Справа № 308/5940/25
04 вересня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Дегтяренко К.С., за участі секретаря судового засідання Сапронова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кузьми-Чепурнової Катерини Іванівни про забезпечення позову в цивільній справі за позовною представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кузьма-Чепурнової Катерини Іванівни до Ужгородської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення,-
встановив:
В провадженні Ужгородського міськрайонного суд Закарпатської області перебуває вказана цивільна справа.
03 вересня 2025 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, згідно з якою просить накласти арешт на майно - земельну ділянку за кадастровим №2110100000:29:001:0350, загальною площею 0,0886 га, із цільовим призначенням: 11.04 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництво та розміщення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) по вул. Собранецькій в м. Ужгороді.
В обґрунтування вказаної заяви посилається на те, що ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110100000:29:001:0191.
Пояснює, що в грудні 2024 року ОСОБА_1 від сусідів, а потім із офіційного сайту Ужгородської міської ради дізналась, що Ужгородською міською радою виділено земельну ділянку, частина якої є її подвір'ям, іншій особі. Виділеній земельній ділянці присвоєно кадастровий №2110100000:29:001:0350, цільове призначення якої визначено як 11.04 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництво та розміщення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води)».
Адвокатом було скеровано на адресу відповідача повторний адвокатський запит за №47 від 23.05.2025 року, відповідь на який отримано та надано відповідачем документи, а саме :
- витяг із рішення №1845 Ужгородської міської ради від 25.06.2024 року про надання дозволу гр. ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею її в оренду, площею 0,1000 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури в районі вул. Собранецької;
- витяг із рішення №2088 від 26.12.2024 року Ужгородської міської ради про затвердження гр. ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим №2110100000:29:001:0350 із цільовим призначенням 11.04 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництво та розміщення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) по АДРЕСА_2 та передачі її в оренду строком на 5 років;- - договору оренди землі №29.01.2025 року.
Вказує, що передача земельної ділянки промислового призначення в оренду чи у власність фізичній особі, заборонена Земельним кодексом України.
Із схеми земельної ділянки, яка виділена гр. ОСОБА_3 видно, що її площа складає 0,0888 га, а не 0,1000 га і є суміжною із земельною ділянкою ОСОБА_1 і, за наслідками, земельна ділянка гр. ОСОБА_3 має площу 0,1000 га та накладається на земельну ділянку Позивачки (схему долучаю до позовної заяви як письмовий доказ.)
З огляду на викладене, передати земельну ділянку промислового призначення фізичній особі в оренду, частина якої налягає на приватну земельну ділянку Позивачки, є протизаконним.
ОСОБА_1 вимушена була звернутися із позовною заявою про визнання рішення незаконним та його скасування, за захистом своїх порушених прав, оскільки Відповідач прямо ігнорував її законне право на володіння та користування земельною ділянкою.
Пояснює, що предметом позову ОСОБА_1 є саме рішення суб'єкта владних повноважень, Ужгородської міської ради, яке порушує права, свободи та інтереси ОСОБА_1 у сфері земельних правовідносин; скасування цього рішення призведе до відновлення порушених земельних прав позивачки.
На даний час, ОСОБА_1 стало відомо, що земельну ділянку, яка передана в оренду гр. ОСОБА_3 , відповідач має намір передати у приватну власність, оскільки на земельній ділянці будуть розміщені основні, підсобні і допоміжні будівлі та споруди технічної інфраструктури (виробництво та розміщення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води), які перебуватимуть у власності орендаря, а це, у подальшому, значно утруднить судові процеси, а, у випадку задоволення позовних вимог, зробить виконання рішення неможливим.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, сторони у судове засідання не викликалися, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, суд вважає, що така підлягає до задоволення виходячи із наступного.
Відповідно роз'яснень Верховного суду України, викладених у п. 1 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 р., єдиною підставою для забезпечення позову є мотивована заява будь-кого з осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Виходячи з аналізу даної норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити, і такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Згідно ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.
У відповідності до ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно із роз'ясненнями, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
Відповідно до частин 5-7 статті 153 Цивільного процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про що постановити ухвалу, в якій зазначити вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішити питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідності вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Беручи до уваги предмет даного позову, наведені докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, їх розумність та адекватність, наявність зв'язку між заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, зокрема шляхом попередження можливого вибуття земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:29:001:0350 на користь третіх осіб, суд вважає за можливе вжити заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на вказаний об'єкт нерухомості, шляхом обмеження права розпорядження таким та забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного домоволодіння.
Заявником обґрунтовано наявність зв'язку між заходами забезпечення позову, які він просить вжити, та заявленими позовними вимогами. Між сторонами дійсно існує спір, який в подальшому може бути вирішено, зокрема і з врахуванням наявного нерухомого майна.
При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову за результатами розгляду зазначеного клопотання не є вирішенням спору по суті без фактичного його розгляду судом. Вжиття заходів забезпечення позову, у даному випадку, суд вважає вимушеним заходом, оскільки невжиття заходів забезпечення може утруднити виконання рішення суду через відчуження майна відповідачами.
Судом не встановлено підстав, визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.151-153, 260 ЦПК України, -
постановив:
Заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Кузьми-Чепурнової Катерини Іванівни про забезпечення позову в цивільній справі № 308/5940/25 - задовольнити.
Накласти арешт на майно - земельну ділянку за кадастровим № 2110100000:29:001:0350, загальною площею 0,0886 га, із цільовим призначенням: 11.04 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництво та розміщення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) по вул. Собранецькій в м. Ужгороді.
Позивач: ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), проживає: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Ужгородська міська рада (РНОКПП 33868924), місцезнаходження : м. Ужгород, пл.. Поштова, 3.
Копію ухвали направити для виконання до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (вул. Заньковецької, 10, місто Ужгород, 88005) і учасникам справи для відома.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та підлягає негайному виконанню.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Дегтяренко К.С.