Справа № 560/2711/25
Головуючий у 1-й інстанції: Драновський Я.В.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
10 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
І. Описова частина.
1. Короткий зміст позовних вимог.
1.1 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
1.2 Позов мотивований тим, що станом на день виключення за списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини, 05.10.2016, відповідач не провів з позивачем розрахунків індексації грошового забезпечення. Остаточний розрахунок з позивачем відповідач провів 23.01.2025 в розмірі 18672,99 грн. Враховуючи те, що відповідач не здійснив виплату середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, згідно зі ст. 117 КЗпП України, та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати позивач звернувся з цим позовом до суду.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
2.1 ОСОБА_1 проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
2.2 Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.10.2016 №395-ОС позивач був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 05.10.2016.
2.3 Встановлено, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.09.2024 у справі №560/11027/24, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2025, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.10.2016 включно, враховуючи базовий місяць - січень 2008 року, як місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
2.4 На виконання рішення суду у справі №560/11027/24, 23.01.2025 відповідач перерахував позивачеві грошові кошти у сумі 18672,99 грн.
2.5 Позивач вважає протиправною бездіяльність військової частини щодо не проведення нарахування та виплати йому середнього заробітку за період затримки остаточного розрахунку при звільненні зі служби та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а тому звернувся з цим позовом до суду.
3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
3.1 Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
- стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку у проведенні остаточного розрахунку при звільненні з військової служби в розмірі 18672 грн (вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят дві гривні);
- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.10.2016;
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за увесь час затримки виплати, а саме за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення - 23.01.2025.
3.2 Суд першої інстанції виходив з того, що, зважаючи на приписи частини 2 статті 116 КЗпП України, відповідач зобов'язаний був виплатити позивачеві грошове забезпечення в повному розмірі у день звільнення - 05.10.2016, проте виконав свій обов'язок зі сплати лише 23.01.2025 в розмірі 18672,99 грн. Відповідно до норм статті 117 КЗпП України, суд виснував, що розмір відшкодування в конкретному випадку має визначатись пропорційно від розміру невиплачених належних позивачеві сум за час затримки остаточного розрахунку за період з 05.10.2016 по 23.01.2025 та становити 18672 грн.
4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на неї.
4.1 Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, у яких просять скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.04.2025 та ухвалити постанову, якою позивач просить суд апеляційної інстанції задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а відповідач - відмовити у задоволенні позовних вимог.
4.2 Підставами апеляційного оскарження є порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, що, на думку апелянтів, призвело до нарахування грошових коштів у неправильному розмірі.
4.3 Позивач та відповідач не скористались правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
ІІ. Мотивувальна частина.
1. Позиція апеляційного суду
Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у межах задоволених позовних вимог та доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.
1.1 Спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому суд приходить до висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - КЗпП України), як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.
1.2 Згідно зі ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
1.3 Відповідно до ст.117 КЗпП України, у редакції, чинній після 19.07.2022, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше ніж за шість місяців. За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більше ніж за період, встановлений частиною першою цієї статті.
1.4 Отже, не проведення з вини уповноваженого органу розрахунку з працівником у строк, передбачений ст.116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Тобто роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, зокрема після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати (індексації) і проведення цієї виплати.
1.5 Стаття 117 КЗпП України не визначає чітких критеріїв оцінки пропорційності розміру виплати за цією статтею. При цьому, Верховним Судом сформовано ряд правових позицій, які застосовують співмірність розміру виплат, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, за відсутності законодавчого врегулювання цього питання.
1.6 Предметом спору у справі є несвоєчасний розрахунок з позивачем при звільненні та наявність підстав для виплати середнього заробітку за весь час затримки у здійсненні такого розрахунку.
1.7 Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц та у постановах Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 та від 28.01.2021 у справі №580/2427/19 застосовано критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 КЗпП України.
1.8 Про необхідність врахування розміру недоплаченої суми, істотності цієї частки, порівняно із середнім заробітком працівника, вказано і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17.
1.9 Крім того, відповідно до висновків Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22, у зв'язку з обмеженням законодавцем строку звернення до суду у таких спорах та можливістю отримання середнього заробітку за період, обмежений шістьма місяцями, застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 26.09.2019 у справі № 761/9584/15-ц, на правовідносини, які регулюються статтею 117 Кодексу законів про працю України, у редакції Закону № 2352-IX, не є можливим.
1.10 Водночас Верховний Суд зауважив, що належить враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України, у редакції, яка діяла до 19.07.2022, із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю України, у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Належить також враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
1.11 Враховуючи постанову Верховного Суду у справі № 440/6856/22 від 06 грудня 2024 року, спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом № 2352-ІХ (19.07.2022) і після цього.
1.12 Водночас суд апеляційної інстанції акцентує, що у межах позовних вимог у цій справі розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.10.2016 по 18.07.2022 (до набрання чинності законом №2352-IX, яким внесені зміни до статті 117КЗпП України) не підлягає обрахунку.
1.13 Також слід врахувати, що суд першої інстанції при обчисленні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.07.2022 по 18.01.2023 помилково застосував принцип співмірності, оскільки, згідно з приписами чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України, щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, не підлягає застосуванню принцип співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.02.2024 у справі 420/11467/23.
1.14 Таким чином, розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.07.2022 по 18.01.2023 складає 30061,92 грн (163,38 грн х 184 дні) (тридцять тисяч шістдесят одна гривня дев'яносто дві копійки).
1.15 Щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів, колегія суддів зазначає, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були їй такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.
1.16 Колегія суддів вважає, що у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.
1.17 Як наслідок, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення є протиправною, отже, наявні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
1.18 Дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки суд дослідив усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
1.19 Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції по суті прийняв правильне рішення, але з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому наявні підстави для його зміни в резолютивній частині, з урахуванням викладених вище обставин.
2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
2.1 Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновок суду першої інстанції.
2.2 Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
2.3 Згідно з п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для зміни судового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
відмовити у задоволенні апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини рішення в новій редакції:
«Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 30061,32 грн (тридцять тисяч шістдесят одна гривня тридцять дві копійки)».
У решті рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.