10 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 932/11577/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2025 року (суддя Куцевол В.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення та повернення сплачених коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення та повернення сплачених коштів.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2889618 від 22.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрито.
В іншій частині позов залишено без задоволення.
Додатковим рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульноїполіції на користь ОСОБА_1 3000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись з додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої просить змінити додаткове рішення, стягнути на користь позивача на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн. Вважає, що з огляду на те, що позивачем на основне рішення подана апеляційна скарга, за результатом розгляду якої позивач розраховує на її задоволення, то і витрати на правову допомогу відповідно повинні бути розподілені пропорційно, а саме розмір витрат має бути не менше 6 000,00 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилається на безпідставність доводів апеляційної скарги. Вказує на те, що заявлені витрати на правничу допомогу не є співмірними із складністю справи та критерію реальністю адвокатських витрат. Зазначає, що предмет спору у справі містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а сам обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, зазначає таке.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та адвокатом Гусаковою Оксаною Борисівною укладено договір про надання правничої допомоги від 20 серпня 2024 року.
Предметом цього договору є надання адвокатом правничої допомоги щодо оскарження в судовому порядку постанови серії ЕНА №2889618 від 22.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано такі документи:
- копію акта виконаних робіт від 04.03.2025;
- копію договору про надання правничої допомоги від 20.08.2024;
- копію квитанції №410278;
- копію ордера;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до долученого до матеріалів справи акту виконаних робіт від 04.03.2025 адвокат Гусакова О. Б. надала ОСОБА_1 такі послуги:
- первинне консультування 1500,00 грн;
- аналіз спору, доказів, судової практики 2000,00 грн;
-складання тексту позовної заяви, готування доданків 5000,00 грн;
- складання заяви про зміну позовних вимог 2000,00 грн;
- складання заперечення щодо заяви про залишення позову без розгляду та пояснень по суті 2000,00 грн;
- складання заяви із зазначенням судової практики 2000,00 грн;
- складання і готування заяви про ухвалення додаткового рішення 2000,00 грн.
Всього загальна сума складає 16 500,00 грн.
Згідно квитанції №410278 від 04.03.2025 вартість послуги складає 16 500,00 грн, найменування послуги: оплата за договором правничої допомоги від 20.08.2024.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.
Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення витрат.
Частина 4 статті 134 КАС України передбачає, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України, в разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7 статті 134 КАС України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини 3 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (за умови попередження про це до прийняття рішення по суті).
Аналогічний висновок щодо застосовування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 21.10.2021 в адміністративній справі №620/2936/20.
З матеріалів справи встановлено, що представником позивача в позовній заяві заявлялась вимога покласти судові витрати на відповідача. Заяву про ухвалення додаткового рішення сформовано представником позивача в системі «Електронний суд» 05.03.2025 та отримано судом першої інстанції 05.03.2025.
Отже, представником позивача дотримано процедуру звернення до суду із заявою про стягнення додаткових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Перевіривши зміст наданих позивачем документів стосовно витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 по справі №922/2685/19.
З огляду на вказані норми, колегія суддів вважає, що позивач має право на відшкодування витрат на правничу допомогу.
Водночас, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявлена представником позивача сума понесених позивачем витрат на правову допомогу є завищеною.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
При цьому колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, керуючись критеріями, що визначені частинами 7, 8, 9 ст. 139 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 02.09.2020 по справі №826/4959/16 вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися у тому числі через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 по справі №640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 16 500,00 грн не є співмірними із складністю справи та фактично витраченим часом адвокатом.
Дана справа є справою незначної складності. Крім того справа була розглянута в порядку строщеного позовного провадження без виклику сторін.
А також суд, враховує, що адміністративний позов задоволено частково, а отже розмір витрат на професійну правничу допомогу має буде пропорційним щодо задоволеної частини позовних вимог.
Враховуючи критерії реальності, розумності та співмірності розміру судових витрат та обставини справи, апеляційний суд погоджується с судом першої інстанції, що співмірним розміром судових витрат пов'язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 3 000,00 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2025 року змінено, доповнивши мотивувальну частину указаного судового рішення мотивами у редакції цієї постанови.
А отже, відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу у більшому розмірі.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров