П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/39833/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційні скарги Головного управління ДПС в Одеській області, адвоката Білозор Олесі Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року, прийняте у складі суду судді Іванова Е.А. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу,-
У грудні 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 23.09.2024 року №40408/15-32-24-05, №40412/15-32-24-05, №40413/15-32-24-05, №40414/15-32-24-05, №40416/15-32-24-05, рішення №40411/15-32-24-05 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.09.2024 року, та вимогу №Ф-40409/15-32-24-05 про сплату боргу (недоїмки) від 23.09.2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року, з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 23.09.2024 року: № 40413/15-32-24-05, №40414/15-32-24-05, №40408/15-32-24-05, рішення про застосування штрафних санкцій № 40411/15-32-24-05 та вимогу №Ф-40409/15-32-24-05 про сплату боргу (недоїмки) від 23.09.2024 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 23.09.2024 року №40412/15-32-24-05 в частині, що перевищує суму 7672780,88 грн. податкового зобов'язання та суми штрафу 1918195,32 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та постановити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що перевіркою встановлено порушення п. 177.4 ст.177 ПК України завищені витрати у розмірі на суму - 363215,00 грн., у т.ч. за 2021 рік на суму - 114499,00 грн., за 2022 рік на суму - 208716,00 грн. та за 2023 рік на суму 40000,00 грн. за рахунок віднесення до складу витрат, які не використовуються у господарській діяльності та пов'язані з придбанням паливно-мастильних матеріалів. Апелянт зазначає, що у зв'язку з вищевикладеним встановлено, що ФОП ОСОБА_1 невірно визначена сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок за 2021 рік на суму - 114499,00 грн., за 2022 рік на суму - 55420,00 грн. та за 2023 рік на суму 40000,00 грн., а також невірно розраховано суму військового збору. Апелянт вважає, що позивачем до перевірки не надано первинні документи, які підтверджують фактичне використання паливно-мастильних матеріалів та не підтверджено документально використання дизпалива. За таких обставин, на переконання апелянта, Головним управлінням ДПС в Одеській області, правомірно винесені податкові повідомлення-рішення від 23.09.2024 № 40408/15-32- 24-05, № 40413/15-32-24-05, № 40414/15-32-24-05, № 40411/15-32-24-05 та вимогу № Ф-40409/15-32-24-05 про сплату боргу (недоїмки) та часткового податкове повідомлення-рішення №40412/15-32-24-05 та штрафну санкцію.
Крім того, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, адвокат Білозор Олеся Олександрівна звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах в інтересах ОСОБА_1 , в якій посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити зазначені позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності зареєстрованих податкових накладних за відповідний період, оскільки відповідачем не було спростовано реєстрацію в ЄРПН наданих до позовної заяви податкових накладних №18 від 04.01.2022, №192 від 26.10.2023 року, №6 від 03.10.2023 року, №29 від 11.10.2023 року, №53 від 18.10.2023 року, №66 від 25.10.2023 року, а суд послався на норми податкового законодавства, які визначають обов'язки постачальника/продавця на отримання в електронному вигляді квитанції №1 до кожної податкової накладної, тоді як позивач є покупцем. Щодо невизначення зобов'язання по товару, який було включено до складу податкового кредиту та не було використано в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності апелянт вказує, що внаслідок неповного з'ясування обставин справи, суд не врахував, що позивачем протягом 2020-2023 років були укладені договору підряду (послуг), предметом яких є послуги з убою свиней, охолодження продуктів убою, їх зберігання, з використанням потужностей підрядника (виконавця) з переробки м'яса у живій вазі, холодильних камер тощо. Апелянт також вважає, що висновки Акту перевірки щодо заниження задекларованих показників ПДВ, з якими погодився суд першої інстанції, не відповідають первинній та податковій документації суб'єкта господарювання та є помилковими.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області № 6268-п від 26.06.2024 року та направлень від 18.07.2024року №14318/15-32-24-05, №14319/15-32- 24-05, головним державним інспектором відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС в Одеській області Бубняк Тетяною Олександрівною, головним державним інспектором відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС в Одеській області Ромашенко Оленою Володимирівною, проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (далі позивач/ФОП ОСОБА_1 ), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.01.2020 по 31.12.2023 та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 13.01.2020 року по 31.12.2023 року. Перевірка проводилась з 29 липня 2024 року по 09 серпня 2024 року. Строк проведення перевірки продовжувався на 5 робочих днів з 12.08.2024 по 16.08.2024 на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області №7929-п від 12.08.2024р.
За результатами перевірки складений акт №36540/15-32-24-05-09 від 23.08.2024 року висновками якого встановлено порушення ФОП: 1) вимог п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4, п. 177.5 ст.177 Податкового кодексу України занижено податку на доходи фізичних осіб, який піддягає сплаті до бюджету у період 13.01.2020 - 31.12.2023 на суму 65378,70 грн., за рахунок заниження у 2021р. - 20609,82 грн., 2022р. - 37568,88 грн., 2023р. - 7200,00 грн.;
2)п.п. 1.2, п.п. 1.3, п.п. 1.4, п.п. 1.5 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX, п.163.1 ст. 163, п.п. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, ст. 176, п.п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755 - VI -донараховано військового збору на загальну суму 5448,24 грн, у т. ч., за 2021 рік - 1717,50 грн., за 2022 рік - 3130,74 грн. та за 2023 рік - 600,00 грн.
3)ч.2 ст.7 та ч.8 ст.9 Закону України від 08.07.2010 р. №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне старування» із змінами та доповненням та розділу ІУ ч.5 п.2 Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 - занижена сума єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу у розмірі - 46183,24 грн., у т.ч. за 2021 рік на суму- 25190,88 грн., за 2022 рік на суму- 12192,36 грн. та за 2023 рік на суму 8800,00 грн.
4) п.198.2, п.198.3, пп. «г» п.198.5, 198.6 ст.198 України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями), Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 (із змінами) «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» та донараховано податку на додану вартість, який підлягає до сплаті в бюджет у сумі 7865241,22 грн., у т.ч. в розрізі періодів: листопад 2020 - 1000,00 грн, грудень 2020 - 498456,38 грн, січень 2021 - 3166,67грн, лютий 2021 - 3416,67грн, квітень 2021 - 3916,67 грн, травень 2021- 12300,01 грн, червень 2021- 8333,34 грн, липень 2021 - 6566,67 грн, вересень 2021 - 9000,00 грн, листопад 2021- 9166,67 грн, грудень 2021- 1466682,22 грн, лютий 2022- 4600,00 грн, березень 2022- 9592,14 грн, серпень 2022- 3107,48 грн, грудень 2022- 2067953,60 грн, січень 2023- 3140,19 грн, лютий 2023- 4514,02 грн, квітень 2023- 4710,28 грн, червень 2023 - 4487,85грн, липень 2023- 13666,67 грн, серпень 2023 - 8000 грн, вересень 2023- 8333,33 грн, жовтень 2023р. - 8666,67 грн, листопад 2023- 80500,01 грн, грудень 2023- 3540729,18 грн.
5)п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із внесеними змінами та доповненнями з урахуванням перехідних положень) не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 7423491,72 грн., у т.ч. за листопад 2020 - 1000,00 грн, грудень 2020 - 498456,38 грн, січень 2021 - 3166,67грн, лютий 2021 - 3416,67грн, квітень 2021 - 3916,67 грн, травень 2021- 12300,01 грн, червень 2021- 8333,34 грн, липень 2021 - 6566,67 грн, вересень 2021 - 9000,00 грн, листопад 2021- 9166,67 грн, грудень 2021- 1466682,22 грн, лютий 2022- 4600,00 грн, березень 2022- 9592,14 грн, серпень 2022- 3107,48 грн, грудень 2022-2017953,60 грн, січень 2023- 3140,19 грн, лютий 2023- 4514,02 грн, квітень 2023- 4710,28 грн, червень 2023 - 4487,85грн, липень 2023- 13666,67 грн, серпень 2023 - 8000 грн, вересень 2023- 8333,33 грн, жовтень 2023р. - 8666,67 грн, листопад 2023- 25500,01 грн, грудень 2023-3285214,18 грн.
6)п.44.1 статті 44, п.85.2 ст.85 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ. зі змінами та доповненнями та п.1.2, п.2.1, п.2.2, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ, із змінами і доповненнями, не в повному обсязі надала до перевірки первинні документи;
На підставі висновків акту відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: від 23.09.2024р. №40408/15-32-24-05, яким визначений штраф у розмірі 3400, 00 грн. за відсутність реєстрації в ЄРПН протягом граничного строку податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних на суму ПДВ 7 423 491,72 грн.;
№40412/15-32-24-05, яким збільшено зобов'язання з ПДВ на суму 9 831 551, 54 грн., з яких 7 865 241,22грн. за податковими зобов'язаннями та 1 966 310, 32 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№40413/15-32-24-05, яким збільшено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 81723, 38 грн., з яких 65378, 7 грн. за податковими зобов'язаннями та 16344,68 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№40414/15-32-24-05, яким збільшено зобов'язання з військового збору, що сплачують фізичні за результатами річного декларування у сумі 6810,30 грн., з яких 5448,24грн. за податковими зобов'язаннями та 1362,06 за штрафними (фінансовими) санкціями;
№40416/15-32-24-05, яким нарахований адміністративний штраф у сумі 1020,00 грн;
а також: рішення №40411/15-32-24-05 від 23.09.2024р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.09.2024 року у сумі 7 137,42 грн.
вимогу про сплати боргу (недоїмки) від 23.09.2024 року із сплати єдиного внеску у розмірі 46 183,24 грн.
Позивач оскаржив в адміністративному порядку вищенаведені рішення та вимогу до ДПС України, яке рішенням №32445/6/99-00-06-02-01-06 від 29.10.2024 року залишила скаргу без задоволення.
Позивач не погодився з оскаржуваними рішеннями та звернувся до суду із позовом.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Щодо завищення витрат на суму 363215,00 грн. суд встановив наступні обставини.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до п.п. 177.1, 177.2, 177.4.4 п.177.4 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПК України).
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
-витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (п.п. 177.4.1. п. 177.4 ст. 177 ПК України);
-інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг( пп. 177.4.4. п. 177.4 ст. 177 ПК України).
Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, у відповідності до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 отримала свідоцтво про державну реєстрацію в Білгород-Дністровській районній державній адміністрації 13.01.2020 року, знаходиться на обліку у Головному управлінні ДПС в Одеській області як платник податку ФОП, перебуває на загальній системі оподаткування, є платником ПДВ. Код основного виду економічної діяльності 46.32 «Оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами».
У власності ФОП ОСОБА_1 перебувають наступні вантажні транспортні засоби, що безпосередньо використовуються ним у господарській діяльності:
Спеціалізований вантажний фургон рефрижератор марки DAF FA LF 45.220, державний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 від 08.09.2021року;
Загальний вантажний бортовий тентований автомобіль марки MAN L200, державний номер НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_5 від 17.10.2018 року;
Спеціалізований вантажний фургон - рефрижератор марки MERCEDES-BENZ VARIO 612 D, державний номер НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_7 від 06.03.2018 року;
Спеціалізований причіп пр-платформа тентований штора марки WHEELBASE, державний номер НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_9 від 20.10.2021р.
Стосовно даних автотранспортних засобів позивачем були подані Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП.
ФОП ОСОБА_1 укладена низка договорів: №45/20, з ТОВ «Агропрайм Холдинг» (провадець) згідно п.п. 4.1 та 4.2 якого поставка товару (живі свині) здійснюється транспортом покупця(позивача);
№06/04/2023 від 06.08.2023 року, з ТОВ «Дел-прод»(покупець) згідно п.п.3.1-3.3 якого визначається постачання товару (м'ясопродукти) силами та за рахунок постачальника (позивача); №16/10/2020 від 16.10.2020 року з ТОВ «Агрофірма хлібна Нива»(продавець) та від 04.01.2023 року №04/01/2023 згідно п. 2.1. Поставка здійснюється на умовах ЕХW франко -склад продавця;
від 06.03.2020 року №0603 з ТОВ «Гаврилівка» (покупець) згідно п.4.3 якого поставка товару здійснюється шляхом доставки постачальником на склад покупця;
№1 від 01.01.2021 року з ТОВ «Агролайн Ком» (продавець) згідно п.3.1 якого передача товару проводиться за адресою Од.обл. Арцизький р-н. с.Главані.
Для виконання умов вищенаведених договорів позивач придбавав паливо за договором №8 від 01.11.2020 р. з МП «Водник» та Договором №БФ-1001.1 від 10.01.2022 року з ТОВ «Бест Фьюел».
Витрати по придбанню палива були враховані позивачем до складу витрат на які зменшувалась сума оподаткування доходом та витрати по сплаті ПДВ на загальну суму 192460,34грн. включені до складу податкового кредиту(т.1 а.с.50).
На підтвердження використання транспортних засобів у своїй господарській діяльності, під час перевірки ФОП ОСОБА_1 посадовим особам Головного управління ДПС в Одеській області були надані на перевірку всі укладені за період здійснення перевірки контракти/договори, а також товарно-транспортні накладні зі змісту яких вбачається здійснення перевезення транспортними засобами ФОП ОСОБА_1 відповідного товару водієм, що працевлаштований у ФОП ОСОБА_1 (т.1 а.с. 161-250, т.2 а.с.1-68, 95-250) та у наданих ТТН містяться марка, номер автотранспортного засобу, ПІБ водія, замовник (ФОП ОСОБА_1 ), перевізник (ФОП ОСОБА_1 ), назва вантажовідправника та вантажоодержувача, пункт навантаження та розвантаження, та найменування вантажу, печатки та підписи осіб відповідальних за здачу-прийом товару(свині в живій вазі, або охолоджені в напівтушах).
16.08.2024 року перевіряючими надано позивачу запит з проханням надати документи щодо розшифровки витрат, пов'язаних з веденням господарської діяльності (розрахунку використаного ПММ, акти списання ПММ, тощо) для визначення реальних витрат дизпалива під отриманий дохід та підтвердження задекларованих витрат, та додаткових документів позивачем до перевірки не надано.
З посиланням на відсутність у ТТН часу прибуття автомобіля під навантаження та часу прибуття для розвантаження, та актів списання ПММ та розрахунків використаного ПММ перевіряючи дійшли висновку щодо не підтвердження витрат на придбання палива з веденням господарської діяльності позивача.
Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ти чи інші господарські операції. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з придбанням ПММ, позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником або покупцем конкретних видів перевезень та про результат виконання кожної послуги у вигляді ТТН, накладної тощо.
Отже, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з перевезенням власним вантажним транспортом товару, позивач повинен мати відповідні первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного доходу, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов'язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презюмується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик).
Відповідачем не ставиться під сумнів наявність у позивача вантажних транспортних засобів та виконання договорів з контрагентами за якими він зобов'язався вивезти від продавців/постачальників придбаний товар (живих свиней), чи доставити проданий товар (полу туши охолоджені свиней ) до покупців.
Позивачем надані під час перевірки документи на придбання ПММ, видаткові накладні (т.2 а.с.69,73, 76-77,79,81-83,89-94, т.3 1-45).
Відповідач не заперечує придбання позивачем ПММ на суму 363215грн. (без ПДВ) з яких у 2021 році -114499грн., у 2022 році -208716грн., у 2023 році -40000грн., проте через не надання документів на їх списання зазначив про неможливість встановити чи пов'язані витрати з придбанням ПММ з отриманням доходу від здійснення господарської діяльності.
Виходячи з того, що вказану суму витрат перевіряючими не було зараховано до суми, що зменшує суму отриманого оподаткованого доходу позивачу був донарахований податок на доходи фізичних осіб (18%) у сумі 65378,70грн. та штрафна санкція -16344,68грн. та донарахована сума єдиного внеску ( в межах максимального страхового внеску ) яка склала 46183,24грн. з яких за 2021 рік на суму -25190,88грн., за 2022 рік на суму 12192,36грн, за 2023 рік на суму 8800грн. та штрафна санкція 7137,42грн. Також через вищенаведене донараховано військовий збір на суму 5448,24грн. з яких за 2021 рік 1717,50грн, за 2022 рік 3130,74грн. та за 2023 рік 600грн., а також донарахована сума ПДВ -192460,34грн.
Водночас, відповідачем не спростовано того, що за наявними у позивача ТТН відбулись господарські операції, та позивач поніс витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів для перевезення товару власними вантажним транспортними засобами та не надано суду доказів того, що з наданих під час перевірки ТТН не можливо було вирахувати відстань між точками завантаження та вивантаження товару та вирахувати витрати палива на кожний транспортний засіб виходячи із даних технічної документації заводу- виробника на певний транспортний засіб, під час перевірки дана інформація податковим органом не витребовувалась.
Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам, встановленим частиною другої статті 9 Закону №996-XIV, не викликають сумнівів щодо їх достовірності і підтверджують здійснення господарських операцій позивача із вказаними контрагентами, що свідчить про безпідставність доводів контролюючого органу щодо наявності порушення норм податкового законодавства з боку позивача під час віднесення витрат на придбання ПММ до витрат, а тому податкові повідомлення-рішення від 23.09.2024 року №40413/15-32-24-05, від 23.09.2024 року №40414/15-32-24-05, №40411/15-32-24-05, є протиправними та підлягають скасуванню, чим спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача.
В силу вимог частин другої та третьої ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Частиною четвертою вказаної статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Відповідно до частини одинадцятої ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема: 1) за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску; 2) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.
Враховуючи, що податкове повідомлення - рішення №4041315-32-24-05 від 23.09.2024 року визнано судом протиправними та такими, що підлягає скасуванню, та як з боку позивача не відбулось заниження витрат, то підлягає скасуванню також рішення №40411/15-32-24-05 від 23.09.2024 року про донарахування єдиного внеску у сумі 46183,24грн. та штраф -7137,42грн. та спірна вимога про сплату боргу Ф-40409/15-32-24-05 від 23.09.2024 року на суму 46183,24 грн. є похідною від них, так як прийнята на підставі оскаржуваного податкового повідомлення - рішень, та рішень про нарахування штрафних санкцій, тому також підлягає скасуванню.
Щодо стосується висновків суду першої інстанції в частині завищення задекларованих ФОП ОСОБА_1 показників шляхом включення до складу податкового кредиту за встановленої відсутності зареєстрованих податкових накладних за відповідний період, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно Акту перевірки було встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, які в цей період в Єдиному реєстрі податкових накладних були відсутні: період складання 01/2022 від постачальника Приватне акціонерне товариство «Агропромислова компанія», код 31914947 на суму ПДВ 9533,32 грн., що був включений до складу податкового кредиту згідно уточнюючого розрахунку декларації з ПДВ за березень 2022 року;
період складання 10/2023 від постачальника ТОВ «Агропрайм Холдинг», код 36233605, на суму ПДВ 71701,18 грн., що був включений до складу податкового кредиту згідно уточнюючого розрахунку декларації з ПДВ за жовтень 2023 року;
період складання 10/2023 від постачальника ТОВ «Агрофірма Дністровська», код 00855440, на суму ПДВ 55000,00 грн., що був включений до складу податкового кредиту згідно декларації з ПДВ за листопад 2023 року;
період складання 10/2023 від постачальника ТОВ «Агрофірма Дністровська», код 00855440, на суму ПДВ 255515,00 грн., що був включений до складу податкового кредиту згідно декларації з ПДВ за грудень 2023 року.
Відповідно до пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/ послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПК України термін. Згідно з п.п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України ЄРПН це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Відповідно до п. 120 1.2 ст. 120 ПК України, у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної / розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 ПК України, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 ПК України, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні- рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.
Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
В порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Кодексу встановлено безпідставне завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму ПДВ 391749,50 грн. в т.ч. по періодах: за березень 2022 на суму 9533,32 грн., за жовтень 2023 на суму - 71701,18 грн., за листопад 2023 на суму - 55000,00 грн., за грудень 2023 на суму - 255515,00 грн.(т.1 а.с.54-55).
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 із змінами (далі - Наказ) Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено форму уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.
Згідно до пункту 1 розділу IV Наказу у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.
Розділом VI Наказу визначено порядок заповнення уточнюючого розрахунку, а саме: у графі 4 відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, що виправляється. У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється. У графі 5 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники з урахуванням виправлення. У графі 6 відображається сума помилки (абсолютне значення).
Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до абзацу п'ятого пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 18.1.
Актом перевірки встановлена розбіжність за грудень 2022р. між задекларованими у гр.4 (Показник, який уточняється) згідно уточнюючої декларації з податку на додану вартість ( від 16.05.2024 №9133319559) та даними перевірки по ФОП, а саме: Показник, який уточняється (гр.4 р.10.1) колонка А зазначено неправильно 5293860 (повинно бути 5543860), гр.4 р.10.1 колонка Б зазначено неправильно 1058772 (повинно бути 1108772). Показник, який уточняється (гр.4 р. 18) зазначено неправильно 65441,00 (повинно бути 15441), різницю (гр.6 р. 18) зазначено неправильно 0 (повинно бути 50000), суму штрафу (гр.6 р.18.1) у розмірі 1500,00 грн (3% суми збільшення) не визначено, що призвело до ненарахування в ІКП ПДВ в сумі 50000 грн. та сумі 1500,00 грн в ЕКП за кодом платежу 14010100.
Водночас, судом першої інстанції не було враховано, що податкові накладні по взаємовідносинам із ПАТ «Агропромислова компанія» за березень 2022 року, із ТОВ «Агропрайм Холдинг» за жовтень 2023 року, із ТОВ «Агрофірма Дністровська» за листопад та грудень 2023 року були складені та зареєстровані у ЄРПН.
До матеріалів справи позивачем були надані засвідчені копії податкових накладних №18 від 04.01.2022, №192 від 26.10.2023 року, №6 від 03.10.2023 року, №29 від 11.10.2023 року, №53 від 18.10.2023 року, №66 від 25.10.2023 року, які містять позначення дати, часу та унікального номеру реєстрації в ЄРПН.
Використання роздрукованих скріншотів, відомостей спеціалізованого програмного забезпечення у якості належних та допустимих доказів визначено, зокрема, правовими висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 24.11.2021 року справа №200/12604/19а, від 28 квітня 2020 року по справі N 810/198/16 та від 20 жовтня 2020 року у справі N 620/817/19.
Зокрема, згідно даних ЄРПН від постачальника Приватне акціонерне товариство «Агропромислова компанія», код 31914947, наявна складена та зареєстрована податкова накладна №18 від 04.01.2022 року на суму ПДВ 17166,67 грн., зареєстрована в ЄРПН за №9010336107 27.01.2022 року; від постачальника ТОВ «Агропрайм Холдинг», код 36233605, наявна складена та зареєстрована податкова накладна №192 від 26.10.2023 року на суму ПДВ 86342,00 грн., зареєстрована в ЄРПН за №9304341591 10.11.2023 року; від постачальника ТОВ «Агрофірма Дністровська», код 00855440, наявна складена та зареєстрована податкова накладна №6 від 03.10.2023 року на суму ПДВ 69 673,33 грн., зареєстрована в ЄРПН за №9273654764 від 16.10.2023 року; податкові накладні №6 від 03.10.2023 року на суму ПДВ 69 673,33 грн. (залишок 14573,33 грн), №29 від 11.10.2023 року на суму ПДВ 86333,83 грн., зареєстрована в ЄРПН за №9273790161 від 16.10.2023 року, №53 від 18.10.2023 року на суму ПДВ 81067,00 грн., зареєстрована в ЄРПН за №9293577279 від 02.11.2023 року, в № 66 від 25.10.2023 року на суму ПДВ 73542,00 грн, зареєстрована в ЄРПН за №9293573776 від 03.11.2023 року.
В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Судом першої інстанції не враховано, що у межах спірних правовідносин ФОП ОСОБА_1 виступала покупцем, а не продавцем.
Згідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/ послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/ послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Таким чином, внаслідок неповного з'ясування обставин справи та застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, які не підлягали застосуванню, суду першої інстанції дійшов посилкового висновку про відсутність зареєстрованих податкових накладних за відповідний період, як наслідок про завищення задекларованих ФОП ОСОБА_1 показників шляхом їх включення до складу податкового кредиту.
Щодо висновків суд в частині невизначення податкового зобов'язання по товару, який було включено до складу податкового кредиту та не було використане в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності на суму 7231031,38 грн, не складено та не зареєстровано податкові накладні з ПДВ на суму ПДВ 7231031,38 грн. колегія суддів зазначає наступне.
ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладені договори з ТОВ «Агрофірма Хлібна нива» (продавець) від 04.01.2021 року №04/01/2023 та №16/10/2020 від 16.10.2020 року згідно умов яких покупець придбавав тваринницьку продукцію в живій вазі -свиней .
Також позивач(покупець) уклав договір з ТОВ «Агролайн КОМ) від 01.01.20221 року №1 згідно умов якого позивач придбавав свиней живих з відгодівлі.
Актом перевірки встановлено, що протягом 2020-2023 років позивач придбав свині в живій вазі, свині (відгодівля) в загальній кількості 3 011 911,51кг. та 60 голів (відгодівні) (11620кг) в т.ч . 2020рік -398942кг., середня ціна придбання без ПДВ за 1 кг.21грн.;
2021рік - 625963,90 кг. .(середня ціна придбання без врахування ПДВ за 1 кг. ЗО грн.)
2022рік - 756740 кг. .(середня ціна придбання без врахування ПДВ за 1 кг. 39 грн.)
2023рік - 1230265,61 кг. (середня ціна придбання без врахування ПДВ за 1 кг. 42 грн.)
В ході проведення перевірки, на підставі наданих документів та наявних баз даних встановлено, що ФОП ОСОБА_1 реалізував м'ясо свинини охолоджене в напівтушах в загальній кількості 2004828,83 кг., в тому числі по періодах: 2020 рік - 281511,91 кг, 2021 рік - 384284,92 кг, 2022 рік-498028 кг, 2023 рік - 841004 кг.
Письмовим поясненням від 15.08.2024 року ФОП ОСОБА_1 повідомив, що після забою напівтуша виглядає як розруб туші з субпродуктами, яка так і відправляється покупцеві, тобто субпродукти, отримані при забої також направляються покупцеві.
Враховуючи вище викладене, з урахуванням наданих пояснень та з відсутністю будь-яких документів щодо підтвердження наявних залишків, встановити чи було використано ТМЦ в загальній кількості 1007082,68 кг в господарській діяльності ФОП не є можливим.
На підставі чого перевіряючи дійшли висновку, що ФОП ОСОБА_1 не визначено податкове зобов'язання по товару, який було включено до складу податкового кредиту та не було використане в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності на суму ПДВ 7231031,38 грн., не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні з податку на додану вартість на суму ПДВ 7231031,38 грн., в тому числі по періодах:
2020рік - 117430,09 кг.*21 грн. = 2466031,89 грн. ( в тому числі ПДВ 493206,38 грн.)
2021рік-241678,98 кг.* 30 грн. = 7250369,40 грн. ( в тому числі ПДВ 1450073,88 грн.)
2022рік-258712 кг. *39 грн. = 10089768,00 грн. ( втому числі ПДВ 2017953,60 грн.)
2023рік - 389261,61 кг.*42 грн. = 16348987,62 грн. ( в тому числі ПДВ 3269797,52 грн.)
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 в порушення пп. «г» п. 198.5 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, не визначено податкове зобов'язання по товару, який було включено до складу податкового кредиту та не було використане в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності на суму 7231031,38 грн, не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні з податку на додану вартість на суму ПДВ 7231031,38 грн., в т.ч. за грудень 2020 - 493206,38 грн, грудень 2021- 1450073,88 грн, грудень 2022- 2017953,60 грн, грудень 2023- 3269797,52 грн.
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що різниця між вагою придбаного товару (свиней) та проданим є втрати під час забою та розділки свиней, та вони нормативно не визначені, та відходи, які створювались під час розділки та забою тварин ФОП утилізував на полігоні.
За висновками суду першої інстанції, позивач не надав, а ні під час перевірки, а ні після її проведення документів, що підтверджують створення відходів у кількості 35% від придбаного товару, а це становить від 117 тон до 389 тон на рік в період з 2020 по 2023 роки.
Водночас, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що контролюючим органом не витребувались первинні документи та пояснення щодо актів виходу м'яса після забою тварин за 2020-2022 роки, разом з тим розрахунки за вказані періоди були проведені та донараховані відповідні зобов'язання позивача із сплати ПДВ.
Слід зазначити, що до апеляційної скарги позивачем було додано первинні документи, які не були долучені до матеріалів справи під час розгляду справи в суді першої інстанції та стосуються господарських операцій щодо забою свиней. Обґрунтовуючи поважність причин їх неподання, апелянт посилається на відмову суду у задоволенні клопотання щодо подання позивачем додаткових доказів, що унеможливило доведення правомірності своєї позиції позивачем
Згідно вимог ч. 4 ст. 308 КАС України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Водночас, згідно з імперативними положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно висновків Верховного Суду, викладених зокрема у постанові Верховного Суду від 20 квітня 2021 року (справа № 817/1269/17), принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує, в першу чергу тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, а також з'ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, всупереч вимогам ч. 4 ст. 9 КАС України, не було вжито усіх заходів щодо витребування доказів та повного з'ясування обставин справи.
Таким чином, оскільки відомості, що містяться у наданих до суду апеляційної інстанції первинних документах входять до предмету доказування у справі та фактично не з'ясовані судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне взяти до уваги документи, надані позивачем до суду апеляційної інстанції.
Так, з матеріалів справи вбачається, що рамках здійснення своєї господарської діяльності, ФОП ОСОБА_1 здійснює закупівлю живих свиней, живих свиней на відгодівлю та здійснює постачання товару у вигляді м'яса.
З метою провадження своєї господарської діяльності, позивачем протягом 2020-2023 років були укладені договору підряду (послуг), предметом яких є послуги з убою свиней, охолодження продуктів убою, їх зберігання, з використанням потужностей підрядника (виконавця) з переробки м'яса у живій вазі, холодильних камер тощо. Документальним підтвердженням виконання робіт підряду (послуг) є акти виконаних, підписані та скріплені печатками сторін договору.
Так, 05.03.2020 року між ПП Фірма «Гармаш» та ФОП ОСОБА_2 був укладений Договір підряду №05/03/20, предметом якого є послуги з убою свиней.
01.11.2021 року між ФОП ОСОБА_1 та АТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» укладений Договір №154 надання послуг, за яким останній зобов'язується надати послуги забою свиней у кількості згідно заявки.
01.12.2021 року між ФОП ОСОБА_1 та ПП «ЮГ-АЛЕКС» укладений договір №2021/12/01-01, за яким останній зобов'язується виконати роботи з виготовлення продукції з сировини замовника, а замовник зобов'язується прийняти і забезпечити вивезення продукції, прийняти та оплатити виконані роботи.
04.01.2022 року між ПП Фірма «Гармаш» та ФОП ОСОБА_1 укладений договір підряду №04-01/22, предметом якого є послуги убою свиней, дію якого продовжено договором підряду №02-01/23 від 02.01.2023 року.
Відтак, саме на ПП Фірма «Гармаш», АТ «Мелітопольський м'ясокомбінат», ПП «ЮГАЛЕКС» розповсюджуються вимогами Закону України «Про управління відходами», що свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції у цій частині. Зазначені обставини, в свою чергу, свідчать про протиправність податкового повідомлення- рішення №40412/15-32-24-05 від 23.09.2024 року.
Разом із тим, відповідачем за складення та не реєстрацію податкових накладних на загальну суму ПДВ 7 865 241,22грн. податковим повідомленням-рішенням від 23.09.2024 року №40408 /15-32-24-05 застосований штраф у сумі 3400грн. проте як вбачається, з вказаного ППР в ньому не зазначено на підставі якої норми законодавства застосований штраф у такому розмірі.
Відповідно до п.п.58.1.2 п.58.1 статті 58 ПК України (в редакції, чинній на час прийняття податкового повідомлення-рішення) податкове повідомлення-рішення повинно містити, зокрема, детальний розрахунок штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів), у тому числі штрафних санкцій або пені, за порушення іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, а також посилання на норми цього Кодексу та/або іншого законодавства, відповідно до якого було зроблено такий розрахунок;.
Верховний суд у постанові від 05 лютого 2021 року по справі №815/6356/15 зробив висновок, що відсутність у податковому повідомленні-рішенні посилання на законодавчий акт, на підставі якого відповідачем застосовано штрафні санкції та визначено їх розмір суттєво впливає на правомірність такого рішення, а суд позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України. Отже, саме з цих підстав спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
Та з урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 23.09.2024 року №40408 /15-32-24-05, яким застосований штраф у сумі 3400грн. в якому відсутні відомості щодо норми закону на підставі якої по позивача застосований штраф підлягає скасуванню як протиправне.
Щодо правомірності податкового-повідомлення-рішення №49416/15-32-24-05 від 23.09.2024 року, колегія суддів зазанчає наступне.
Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Під час перевірки перевіряючими під підпис вручений позивачу запит у якому просили надати розшифровку витрат за 2020р., 2021р. 2022, 2023 рр. так як неможливо у повній мірі встановити які саме витрати були включені до граф 5 та 7 додатку 2 до декларації про майновий стан і доходи за 2020, 2021 2022 та 2023 роки, 2)документи щодо підтвердження суми задекларованих витрат, які безпосередньо пов'язані з отриманим доходом (розрахунок використаного ПММ, акти списання ППМ, тощо), 3) акти виходу м'яса після забою за 2023 рік, 4) пояснення щодо націнки на реалізовані ТМЦ, 5) Пояснення щодо збуту субпродуктів, 6) пояснення щодо власних коштів внесених на розрахунковий рахунок.
15.08.2024 року позивач надав відповідь на запит у якій зазначила, про те що розшифровка витрат 2020-2023 р не надається, так як надана форма №10, з посиланням на п.177.4 ст.177 ПКУ, що витрат палива, от всі необхідні документи (чеки, видаткові накладні та ТТН) надані під час перевірки, для підтвердження забою існує акт виконаних робіт, та забій свиней здійснюється актом звітності №СП -54, , щодо націнки на м'ясо її не існує, щодо субпродуктів, то після забою напівтуша з субпродуктами на подвесе відправляється покупцю, та щодо походження власних коштів, то отримала компенсацію від крюїнгової компанії, та продаж автомобіля Тойота (т.2 а.с.208.209).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано в повному обсязі пояснення та витребувані документи, а тому суд вважає, що відповідачем правомірно прийнято оскаржуване ППР.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів. Про це Верховний Суд неодноразово вказував, зокрема, у постановах від 26 січня 2021 року у справі №814/3617/14, від 03 березня 2021 року у справі №824/638/18-а, від 08 вересня 2022 року у справі №640/26351/20, від 11 липня 2023 року у справі №822/554/17, від 10 січня 2023 року у справі №814/876/16).
Враховуючи викладене, оскільки позивачем під час перевірки обґрунтовані пояснення щодо витребуваних податковим органом документів, при цьому матеріали справи не містять ані складеного податковим органом Акту про відмову у наданні документів, ані відомостей про складення такого акту, вказані обставини обумовлюють протиправність податкового-повідомлення-рішення №49416/15-32-24-05 від 23.09.2024 року
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі наведеного у сукупності, оскільки судом першої інстанції при вирішенні спору в частині відмови у задоволенні позовних вимог неповно з'ясовані обставини справи, неправильно застосуванні норми матеріального права, при цьому висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню у відповідній частині із прийняттям у цій частині нового судового рішення про задоволення позову. В частині задоволення позовних вимог рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, тому апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення суду у відповідній частині підлягає залишенню без змін.
Відповідно до статті 322 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції складається зокрема з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до положень частини 1, 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, як встановлено судом, під час подання адміністративного позову до суду першої інстанції підлягав сплаті судовий збір у розмірі 15140,00 грн. За подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 18168,00 грн. Таким чином, загальний розмір судових витрат у вигляді судового збору, що підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі складає 33308,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу адвоката Білозор Олесі Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про признання противними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДПС в Одеській області від 23.09.2024 року №40412/15-32-24-05 та №40416/15-32-24-05.
В цій частині прийняти нове судове рішення, яким визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 23.09.2024 року №40412/15-32-24-05 та №40416/15-32-24-05.
Здійснити новий розподіл судових витрат, стягнувши з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 33308,00 грн. (тридцять три тисячі триста вісім гривень 00 копійок).
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко