Справа № 390/729/25
Провадження № 2/392/752/25
про залишення заяви без руху
08 вересня 2025 року м. Мала Виска
Маловисківський районний суд Кіровоградської області - суддя Назаренко К. П., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (ЄДРПОУ 35625014, вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, надалі ТОВ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за договором позики,
Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Всі адреси учасників процесу наведені у неналежній формі, яка встановлена підпунктом 2, п. 32 Правил надання послуг поштового зв'язку затверджених Постановою КМУ №270 від 05.03.09. Вимога дотримання відповідної форми також закріплена у ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлення документів", затвердженого наказом ДП «УкрНДНЦ» від 01.07.2020 № 144 положення якого поширюються на всі без винятку органи державної влади, місцевого самоврядування та юридичних осіб незалежно від форми власності (п. 1.1), п. 5.6: «Реквізити поштової адреси зазначають згідно з постановою Кабінету Міністрів України [7] у такій послідовності: назва вулиці, номер будинку, номер корпусу чи офісу (за потреби), назва населеного пункту, району, області, поштовий індекс.
Якщо місцезнаходження юридичної особи відрізняється від адреси фактичного здійснення діяльності чи розміщення офісу, у довідкових даних допустимо зазначати дві адреси: юридичну (зазначену в ЄДРПОУ) та фактичну (для листування)».
З досліджених матеріалів справи встановлено, що неналежна форма вказування поштових адрес є системною позицією позивача (фірмові бланки, інші заяви до суду, адреси в договорах тощо наводяться в традиції СРСР).
На 33-му році Незалежності, 15му році запровадження міжнародного стандарту вказування адрес, 10му році російської агресії та 3му році широкомасштабного вторгнення, продовжувати дотримуватися імперської традиції адресації є не лише порушенням правил, а й неетичною поведінкою. Тож фактично невиконаною є вимога п. 2 ч. 1 ст. 175 ЦПК України щодо вказування у позовній заяві місцезнаходження або місця проживання (перебування) учасників справи.
Ч. 4 ст. 177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.
Постановою правління НБУ від 29.07.2022 № 163 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг (далі - Інструкція).
Пунктом 37 Розділу ? Інструкції встановлено, що платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити обов?язковий реквізит - призначення платежу.
Відповідно до пункту 41 Інструкції, платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Крім того, Верховний Суд, зокрема, в ухвалі від 31 травня 2018 року у справі № 922/496/17 та у постанові від 19 січня 2019 року у справі № 905/1057/18 звернув увагу на обов'язковість правильного оформлення платіжного документу, який підтверджує сплату судового збору та вказав, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Також згідно роз'яснень, наведених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
Проте, у платіжній інструкції кредитового переказу коштів № 102601 від 18.03.2025, яка долучена позивачем до позову, у реквізиті «Призначення платежу» зазначено: «101 Судовий збір, за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ»,Кіровоградський районний суд Кіровоградської області№31360». При цьому, прізвище відповідача, до якого позивач звертається з позовними вимогами, у цій платіжній інструкції не вказане.
Отже інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу позову до відповідача ОСОБА_1 позивачем сплачено судовий збір, відсутня, тому суд дійшов висновку, що додана позивачем платіжна інструкція не є належним доказом сплати судового збору за даним позовом.
Крім того, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява серед іншого, повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
В позовній заяві не викладено всіх обставин та не надано всіх доказів щодо нарахування відсотків первісними кредиторами з посиланням на умови кредитного договору та не викладено обставин з посиланням на докази (розрахунок заборгованості) по усім складовим кредитного боргу (тіла кредиту, відсотків та комісії), з відображенням даних про внесення платежів відповідачем первісному кредитору, тобто до відступлення права вимоги новому кредитору (ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»). Виклад таких обставин з посиланням на умови договору та письмові докази є обов'язковим у кредитних справах, оскільки новий кредитор не звільняється від обов'язку доведення суми заборгованості, право на яку перейшло до нього та про стягнення якої він просить.
Таким чином, представнику позивача необхідно викласти обставини, з посиланням на докази та умови кредитного договору щодо періоду та відсоткової ставки, а також юридичної природи відсотків (за користування кредитом, за прострочення виконання зобов'язання, пеня тощо), які визначені позивачем.
Також представником позивача не викладено обставин та не надано докази щодо неналежного виконання (невиконання) відповідачем грошового зобов'язання, не зазначено обставини та не надано доказів скільки коштів та коли були ним внесені на виконання кредитного зобов'язання, що може бути відображено в розрахунку заборгованості, складеному кредитодавцем на день відступлення права вимоги.
Надання детального обґрунтованого розрахунку заборгованості є обов'язком позивача, оскільки суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення первісним кредитором розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких розрахунок ґрунтується, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
До позову не долучено всіх доказів перерахунку первісними кредиторами коштів за договорами на рахунок відповідача. Про неможливість подання до суду таких доказів (доказу) в позовній заяві не зазначено.
У постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19 Верховний Суд зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 42 розділу III Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Необхідність дослідження саме первинних документів в справах щодо стягнення кредитної заборгованості знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15-ц.
Правова позиція щодо первинних документів відображена в постанові Верховного Суду України від 14 червня 2018 року в справі № 364/737/17, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві.
Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, повинен був отримати від первісних кредиторів первинні документи, які підтверджують видачу позики та розмір заборгованості по відповідному договору. Але процесуального обов'язку щодо подання усіх необхідних доказів разом з позовною заявою позивачем не дотримано.
Відповідно до ч. 4 ст. 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Виходячи із засад диспозитивності цивільного процесу, вирішення питання про те, які саме докази подавати для підтвердження своїх вимог, належить у зазначеній категорії цивільних справ до прав позивача. Разом з тим, суддя, не здійснюючи, до стадії ухвалення рішення у справі, оцінку доказів на предмет належності, допустимості, достовірності чи достатності кожного доказу зокрема або у сукупності, звертає увагу на відсутність доказів на підтвердження переказу первісними кредиторами коштів за договорами, відсутність належного арифметичного розрахунку заборгованості.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. За змістом вказаної норми, копія документу має повністю відтворювати зміст оригіналу. Подання копії покращує становище надавача документу, якому оригінал важливо залишати у себе. Врешті, суд завжди може витребувати оригінал документу для звірки з копією (ч.ч. 4, 6 ст. 84, ч. 6 ст. 95 ЦПК). Якщо оригінал письмового доказу не подано, а суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги ( ч. 6 ст. 95 ЦПК). В порушення вказаних норм, додані копії документів явно не відповідають оригіналам. Так, у копії договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 відсутня позначка: «Витяг», хоча в даному документі відсутні деякі аркуші, що висвітлюють істотні умови договору, а саме, після пункту 1.3. розділу 1 «Предмет договору», що висвітлено на одній сторінці, відразу висвітлено п.п. 2.1.9 - 2.2.2, які розташовані на іншій сторінці, це також стосується і розділу 4 договору «Передача документації», даний розділ закінчується п. 4.2., інша сторінка починається з розділу 8 «Форс-мажорні обставини» (а.с. 11-13).
Крім того, у копії "ДОДАТКОВОЇ УГОДИ № 37 до ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ № 14/06/21 від "14" червня 2021 року" від 25.09.2024 (а.с. 16) у пунктах з 1 по 6 не вказано жодної суми ("Загальна сума Прав Вимоги, що відступаються згідно Реєстру Боржників № 31", "Ціна Продажу згідно Реєстру Боржників № 31", "Загальна сума Прав Вимоги, що відступаються згідно Реєстру Боржників № 32" тощо). Що можуть доводити такі копії, зі свавільним та тотальним вилученням інформації з них? Це ж стосується і акту прийому-передачі Реєстру Боржників № 32 від 25.09.2024 за Договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 від 25.09.2024 (а.с. 17) з якого також вилучено інформацію щодо кількості переданих боржників.
Оскільки подана заява не відповідає вимогам закону, суд вважає, що її слід залишити без руху і надати строк позивачеві для виправлення вищевказаних недоліків, після усунення яких подати на адресу суду нову редакцію позовної заяви з додатками, які не додані з попередньо редакцією заяви, в необхідній кількості екземплярів (відповідно до кількості учасників) з виправленими недоліками.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 187, 260, 261, 353 ЦПК України,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки у строк, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя К. П. НАЗАРЕНКО