Справа № 320/39467/24 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.
09 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Штульман І.В.
суддів: Кобаля М.І.,
Оксененка О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
03 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася в Київський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач-2) про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 17 липня 2024 року №262140013593 про відмову у призначенні їй пенсії;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01 жовтня 1990 року по 13 жовтня 1998 року;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 06 серпня 2024 року (з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку);
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати ОСОБА_1 призначену Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області пенсію за віком на пільгових умовах з 06 серпня 2024 року (з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 17 липня 2024 року №262140013593, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 період роботи 01 жовтня 1990 року по 13 жовтня 1998 року в Луганському домобудівельному комбінаті (27 жовтня 1993 року перейменовано у АТЗТ "Луганський домобудівельний комбінат") на посаді майстра. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 10 липня 2024 року, з урахуванням висновків суду у цій справі №320/39467/24. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції встановив, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні періодів роботи при призначенні позивачу пенсії. Відповідач не довів правомірності своїх дій щодо незарахування періоду роботи позивача з 01 жовтня 1990 року по 13 жовтня 1998 року.
Не погоджуючись із рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (надалі - апелянт) подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт зазначає, що довідки видані незаконним утворенням Луганської народної республіки (далі - ЛНР) для позивача ОСОБА_1 до уваги як доказ по справі та документ братися не можуть, оскільки видані установою, яка на даний час знаходиться на окупованій території в зоні проведення військових дій і не є підконтрольною Україні. З огляду на долучені позивачем до заяви документи, в управління відсутні достатні підстави для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку через відсутність необхідного пільгового стажу роботи по Списку №2, що передбачено частиною другою статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивачем ОСОБА_1 подано до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року залишити без змін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача-1 задоволенню не підлягає, мотивуючи це наступним.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10 липня 2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
До заяви від 10 липня 2024 року позивачем було додано копії наступних документів: диплом НОМЕР_1 , виданий 12 червня 1990 року, з додатками; свідоцтво НОМЕР_2 про укладення шлюбу від 20 грудня 1986 року; свідоцтво НОМЕР_3 про розірвання шлюбу від 18 травня 1994 року; трудова книжка НОМЕР_4 на 22 арк.; довідка про присвоєння ідентифікаційного номера від 10 січня 1999 року, видана Артемівською Державною податковою інспекцією м. Луганська; паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 06 серпня 1996 року Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області; довідка від 13 грудня 2016 року №437 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, видана Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації; особиста картка працівника Луганського домобудівельного комбінату; наказ Луганського домобудівельного комбінату від 03 жовтня 1994 року №1669к про підтвердження права на пільгову пенсію за Списками №1 та №2 з додатком; наказ Акціонерного товариства закритого типу "Луганський домобудівельний комбінат" від 30 жовтня 1994 року №241 щодо підсумків атестації робочих місць за умовами праці з додатком; наказ AT "Луганський домобудівельний комбінат" від 18 березня 1997 року №620к; наказ AT "Луганський домобудівельний комбінат" від 12 березня 1998 року №537к; довідка Акціонерного товариства закритого типу "Луганський домобудівний комбінат" від 10 березня 1999 року без № за підписом директора та головного бухгалтера товариства; лист Луганської обласної державної адміністрації Головного управління праці та соціального захисту населення від 28 жовтня 2004 року №11/5852-33 за підписом Головного державного експерта умов праці; архівні довідки №03-28/8043, №03-28/8047, №03-28/8041, №8044-8046, №03-28/8042 від 10 серпня 2020 року.
За принципом екстериторіальності, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 17 липня 2024 року №262140013593 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
В рішенні вказано, що страховий стаж особи становить 38 років 3 місяці 7 днів.
Пільговий стаж особи по Списку №2 відсутній.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи з 01 квітня 2024 року по 30 червня 2024 року, оскільки відсутні дані в системі персоніфікованого обліку форми ОК-5; періоди роботи згідно довідки без № від 10 березня 1999 року, оскільки довідка не відповідає порядку, передбаченому чинним законодавством, згідно з Додатком 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою №637 від 12 серпня 1993 року, документи мають бути дійсними (чинними) на дату їх подання згідно пункту 2.9 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону; затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 29 липня 2024 року №2600-0213-8/147352 рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 17 липня 2024 року №262140013593 направлено позивачу.
Не погоджуючись з оспорюваними рішеннями відповідачів, ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду за захистом своїх порушених прав.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Конституцією України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Згідно статті 12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Умови для призначення пенсії за віком на пільгових умовах передбачені статтею 13 Закону №1788-ХІІ.
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року.
Відповідно до частини першої статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з частиною другою статті 114 Закону №1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383).
Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що наявність у позивача ОСОБА_1 страхового стажу 38 років 3 місяці 7 днів не заперечується та не є спірним.
Спірним є не зарахування відповідачем періоду роботи позивача в Луганському домобудівельному комбінаті (27 жовтня 1993 року перейменовано у АТЗТ "Луганський домобудівельний комбінат") на посаді майстра в період з 01 жовтня 1990 року по 13 жовтня 1998 року.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_4 , в період з 01 жовтня 1990 року по 13 жовтня 1998 року ОСОБА_1 працювала в Луганському домобудівельному комбінаті (27 жовтня 1993 року перейменовано у АТЗТ "Луганський домобудівельний комбінат") на посаді майстра в Луганському домобудівельному комбінаті.
Згідно з записом №3 трудової книжки НОМЕР_4 , за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право позивача на пенсію по віку на пільгових умовах за Списком №2 за посадою будівельного майстра (підстава: наказ №241 від 30 вересня 1994 року). Запис №3 здійснено на підставі наказу №1669к від 03 жовтня 1994 року.
Судом першої інстанції встановлено, і це є правильним, що трудова книжка НОМЕР_4 містить період роботи, який підлягає зарахуванню до стажу роботи, а також містить посилання на наказ Луганського домобудівельного комбінату від 03 жовтня 1994 року №1669к про підтвердження права на пільгову пенсію за Списком №2 з додатком за результатами проведеної атестації робочих місць.
В оспорюваному рішенні від 17 липня 2024 року №262140013593 відповідач-1 посилається на довідку АТЗТ "Луганський домобудівний комбінат" без № від 10 березня 1999 року за підписами директора та головного бухгалтера в якості підстави невідповідності формі уточненої довідки згідно з Додатком 5 до Порядку №637, оскільки останньою підтверджується лише обставини того, що у період роботи в Луганському домобудівельному комбінаті з 01 жовтня 1990 року по 13 жовтня 1998 року позивач ОСОБА_1 користувалася правом отримання одноразової винагороди за вислугу років, яка у період з 1994 року по 1998 рік не виплачувалася у зв'язку з браком коштів, та яка взагалі не містить інформації щодо наявного права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що довідка АТЗТ "Луганський домобудівний комбінат" від 10 березня 1999 року без № за своїм змістом не може вважатися уточнюючою довідкою в розумінні Додатку 5 до Порядку №637 та не подавалася позивачем ОСОБА_1 до пенсійного органу як така, що підтверджує наявний стаж роботи для призначення пенсії на пільгових умовах, а тому посилання відповідача на вказану довідку в якості підстави для не зарахування періоду роботи з 01 жовтня 1990 року по 13 жовтня 1998 року до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, є безпідставним.
До матеріалів справи подано копії наступних документів: наказу Луганського домобудівельного комбінату від 03 жовтня 1994 року №1669к з додатком, яким підтверджено право майстра будівельного ОСОБА_1 на пільгове пенсійне забезпечення за віком за Списком №2 за результатами проведеної атестації на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 01 липня 1992 року №422 "Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" та на підставі наказу від 30 вересня 1994 року №241 по AT "Луганський домобудівельний комбінат"; листа Луганської обласної державної адміністрації Головного управління праці та соціального захисту населення від 28 жовтня 2004 року №11/5852-33 за підписом Головного державного експерта умов праці про те, що відділом державної експертизи умов праці за вивченням результатів атестації робочих місць за умовами праці від 30 жовтня 1994 року №241 по AT "Луганський домобудівельний комбінат" встановлено відповідність проведеної атестації вимогам Методичних рекомендацій, затверджених Міністерством праці України від 01 вересня 1992 року №41; наказу АТЗТ "Луганський домобудівельний комбінат" від 30 жовтня 1994 року №241 Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці, яким затверджено перелік робочих місць, професій та посад, для яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення згідно Списку №2, яким встановлено пільги та компенсації в залежності від умов праці, а також те, що на підставі цього наказу підлягає здійсненню запис найменування професії у трудових книжках працівників, яким підтверджено право на пільгову пенсію згідно Списку №2 у відповідності до вимог наказу Міністерства праці, юстиції та соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №38 (пункт 2.14). Згідно з додатком до цього наказу, зокрема майстер будівельних робіт є в Переліку затверджених вищевказаним наказом професій; наказу AT "Луганський домобудівельний комбінат" від 18 березня 1997 року №620к про надання ОСОБА_1 неоплачуваної відпустки по догляду за дитиною до 4-х років з 18 березня 1997 року по 17 березня 1998 року; наказу AT "Луганський домобудівельний комбінат" від 12 березня 1998 року №537к про надання ОСОБА_1 неоплачуваної відпустки по догляду за дитиною до 5 років до 17 березня 1999 року; особистої картки ОСОБА_1 - працівника Луганського домобудівельного комбінату; довідки АТЗТ "Луганський домобудівний комбінат" від 10 березня 1999 року без №за підписами директора АТЗТ "Луганський ДБК" та головного бухгалтера про те, що у період роботи в Луганському ДБК з 01 жовтня 1990 року по 13 жовтня 1998 року ОСОБА_1 користувалася правом отримання одноразової винагороди за вислугу років, яка у період з 1994 року по 1998 рік не виплачувалася у зв'язку з браком коштів.
Також, позивачем надано довідки з архівного управління адміністрації міста Луганська ЛНР від 10 серпня 2020 року №№03-28/8041, 8044-8046 (про встановлення позивачу права на пільгову пенсію за Списком №2), від 10 серпня 2020 року №03-28/8042 (про нарахування позивачу заробітної плати в період за 1990 - 1994 роки), від 10 серпня 2020 року №03-28/8043 (про нарахування позивачу заробітної плати за 1995- 1998 роки), від 10 серпня 2020 року №03-28/8047 (відомості про зміну найменування та ліквідацію АТЗТ "Луганський домобудівельний комбінат").
Інформація, яка міститься у вказаних позивачем ОСОБА_1 документах стосується періоду роботи в Луганському домобудівельному комбінаті з 01 жовтня 1990 року по 13 жовтня 1998 року.
Підставами для їх видачі зазначено: Ф-325, опис №2-ОС, с.-716 а.162, с.-787 а.69, с.-825 л.193, с.-843 а.149, історична довідка л.79-90, с.-558 л.3, с.-707 а.191, 198, аттд.-709 а.118-119-126, атт.д.-713 а. 9,10,55, с.-818 л.55, с.-836 л. 141, с.-839 л.91, л/к.с.-851 л.122
Щодо посилання відповідача-2 на те, що довідки видані незаконним утворенням ЛНР для ОСОБА_1 не можуть братися до уваги як доказ по справі та документ, оскільки видані незаконним утворенням ЛНР, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу на висновки Верховного Суду, зокрема, у постанові від 21 листопада 2019 року у справі №420/2319/16-а, який розглядаючи справу з аналогічними правовідносинами, зазначив щодо довідок, виданих на тимчасово окупованій території "…до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів". Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18 грудня 1996 року, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать". При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.".
У постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі №341/1132/17 зазначено, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні періодів роботи при призначенні позивачу пенсії.
Проаналізувавши норми права та матеріали справи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідачі не довели правомірності своїх дій щодо незарахування періоду роботи позивача з 01 жовтня 1990 року по 13 жовтня 1998 року до пільгового стажу, тому позовні вимоги в частині зарахування вказаного періоду до страхового стажу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З метою ефективного захисту прав позивача ОСОБА_1 судом першої інстанції правомірно визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 17 липня 2024 року №262140013593 відмову у зарахувати до пільгового стажу, оскільки відповідачем протиправно не зараховано період роботи з 01 жовтня 1990 року по 13 жовтня 1998 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 прийнято у відповідності до вимог законодавства, а доводи апелянта Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року по справі №320/39467/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: М.І. Кобаль
О.М. Оксененко