11 вересня 2025 року м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Потоцький В.П. за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Бучинського О.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 04 серпня 2025 року,
Постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 04 серпня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, і за його вчинення накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Згідно з постановою районного суду, ОСОБА_1 14 червня 2025 року об 11 год. 40 хв. на А/Д М-19 521 км. в с. Тарашани Чернівецького району Чернівецької області, керував автомобілем марки «Skoda Kodiaq», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння та в порушення п.2.5 ПДР від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати таку постанову, а справу закрити у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Свої доводи обґрунтовує тим, що рішення суду не відповідає матеріалам справи і вимогам матеріального та процесуального права.
Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення містить розбіжності щодо кваліфікації його діяння, а саме: зазначено, що ним порушено вимоги п.2.9а ПДР, при тому, що його притягнуто судом до відповідальності за порушення п.2.5 ПДР. На думку апелянта, районний суд усунув розбіжності, взявши на себе функцію обвинувачення.
ЄУНСС:715/1952/25 Головуючий у І інстанції: Григорчак Ю.П. НП:33/822/445/25 Головуючий в апеляційній ін-ції: Потоцький В.П.
Звертає увагу на те, що відеозапис не є безперервним та на ньому відсутній факт керування транспортним засобом та його зупинки, а сам відеозапис розпочинається о 10:40 год. з вимоги поліцейського пред'явити посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Зазначає, що вказаний у протоколі час зупинки транспортного засобу об 11:40 год. не відповідає дійсності та суперечить наданим відеозаписам, тому вважає, що неможливо зрозуміти о котрій годині рухався транспортний засіб та коли його було зупинено, у зв'язку з цим вважає протокол неналежним доказом.
Наголошує, що автомобілем не керував, про що сказав поліцейському та просив не складати щодо нього протокол. Разом з цим, посилається на відсутність у нього ознак алкогольного сп'яніння, що підтверджується відеозаписами.
Також апелянт стверджує, що не відмовлявся пройти огляд в медичному закладі, а відмовився пройти огляд на приладі «Драгер» на місці.
Вважає, що найближчим медичним закладом від місця його зупинки є КНП «Глибоцька БЛ», а не ЧОНД.
Зазначає і те, що акт огляду на стан сп'яніння є неналежним доказом у зв'язку з тим, що він не складався у його присутності.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Бучинського О.С., які підтримали доводи апеляційної скарги та просили їх задовольнити, перевіривши такі доводи та матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд доходить такого.
Згідно зі ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані.
У відповідності до вимог п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння у законному порядку, повністю доведена наявними у справі доказами, яким районний суд дав правильну юридичну оцінку, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Зокрема, дані, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №361399 свідчать про те, що 14.06.2025, о 11:40 год. в с. Тарашани, дорога М19 521 км. водія т/з «Шкода Кодіак», д.н.з. НОМЕР_1 було зупинено за порушення правил дорожнього руху, під час спілкування у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та порушена координація рухів, невиразна мова. Водієві ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу «Драгер» або в найближчому медичному закладі, на що останній відмовився у встановленому законом порядку 2.5 ПДР України. Транспортний засіб було передано тверезому водію ОСОБА_2 (а.с.1).
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП, компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено, як суть правопорушення, так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. При цьому, будь-які зауваження щодо змісту вказаного протоколу відсутні.
Водночас обставини, викладені у вищезазначеному протоколі, підтверджуються й іншими доказами, наявними у справі.
Так, з акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що ОСОБА_1 , у якого були виявлені ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та порушена координація рухів, невиразна мова, відмовився проходити огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» (а.с.4).
Із направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вбачається, що в ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та порушена координація рухів, невиразна мова, при цьому ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан сп'яніння в ЧОНД (а.с.5).
Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, при обставинах, зазначених у вказаному протоколі, підтверджується відеозаписами з боді-камер працівників поліції (а.с.8, диски).
На спростування доводів апеляційної скарги, з наявних відеозаписів вбачається, що працівники поліції повідомили водієві - ОСОБА_1 - про порушення ним Правил дорожнього руху, а саме: перетин дорожньої розмітки 1.1 (суцільна лінія), що виражалось у виїзді на смугу зустрічного руху, про що згодом була винесена постанова за ч.1 ст.126 КУпАП.
У ході безпосереднього спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 останній виявляв зовнішні ознаки алкогольного сп'яніння, про що йому було повідомлено, та запропоновано у встановленому порядку пройти огляд на стан сп'яніння: на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», або у медичному закладі.
Крім того, з аналізу відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 не заперечує факту керування транспортним засобом, а також не заперечує факту вчиненого ним порушення ПДР. Натомість просить поліцейських «пробачити» йому, пояснюючи свою поведінку поспіхом, зокрема, тим, що прямує до смт. Глибока. При цьому свідомо затягує час оформлення відповідних документів, не надає працівникам поліції для перевірки посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, постійно користується мобільним телефоном та час від часу зазначає своє службове звання.
Дізнавшись, що для проведення огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» необхідно дочекатися іншого екіпажу патрульної поліції, ОСОБА_1 спочатку погоджується на проведення огляду. Однак згодом, після прибуття його товариша, без об'єктивних підстав відмовляється від огляду у встановленому законом порядку, посилаючись на погане самопочуття (а.с.8 - диск). Отже доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
Дослідивши матеріали даної справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Поряд з цим, дослідивши вказаний відеозапис, апеляційним судом не встановлено порушень вимог закону щодо підстав та порядку проведеного огляду, які були б підставами для закриття справи про адміністративне правопорушення, а тому й у цій частині доводи апелянта є безпідставними.
Суд апеляційної інстанції критично відноситься до тверджень апелянта щодо необґрунтованості встановлених працівниками поліції та зазначених у матеріалах справи ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 та не приймає їх до уваги, як такі, що мають суб'єктивний характер.
Щодо посилань апелянта на зазначення у протоколі п. 2.9а ПДР, то апеляційний суд зазначає наступне.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення, що був складений стосовно ОСОБА_1 , через описку вказано порушення за п. 2.9а Правил дорожнього руху. Однак, відповідно до обставин справи, правильним є зазначення порушення саме за п. 2.5 ПДР, оскільки ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
Отже, хоча в протоколі і міститься помилка щодо п. 2.9а ПДР, цей факт не змінює суті правопорушення, оскільки п. 2.5 ПДР зазначений у протоколі правильно і підтверджується наявними доказами, зокрема відеозаписами. Помилку можна вважати технічною, яка не впливає на правомірність складання протоколу щодо порушення п. 2.5 ПДР.
Апеляційний суд не погоджується з твердженнями апелянта про те, що відеозапис є недопустимим доказом, оскільки в матеріалах справи міститься диск із відеозаписами подій, з яких вбачається, що такі є послідовними, відображають події, які відбувались у вказаному у протоколі місці і часі, а тому такий доказ є належним та допустимим.
Всі інші апеляційні доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи не спростовують встановлених обставин того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.
При вирішенні питання про накладення на правопорушника адміністративного стягнення районним судом цілком враховано вимоги ст. 33 КУпАП.
Рішення районного суду по суті є правильним, порушень матеріального або процесуального права, які би давали апеляційному суду право скасувати його, не встановлено, а тому подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Чернівецький апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 04 серпня 2025 року щодо нього за ч.1 ст.130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Чернівецького
апеляційного суду В.П. Потоцький