Справа № 240/9214/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Наталія Миколаївна
Суддя-доповідач - Моніч Б.С.
10 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Кузьмишина В.М. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просив:
- визнати протиправним наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 16.05.2019 №152 про відмову йому у затвердженні проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 14,1000 га за кадастровим номером 1822083500:01:001:0392 для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області в оренду;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області затвердити проект землеустрою з відведення земельної ділянки площею 14,1000 за кадастровим номером 1822083500:01:001:0392 для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області та надати її в оренду ОСОБА_1 терміном на 7 років;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення згідно чинного законодавства;
- задовольнити клопотання про забезпечення позову.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, позовні вимоги задоволено.
В лютому 2025 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення у даній адміністративній справі, в якій він просить ухвалити таке рішення, яким відновити виконавче провадження ВП № 6137019 щодо виконання виконавчого листа № 240/9214/19, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 20.02.2020 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 у справі № 240/9214/19, відносно правонаступника боржника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області - Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
В обґрунтування заяви позивач вказав, що в даному випадку не позбавлений права подати заяву щодо ухвалення додаткового судового рішення, щодо вимог заяви, які не були вирішені судом першої інстанції.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №240/9214/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.
IІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що питання, порушене ОСОБА_1 у поданій заяві, як підстава для ухвалення додаткового рішення - відновлення виконавчого провадження ВП № 6137019 з виконання виконавчого листа № 240/9214/19, виданого 20.02.2020 Житомирським окружним адміністративним судом на виконання рішення від 16.10.2019 у справі № 240/9214/19, відносно правонаступника боржника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області - Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, у переліку, наведеному в частині 1 статті 252 КАС України, не передбачено.
ІV. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою задовольнити його клопотання та скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №240/9214/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що в ухвалі від 09 жовтня 2023 року суд першої інстанції не розглянув вимогу щодо відновлення виконавчого провадження ВП №6137019, що є грубим порушенням процесуальних норм, оскільки суд зобов'язаний розглянути всі вимоги.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
V. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовані особливості ухвалення додаткового судового рішення визначені.
Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. ( ч.4 ст.252 КАС)
Системний аналіз наведених вище положень дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Перелік підстав за яких може бути постановлено додаткове рішення є вичерпним.
Відтак, колегія суддів зазначає, що додатковими судовими рішеннями є додаткова ухвала, додаткове рішення чи додаткова постанова, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням. Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в ухвалі від 29.12.2020 у справі № 560/3330/20.
Разом з тим, відсутність підстав, перелічених ст. 252 КАС України, виключає можливість задоволення відповідної заяви учасника справи про ухвалення додаткового судового рішення та є підставою для відмови в її задоволенні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі, виходив з того, що у поданій заяві як підстава для ухвалення додаткового рішення - відновлення виконавчого провадження ВП № 6137019 з виконання виконавчого листа № 240/9214/19, виданого 20.02.2020 Житомирським окружним адміністративним судом на виконання рішення від 16.10.2019 у справі № 240/9214/19, відносно правонаступника боржника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області - Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, у переліку, наведеному в частині 1 статті 252 КАС України, не передбачено.
Із даного приводу колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції.
З матеріалів справи встановлено, що у липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просив:
- відновити виконавче провадження ВП №6137019 щодо виконання виконавчого листа №240/9214/19, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 20.02.2020 на виконання судового рішення, відносно правонаступника боржника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області;
- замінити боржника у виконавчому провадженні ВП № 6137019 з виконання виконавчого листа №240/9214/19, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 20.02.2020, з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на Станишівську сільську раду Житомирського району Житомирської області.
Ухвалою від 09 жовтня 2023 року, суд першої інстанції відмовив в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року скасовано.
Замінено боржника у виконавчому провадженні ВП №6137019 з виконання виконавчого листа №240/9214/19, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 20.02.2020, з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на Станишівську сільську раду Житомирського району Житомирської області.
Щодо питання, в частині відновлення виконавчого провадження ВП №6137019 з виконання виконавчого листа №240/9214/19, колегією суддів зроблено висновок, що судом першої інстанції правова оцінка доводам заяви не надавалась.
Так, судом першої інстанції в мотивувальній частині ухвали зазначено, що заявником доказів оскарження постанови від 23.12.2022 року ВП №61370192 про закінчення виконавчого провадження відповідно до встановленої процедури надано не було, отже, за умови існування чинної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, заява про заміну сторону виконавчого провадження задоволенню не підлягає.
У той же час в резолютивній частині суд не зробив жодного висновку по суті заяви.
В оскаржуваній ухвалі від 04.02.2025 року даний недолік усунуто і судом здійснено обґрунтований висновок, що у переліку, вказаному в ч.1 ст. 251 КАС України не передбачено можливості порушувати питання ухвалення додаткового рішення з питань відновлення виконавчого провадження, тим більше не поставивши питання про скасування чинної постанови про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу.
Адже відповідно до статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено порядок відновлення виконавчого провадження. Так, частиною першою вказаної статті визначено, що У разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Тобто відновлення виконавчого провадження здійснюється виключно у разі скасування постанови про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу а тому не може бути здійснено за результатами розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення.
В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
VI. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Кузьмишин В.М. Залімський І. Г.