10 вересня 2025 року
м. Чернівці
справа № 727/3872/25
провадження 22-ц/822/736/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянда М. І.
суддів: Лисака І.Н., Половінкіної Н.Ю.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 19 червня 2025 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Бойко М.Є.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Посилався на те, що 05 червня 2024 року ОСОБА_2 , перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1 , пошкодив належні позивачу паркан та систему відеоспостереження. Ці обставини встановлені постановою Чернівецького апеляційного суду від 13 серпня 2024 року в справі про адміністративне правопорушення №727/6587/24.
Відповідно до рахунків фактури № 16/08-1 від 16 серпня 2024 року та №00000003674 від 16 серпня 2024 року ремонт пошкодженого паркана становить 12 719 гривень, відновлення системи відеоспостереження - 10 617 гривень 20 коп. Таким чином, внаслідок протиправних дій відповідача позивачу було завдано матеріальної шкоди в розмірі 23336 гривень 20 коп.
Окрім майнової шкоди, позивачу була заподіяна також моральна шкода у розмірі 40000 гривень, яка полягає у моральних переживаннях, завданих вчиненням адміністративного правопорушення, життєвому дискомфорті, викликаному зокрема, необхідністю звертатися до поліції та до суду, а також - неможливістю нормального (штатного) використання системи відео нагляду, якою забезпечувалась безпека помешкання позивача та неестетичністю вигляду паркана, внаслідок його пошкодження.
Просила суд, стягнути з ОСОБА_2 , на її користь матеріальну шкоду в сумі 13 23336 гривень 20 копійок та моральну шкоду в сумі 40000 гривень.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 19 червня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , матеріальну шкоду в сумі 13 117 гривень 20 копійок та моральну шкоду в сумі 5 000 гривень, а всього 18 117 гривень 20 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що розмір матеріальної шкоди позивачкою частково доведено та підтверджується матеріалами справи, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 13117 гривень 20 копійок є обґрунтованими, і саме ця сума підлягає відшкодуванню.
Також вказано, що наслідок протиправних дій відповідача, які призвели до незначних вимушених змін у життєвих стосунках, зусилля, які необхідні для відновлення попереднього стану, глибину фізичних і душевних страждань позивачки, суд вважає, що відшкодування моральної шкоди необхідно визначити у розмірі 5000 гривень. Вказана сума відповідає вимогам розумності і справедливості, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норма матеріального права, а також неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не міг оцінити завдану ним матеріальну шкоду, оскільки не було проведено технічне дослідження і товарознавча оцінка. Також позивачка не довела належними та допустимими доказами спричинення їй моральної шкоди.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Вважає рішення суду першої інстанції законними та обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги - безпідставними.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 13 серпня 2024 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу ( а.с.5-8).
З наданого позивачем рахунку - фактури №16/08-1 від 16.08.2024 року судом встановлено, що ОСОБА_1 було сплачено ОСОБА_3 за заміну розбитих відеокамер 2500 грн. (а.с. 14), а згідно з рахунком-фактурою №00000003674 від 16 серпня 2024 року витрати позивачки за ІР панель виклику Dahua DH-VTO2111D-P складають 5 977 гривень 40 коп., відеокамеру Dahua DH-IPC-HFW2449S-S - 4639 гривень. Тобто у загальному розмірі нею витрачено на відновлення пошкодженої системи відеоспостереження 13117 гривень 20 коп.(а.с.15)
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.
Так, відповідно до ч.1ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно із п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, яке включає в себе: шкоду, протиправне діяння особи, яка її заподіяла, причинний зв'язок між ними та вину заподіювача шкоди.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
З наведено слідує, що для відшкодування шкоди завданої майну фізичної особи необхідно встановити обставину заподіяння такої майнової шкоди (належність майна, розмір шкоди), неправомірність дій заподіювача шкоди та безпосередній причинний зв'язок між діями заподіювача шкоди та спричиненням майнової шкоди.
Згідно з ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З наданого позивачкою рахунку - фактури №16/08-1 від 16.08.2024 року судом встановлено, що ОСОБА_1 було сплачено ОСОБА_3 за заміну розбитих відеокамер 2500 гривень (а.с. 14), а згідно з рахунком-фактурою №00000003674 від 16 серпня 2024 року витрати позивачки за ІР панель виклику Dahua DH-VTO2111D-P складають 5 977 гривень 40 копійок, відеокамеру Dahua DH-IPC-HFW2449S-S - 4639 гривень. Тобто у загальному розмірі позивачем витрачено на відновлення пошкодженої системи відеоспостереження 13117 гривень 20 копійок (а.с.15).
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що розмір матеріальної шкоди позивачем частково доведено та підтверджується матеріалами справи, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 13117 гривень 20 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 27 грудня 2019 року у справі №686/11256/16-ц.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності своєї вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Щодо відшкодування моральної шкоди.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно зі статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв'язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків.
В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.
При цьому на потерпілого (позивача) покладається обов'язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).
У справі що переглядається, позивачкою доведено склад цивільного правопорушення, яке вчинено з вини ОСОБА_2 .
Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім'ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.
У разі вирішення спору судом розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються моральні втрати особи, що призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Також враховуються обставини, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації особою своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Розмір моральної шкоди є індивідуальним, але при визначенні розміру відшкодування суд враховує вимоги розумності і справедливості, керується розумністю щодо суми, яку позивач бажає стягнути до пропорційності завданих збитків.
При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо до розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення, такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 року справа №752/17832/14-ц).
З огляду на зазначене, враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнала позивачка, їх тривалість, зміни в її звичному способі життя виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, керуючись розумністю щодо суми, яку позивачка бажає стягнути до пропорційності завданих збитків, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо визначення розміру моральної шкоди в розмірі 5000 гривень.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди є безпідставними, оскільки спричинення позивачці моральної шкоди доведено неправомірними діями відповідача стосовно позивачки.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного Суду у справі від 05 грудня 2022 року №214/7462/20 зазначено, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди, яка спричинена позивачці неправомірними діями ОСОБА_2 дослідив всі обставини справи та дав належну оцінку із урахуванням характеру правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, порушення особистих немайнових прав позивачки.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом.
Відтак, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухилення суду від вирішення спору по суті.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Ураховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 19 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: І.Н. Лисак
Н.Ю. Половінкіна