) починається із процесу спілкування поліцейського із невідомою особою чоловічої статті, яка як пізніше виявилося є ОСОБА_1 , безпосередньо у відділенні поліції. У ході вказаного діалогу поліцейський запитав у ОСОБА_1 чи згоден він проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціалізованого приладу газоаналізатора Драгер6810. У вказаних діях працівника поліції вбачається порушення вимог п. 2-4 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, оскільки жодної ознаки алкогольного сп'яніння, які б надавали інспектору поліції право законної вимоги пропонувати особі пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 повідомлено не було. На вказану пропозицію поліцейського ОСОБА_1 повідомив, що він не відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, проте має бажання пройти його у найближчому закладі охорони здоров'я. У зв'язку з вищенаведеним ОСОБА_1 було доставлено на службовому автомобілі патрульних поліцейських до приміщення лікарні. Слід зазначити, що перебуваючи в салоні автомобіля ОСОБА_1 повідомляв інспектора поліції про те, що він бажає проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння шляхом здачі крові. На зазначене прохання ОСОБА_1 поліцейський повідомляв, що у лікарні кров у ОСОБА_1 брати ніхто не буде, бо є «процедура» та що він зобов'язаний пройти зазначений огляд шляхом продування спеціалізованого приладу «Алконт». Перебуваючи поблизу приміщення лікарні поліцейський перейшов до складання направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Надалі відеозапис переривається. Другий відеофайл (Сорока 2.mp4) починається з процесу складання вищезазначеного направлення працівниками поліції. У подальшому ОСОБА_1 разом з поліцейськими пройшов до приймального відділення медичного закладу де залишився чекати лікаря. На третьому відеофайлі (Сорока 3.mp4) ОСОБА_1 перебуває у приймальному відділенні та чекає на лікаря. При цьому, будь-якого активного спілкування між ОСОБА_1 та поліцейськими або медичним персоналом в цей час не відбувається. З четвертого відеофайлу (Сорока 4.mp4) вбачається, як у присутності лікаря ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціалізованого приладу «Алконт». На вказану пропозицію ОСОБА_1 повідомив, що він не довіряє показникам приладу, а відтак згоден проходити огляд на стан сп'яніння шляхом здачі крові. Проте, поліцейський вказану поведінку ОСОБА_1 розцінив, як відмову від проходження огляду. ОСОБА_1 намагався заперечити та неодноразово стверджував, що він не відмовляється та хоче пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та здати кров. Проте, на такі заперечення інспектор поліції відповів, що «такої процедури немає», а відтак ОСОБА_1 не може пройти огляд шляхом здачі крові. Слід також зазначити, що лікар, яка присутня на відеозаписі, не заперечувала проти проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння шляхом відібрання зразків крові. Зокрема, лікар запитала у поліцейського чи може вона набрати кров для аналізу, проте працівник поліції заперечив та вказав, що ОСОБА_1 «здоровий чоловік, може і продути» та що його не цікавить «хто там що бажає, чи не бажає». Також, поліцейський вказав лікарю внести у висновок щодо результатів огляду запис про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду. П'ятий відеофайл (Сорока 5.mp4) відображає процес заповнення необхідних матеріалів медичним персоналом.
Надаючи оцінку проведеній процедурі огляду, що відображена на зазначеному відеозаписі, суд дійшов висновку про те, що дії ОСОБА_1 в медичному закладі не свідчать про його відмову від проходження медичного огляду для визначення стану сп'яніння. ОСОБА_1 вчиняв дії, які вимагав лікар та хотів здати кров для виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Важливим у цій ситуації також є те, що лікар, який проводив огляд, не заперечив щодо можливості проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння саме за допомогою лабораторного дослідження біологічного матеріалу, при цьому вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не забороняють проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння шляхом лабораторного дослідження та здачі крові.
За встановленої хронології подій, наявний у матеріалах справи відеозапис не відображає факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі та свідчить про те, що ОСОБА_1 хотів проходити такий огляд у встановленому законодавством порядку шляхом здачі крові.
Вказане також стверджується іншими наявними в матеріалах справи доказами.
Зокрема, наказом КНП «Олевська ЦЛ» ОМР від 12.05.2023 року №97 «Про організацію проведення медичних оглядів осіб на предмет алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у водіїв транспортних засобів в КНП «Олевська ЦЛ», крім іншого, передбачено, що лабораторне дослідження видихуваного повітря на етанол проводиться із застосуванням апарату «Алконт 01-СУ» або Драгер, який регулярно проходить повірку (п. 5 наказу). При цьому, п. 11 наказу визначено медичним працівникам пропонувати обстежуваному крім обстеження Алконтом або Драгером проводити відбір крові або біологічного середовища і в п'ятиденний термін доставляти до лабораторії облнаркодиспансеру для дослідження на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин.
Враховуючи встановлені вище обставини, суд вважає викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №375759 обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідно до яких він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, такими, що не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
Наявні в матеріалах провадження письмові докази, а саме: акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, розписка про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, розписка про ознайомлення водія з вимогами ч. 1 ст. 266 КУпАП, а також розписка про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу складені одноособово поліцейським та такі не є доказами винуватості ОСОБА_1 . При цьому, вказані документи не містять підпису ОСОБА_1 .
Також, додана до матеріалів справи копія постанови серії ЕНА №5094054 від 29.06.2025 року не доводить обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 р. у справі № 524/5741/16-а).
При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які письмові пояснення свідків, на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наведене, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд, поза розумним сумнівом, приходить до переконання у недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Окремо слід зазначити, що на оглянутому диску з відеозаписом події не виявлено жодного моменту, на якому б було зафіксовано рух транспортного засобу або факт керування ОСОБА_1 29.06.2025 року, о 00 год. 00 хв., як про це зазначено в протоколі.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення є відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За наведених вище обставин суд дійшов до переконання, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 8, 62 Конституції України, ст. ст. 7, 33-35, 130, 221, 245, 247, 251, 266, 283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в його діях.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на користь держави за розгляд судом справи про адміністративне правопорушення.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Л.В.Винар