10 вересня 2025 року
м. Чернівці
справа № 718/946/25
провадження № 22-ц/822/667/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянда М. І.
суддів: Лисака І.Н., Половінкіної Н.Ю.,
учасники справи:
позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
відповідач ОСОБА_1 ,
апеляційна скарга Акціонерного товариства «Акцент Банк» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 08 травня 2025 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Скорейко В.В.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» для отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № ABH0CT155101709923492986 від 08 березня 2024 року, за якою відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 85 % на рік на суму залишку кредиту.
Договір складався з анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та Правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms.
Проте, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору.
У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором у відповідача станом на 04 квітня 2025 року утворилася заборгованість в розмірі 48603 гривні 85 копійок, яка складається із заборгованості: за тілом кредиту в розмірі 29149 гривень 43 копійки; за відсотками в розмірі 17873 гривні 04 копійок; за пенею 1581 гривню 38 копійок, які позивач просив суд стягнути з відповідача та вирішити питання про судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 08 травня 2025 року позов АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 47022 гривні 47 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність заборгованості за тілом кредиту у розмірі 47022 гривні 47 копійок. У період дії воєнного стану в Україні, тобто з 24 лютого 2022 року, відповідач звільнений від обов'язку сплати на користь банку неустойку (штраф, пеню), внаслідок чого в цій частині позов не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, АТ «А-Банк» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 08 травня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норма матеріального права, а також неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до норм Закону України від 15 листопада 2016 року №1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі Закон №1734-VIII), який є спеціальним законом, з 24 січня 2024 року заборона на нарахування неустойки відсутня, а тому в цій частині позов банку є обґрунтованим.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
04 квітня 2025 року між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом подачі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Договір складається з анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» разом з Умовами.
До кредитного договору банк додав Паспорт споживчого кредиту та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» ресурс: розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms/.
Згідно з наданим банком розрахунком у ОСОБА_1 , за вказаним кредитним договором, станом на 04 квітня 2025 року утворилася заборгованість в розмірі 48603 гривні 85 копійок, яка складається із заборгованості: за тілом кредиту в розмірі 29149 гривень 43 копійки; за відсотками в розмірі 17873 гривні 04 копійок; за пенею в розмірі 1581 гривню 38 копійок.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Як убачається з апеляційної скарги АТ «А-Банк» оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволення позову, а тому апеляційний суд не переглядає рішення суду першої інстанції у цій частині.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Із положень статті 546 ЦК України слідує, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Виконання зобов'язання за кредитним договором може бути забезпечене неустойкою (штрафом, пенею).
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, а у разі прострочення виконання зобов'язання сплатити пеню, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Встановивши, що ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості за кредитним договором.
Водночас суд правомірно керувався тим, що вимоги АТ «Акцент-Банк» у частині стягнення з відповідача 1581 гривень 38 копійок пені не підлягають задоволенню.
Так, відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі закон).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Оскільки пеня за кредитним договором нарахована за період з 08 березня 2025 по 04 квітня 2025 року, то ОСОБА_1 звільняється від обов'язку її сплати на користь АТ «Акцент-Банк».
Викладення Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» пункту 6 розділу ІV Закону №1734-VIII у новій редакції не змінює визначене ЦК України правове регулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором у період воєнного стану.
Посилання банку на обґрунтованість його позовних вимог щодо стягнення пені не відповідають закону.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.
Апеляційний суд враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, апеляційну скаргу АТ «Акцент Банк» слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент Банк» залишити без задоволення.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 08 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: І.Н. Лисак
Н.Ю. Половінкіна