П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 495/1431/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Шевченка Дмитра Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 червня 2025 року, прийняте у складі суду судді Волкової Ю.Ф. в місті Білгород-Дністровський по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - інспектор Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області майор поліції Баргамон Олександр Юрійович, про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
У березні 2025 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - інспектор Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області майор поліції Баргамон Олександр Юрійович, в якому позивач просив суд про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, яким просить скасувати постанову про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення в сумі 340 грн по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 21 лютого 2025 року серії ЕНА №4124137, передбачене частиною 3 статті 121 КУпАП; справу про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 121 КУпАП - закрити.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 червня 2025 року, з урахуванням ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 червня 2025 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Шевченко Дмитро Валерійович звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити у справі нове рішення, яким позовну заяву задовольнити.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що у розумінні статті 35 Закону України «Про дорожній рух» обов'язковому технічному контролю автомобіль позивача не підлягає, чому суд не надав належної оцінки. Апелянт звертає увагу, що спірна постанова від 21 лютого 2025 року серії ЕНА №4124137 не відповідає вимогам статті 283 КУпАП, оскільки вона не містить відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення та не містить посилання на будь-які докази вчинення позивачкою інкримінованого їй правопорушення, передбачене частиною 3 статті 121 КУпАП.
Представником відповідача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, о 21.02.2025 в м. Білгород-Дністровський по вул. Миколаївській (Дзержинського) о 22.53 годин було зупинено автомобіль MITSUBISHI LANCER, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Особу ОСОБА_2 встановлено на підставі посвідчення водія НОМЕР_2 .
При перевірці документів встановлено, що ОСОБА_1 працює у таксі та в порушення ч.3 ст.121 КУпАП водій керував транспортним засобом , що не пройшов обов'язковий технічний контроль.
У зв'язку з викладеним інспектором Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області Баргамоном Олександром Юрійовичем винесено постанову про накладання адміністративного стягнення до ОСОБА_1 серії ЕНА №4124137 від 21.02.2025 року за ст.121 ч.3 КУпАП, як до водія таксі.
Вважаючи оскаржувану постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що докази, які містяться у справі є достатніми, достовірними, належними, допустимими, на підставі яких можливо дійти переконливого висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення за частиною третьою статті 121 КУпАП (керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов).
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 та 2 статті 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Положеннями ст. 245 КУпАП зазначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як випливає з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Зі змісту ст. ст. 258, 276, 277 КУпАП вбачається, що справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП, розглядаються уповноваженою особою невідкладно, після виявлення правопорушника та отримання відомостей про суб'єкта цього правопорушення.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 72 КАС України).
При цьому, нормами ч. 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 1 статті 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Положеннями ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Порядок використання фото та відео техніки встановлюється п. 9 ч. 1 ст. 31 та ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».
При цьому норма статті 31 Закону України «Про національну поліцію» є загальною нормою, яка безпосередньо не регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів.
Спеціальною нормою, яка регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».
Пункт 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про національну поліцію» чітко встановлює порядок використання техніки в правовідносинах щодо безпеки дорожнього руху, види техніки та умови її використання.
Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Частиною 2 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Суд першої інстанції, вирішуючи справу, дійшов висновку, що доказами наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення є копія постанови серії ЕНА № 4124137 від 21.02.2025 та доданий відповідачем відеозапис на якому видно, що позивач використовує автомобіль з ліхтарем таксі та цей факт не заперечує.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Отже, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 по справі № 524/5536/17, від 17.07.2019 по справі № 295/3099/17 та від 13.02.2020 року по справі № 524/9716/16-а, від 05.03.2020 по справі №607/7987/17.
Колегія суддів зазначає, що оскільки оскаржувана постанова не містить посилань на технічні засоби, за допомогою яких здійснено відеозапис, відеозапис з нагрудної камери поліцейських не може вважатись належним та допустимим доказом у розумінні КАС України, чим спростовуються висновки суду першої інстанції у цій частині. Більш того, відеозапис з нагрудної відеокамери поліцейського не містить фіксації вчинення позивачем будь-якого правопорушення.
Водночас, сама по собі постанова про адміністративне правопорушення не може виступати доказом вчинення особою такого правопорушення.
Колегія суддів звертає уваги на висновки Верховного Суду у межах справи №177/525/17, викладені у постанові від 08.07.2020 року, згідно яких навіть факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення, чим спростовуються доводи апелянта у цій частині.
Інших доказів, які б свідчили про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке вона була притягнута до відповідальності, зокрема пояснень свідків, матеріали справи не містять.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого частиною 3 статті 121 КУпАП, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі наведеного у сукупності, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права, при цьому висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.
Відповідно до статті 322 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції складається зокрема з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до положень частини 1, 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, як встановлено судом, під час подання адміністративного позову до суду першої інстанції підлягав сплаті судовий збір у розмірі 484,48 грн. За подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 726,72 грн. Таким чином, загальний розмір судових витрат у вигляді судового збору, що підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі складає 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Шевченка Дмитра Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 червня 2025 року - задовольнити.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 червня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - інспектор Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області майор поліції Баргамон Олександр Юрійович, про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 21 лютого 2025 року серії ЕНА №4124137 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в сумі 340 грн по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, , передбачене частиною 3 статті 121 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 121 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути з Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 41411482, вулиця Тимирязєва, 21, місто Білгород-Дністровський, Одеська область) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко