Постанова від 09.09.2025 по справі 420/39156/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/39156/24

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Осіпова Ю.В.,

- Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року, прийняте у складі суду судді Танцюри К.О. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому позивач просила суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в прийнятті документів ОСОБА_1 для оформлення паспорта громадянина України, оформлену в формі письмової відмови від 26.11.2024 р.;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо недокументування ОСОБА_1 довідкою про реєстрацію особи громадянином України, що є підставою для отримання документа, що підтверджує громадянство України - паспорта громадянина України, після прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення іноземного громадянства;

- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області документувати ОСОБА_3 довідкою про реєстрацію особи громадянином України, що є підставою для отримання документа, що підтверджує громадянство України - паспорта громадянина України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо вирішення питання прийняття документів ОСОБА_1 для оформлення паспорта громадянина України. Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області повторно розглянути питання прийняття документів ОСОБА_1 для оформлення паспорта громадянина України, поданих 12.11.2024, із прийняттям відповідного рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо розгляду заяви ОСОБА_2 від 02.10.2024 про документування ОСОБА_1 довідкою про реєстрацію особи громадянином України. Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_2 від 02.10.2024 про документування ОСОБА_1 довідкою про реєстрацію особи громадянином України, із прийняттям відповідного рішення. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернулось до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що для оформлення та видачі паспорта громадянина України ОСОБА_4 , необхідне дотримання порядку подання заяви про оформлення та видачу паспорта громадянина України, а саме зазначену заяву повинно бути подано з наданням відповідного переліку документів, зокрема довідки про реєстрацію особи громадянином України. Апелянт вказує, що в силу вимог Закону України № 3897-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які беруть участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України», розгляд заяви ОСОБА_1 про набуття громадянства України зупинено до спливу 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні. Крім того, апелянт не погоджується із рішенням суду в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., оскільки вважає такий розмір судових витрат завищеним та не співмірним зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений час тощо.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.02.2022р. позивач набула громадянство України за територіальним походженням, відповідно до ч.1 ст.8 Закону України “Про громадянство України».

На підтвердження набуття громадянства України ОСОБА_4 видано довідку про реєстрацію особи громадянином України №512-000006918 від 22.02.2022р. та тимчасове посвідчення громадянина України № НОМЕР_1 від 12.08.2022р. з терміном дії до 22.02.2024р.

У зв'язку із набуттям громадянства України, позивачем подано зобов'язання про припинення громадянства російської федерації та з 24.02.2022р., у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб. Наступними Указами продовжено строк дії воєнного стану, який діє станом і на час розгляду цієї справи.

У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України посольство російської федерації в Україні припинило свою роботу.

У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДМС в Одеській області, в якому просила суд визнати протиправною відмову відповідача прийняти у позивача декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації та зобов'язати ГУ ДМС в Одеській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року по справі №420/36347/23 позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_5 прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації; зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні та прийняти відповідне рішення.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2024 року по справі №420/36347/23 апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області залишено без задоволення; апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено: рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року скасовано в частині зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні, та прийняти відповідне рішення; ухвалено в цій частині по справі нове рішення, яким зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації. Судове рішення набрало законної сили 13 травня 2024 року.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2024 р. встановлено судовий контроль за виконанням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2024 року.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 прийнято звіт Головного управління ДМС в Одеській області про виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2024 р. у справі №420/36347/23.

Так, згідно вказаної ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2024 р. зобов'язано ГУ ДМС в Одеській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації, в свою чергу, про зобов'язання ГУ ДМС в Одеській області вчинити будь-які інші дії в зазначеному судовому рішенні зазначено не було. Всі інші дії про які зазначається в заяві ОСОБА_4 , а саме видача довідки про реєстрацію особи громадянином України, оформлення паспорта громадянина України, оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон є встановленою законом процедурою, яку позивачка повинна пройти, натомість зобов'язання відповідача видати паспорт позивачці без проходження відповідної законодавчо передбаченої процедури, що передує його отриманню, є втручанням в дискреційні повноваження державного органу. Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2024 по справі № 420/36347/23 виконана, оскільки Головним управлінням ДМС в Одеській області прийнято декларацію про відмову від іноземного громадянства від 01.09.2023 замість документа про припинення громадянства російської федерації, що підтверджується листом від 22.05.2024 № 5100.16-5550/51.1-24.

ОСОБА_2 звернулась до Головного управління міграційної служби України в Одеській області із заявою від 02.10.2024 про видачу довідки про реєстрацію громадянином України у порядку п.35 Порядку №302 (а.с.25), відповідь на яку надано не було.

Представник ОСОБА_1 звернулась до Головного управління міграційної служби України в Одеській області із адвокатським запитом від 02.10.2024 в якому просила повідомити про готовність довідки про реєстрацію громадянином України, що є підставою для оформлення паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 (а.с.27).

Згідно наявного у матеріалах справи листа Головного управління міграційної служби України в Одеській області від 09.10.2024, адресованого представнику ОСОБА_1 , управлінням виконано постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2024 по справі № 420/36347/23, а зобов'язання вчинити будь -які інші дії у судовому рішенні не зазначено (зворотній лист а.с.27).

Представник ОСОБА_1 звернувся до Головного управління міграційної служби України в Одеській області із адвокатським запитом від 23.10.2024 у якому представник просить повідомити, чи достатньо наявного у ОСОБА_4 пакету документів для оформлення паспорта громадянина України та у разі нестачі документів - повідомити, яких саме не вистачає. Разом із запитом було подано: свідоцтво про народження; копія довідки про реєстрацію громадянином України від 22.02.2022 №5112-000006918; копія довідки про реєстрацію місця проживання/перебування фізичної особи на території м.Одеси; копія картки платника податків; копія ТПГУ (а.с.28-29).

Листом Головного управління міграційної служби України в Одеській області від 31.10.2024 повідомлено представника ОСОБА_1 про те, що питання документування громадян російської федерації, що подали декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства рф тримається на контролі ДМС України.

Представник ОСОБА_1 звернувся до Головного управління міграційної служби України в Одеській області із адвокатським запитом від 04.11.2024 у якому представник просить повторно повідомити, чи достатньо наявного у ОСОБА_4 пакету документів для оформлення паспорта громадянина України та у разі нестачі документів - повідомити, яких саме не вистачає (а.с.30-31).

Листом Головного управління міграційної служби України в Одеській області від 12.11.2024 повідомлено представника ОСОБА_1 про те, що для видачі та оформлення паспорта громадянина України ОСОБА_4 , необхідно дотримання порядку подання заяви про оформлення та видачу паспорта громадянина України, а саме зазначену заяву повинно бути подано встановленої форми, з наданням відповідного переліку документів та особисто.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно заяви ОСОБА_1 від 12.11.2024, адресованого Київському відділу у м. Одеса Державної міграційної служби України, заявник вказала, що ОСОБА_6 12.11.2024 було подано пакет документів на оформлення паспорта громадянина України згідно п.35 Порядку №302. Серед документів було подано довідку про реєстрацію особи громадянином України №5112-000006918 від 22.02.2022. Заявнику повідомлено, що у прийнятті документів відмовлено. У зв'язку з чим, заявник просить надати у письмовому вигляді відмову у прийнятті документів на оформлення паспорта, із зазначенням підстав такої відмови (а.с.33).

Листом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 26.11.2024 надано відповідь, що Головним управлінням Державної міграційної служби в Одеській області здійснено розгляд заяви щодо оформлення паспорта громадянина України та за результатами розгляду заяви підстав для документування паспортом громадянина України не встановлено. Відповідно статті 5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну. 12.08.2022 заявник була документована тимчасовим посвідченням - громадянина України НОМЕР_1 . Документ, що підтверджує належність до громадянства України (тимчасове посвідчення громадянина України) є чинним. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2024 по справі № 420/36347/23 Головним управлінням ДМС в Одеській області виконані у повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 звернувся до Головного управління міграційної служби України в Одеській області із адвокатським запитом від 04.12.2024 у якому просила повідомити конкретні підстави, з яких ОСОБА_5 було відмовлено в оформленні паспорта громадянина України (а.с.37-38).

Листом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 11.12.2024 надано відповідь, що оскільки подана декларація не відповідає вимогам законодавства про громадянство, то її подання не створює підстав для вчинення інших дій, передбачених чинним законодавством, зокрема, оформлення паспорта громадянина України.

Позивач, оскаржуючи протиправну відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в прийнятті документів ОСОБА_1 для оформлення паспорта громадянина України, оформлену в формі письмової відмови від 26.11.2024 та бездіяльність щодо недокументування ОСОБА_1 довідкою про реєстрацію особи громадянином України, що є підставою для отримання документа, що підтверджує громадянство України - паспорта громадянина України, після прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення іноземного громадянства, звернулась до суду із цим позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що відповіді на запити ОСОБА_1 на прийняття документів на оформлення паспорта громадянина України, згідно п.35 Порядку №302, не містять ні юридичних, ні фактичних мотивів їх прийняття. Крім того, з урахуванням характеру спірних правовідносин, складності справи, обсягу доказів у справі, судом першої інстанції зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу до 4000,00 грн.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.8 Закону України “Про громадянство України» від 18.01.2001р. №2235-III (далі - Закон №2235-III) для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України іноземцем подається зобов'язання припинити іноземне громадянство.

Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

При цьому, за визначеннями, наведеними у ст.1 Закону №2235-ІІІ, незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури; декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.

Пунктом 2 частини другої статті 9 Закону №2235-ІІІ передбачено, що умовами прийняття до громадянства України є подання іноземцем зобов'язання припинити іноземне громадянство. Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Отже особа, яка набула громадянство України, у випадку неможливості подати документ про припинення іноземного громадянства (підданства) з незалежних від неї причин, може подати до уповноваженого органу України декларацію про відмову від іноземного громадянства.

У відповідності до Положень п.119 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, особам, які набули громадянство України та взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

При цьому, п.35 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302, заявник для оформлення паспорта подає: 1) свідоцтво про народження (за наявності) або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження (за наявності), або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави (далі - свідоцтво про народження); 2) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або у разі, коли батьки чи один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, або у разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; у випадках, коли у заявника з поважних причин (тривалий час не проживає з батьками, місце перебування батьків невідомо або вони померли, зв'язок з ними втрачено або вони позбавлені батьківських прав, про що зазначається у письмовому поясненні заявника) відсутня можливість подати документи, зазначені в абзаці першому цього підпункту, перевірка факту належності заявника до громадянства України здійснюється за обліками ДМС, інших державних та єдиних реєстрів, інформаційних баз, що перебувають у власності держави; 3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон, у тому числі строк дії якого закінчився (для особи, яка постійно проживає за кордоном або яка постійно проживала за кордоном та повернулася на постійне проживання в Україну, або для особи, яка набула громадянство України за кордоном); 3-1) заява про зняття з консульського обліку (для особи, яка досягла 14-річного віку, постійно проживала за кордоном та повернулася на постійне проживання в Україну) за встановленою формою (далі - заява про зняття з консульського обліку); 4) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб); 6) рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи); 7) документ, що посвідчує особу законного представника/уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника/уповноваженої особи; 8) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом» та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати; 11) одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв'язку з тривалим розладом здоров'я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або яка перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби). До документів також долучається власноручно написана заява особи про необхідність оформлення паспорта, у якій за відсутності документів, зазначених в абзаці першому підпункту 2 цього пункту, зазначається відповідна інформація, та окремий аркуш з підписом особи (у разі відсутності фізичних вад) для подальшого сканування із застосуванням засобів Реєстру. Під час підготовки документів уповноважена особа проводить перевірку тотожності особи, зображеної на фотокартці, з особою, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або яка перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу.

При цьому, наявні у матеріалах справи листи (відмови) Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в тому числі оскаржуваний позивачем від 26.11.2024, не містить підстави відмови ОСОБА_5 в прийнятті документів на оформлення паспорта громадянина України.

Так, листом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 26.11.2024 надано відповідь, що Головним управлінням Державної міграційної служби в Одеській області здійснено розгляд заяви щодо оформлення паспорта громадянина України та за результатами розгляду заяви підстав для документування паспорту громадянина України не встановлено. Відповідно статті 5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну. 12.08.2022 заявник була документована тимчасовим посвідченням - громадянина України НОМЕР_1 . Документ, що підтверджує належність до громадянства України (тимчасове посвідчення громадянина України) є чинним. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2024 по справі № 420/36347/23 Головним управлінням ДМС в Одеській області виконані в повному обсязі.

З матеріалів справи також вбачається, що серед інших документів позивачем було подано довідку про реєстрацію особи громадянином України №5112-000006918 від 22.02.2022, що свідчить про необґрунтованість доводів апелянта в частині ненадання такої довідки.

В свою чергу, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

Суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості.

Так, загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії (в даному випадку відмови, викладеної в листі), як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення управлінням конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, в даному випадку відповіді на запити ОСОБА_1 на прийняття документів на оформлення паспорта громадянина України, згідно п.35 Порядку №302, не містять ні юридичних, ні фактичних мотивів його прийняття, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині та необґрунтованість доводів апелянта.

Відносно посилань апелянта, що в силу вимог Закону України № 3897-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які беруть участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України», розгляд заяви ОСОБА_1 про набуття громадянства України зупинено до спливу 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні, колегія суддів зазначає наступне.

Так, 20.08.2024 Верховною Радою України прийнято Закон № 3897-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які беруть участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України".

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону, реалізація державної політики у сфері громадянства територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби України, посольствами та консульськими установами України стосовно громадян Російської Федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей: розгляд заяв про набуття громадянства України, поданих до набрання чинності цим Законом, зупиняється до спливу 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX; прийняття заяв про набуття громадянства України від громадян Російської Федерації припиняється до спливу 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.

Пунктом 1 розділу ІІ Закону № 3897-IX визначено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім абзаців п'ятого і шостого підпункту 1, абзаців третього, четвертого і восьмого підпункту 2, абзаців четвертого - шостого, дев'ятнадцятого, двадцятого, двадцять третього і двадцять четвертого підпункту 3, абзаців другого, четвертого - шостого, дев'ятого підпункту 4 пункту 1 розділу I цього Закону та пунктів 2-7 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Таким чином, відповідні положення пункту 2 розділу ІІ Закону № 3897-IX, набрали чинності 25.08.2024.

Відтак, на час виникнення спірних правовідносин та подання позивачем відповідної заяви (12.11.2024), приписи пункту 2 розділу ІІ Закону набрали чинності, а отже не підлягають застосуванню у межах спірних правовідносин, чим спростовуються доводи апелянта у цій частині.

Щодо доводів апелянта в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, на підтвердження понесених витрат у розмірі 10000,00 грн позивач додав до позовної заяви договір про надання правової допомоги від 22.11.2023 №22/11/23, додаток до договору від 13.12.2024, опис послуг від 16.12.2024, рахунок - фактуру від 16.12.2024.).

Водночас, колегія суддів зазначає, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд приходить до висновку, що заявлені витрати на правову допомогу не є співмірними із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг).

Отже, з огляду на зазначене та виходячи з принципу обґрунтованості й пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Водночас, апелянтом не було зазначено конкретних аргументів на підтвердження наявності обставин для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу , визначених судом у розмірі 4000,00 грн.

При цьому, колегія суддів наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: В.О. Скрипченко

Попередній документ
130113544
Наступний документ
130113546
Інформація про рішення:
№ рішення: 130113545
№ справи: 420/39156/24
Дата рішення: 09.09.2025
Дата публікації: 12.09.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації актів цивільного стану, крім актів громадянства
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Відмовлено у відкритті провадження (13.11.2025)
Дата надходження: 27.10.2025
Предмет позову: про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії