П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/2876/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року, прийняте у складі суду судді Ярощука В.Г. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
У березні 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС в Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача в рахунок погашення податкового боргу у сумі 41778,76 грн, а саме з: земельного податку з фізичних осіб (18010700) у сумі 254,43 грн на користь місцевого бюджету Миколаївської ТГ; земельного податку з фізичних осіб (18010700) у сумі 69,29 грн на користь місцевого бюджету Радсадівської ТГ; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) у сумі 41455,04 грн на користь місцевого бюджету Веснянської ОТГ.
Крім того, у квітні 2025 року Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Миколаївській області: від 04.07.2023 з орендної плати за період 2023 року в сумі 3705,03 грн (Веснянська ТГ); від 04.07.2023 з орендної плати за період 2023 року в сумі 8587,15 грн (Веснянська ТГ); від 30.12.2022 з орендної плати за період 2022 року в сумі 3705,03 грн (Веснянська ТГ); від 30.12.2022 з орендної плати за період 2022 року в сумі 8587,15 грн (Веснянська ТГ); від 21.09.2024 з орендної плати за період 2024 року в сумі 3893,99 грн (Веснянська ТГ); від 21.09.2024 з орендної плати за період 2024 року в сумі 9025,09 грн (Веснянська ТГ); пені в розмірі 3951,60 грн згідно з декларацією № 1233 від 09.02.2012 (Веснянська ТГ); від 03.04.2024 по земельному податку за період 2024 року в сумі 254,43 грн (Миколаївська ТГ); від 08.05.2024 по земельному податку за період 2024 року в сумі 69,29 грн (Радсадівська ТГ).
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року в задоволенні позову Головного управління ДПС у Миколаївській області про стягнення податкового боргу відмовлено повністю. Зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області: від 04.07.2023 № 155965-2411-1423-UA48060030000055210 (форма «Ф») в частині визначення грошових зобов'язань за період з 22.05.2023 по 31.12.2023; від 03.04.2024 № 562375-2407-1403-UA48060150000071713 (форма «Ф»); від 08.05.2024 № 3785676-2411-1423-UA48060290000080246 (форма «Ф»); від 21.09.2024 № 8071052-2411-1423-UA48060030000055210 (форма «Ф»). Відмовлено у задоволені зустрічних позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень рішень Головного управління ДПС у Миколаївській області: від 30.12.2022 № 32511-2411-1423-UA48060030000055210 (форма «Ф»); від 30.12.2022 № 32510-2411-1423-UA48060030000055210 (форма «Ф»); від 04.07.2023 № 155966-2411-1423-UA48060030000055210 (форма «Ф»); від 04.07.2023 № 155965-2411-1423-UA48060030000055210 (форма «Ф») в частині визначення грошових зобов'язань за період з 01.01.2023 по 21.05.2023; від 21.09.2024 № 8071051-2411-1423- UA48060030000055210 (форма «Ф»).
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Миколаївській області, а також в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 у відповідній частині, Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом неправильно застосовано норми матеріального права та не надав належної оцінки обставинам справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення у відповідній частині та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі та задовольнити позовну заяву про стягнення податкового боргу.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що згідно договору оренди без номеру від 01.02.2005 (зареєстрованому в державному реєстрі земель 01.02.2005 за №040501800027) між Миколаївською райдержадміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки для підприємницької діяльності загальною площею 22,82 га строком на 25 років. Апелянт зазначає, що відомості щодо розірвання договору оренди щодо ОСОБА_1 від органу місцевого самоврядування не надходили, тому податкові повідомлення-рішення за 2023 та 2024 є правомірними та сформованими відповідно до вимог ст. 288 ПК України. Апелянт вважає, що правомірність податкових повiдомлень-рiшень від 03.04.2024 року № 562375-2407-1403-UA48060150000071713 на суму 254,43 грн. та від 08.05.2024 року № 3785676-2411-1423-UA48060290000080246 на суму 69,29 грн підтверджується листом Зарічненського старостинського округу №1 Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 02.06.2025 №77-12-01/3 на запит від 30.05.2025 №5291/5/14- 29-24-07-02. Зважаючи на викладене, апелянт вважає податкові зобов'язання ОСОБА_1 узгодженими та такими, що можуть бути стягнуті в судовому порядку.
Представником відповідача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 09.02.2012 відповідач подав контролюючому органу податкову декларацію за 2012 рік на суму орендної плати за землі державної або комунальної власності 4797,78 грн за рік щодо земельної ділянки площею 22,82 гектара.
Згідно з розрахунком пені позивач нарахував відповідачу за період з 29.09.2012 по 24.02.2025 пеню в розмірі 3951,60 грн за визначеними у вищенаведеній податковій декларації від 09.02.2012 № 1233.
24.07.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалив рішення в адміністративній справі № 400/15252/23 про стягнення з відповідача на користь держави податкового боргу у сумі 15844,25 грн, зокрема 3309,99 грн нарахованої пені.
Відповідно до розрахунку пені, що був доданий до позовної заяви в адміністративній справі № 400/15252/23, відповідачу було нараховано, зокрема, 185,26 грн пені за період з 29.09.2012 по 21.06.2017 на підставі декларації від 09.02.2012 № 1233.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на праві власності відповідача перебуває з 11.05.1982 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з даними інтегрованої картки платника «Податковий борг» у 2024 році відповідачу належать земельні ділянки, зокрема:
площею 0,23 га за адресою: АДРЕСА_2 ;
площею 0,06 га за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач уклав з Миколаївською районною державною адміністрацією договори оренди землі:
від 01.02.2005 земельної ділянки загальною площею 22,82 га, строк дії договору 25 років, розмір орендної плати - 3188,00 грн за рік з урахуванням індексів інфляції (зареєстрований 01.02.2005 за № 040501800027);
від 20.06.2005 земельної ділянки загальною площею 7,50 га, строк дії договору 25 років, розмір орендної плати - 1375,50 грн за рік з урахуванням індексів інфляції (зареєстрований 20.06.2005 за № 040501800385).
Листом від 23.08.2013 № 473/9-02/23 Миколаївська районна державна адміністрація запропонувала відповідачу розглянути питання щодо розірвання за взаємною згодою договір оренди землі.
Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 19.04.2023 у справі № 945/1045/20, яке набрало законної сили 22.05.2023, достроково розірвано укладений 01.02.2005 між Миколаївською районною державною адміністрацією та відповідачем договір оренди земельної ділянки загальною площею 22,82 га в межах території Кривобалківської сільської ради Миколаївського району, зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр Державного Земельного Кадастру» 01.02.2005 про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040501800027.
У листі Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 24.01.2025 № 164-09.04-25 зазначено, що з відповідачем наявний договір оренди від 20.06.2005 б/н про оренду земельної ділянки загальною площею 7,5 га, зареєстрований 30.06.2005 за № 040501800385.
Позивач прийняв податкові повідомлення-рішення щодо визначення відповідачу грошових зобов'язань:
1) з орендної плати з фізичних осіб за 2022 рік від 30.12.2022 № 32511-2411-1423-UA48060030000055210 (форма «Ф») на суму 3705,03 грн та від 30.12.2022 № 32510-2411-1423-UA48060030000055210 (форма «Ф») рік на суму 8587,15 грн, які відповідач отримав 23.02.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) № 0600085525155;
2) з орендної плати з фізичних осіб за 2023 рік від 04.07.2023 № 155966-2411-1423-UA48060030000055210 (форма «Ф») на суму 3705,03 грн та від 04.07.2023 № 155965-2411-1423- UA48060030000055210 (форма «Ф») на суму 8587,15 грн, які відповідач не отримав у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується довідкою про причини повернення / досилання (ф. 20) від 09.11.2023 до поштового відправлення № 0600055143398;
3) з орендної плати з фізичних осіб за 2024 рік від 21.09.2024 № 8071051-2411-1423- UA48060030000055210 (форма «Ф») на суму 3893,99 грн і від 21.09.2024 № 8071052-2411-1423-UA48060030000055210 (форма «Ф») за 2024 рік на суму 9025,09 грн, які відповідач отримав 11.10.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) № 0600968835278;
4) із земельного податку з фізичних осіб за 2024 рік:
від 03.04.2024 № 562375-2407-1403-UA48060150000071713 (форма «Ф») на суму на суму 254,43 грн, яку відповідач отримав 11.10.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) № 0600968835278;
від 08.05.2024 № 3785676-2411-1423-UA48060290000080246 (форма «Ф») на суму 69,29 грн, яку відповідач отримав 03.07.2024, що підтверджується його особистим підписом.
Позивач виставив відповідачу податкову вимогу від 07.05.2018 № 28393-17 (форма «Ф») на суму 10883,29 грн, яка була надіслана на поштову адресу відповідача, але неотримана ним у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується довідкою про причини повернення / досилання (ф. 20) від 09.06.2018 до поштового відправлення № 5400133107467.
Зазначену податкову вимогу відповідач в адміністративному або судовому порядку не оскаржив.
Загальний розмір податкового боргу відповідача на день звернення позивача до суду становив 41778,76 грн, що підтверджується розрахунком податкової заборгованості станом на 10.03.2025 та витягами з інтегрованої картки платника.
З метою стягнення з відповідача відповідного податкового боргу позивач звернувся до суду з цим позовом.
Натомість відповідач подав до суду зустрічний позов про визнання протиправними і скасування вищенаведених податкових повідомлень-рішень.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 ПК України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.
Відповідно до абзацу першого пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Пунктом 286.1 статті 286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є:
а) дані державного земельного кадастру;
б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);
г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);
ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);
д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);
е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Таким чином, розрахунок сум плати за землю здійснюється контролюючим органом на підставі встановлених пунктом 286.1 статті 286 ПК даних, який направляє такий розрахунок разом із податковим повіломденнням-рішенням про сплату суми податку платнику податку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував відповідачу як фізичній особі земельний податок з 2024 рік, а саме:
від 03.04.2024 № 562375-2407-1403-UA48060150000071713 (форма «Ф») на суму на суму 254,43 грн щодо земельної ділянки площею 0,06 га за адресою: АДРЕСА_3 ;
від 08.05.2024 № 3785676-2411-1423-UA48060290000080246 (форма «Ф») на суму 69,29 грн щодо земельної ділянки площею 0,23 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
На виконання ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року про витребування доказів, податковим органом було повідомлено суд, що нарахування земельного податку на земельні ділянки, на підставі яких було прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.04.2024 № 562375-2407-1403-UA48060150000071713 (форма «Ф») і від 08.05.2024 № 3785676-2411-1423-UA48060290000080246 (форма «Ф») здійснювалось відповідно до інформації наявності в Інтегрованій картці платника податків «Податковий блок», тобто на підставі інформації, що міститься в базах Державної податкової служби України.
Однак, пункт 286.1 статті 286 ПК України не передбачає такої підстави для нарахування земельного податку, як «інформація, що міститься в базах Державної податкової служби України».
Відповідач надав суду Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 30.05.2025 № 429295683, згідно з яким у відповідача на праві власності перебуває житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Яка площа земельної ділянки під вказаним будинком, і на підставі якого права (власності, постійного користування, оренди тощо) не зазначено.
Таким чином, позивач не надав суду даних, які визначні пункт 286.1 статті 286 ПК України, і на підставі яких було прийнято податкові повідомлення рішення від 03.04.2024 № 562375-2407-1403-UA48060150000071713 (форма «Ф») і від 08.05.2024 № 3785676-2411-1423-UA48060290000080246 (форма «Ф»).
У цьому контексті апеляційний суд критично оцінює посилання апелянта на лист Зарічненського старостинського округу №1 Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 02.06.2025 №77-12-01/3, наданий до суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Згідно вимог ч.4 ст. 308 КАС України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Таким чином, відповідно до положень КАС України, суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції було зумовлене поважними причинами. Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами. Вищевказана правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2019 року (справа № 826/12675/15) та відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
В обґрунтування поважності ненадання доказів вказано, що зазначений лист надійшов до ГУ ДПС у Миколаївській області після винесення судом першої інстанції рішення від 10.06.2025.
Водночас, з урахуванням того, що у матеріалах справи відсутні жодні докази, які б могли підтвердити зазначене твердження апелянта, при цьому апелянтом не зазначено обставин, які обумовили надсилання запиту більше ніж через два місяці після відкриття провадження за первинним позовом та місяця після відкриття провадження за зустрічним позовом, а також не доведено неможливість подання вказаного листа до суду першої інстанції, з урахуванням вимог ч.4 ст. 308 КАС України, надані апелянтом до суду апеляційної інстанції докази не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки у них визначені податкові зобов'язання відповідача із земельного податку, які нараховані з непередбачених пунктом 286.1 статті 286 ПК України підстав.
Що стосується визначення контролюючим органом грошових зобов'язань з орендної плати за 2022 і 2023 роки, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» орендна плата - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (частина п'ята статті 6 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Абзацом другим частини першої статті 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Згідно з абзацом сьомим частини другої статті 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт.
Таким чином, орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку не залежно від того, чи він фактично господарює на ній (використовує її).
Як вбачається з матеріалів справи, що відповідач уклав з Миколаївською районною державною адміністрацією договори оренди землі:
від 01.02.2005 земельної ділянки загальною площею 22,82 га, строк дії договору 25 років, розмір орендної плати - 3188,00 грн за рік з урахуванням індексів інфляції (зареєстрований 01.02.2005 за № 040501800027);
від 20.06.2005 земельної ділянки загальною площею 7,50 га, строк дії договору 25 років, розмір орендної плати - 1375,50 грн за рік з урахуванням індексів інфляції (зареєстрований 20.06.2005 за № 040501800385).
У листі Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 24.01.2025 № 164-09.04-25 зазначено, що з відповідачем наявний договір оренди від 20.06.2005 б/н про оренду земельної ділянки загальною площею 7,5 га, зареєстрований 30.06.2005 за № 040501800385.
Натомість згідно з рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 19.04.2023 у справі № 945/1045/20, яке набрало законної сили 22.05.2023, достроково розірвано укладений 01.02.2005 між Миколаївською районною державною адміністрацією та відповідачем договір оренди земельної ділянки загальною площею 22,82 га в межах території Кривобалківської сільської ради Миколаївського району, зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр Державного Земельного Кадастру» 01.02.2005 про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040501800027.
У листі Веснянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області від 24.01.2025 № 164-09.04-25 нічого не зазначила про наявність укладеного з відповідачем договору оренди земельної ділянки загальною площею 22,82 га в межах території Кривобалківської (на сьогодні - Веснянської) сільської ради Миколаївського району.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Отже, з дня набрання чинності рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 19.04.2023 у справі № 945/1045/20, тобто з 22.05.2023, договір оренди землі від 01.02.2005 є розірваним.
Відповідач не надав суду будь-яких доказів про вжитті Веснянською сільською радою Миколаївського району Миколаївської області заходів щодо проведення державної реєстрації припинення права оренди на вказану земельну ділянку та / або вчинення відповідачем дій чи бездіяльності щодо перешкоджання поверненню земельної ділянки у державну власність в особі Веснянською сільською радою Миколаївського району Миколаївської області.
У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з висновком ЄСПЛ державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).
З огляду на вище викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що відповідач не повинен нести негативні для себе наслідки у зв'язку з тим, що після набрання законної сили рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 19.04.2023 у справі № 945/1045/20 органи державної влади і органи місцевого самоврядування не вжили належні заходи щодо проведення державної реєстрації припинення права оренди на земельну ділянку та внесення відомостей про це у відповідні бази даних.
Отже, є протиправним і підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 21.09.2024 № 8071052-2411-1423-UA48060030000055210 (форма «Ф») з орендної плати з фізичних осіб за 2024 рік.
Відповідно до пункту 10 Договору оренди землі від 01.02.2005 обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації землі.
За таких обставин, враховуючи наявні матеріали справи, суд позбавлений можливості самостійно обчислити розмір орендної плати за землю, яку відповідач зобов'язаний сплатити за період з 01.01.2023 по 21.05.2023.
Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 04.07.2023 № 155965-2411-1423- UA48060030000055210 (форма «Ф») з орендної плати з фізичних осіб за 2023 рік підлягає скасуванню в частині визначення грошових зобов'язань за період з 22.05.2023 по 31.12.2023.
Крім цього, відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Згідно з абзацом третім пункту 129.4 статті 129 ПК України на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Суд встановив, що за даними інтегрованої картки платника і розрахунку пені позивач нарахував відповідачу пеню з орендної плати з фізичних осіб на підставі Декларації від 09.02.2012 № 1233 за період за зобов'язаннями, які виникли у період з 29.09.2012 по 01.05.2013, на загальну суму 3951,60 гривні.
24.07.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалив рішення в адміністративній справі № 400/15252/23 про стягнення з відповідача на користь держави податкового боргу у сумі 15844,25 грн, зокрема 3309,99 грн нарахованої пені. Згідно з розрахунком пені, який наявний у матеріалах справи № 400/15252/23, вона нарахована відповідачу з орендної плати з фізичних осіб на підставі Декларації від 29.01.2011 № 609, а також Декларації від 09.02.2012 за період за зобов'язаннями, які виникли у період з 31.05.2012 по 29.09.2012.
Тобто у цій справі позивач просить стягнути з відповідача пеню за інший період, ніж той, що був предметом розгляду в адміністративній справі № 400/15252/23.
Таким чином, податкові зобов'язання відповідача з орендної плати з фізичних осіб визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 30.12.2022 № 32511-2411-1423-UA48060030000055210 (форма «Ф»), від 30.12.2022 № 32510-2411-1423-UA48060030000055210 (форма «Ф»), від 04.07.2023 № 155966-2411-1423-UA48060030000055210 (форма «Ф»), від 21.09.2024 № 8071051-2411-1423- UA48060030000055210 (форма «Ф») та з пені у розмірі 3951,60 грн вважаються узгодженими і є податковим боргом.
Однак, у позовній заяві податковий орган просив стягнути з відповідача на користь Веснянсько сільської територіальної громади податковий борг з податку на нерухоме майно у сумі 41455,04, а не з орендної плати за землю. В свою чергу, у матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
З урахуванням викладеного, враховуючи процесуальну неможливість виходу за межі позовних вимог за позовом суб'єкта владних повноважень, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 41455,04 грн задоволенню не підлягають.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України). Враховуючи викладене, оскільки в апеляційній скарзі оскаржується рішення суду першої інстанції виключно в частині відмови у задоволенні первинного позову та часткового задоволення зустрічного позову, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки висновкам суду першої інстанції в іншій частині.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко