П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/5632/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року, прийняте у складі суду судді Скупінської О.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність та протиправність дій (належним чином не оформлену відмову) Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області стосовно не перерахунку та не сплату ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді апеляційного суду у відставці) на підставі статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб починаючи з 01 січня 2023 року в розмірі 2.684 грн., з 01 січня 2024 року в розмірі 3.028 грн., з 01 січня 2025 року в розмірі 3.028 грн. з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та сплатити ОСОБА_1 довічне грошове утримання судді апеляційного суду у відставці на підставі статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб починаючи з 01 січня 2023 року в розмірі 2.684 грн., з 01 січня 2024 року в розмірі 3.028 грн., з 01 січня 2025 року в розмірі 3.028 грн. з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 , якому було призначене щомісячне довічне грошове утримання судді апеляційного суду у відставці - з 2022 року має право на його перерахунок у разі зміни розміру складових суддівської винагороди, при цьому такий перерахунок може відбуватись безпосередньо на підставі Закону без отримання відповідних довідок. В обґрунтування своєї правової позиції апелянт посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 вересня 2024 року у справі №580/2522/24 та від 27 жовтня 2022 року у справі № 640/10564/21. Апелянт звертає увагу, що системний аналіз численних рішень Конституційного Суду України, дає підстави вважати, що встановлення розміру суддівської винагороди актами, які не є спеціальними законами у сфері правосуддя, є неконституційним і таким, що суперечить принципам незалежності судової влади.
Крім того, порушення судом норм процесуального права апелянт вбачає у тому, що суддя ще до ухвалення рішення по даній справі висловила свою думку щодо предмету позову на користь відповідача, що викликало великий сумнів у неупередженості, об'єктивності судді, проте заявлений позивачем відвід судді був визнаний необґрунтованим та в подальшому залишений без задоволення. На думку апелянта, питання про (не) подачу довідки напряму до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці було основним предметом спору, а судом першої інстанції в ухвалі від 24 квітня 2025 року про витребування доказів було надано оцінку зазначеним обставинам, які є предметом спору.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є суддею апеляційного суду у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує з 15.07.2017 щомісячне довічне грошове утримання судді апеляційного суду у відставці.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 17.01.2025 (а.с.13-18), у якій просив перерахувати та сплатити ОСОБА_1 довічне грошове утримання судді апеляційного суду у відставці на підставі статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб починаючи з 01 січня 2023 року в розмірі 2.684 грн., з 01 січня 2024 року в розмірі 3.028 грн., з 01 січня 2025 року в розмірі 3.028 грн. з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
30.04.2025 до суду (вх.№ЕС/41047/25) від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшли пояснення у яких зазначено, що разом із заявою від 17.01.2025 ОСОБА_1 довідки для перерахунку утримання не надавав, а обґрунтував, що такі довідки не є обов'язковими для такого перерахунку.
На вказану заяву від 17.01.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надало відповідь від 05.02.2025 №2995-1702/Г-02/8-1500/25 (а.с.20) у якій зазначило, що заявник отримує щомісячне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», обчислене виходячи з розрахунку 64% суддівської винагороди та становить 134528,00 грн (210200,00 грн * 64%).
Відповідно до частини 4 статті 142 Закону у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до вимог частини 3 статті 115 закону, базовий розмір посадового окладу судді встановлюється з врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
Оскільки відповідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, з якого встановлюється базовий розмір посадового окладу судді у порівнянні з минулим роком не змінився, то для перерахунку з 01.01.2023, з 01.01.2024 та з 01.01.2025 підстави відсутні.
Вважаючи спірну бездіяльність протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, звернувшись до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, відповідну довідку про суддівську винагороду до пенсійного органу, як того вимагає Порядок № 3-1, не подавав, тому у відповідача відповідно до вищевказаних норм не виникло обов'язку здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Крім того, при вирішенні спору суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Предметом спору у цій справі є перевірка бездіяльності відповідача щодо нездійснення позивачу, як судді у відставці, перерахунку довічного грошового утримання у зв'язку із збільшенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025, а як наслідок збільшення розміру складових суддівської винагороди суддів, які працюють на аналогічних посадах.
У спірному випадку позивач вважає, що він, має право на отримання довічного грошового утримання, розмір якого повинен розраховуватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний календарний рік, а не розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (2102,00 грн), що визначений у Законах України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
У цьому контексті колегія суддів зазначає, що організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд регулює Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).
Статтею 4 Закону №1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Частиною п'ятою статті 135 Закону № 1402-VIII встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків; більше 5 років - 20 відсотків; більше 10 років - 30 відсотків; більше 15 років - 40 відсотків; більше 20 років - 50 відсотків; більше 25 років - 60 відсотків; більше 30 років - 70 відсотків; більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Закон України від 15.07.1999 року № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі- Закон № 966-XIV) дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Згідно зі статтею 1 цього Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Зокрема, за змістом абзацу четвертого статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено у розмірі 2684, 3028 та 3028 гривень відповідно, а згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2102 гривні.
Наведені приписи цих законів є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивача у спірних правовідносинах ТУ ДСА України в Чернігівській області діяло на законних підставах.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання щодо правомірності застосування для розрахунку посадового окладу судді прожиткового мінімуму, визначеного законами про Державний бюджет України на відповідний рік, починаючи з 2021 року, такої величини як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», неодноразово було предметом розгляду Касаційним адміністративним судом України.
Разом з тим, з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 зробила правовий висновок, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Разом з тим, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Колегія суддів зазначає, що у вказаній вище постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, та інших, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, доводи апелянта про те, що він має право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового судді у відставці за 2023-2025 роки, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2023 (2684,00 грн), 01.01.2024 (3028,00 грн), 01.01.2025 (3028,00 грн) суперечать наведеній вище правовій позицій Верховного Суду.
Доводи апелянта про те, що пенсійний орган зобов'язаний здійснити йому відповідний перерахунок довічного грошового утримання незалежно від подачі довідки про суддівську винагороду, складеної уповноваженим органом також не узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду щодо застосування норм права у цьому питанні.
Так, згідно з частинами третьої-четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Колегія суддів враховує, що процедура перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці Законом № 1402-VIII не врегульована.
Водночас, на підзаконному рівні в розділі IV Порядку № 3-1 конкретизовано механізм реалізації цього права.
Так, відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав.
Пунктом 2 розділу IV Порядку встановлено, що Пенсійний фонд України протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення інформує органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, про підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та про необхідність підготовки списків одержувачів щомісячного довічного грошового утримання (далі - список).
Органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, протягом 5 робочих днів з дня надходження інформації Пенсійного фонду України складають списки за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та подають їх відповідним судам, ліквідаційним комісіям, що здійснюють заходи із ліквідації відповідних судів, або територіальним органам Державної судової адміністрації України (далі - відповідні органи) (пункт 3 розділу IV Порядку).
Згідно з пунктом 4 розділу IV Порядку на підставі списків відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді/довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди/винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку.
Відповідні органи можуть звертатись до органів, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, із запитами щодо отримання додаткових відомостей, необхідних їм для видачі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.
Довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України надсилаються відповідними органами органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, який надав список, та судді у відставці (судді Конституційного Суду України), щодо якого видана довідка, у місячний строк з дня надходження списку (пункт 5 розділу IV Порядку).
Водночас, згідно із пунктом 6 розділу IV Порядку перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.
Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.
Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.
Отже, зміст наведених норм дає підстави вважати, що у разі звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, він повинен подати заяву про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідку про суддівську винагороду судді у відставці.
Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.02.2025 у справі № 620/1515/24 в аналогічних правовідносинах.
У справі, що розглядається, встановлено, що позивач звернувшись до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, відповідну довідку про суддівську винагороду (про зміну суддівської винагороди працюючого судді), що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання до відповідача, як того вимагає Порядок № 3-1, не подавав.
Своєю чергою обставин, які ускладнюють чи унеможливлюють отримання позивачем оновленої довідки, судом апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відповідача відповідно до вищевказаних норм не виникло обов'язку здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 квітня 2025 року у справі №420/6951/24, яка є обов'язковою для врахування судом апеляційної інстанції відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 (постанова від 30.01.2019) зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.
Щодо посилань апелянта на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 вересня 2024 року у справі №580/2522/24 та від 27 жовтня 2022 року у справі № 640/10564/21, колегія суддів зазначає, що вони не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки правова позиція сформована за інших фактичних обставин справи, зокрема стосувались особливостей правового статусу колишніх суддів Верховного Суду України, що не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та, відповідно, правові позиції у справі, що розглядається.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем порушено вимоги Порядку №3-1, а саме: під час звернення за перерахунком довічного грошового утримання не надано довідку про суддівську винагороду судді у відставці.
Крім того, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 суд витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області інформацію чи звертався ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Одеській області для здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці?; - якщо так, надати до суду належним чином засвідчені копії довідки про суддівську винагороду судді у відставці станом на 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року, 01 січня 2025 року для здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
У мотивувальній частині зазначеної ухвали, поміж іншого, було вказано, що у разі звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, він повинен подати заяву про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідку про суддівську винагороду судді у відставці.
Апелянт вважає, що у зв'язку із наведеними вище обставинами, виникли обґрунтовані підстави для відводу судді, оскільки судом було висловлено свою правову позицію по суті спору.
Жодних інших фактичних обставин, які можуть свідчити про наявність підстав, передбачених ст.ст. 36, 37 КАС України для відводу судді позивачем у заяві про відвід не зазначено.
Водночас, згідно ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За таких обставин, а також враховуючи те, що вказані висновки суду першої інстанції під час апеляційного перегляду визнані обґрунтованими, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на необґрунтоване відхилення його заяви про відвід.
Зважаючи на викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко