П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/8734/25
Перша інстанція: суддя Стефанов С.О.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г. В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеського апеляційного суду на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 у справі № 420/8734/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського апеляційного суду про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Одеського апеляційного суду щодо не видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01 січня 2025 року виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» - 3028,00 гривень;
- зобов'язати Одеський апеляційний суд видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01 січня 2025 року виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» - 3028,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Постановою Верховної Ради України від 08.06.2016 №1513-VIII у зв'язку з поданням заяви про відставку, позивача було звільнено з посади судді апеляційного суду Одеської області. Він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області як суддя у відставці та отримує довічне грошове утримання у відсотковому розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, розраховане з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
11.03.2025 позивач звернувся до відповідача з проханням надати йому, як судді у відставці, довідку про суддівську винагороду судді, який працює на відповідній посаді станом на 01.01.2025, із застосуванням, при обчисленні розміру суддівської винагороди, прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн., встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» чинного з 01.01.2025. Листом №01.01-06/164/2025 від 11.03.2025 відповідачем надано відповідь в якому зазначено про відсутність підстав для видачі такої довідки. В листі №01.01-06/164/2025 від 11.03.2025 відповідачем робиться обґрунтування такої відмови з посиланням на ч.ч. 3,4 ст. 142 Закону Закон України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Станом на дату звернення позивача змін до штатного розпису Одеського апеляційного суду на 2025 рік в частині розміру посадового окладу судді не вносилися.
Зважаючи на те, що дії відповідача Одеського апеляційного суду суперечать приписам п.1 ч. 3 ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», ст. 7 Закону
України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», ч. 1 ст. 135 Закону України “Про
судоустрій і статус суддів», порушують принципи юридичної визначеності у правовідносинах, вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся із позовною заявою до суду адміністративної юрисдикції.
Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що відповідно до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Проте, станом на дату звернення, змін до штатного розпису Одеського апеляційного суду не вносилося, розмір посадового окладу судді Одеського апеляційного суду не змінювався.
Відповідач зазначає, що статтею 7 Закону №4059-ІХ визначено розмір прожиткового мінімуму для обчислення базового розміру посадового окладу судді із урахуванням поточної критичної економічної ситуації в країні, на території якої введено воєнний стан. Стаття 7 Закону №4059-ІХ є прямою, чіткою, зрозумілою та Конституційним Судом України неконституційною не визнавалась. Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Оскільки, стаття 7 Закону №4059-ІХ не визнана неконституційною, суд повинен її застосовувати, та не може обирати самостійно із Закону про Державний бюджет більш сприятливий для позивача (3028,00 грн замість 2102,00 грн) розмір прожиткового мінімуму для обчислення його посадового окладу.
У зв'язку з цим, виплата суддівської винагороди працюючим суддям продовжується у встановлених на цей час розмірах із розрахунку посадового окладу на рівні 2102,00 грн. Водночас, виплата державою суддям у відставці щомісячного довічного грошового утримання із розрахунку більшого посадового окладу, ніж це передбачено Законом №4059-ІХ, здійсниться за зменшенням інших важливих асигнувань в рамках відповідної затвердженої бюджетної програми. Також у разі обчислення позивачу посадового окладу із розрахунку 3028,00 грн замість 2102,00 грн, може скластися ситуація, за якої судді у відставці, які займали аналогічну посаду за оновленими довідками матимуть більший посадовий оклад, ніж ті, що здійснюють правосуддя, що призведе до порушення принципу соціальної справедливості та дискримінації одних по відношенню до інших.
Оскільки, законодавець чітко визначився про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (прожитковий мінімуму для працездатних осіб як розрахункова величина) та становить 2102,00 гривні, то саме цей розмір і необхідно застосовувати під час обчислення суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді.
Враховуючи викладене, Одеський апеляційний суд у спірних правовідносинах діяв у межах своїх повноважень та відповідно до норм діючого законодавства, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 05.05.2025 у справі № 420/8734/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав протиправною бездіяльність Одеського апеляційного суду щодо не видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01 січня 2025 року виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» - 3028 гривень.
Зобов'язав Одеський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року у розмірі 3028 гривень.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Одеського апеляційного суду подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що відповідно до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Проте, протягом 2025 року зміни до штатного розпису Одеського апеляційного суду не вносилися, розмір посадового окладу судді Одеського апеляційного суду не змінювався;
- суд першої інстанції не звернув увагу на те, що стаття 7 Закону №3460-ІХ не визнана неконституційною, суд повинен її застосовувати, та не може обирати самостійно із Закону про Державний бюджет більш сприятливий для позивача (3028 грн замість 2102 грн) розмір прожиткового мінімуму для обчислення його посадового окладу.
- інші доводи відтворюють зміст відзиву на позовну заяву.
Позивач процесуальним правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що Постановою Верховної Ради України від 08.06.2016 №1513-VIII у зв'язку з поданням заяви про відставку, ОСОБА_1 було звільнено з посади судді апеляційного суду Одеської області.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області як суддя у відставці та отримує довічне грошове утримання у відсотковому розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, розраховане з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
11.03.2025 позивач звернувся до відповідача з проханням надати йому, як судді у відставці, довідку про суддівську винагороду судді, який працює на відповідній посаді станом на 01.01.2025, із застосуванням, при обчисленні розміру суддівської винагороди, прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028 грн., встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» чинного з 01.01.2025.
Листом №01.01-06/164/2025 від 11.03.2025 відповідачем надано відповідь в якому зазначено про відсутність підстав для видачі такої довідки.
В листі №01.01-06/164/2025 від 11.03.2025 відповідач обґрунтовує відсутність підстав для видачі довідки, посилаючись на ч.ч. 3,4 ст. 142 Закону Закон України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII та зазначає, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Станом на дату звернення позивача змін до штатного розпису Одеського апеляційного суду на 2025 рік в частині розміру посадового окладу судді не вносилися.
Вважаючи, що дії відповідача - Одеського апеляційного суду суперечать приписам п.1 ч. 3 ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», ч. 1 ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», порушують принципи юридичної визначеності у правовідносинах, позивач звернувся о суду із даним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402 закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402.
Таким чином, суд виснував, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2025 (3028,00 грн.), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402 не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн.), на підставі абз. 5 ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» було неправомірним.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
25.01.2008 правлінням Пенсійного фонду України прийнято постанову №3-1 «Про затвердження Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України», яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 200/14891.
Пунктом 1 розділу І «Звернення за призначенням щомісячного довічного грошового утримання» Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, передбачено, що судді у відставці, в тому числі судді Конституційного Суду України у відставці, судді Конституційного Суду України, повноваження якого припинено з підстав, встановлених пунктами 1, 2 частини першої статті 149-1 Конституції України, або якого звільнено з підстав, встановлених пунктами 1, 4 частини другої статті 149-1 Конституції України, за наявності стажу роботи, що дає право на відставку (далі - суддя Конституційного Суду України), призначається щомісячне довічне грошове утримання.
Згідно із розділом IV «Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання» Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав.
Пенсійний фонд України протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення інформує органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, про підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та про необхідність підготовки списків одержувачів щомісячного довічного грошового утримання (далі - список).
Органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, протягом 5 робочих днів з дня надходження інформації Пенсійного фонду України складають списки за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та подають їх відповідним судам, ліквідаційним комісіям, що здійснюють заходи із ліквідації відповідних судів, або територіальним органам Державної судової адміністрації України (далі - відповідні органи).
На підставі списків відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді / довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди / винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
З аналізу наведених вказаних норм права випливає, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, є збільшення розміру суддівської винагороди працюючого судді, що може бути реалізовано шляхом дотримання вищенаведеного алгоритму дій уповноважених органів або шляхом звернення судді у відставці з відповідною заявою та доданими до неї документами.
В канві аргументації на обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2025 року виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» - 3028,00 гривень.
Натомість, колегія суддів зазначає, що протягом 2025 року суддівська винагорода діючих суддів розраховувалась виключно із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102,00 грн.
При розрахунку суддівської винагороди діючим суддям не застосовувалась така розрахункова величина як прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
З урахуванням наведеного, апеляційний адміністративний суд вказує, що жодного збільшення суддівської винагороди працюючих суддів протягом 2025 року (станом на день винесення постанови апеляційним судом) не відбулося, а позивач не набув право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2025 року виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» - 3028,00 гривень.
Вирішуючи даний спір необхідно також врахувати, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. Лише у разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Крім того, слід звернути увагу, що отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із встановленого ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 гривні, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що в 2025 році суддівська винагорода розраховується виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102,00 гривні.
Діючі судді України не отримують суддівську винагороду виходячи із розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», який становить 3028,00 грн.
В контексті наведеного слід врахувати, що положення ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» наразі є чинними, неконституційними у встановленому законодавством порядку не визнавались.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 03.12.1998 № 17-рп/98, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні, діяльність якого передусім спрямована на забезпечення народного представництва, прийняття законів та здійснення інших повноважень відповідно до Конституції України.
Згідно із статтею 147 Основного Закону питання про відповідність Конституції України, законів України віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду України.
Пунктом 1 частини першої статті 150 Конституції України визначено, що до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
За змістом частини першої статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Аналогічні положення закріплені й у статті 1 Закону України «Про Конституційний Суд України», якою регламентовано, що Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.
До повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів ВРУ, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України «Про Конституційний Суд України»).
До повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, перевірка на предмет відповідності Конституції України всіх без винятку правових актів ВРУ і Президента України як за їх юридичним змістом, так і за дотриманням конституційної процедури їх розгляду, ухвалення та набрання ними чинності. Разом з тим такі повноваження Конституційного Суду України обмежуються виключно вирішенням питань щодо відповідності цих актів Конституції України, а не щодо їх законності.
Таким чином, питання про відповідність Конституції України положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у тому числі, щодо встановлення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду України.
Подібний правовий висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2024 у справі №990/189/24, який, на думку суду апеляційної інстанції, необхідно врахувати під час надання оцінки спірним правовідносинам.
Здійснюючи розгляд спірних правовідносин суд апеляційної інстанції також зосереджує увагу на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та 71378/10) від 26.06.2014, у якому зазначено таке: «Дійсно, як стверджували заявники, у 2007 та 2008 роках Конституційний Суд України дійшов висновку, що зміни та доповнення до основного законодавства не могли вноситися за допомогою відповідних законів про Державний бюджет України, оскільки ці закони стосувалися радше фінансування, ніж матеріальних прав. Суд не погоджується із твердженнями заявників про те, що згідно із рішеннями Конституційного Суду України до відповідних нормативно-правових актів не можна вносити зміни. Конституційний Суд України розкритикував юридичну техніку, що використовувалася Парламентом для внесення таких конкретних змін та доповнень, проте демократично обраний Парламент зберігає право щодо виконання своїх законодавчих функцій відповідно до Конституції та зміни встановлених розмірів виплат на певний період часу. Заявники також не довели, що внаслідок ухвалення рішень Конституційного Суду України виникають сумніви щодо законності рішень національних судів…» (див. п.37 рішення).
Із наведеного убачається, що демократично обраний парламент зберігає право змінювати встановлені розміри виплат на певний період часу, що він і зробив, приймаючи Закони України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 17.10.2002 № 17-рп/2002 (справа щодо повноважності Верховної Ради України) парламент за своєю природою є представницьким органом державної влади, що здійснює законодавчу владу, а тому жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони; повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях парламенту під час її сесій.
З метою роз'яснення понять «рішення» та «акт», які вживаються у статті 91 Конституції України, Конституційним Судом України 14.10.2003 прийнято рішення № 16-рп/2003, в якому зазначено, що прийняття рішень Верховною Радою України здійснюється виключно на її пленарних засіданнях і являє собою процес формування та вираження волі парламенту України; рішення Верховної Ради України є результатом її волевиявлення і ухвалюються на колегіальній основі; волевиявлення Верховної Ради України з питань, віднесених до її відання, реалізується шляхом голосування народних депутатів України; під терміном «акти», який вживається у статті 91 Конституції України, треба розуміти рішення Верховної Ради України з питань, віднесених до її компетенції, тобто документи, що приймаються визначеною Конституцією України кількістю голосів народних депутатів України у формі законів, постанов тощо.
Крім того, до виключної компетенції Верховної Ради України належить: прийняття законів про визнання такими, що втратили чинність інших законів; внесення змін до чинних законів; прийняття законів про визначення порядку та строків набрання чинності законів.
Отже, застосування у досліджуваних правовідносинах показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб віднесено саме до виключної компетенції Верховної Ради України.
Варто також зауважити, що згідно із статтею 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства; виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків; держава прагне до збалансованості бюджету України. (див. постанову Верховного Суду від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18).
Тож, враховуючи, що стаття 95 Конституції України містить імперативну норму щодо видатків і встановлює, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір та цільове спрямування цих видатків, апеляційний адміністративний суд уважає за необхідне зазначити, що отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці задля здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням іншого показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на законодавчому рівні на певний бюджетний рік не застосовується до суддівської винагороди, призведе до порушення положень статті 75 Конституції України.
Крім того, на думку колегії суддів, слід врахувати низьку економічну спроможність держави здійснювати соціальні виплати в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації та введення в Україні воєнного стану, адже в першу чергу видатки Державного бюджету України повинні бути спрямовані на забезпечення обороноздатності України та захисту її суверенітету.
З даного приводу Конституційний Суд України чітко зазначив, що в умовах воєнного стану держава зобов'язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії російської федерації проти України (див. абзац 2 п.п. 5.2 п.5 мотивувальної частини рішення від 12.10.2022 № 7 р(ІІ)2022).
Іншими словами, в умовах воєнного стану та у зв'язку з досягненням інших суспільних цілей розсуд держави є істотно ширшим.
У рішенні Конституційного суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 зазначено, що обмеження суддівської винагороди є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану.
Питання відносно наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року було предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду у справі №240/9028/24 (постанова від 24.04.2025).
Здійснюючи розгляд такої справи Велика Палата Верховного Суду вказала, що окремими приписами законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «;Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2023 та з 01.01.2024 відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Наведені приписи абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
За наслідком розгляду справи №240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зазначивши про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Враховуючи чинне правове регулювання спірних правовідносин та висновки Великої Палати Верховного Суду висловлені у постанові від 24.04.2025 по справі у справі №240/9028/24, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01 січня 2025 року виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» - 3028,00 гривень.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи є підставами для скасування судового рішення.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати, ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Одеського апеляційного суду - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 у справі № 420/8734/25 - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних позовом ОСОБА_1 до Одеського апеляційного суду про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк