П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/6461/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року, прийняте у складі суду судді Бжассо Н.В. в місті Одеса, по справі за позовом Фермерського господарства «Стоянов А.А.» до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними та скасування постанов,-
У березні 2025 року Фермерське господарство «Стоянов А.А.» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 51682/15-32-09-07-04- ДПС/МГ-ФС від 05 лютого 2025 року про накладення на Фермерське господарство “Стоянов А.А.» штрафу у розмірі 112000,00 грн.;
- визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 51682/15-32-09-07-04- ДПС/ІП-ФС від 05 лютого 2025 року про накладення на Фермерське господарство “Стоянов А.А.» штрафу у розмірі 8000,00 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року, з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року про виправлення описки, адміністративний позов Фермерського господарства «Стоянов А.А.» задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 51682/15-32-09-07-04- ДПС/МГ-ФС від 05 лютого 2025 року про накладення на Фермерське господарство «Стоянов А.А.» в частині накладення штрафу у розмірі 96000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці звернулось до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом порушено норми матеріального права та не з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених вимог, із прийняттям нового рішення у цій частині шляхом відмови у їх задоволенні.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що на час вирішення питання про притягнення позивача до відповідальності за порушення трудового законодавства, позивачем не було надано підтвердження залучення працівників до роботи у вихідні за їх згодою, письмові накази (розпорядження) роботодавця про роботу у вихідні дні, докази згоди працівників та підтвердження наявності домовленості з роботодавцем щодо шляхів компенсації такої роботи, відсутнє підтвердження надання компенсації роботи працівникам у вихідні дні. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що постфактум додані позивачем лише до позову заяви працівників на надання іншого дня для відпочинку, службових про необхідність залучення у вихідні, наказів про заміну вихідних і робочих днів, не можуть вважатися належними при розгляді питання правомірності винесення постанови № 51682/15-32-09-07-04-ДПС/МГ-ФС від 05.02.2025, оскільки обґрунтованість прийнятого рішення повинна розглядатися у межах тих обставин та доказів, які були на момент його прийняття.
Представником позивача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС в Одеській області згідно з листом від 17.12.2024 № 26082/5/15-32-09-07-05 надало, до ПМУ Держпраці копію акту № 51682/15-32-09-07-04 від 25.11.20із додатками щодо фактичної перевірки господарського об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 , через який здійснює господарську діяльність Фермерське господарство «Стоянов А.А.», проведеної у період з 13 по 22 листопада 2024 року.
З огляду на вказаний акт, ГУ ДПС в Одеській області здійснило перевірку позивача та встановило, що працівникам ФГ «Стоянов А.А.» не нараховувалась заробітна плата у встановленому законодавством розмірі за неробочі дні, в які вони фактично виконували роботу:
06.01.2024 (субота, ОСОБА_1 ): - згідно лімітно-забірної картки на отримання пально-мастильних матеріалів за січень 2024, ОСОБА_1 06.01.2024 видано 180 літрів на перевезення; згідно подорожного листа вантажного автомобіля за січень 2024, ОСОБА_1 06.01.2024 здійснено перевезення пшениці врожаю 2023 року за встановленим маршрутом. Відображення табелем обліку робочого часу праці ОСОБА_1 (водій) 06.01.2024 немає;
13.01.2024 (субота, ОСОБА_2 ): - згідно лімітно-забірної картки на отримання пально-мастильних матеріалів за січень 2024, ОСОБА_2 13.01.2024 видано 140 літрів на перевезення; згідно подорожного листа вантажного автомобіля за січень 2024, ОСОБА_2 13.01.2024 здійснено перевезення кукурудзи врожаю 2023 року за встановленим маршрутом. Відображення табелем обліку робочого часу праці ОСОБА_2 (водій) 13.01.2024 немає.
03.02.2024 (субота, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ): - згідно лімітно-забірної картки на отримання пально-мастильних матеріалів за лютий 2024, ОСОБА_2 03.02.2024 видано 180 літрів на перевезення; згідно подорожного листа вантажного автомобіля за лютий 2024, ОСОБА_2 03.02.2024 здійснено перевезення соняшника врожаю 2023 року за встановленим маршрутом. Відображення табелем обліку робочого часу праці ОСОБА_2 (водій) 03.02.2024 немає. - згідно лімітно-забірної картки на отримання пально-мастильних матеріалів за лютий 2024, ОСОБА_1 03.02.2024 видано 450 літрів на перевезення; згідно подорожного листа вантажного автомобіля за лютий 2024, ОСОБА_1 03.02.2024 здійснено перевезення соняшника врожаю 2023 року за встановленим маршрутом. Відображення табелем обліку робочого часу праці ОСОБА_1 (водій) 03.02.2024 немає;
10.02.2024 (субота, ОСОБА_3 ): - згідно лімітно-забірної картки на отримання пально-мастильних матеріалів за лютий 2024, ОСОБА_3 10.02.2024 видано 68 літрів. Відображення табелем обліку робочого часу праці ОСОБА_3 (тракторист-машиніст) 10.02.2024 немає;
06.04.2024 (субота, ОСОБА_4 ): - згідно лімітно-забірної картки на отримання пально-мастильних матеріалів за квітень 2024, ОСОБА_4 06.04.2024 видано 280 літрів на перевезення; згідно подорожного листа вантажного автомобіля за квітень 2024, ОСОБА_4 06.04.2024 здійснено перевезення соняшника врожаю 2023 року за встановленим маршрутом. Відображення табелем обліку робочого часу праці ОСОБА_4 (водій) 06.04.2024 немає.
01.05.2024 (неділя, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ) згідно лімітно-забірної картки на отримання пально-мастильних матеріалів за травень 2024, ОСОБА_5 01.05.2024 видано 225 літрів на дискування, сівбу; згідно облікового листа за травень 2024, ОСОБА_5 01.05.2024 здійснено дискування кукурудзи за встановленим полем. Відображення табелем обліку робочого часу праці ОСОБА_5 (тракторист-машиніст) 01.05.2024 немає; згідно лімітно-забірної картки на отримання пально-мастильних матеріалів за травень 2024, ОСОБА_6 01.05.2024 видано 350 літрів на обприскування; згідно облікового листа за травень 2024, ОСОБА_6 01.05.2024 здійснено обприскування ріпака за встановленим полем. Відображення табелем обліку робочого часу праці ОСОБА_6 (тракторист-машиніст) 01.05.2024 немає; згідно лімітно-забірної картки на отримання пально-мастильних матеріалів за травень 2024, ОСОБА_7 01.05.2024 видано 480 літрів на обприскування; згідно облікового листа за травень 2024, ОСОБА_7 01.05.2024 здійснено обприскування гороху за встановленим полем. Відображення табелем обліку робочого часу праці ОСОБА_7 (водій) 01.05.2024 немає.
07.07.2024 (неділя, ОСОБА_1 ): - згідно лімітно-забірної картки на отримання пально-мастильних матеріалів за липень 2024, ОСОБА_1 07.07.2024 видано 700 літрів на перевезення; згідно подорожного листа вантажного автомобіля за липень 2024, ОСОБА_1 07.07.2024 здійснено перевезення пшениці за встановленим маршрутом. Відображення табелем обліку робочого часу праці ОСОБА_1 (водій) 07.07.2024 немає.
Листом № ПД/3.1/11067-24 від 25.12.2024 ФГ «Стоянов А.А.» повідомлено про одержання 25.12.2024 заступником начальника ПМУ Держпраці ОСОБА_8 акту фактичної перевірки ГУ ДПС в Одеській області № 51682/15-32-09-07-04 від 25.11.2024 та початку адміністративного провадження.
Листом № ПД/3.1/177-25 від 07.01.2025 ФГ «Стоянов А.А.» запрошено на слухання справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбаченого ч. 2 ст. 265 КЗпП України, призначеного на 16.01.2025.
16.01.2025 за вхід № 437/ПД/1-25 ФГ « ОСОБА_9 » звернулося до ПМУ Держпраці з проханням відкласти розгляд справи, призначений на 16.01.2025
Слухання справи перенесено на 28.01.2025 року, про що позивача повідомлено листом № ПД/3.1/620-25 від 16.01.2025 року.
27.01.2025 ФГ «Стоянов А.А.» направило відповідача пояснювальну записку з додатками (трудовими договорами та роздрукованими відомостями про нарахування заробітної плати), яка надійшла до ПМУ Держпраці за вхід. № 799/ПД/1-25 від 28.01.2025 року та була врахована під час вирішення справи.
05.02.2025року заступником начальника Південного Міжрегіонального управління, у зв'язку з виявленими порушеннями, керуючись статтею 265 КЗпП України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення, Порядком № 509, та на підставі абзацу 10 частини 2 статті 265 КЗпП України, на ФГ «Стоянов А.А.» накладено штраф у розмірі 8000,00 гривень, про що винесена 05.02.2025 постанова за № 51682/15-32-09-07-04-ДПС/ПІ-ФС.
05.02.2025 року заступником начальника Південного Міжрегіонального управління, у зв'язку з виявленими порушеннями, керуючись статтею 265 КЗпП України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення, Порядком № 509, та на підставі абзацу 10 частини 2 статті 265 КЗпП України, на ФГ «Стоянов А.А.» накладено штраф у розмірі 8000,00 гривень, про що винесена 05.02.2025 постанова за № 51682/15-32-09-07-04-ДПС/ПІ-ФС.
05.02.2025 року заступником начальника Південного Міжрегіонального управління, у зв'язку з виявленими порушеннями, керуючись статтею 265 КЗпП України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення, Порядком № 509, та на підставі абзацу 5частини 2 статті 265 КЗпП України, на ФГ «Стоянов А.А.» накладено штраф у розмірі 112000,00 гривень, про що винесена 05.02.2025 постанова за № 51682/15-32-09-07-04-ДПС/МГ-ФС, за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці відносно 7 працівників.
Вважаючи вказані постанови протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав суду докази на підтвердження звернення працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 із заявами щодо залучення їх до роботи у вихідні дні, шляхом надання днів відпочинку в інші робочі дні та прийняття головою ФГ «Стоянов А.А.» відповідних наказів про залучення працівників до роботи у вихідні дні, які вважати робочими, із зазначенням дати компенсованого вихідного дня. Водночас, щодо залучення працівника ОСОБА_3 до роботи у суботу 10.02.2024 року на підставі його заяви та шляхом компенсації дня відпочинку в інший робочий день доказів не надано, тому постанова за № 51682/15-32-09-07-04-ДПС/ПІ-ФС від 05.02.2025 належить до часткового скасування щодо накладення на позивача штрафу у сумі 96000,00 грн. (112000,00 грн. - 16000 грн.)
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 259 Кодексу законів про працю України закріплено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Положення Про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, (далі - Положення № 96) встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віцепрем'єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Пункт 7 Положення № 96 передбачає, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Відповідно до пункту 1 Положення про Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 23 вересня 2022 року № 168, Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Частиною 1 статті 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 94 КЗпП України та статтею 1 Закону України «Про оплату праці» зафіксовано, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до частини першої статті 71 КЗпП України робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.
Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках: 1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків; 2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна; 3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів; 4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення (частина друга 2 статті 71 КЗпП України).
Статтею 72 КЗпП України визначено, що робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.
Так, згідно зі статтею 107 КЗпП України роботу у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
У постанові від 13 травня 2020 року у справі №2240/3289/18 Верховний Суд вказав, що обов'язковою умовою надання іншого дня відпочинку за раніше відпрацьований вихідний день є волевиявлення такого працівника, що знаходить своє відображення в подачі відповідної заяви, адже керівник підприємства, установи та організації позбавлений можливості примусово надавити співробітнику день відпочинку за раніше відпрацьований день.
Суд встановив, що ФГ «Стоянов А.А.» відповідних заяв співробітників, які залучалися до роботи у вихідні дні та прийнятих на підставі вказаних заяв наказів не надавав до ГУ ДПС в Одеській області та до ПМУ Держпраці.
В табелях обліку робочого часу станом на час проведення перевірки ГУ ДПС в Одеській області не було відображено залучення вказаних працівників до роботи у вихідні дні.
Згідно вимог абзацу 5 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.
Приписами вимог абзацу 10 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим - дев'ятим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення.
Порядок накладання штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509) (зі змінами).
Порядок №509 визначає механізм накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».
Відповідно до пункту 2 Порядку 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи) зокрема на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв'язку з невиконанням вимог припису.
Відповідно до пункту 4 Порядку №509, під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Суд встановив, що у зв'язку з виявленими порушеннями уповноваженою посадовою особою Міжрегіонального управління, керуючись статтею 265 КЗпП України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення, Порядком № 509, та на підставі абзаців 5 та 10 частини 2 статті 265 КЗпП України, на ФГ «Стоянов А.А.» накладено зокрема штраф у розмірі 112000,00 гривень.
Водночас, позивач надав суду докази на підтвердження звернення працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Єремія Г.С., Гросу В.Г., Гуцага С.А. із заявами щодо залучення їх до роботи у вихідні дні, шляхом надання днів відпочинку в інші робочі дні та прийняття головою ФГ «Стоянов А.А.» відповідних наказів про залучення працівників до роботи у вихідні дні, які вважати робочими, із зазначенням дати компенсованого вихідного дня.
З цього приводу апелянт стверджує, що вказані докази не могли бути прийняті судом, оскільки не надавались позивачем під час процедури адміністративного провадження.
В свою чергу, відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у дусі визначеної Конституцією України демократичної та правової держави та з метою забезпечення права і закону, а також зобов'язання держави забезпечувати і захищати права, свободи чи законні інтереси людини і громадянина врегульовані Законом України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX (далі - Закон № 2073-IX).
Відповідно до приписів п. 4 ч.1 ст. 2 Закону № 2073-IX, адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.
Так, судом встановлено, що Листом № ПД/3.1/11067-24 від 25.12.2024 ФГ «Стоянов А.А.» повідомлено про одержання 25.12.2024 заступником начальника ПМУ Держпраці Раілком В. акту фактичної перевірки ГУ ДПС в Одеській області № 51682/15-32-09-07-04 від 25.11.2024 та початку адміністративного провадження.
27.01.2025 ФГ «Стоянов А.А.» направило відповідача пояснювальну записку з додатками (трудовими договорами та роздрукованими відомостями про нарахування заробітної плати), яка надійшла до ПМУ Держпраці за вхід. № 799/ПД/1-25 від 28.01.2025 року та була врахована під час вирішення справи.
У вказаній пояснювальній записці, поміж іншого, було вказано «всі зазначені працівники отримали в якості компенсації за відпрацьований день інший день відпочинку, що було узгоджено з ними окремо».
Відповідно до положень п.11 ч.1 ст. 4 Закону № 2073-IX, одним із принципів адміністративної процедури є офіційність.
Статтею 8 Закону № 2073-IX визначено, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з'ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.
Приписами ст. 16 Закону № 2073-IX визначено, що адміністративний орган зобов'язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.
Статтею 48 Закону № 2073-IX визначено, що адміністративний орган витребовує документи та відомості, необхідні для вирішення справи, з дотриманням принципу офіційності.
За таких обставин, з урахуванням принципів обґрунтованості та офіційності, а також враховуючи відповідні пояснення позивача, відповідач був зобов'язаний встановити обставини, що мають значення для вирішення справи, зокрема шляхом зобов'язання позивача надати відповідні документальні підтвердження своїх пояснень, однак фактично вказані дії не вчинив.
Водночас, приписами ч.2 ст. 79 КАС України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
За таких обставин, надані до суду разом із поданням позовної заяви докази у розумінні КАС України є належними, допустимими, містять інформацію щодо предмету доказування, та були правомірно враховані судом першої інстанції, чим спростовуються доводи апелянта у цій частині.
За таких обставин, постанова Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 51682/15-32-09-07-04- ДПС/МГ-ФС від 05 лютого 2025 року є протиправною та підлягає скасуванню в частині накладення на позивача штрафу у сумі 96000,00 грн. (112000,00 грн. - 16000 грн.).
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України). Враховуючи викладене, оскільки в апеляційній скарзі оскаржується рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки висновкам суду першої інстанції в іншій частині.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року по справі за позовом Фермерського господарства «Стоянов А.А.» до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними та скасування постанов - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко