Справа № 217/97/24
Провадження № 2/202/1892/2025
11 вересня 2025 року
Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого судді: Недобитюк Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Завгородньої Ю.В.,
без участі позивача, відповідача, їх представників
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа - Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції про визнання права власності на спадкове нерухоме майно,
До Авдіївського міського суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, який просив «визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 70.0 кв.м. житлова 47.9 кв.м), що залишилося після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 29.04.2004 року, запис у книзі реєстрації актів про смерть № 276 від 01.07.2002».
На виконання ріщення Вищої ради правосуддя № 1802/0/15-24 від 11.06.2024, у зв'язку х тимчасовою окупацією російською федерацією Авдіївської міської територіальної громади, змінено з1 липня 2024 року територіальну підсудність судових справ Авдіївського міського суду Донецької області шляхом її передачі до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Недобитюк Н.В.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , видане 29.04.2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції Донецької області, про що зроблено відповідний актовий запис № 276. Копія свідоцтва про смерть знаходиться у матеріалах справи.
Відповідно до змісту заповіту серії АВ №073262, що складений 21.09.2000 та посвідчений державним нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори Лук'янець Л.В., ОСОБА_4 заповів ОСОБА_2 усе своє майно, в тому числі належну йому частку квартири АДРЕСА_2 .
Окрім позивачки спадкоємицею є ОСОБА_3 .
Як зазначає представник позивача, у встановлений законом строк позивач звернулася до державного нотаріуса Лук'янець Л.В. Авдіївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. На підставі її заяви було відкрито спадкову справу № 2318914 про що свідчить витяг зі спадкового реєстру.
Згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22 грудня 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами) у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22 грудня 2022 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (в редакції від 27 листопада 2023 року) Авдіївська міська територіальна громада віднесена до переліку територій активних бойових дій, починаючи з 24 лютого 2022 року до сьогодні.
З даних Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Авдіївська державна нотаріальна контора припинила свою діяльність.
У зв'язку з активними бойовими діями позивачка переїхала до м. Луцьк.
27 вересня 2023 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Мудрик О.Є. з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
На усне звернення позивачка отримала відповідь № 239 від 27 вересня 2023 року з відмовою у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Причиною відмови були дані, занесені до Спадкового реєстру Авдіївською державною нотаріальною конторою. Відтак, свідоцтво про право на спадщину приватний Луцького міського нотаріального округу Волинської області Мудрик О.Є. не має права видати.
У матеріалах справи наявні наступні документи:
-копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , копія свідоцтва про право власності на житло від 20.07.2000;
-копія технічного паспорту на квартиру;
-копія заповіту від 21.09.2000;
-копія запиту з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
-копія витягу зі спадкового реєстру № 74026703.
-копія відповіді приватного нотаріуса Мудрик О.Є. щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом №239 від 27.09.2023;
-копія заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.02.2024 року;
-копія фіскального чеку рекомендованого листа № 4302527188459;
-витяг з трекінгу «Укрпошти»;
-копія відповіді Луцької районної державної нотаріальної контори волинської області;
-копія листа східного міжрегіонального управління міністерства юстиції №62770/56806-1-23/15.1 від 15.12.2023;
-копія звіту про оцінку майна №6109 від 09.10.2023 року;
-копія довідки ВПО ОСОБА_2 від 08.04.2022 №764-5000826926;
-копія картки платника податків ОСОБА_2 ;
-копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії і-аг № НОМЕР_2 .
-копія паспорта громадянина україни ОСОБА_2 серії вв № НОМЕР_3 виданий авдіївським мвумвс україни у донецькій області 08.12.1997;
-копія відповіді на адвокатський запит від 16.12.2024 року №193/01-16.
Оригінали зазначених документів позивач, її представник на огляд суду не надавали.
Заяви, клопотання про витребування будь-яких інших документів позивач, її представник не подавали.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив з наступного.
Представник позивача подав заяву через систему «Електронний суд» від 03.02.2025, у якій просив «підготовче засідання та подальший судовий розгляд проводити без участі позивача та його представника». Відтак, представник позивача не цікавився ходом розгляду справи.
Водночас, позивач не проявляла особистої зацікавленості у розгляді справи (з матеріалами справи не знайомилися, заяви, клопотання не подавала, оригінали доказів на огляд суду не надала, не виявила бажання надати свідчення у судовому засідання). При цьому, суд звертає увагу, що саме позивач має бути зацікавлена у розгляді справи, як особа, яка ініціювала судову процедуру.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач повинний активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень».
Разом з тим, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 ст. 81 ЦПК України).
Статтями 77-80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність. Згідно частиною 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина 2 ст. 80 ЦПК України).
З огляду на зазначене, відсутні підстави для задоволення позову.
Відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача. При подачі позову позивачі сплати судовий збір у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 13, 77-83, 141, 229, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову представника позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , за позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, про визнання права власності на спадкове нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складений 11 вересня 2025 року.
Суддя Н.В. Недобитюк