П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 490/8797/24
Перша інстанція: суддя Черенкова Н.П.,
повний текст судового рішення
складено 14.07.2025, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
при секретарі - Філімович І.М.
за участю:
представника апелянта - Пірог С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2025 року за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
03 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:
-визнати протиправною та скасувати постанову №582 у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, винесену підполковником ІНФОРМАЦІЯ_2 про накладення штрафу у розмірі 17000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що 01.09.2024 року неуповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 - молодшим сержантом ОСОБА_2 відносно позивача складено протокол №582 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
24.09.2024 року Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 розглянуті матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно позивача та винесено постанову №582 від 24.09.2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова є протиправною, винесена з порушенням норм адміністративного та процесуального права та підлягає скасуванню.
Зазначає, що в протоколі №582 від 01.09.2024 року та постанові № 582 від 24.09.2024 року у фабулі вказані обставини, які не відповідають дійсності.
В протоколі відсутні пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ніхто не пропонував надати йому пояснення.
В матеріалах справи відсутні докази того, що сержант ОСОБА_2 є особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Власноручне написання заяви про відмову від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби не є юридичним фактом, оскільки з написанням заяви закон не пов'язує настання юридичних наслідків, зокрема, адміністративної відповідальності.
Спроба службової особи ІНФОРМАЦІЯ_2 вручити ОСОБА_1 направлення є протиправною, з чого випливає, що позивач не був зобов'язаний отримувати направлення на медичний огляд а його поведінка є правомірною, оскільки, відповідно до абз.4 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно рішення військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відсутність одного із зазначеного рішення перешкоджає виникненню зазначеного в правовій нормі обов'язку громадянина - він об'єктивно не виникає.
Позивач наполягає що в його діях відсутні ознаки інкримінованого адміністративного правопорушення.
Крім того, зазначає, що під час запропонованого проходження ВЛК посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 не роз'яснили процедуру проходження ВЛК.
Представник відповідача, заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що 01.09.2024 року за порушення комендантської години до приміщення відділення поліції № 1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , було доставлено гр. ОСОБА_1 . Під час спілкування позивача з військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 , останньому до відома було доведено рішення про його направлення на медичний огляд ВЛК для визначення придатності до військової служби та запропоновано отримати направлення та розписатись за його отримання у відповідних документах.
Разом з тим, позивач, посилаючись на пізню годину для проходження ВЛК, одразу вирішив відмовитись, як від отримання направлення на медичний огляд ВЛК так і від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, згідно з повідомленим рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підтвердження вільного волевиявлення, позивач власноручно написав письмову заяву від 01.09.2024 року, якою підтвердив своє небажання отримувати направлення на ВЛК та проходити відповідний медичний огляд тощо. Крім того, представник відповідача звертає увагу на те, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не за відмову від отримання направлення на медичний огляд ВЛК, а саме за відмову від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, за рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Представником відповідача також зазначено, що всі перелічені по тексту позову «порушення» є уявними, вони жодним чином не стосуються процедури розгляду та подальшого винесення оскаржуваної постанови № 582 від 24.09.2024, адже матеріали судової справи не містять жодних доказів на підтвердження порушення порядку чи то процедури, передбаченої для розгляду уповноваженою особою відповідної постанови, за такого твердження сторони позивача є необґрунтованими та безпідставними, а позовні вимоги останнього такими, що не підлягають до задоволення.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 582 від 24.09.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн -відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апелянт не погоджується з вказаним рішенням суду та вважає його незаконним, прийнятим через неправильно установлені обставини, що мають значення для справи, в тому числі внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
01.09.2024 року за порушення комендантської години, до приміщення відділення поліції №1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, розташованого по вул. Екіпажній, 59 у м. Миколаєві, був доставлений ОСОБА_1 .
Під час спілкування з військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 , останньому до відома було доведено рішення про його направлення на медичний огляд ВЛК для визначення придатності до військової служби та запропоновано отримати направлення та розписатись за його отримання у відповідних документах.
ОСОБА_1 , посилаючись на пізню годину, відмовився від отримання направлення на медичний огляд ВЛК та від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, згідно з повідомленим рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що власноручно написав заяву.
01.09.2024 року уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 - молодшим сержантом ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було складено протокол №582 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Зі змісту протоколу вбачається, що 01.09.2024 року, близько 03:00 год., ОСОБА_1 в приміщенні відділення поліції №1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області за адресою м. Миколаїв, вул. Екіпажна, 59, вчинив адміністративне правопорушення, яке полягає в тому, що останній, в особливий період, в порушення ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відмовився проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що написав власноручно відповідну заяву, чим скоїв правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Крім того, в протоколі містить підпис позивача про те що йому роз'яснено зміст статті 63 Конституції України, а також права і обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15 годині 00 хвилин 06.09.2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет №7.
Також, у відповідному рядку протоколу містяться дані про те, що до протоколу надаються роздруківка паспорту з мобільного застосування «Дія», заява про відмову від отримання направлення на проходження медичного огляду та від проходження медичного огляду від 01.09.2024 року.
Також в протоколі міститься підпис позивача про отримання другого примірника протоколу.
06.09.2024 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 надані пояснення щодо інкримінованого правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП.
В даних поясненнях позивач посилається на невідповідність змісту протоколу вимогам закону, на складання його особою без належних повноважень, та наявність власноручно написаної заяви як такої, що не породжує підстав для притягнення до відповідальності, з врахуванням положень ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
При цьому, як вказує ОСОБА_1 , він не відмовлявся від проходження медичного огляду, а лише від медичного огляду о 3:00 годині ночі. Відмова від отримання направлення не є адміністративним правопорушенням передбаченим ст. 210-1 КУпАП. Окрім того, він є заброньованою особою.
Як вбачається зі змісту Постанови № 582 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 24.09.2024 року, 01.09.2024 відповідальним виконавцем адміністративного ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_6 ) молодшим сержантом ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 було складено протокол № 582 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Розгляд справи було призначено о 15.00 год. 06.09.2024 року, про що ОСОБА_1 був обізнаний, та поставив власний підпис і отримав копію протоколу, про що також поставив підпис.
У визначену дату до ІНФОРМАЦІЯ_2 прибув захисник ОСОБА_1 адвокат Пірог С.В., який подав письмові пояснення ОСОБА_1 та клопотав про відкладення розгляду справи. Клопотання будо задоволено та відкладено розгляд справи на 17.09.2024 о 15:00 год.
У зв'язку із зайнятістю розгляд справи призначений на 17.09.2024 о 15:00 год. був відкладений на 24.09.2024 о 15:00 год.
24.09.2024 о 15.00 год. ОСОБА_1 на розгляд справи не з'явився, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. На розгляд справи прибув захисник Пірог С.В., який підтримав позицію викладену ОСОБА_1 у письмових поясненнях.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина перша).
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина третя).
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, згідно Указу Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» було прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Згідно абзацу четвертого статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
З аналізу вищезазначених норм вбачається обов'язок громадян проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно, зокрема, рішення відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Невиконання такого обов'язку в особливий період тягне за собою відповідальність, передбачену частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Приписи статті 251 КУпАП визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами частин першої-другої статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до абзаців третього-четвертого пункту 69 Порядку №560 громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.
У разі проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.
Положеннями пункту 74 Порядку №560 передбачено, що резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Військовозобов'язаний та резервіст, який виявив бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ним військовій частині, направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або командиром військової частини.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Викладене свідчить, що процедурі проходження військовозобов'язаним медичного огляду передує видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на ВЛК для проходження медичного огляду за формою, згідно з додатком 11 Порядку №560, та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою, згідно з додатком 12 Порядку №560.
З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2024 року уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 - молодшим сержантом ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було складено протокол №582 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Зі змісту протоколу вбачається, що 01.09.2024 року, близько 03:00 год., ОСОБА_1 в приміщенні відділення поліції №1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області за адресою м. Миколаїв, вул. Екіпажна, 59, вчинив адміністративне правопорушення, яке полягає в тому, що останній, в особливий період, в порушення ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відмовився проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що написав власноручно відповідну заяву, чим скоїв правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Крім того, в протоколі містить підпис позивача про те що йому роз'яснено зміст статті 63 Конституції України, а також права і обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15 годині 00 хвилин 06.09.2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет №7.
Також, у відповідному рядку протоколу містяться дані про те, що до протоколу надаються роздруківка паспорту з мобільного застосування «Дія», заява про відмову від отримання направлення на проходження медичного огляду та від проходження медичного огляду від 01.09.2024 року.
Також в протоколі міститься підпис позивача про отримання другого примірника протоколу.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду звертає увагу на те, що відмова ОСОБА_1 від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби не була пов'язана із відсутністю у нього медичних документів, які він бажав надати для ВЛК.
Окрім того, як встановлено судом, позивач не проходив медичний огляд на час спірних правовідносин і не пройшов його на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, а відтак, колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з судом першої інстанції, що в матеріалах справи зібрані докази, свідчать, що відповідачем належними і допустимими доказами доведено порушення ОСОБА_1 вимог абзацу четвертого статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та як наслідок, факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про те, що факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби підтверджується наявними в матеріалах справи належними і допустимими доказами, а відтак постанова відповідача від 24 вересня 2025 року №582 є правомірною та скасуванню не підлягає.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи викладені у апеляційній скарзі є безпідставними та спрямовані лише на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.
Керуючись ст.ст.308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька