Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 88-ц/824/47/2025
м. Київ Справа №760/35013/19
08 вересня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, -
У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, в якому, з урахуванням збільшеного розміру позовних вимог у процесі розгляду справи, просив суд стягнути з відповідача на його користь 116 659,10 грн матеріальної шкоди, 9 000,00 грн моральної шкоди та 1 000,00 грн вартість послуг експерта.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 52971 (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот сімдесят одну) гривню 10 копійок в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1000 (одну тисячу) гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 544 (п'ятсот сорок чотири) гривні 63 копійки.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 подали апеляційні скарги.
Київський апеляційний суд, розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1 , 07 листопада 2022 року за результатами розгляду апеляційних скарг ухвалив постанову, якоюапеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишив без задоволення. Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнив частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року скасував та ухвалив нове судове рішення.
Стягнув з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) матеріальну шкоду у розмірі 64 688,00 грн.
Стягнув з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.
Стягнув з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1661,88 грн.
02 травня 2025 року відповідач ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року у цивільній справі №760/35013/19, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року у цивільній справі №760/35013/19 та закрити провадження у справі.
В обгрунтування доводів заяви зазначає, що після винесення постанови Київського апеляційного суду у вказаній справі з'ясувалось, що ОСОБА_2 незаконно заволодів квартирою АДРЕСА_1 . Власницею квартири АДРЕСА_1 завжди була її сусідка ОСОБА_4 .
Постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2023 року (справа № 760/23802/19) позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича «про визнання протиправним, скасування рішення та витребування майна» задоволено.
Визнано незаконними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича щодо проведення 22 червня 2017 року державної реєстрації права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 97 кв.м., жила площа 63,90 кв.м., за ОСОБА_2 .
Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, індексний номер: 35845263 від 23 червня 2017 року, згідно з яким 22 червня 2017 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 21084358 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 на підставі Договору іпотеки від 13 квітня 2007 року та Договору про відступлення прав за договором іпотеки від 27 квітня 2017 року.Витребувано у ОСОБА_2 та передано у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .
З урахуванням наведеного, відповідач (заявник) ОСОБА_1 вважає, що нововиявленою обставиною у цивільній справі №760/35013/19 є те, що позивач ОСОБА_2 згідно постанови Київського апеляційного суду від 24 листопада 2023 року у справі № 760/23802/19 незаконно заволодів квартирою АДРЕСА_1 , а отже є неналежним позивачем у справі і не мав права звертатися з позовом до суду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, а тому є всі підстави для скасування постанови Київського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року у справі №760/35013/19.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 червня 2025 року відкрито провадження за нововиявленими обставинами у справі за заявою відповідача ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
Вчиняючи дії, пов?язані із забезпеченням розгляду справи за заявою відповідача ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року, колегією суддів апеляційного суду встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (позивач у справі) помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 (а.с.109 том 2).
Матеріали цивільної справи містять інформацію про спадкоємців ОСОБА_2 .
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 05 серпня 2024 року № 77880761 заведено спадкову справу (номер у спадковому реєстрі 72794752) після смерті ОСОБА_2 (а.с.112 том 2).
Згідно з довідки Дев?ятої Київської державної нотаріальної контори від 05 серпня 2024 року заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 подав син померлого - ОСОБА_3 , інші спадкоємці до нотаріальної контори не звертались (а.с. 113 том 1).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 січня 2025 року, виданого Пічевською Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №5-71, в спадковій справі №494/2024, ОСОБА_3 отримав спадщину, яка зокрема складається з нестягнутої суми 57 853,92 грн. за виконавчим провадженням НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого листа №760/35013/19, виданого Київським апеляційним судом 12 грудня 2022 року (а.с. 134 том 2).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 липня 2025 року залучено до участі у цивільній справі №760/35013/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, за заявою відповідача ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року, ОСОБА_3 , як правонаступника позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно із частиною другою статті 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.
Київським апеляційниим судом призначено справу за заявою відповідача ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року до розгляду за правилами, встановленими для апеляційного провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, колегія суддів приходить до висновку, що заява відповідача ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року задоволенню не підлягаєз наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, свідчать про те що, звертаючись до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, позивач ОСОБА_2 позовні вимоги обгрунтовував тим, що він є влаником квартири АДРЕСА_1 та з вини відповідачки ОСОБА_1 , яка є власником квартири АДРЕСА_2 , що знаходиться поверхом вище, з вересня 2019 року відбуваються систематичні залиття його квартири, зокрема, такі залиття сталися: 12 вересня 2019 року, 04 листопада 2019 року, 11 березня 2020 року, 18 серпня 2020 року.
В матеріалах справи міститься витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності № 96252634, з якого вбачається, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 . Підстава виинкнення правава власності - договір дарування квартири від 04 вересня 2017 року (а.с. 43 том 1).
Власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою Київського міського бюро технічної інвентаризації (а.с. 37-41 том 1).
Під час судового розгляду справи в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_1 визнала факт спричинення позивачу майнової шкоди внаслідок залиття його квартири, проте вважала, що розмір завданих збитків є значно меншим.
У доводах апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 також підтвердила, що вона визнає факт спричинення позивачу майнової шкоди внаслідок залиття ванної кімнати, не маючи умислу, та просила за результатом апеляційного перегляду справи скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з неї на користь ОСОБА_2 суму реальнї вартості виконання робіт, необхідних на відновлення ванноїкімнати у розмірі 12 000,00 грн (а.с. 13-15 том 2).
Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та, ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 , Київський апеляційний суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справвиходив з того, що з урахуванням оцінки всіх обставин та наданих доказів в сукупності, доведеними є понесені позивачем витрати на відновлення квартири АДРЕСА_1 внаслідок залиттів, які сталися 12 вересня 2019 року, 04 листопада 2019 року та 11 березня 2020 року в розмірі 64 688,00 грн. (41 888,00 + 22 800,00 грн.).
Позивачем доведено причину залиття квартири, яке сталося 18 серпня 2020 року та внаслідок якого відбулося намокання зовнішньої стіни його квартири, проте, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження розміру завданих йому збитків саме внаслідок вказаного залиття, а тому його вимоги в цій частині є недоведеними.
З урахуванням обставин і характеру заподіяння шкоди, тривалості моральних страждань позивача внаслідок неодноразового залиття його квартири з вини відповідачки, вимушених змін у його житті, колегія суддів дійшла висновку про те, що з відповідачки на користь позивача також підлягають стягненню 5 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, оскільки такий розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Судом апеляційної інстанції здійснено новий розподіл судових витрат між сторонами, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1661,88 грн.
Судове рішення (постанова) Київського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року у справі №760/35013/19 набрало законної сили, та Солом'янським районним судом міста Києва видані виконавчі листи на виконання вказаного судового рішення, якіпред'явленні позивачем (стягувачем)ОСОБА_2 до примусового виконання подані до орану, який здійснює примусове виконання рішень.
В матеріалах справи міститься постанова приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кісельової В.В. від 12 червня 2023 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_7 з примусового виконання виконавчого листа №760/35013/19 від 12 грудня 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоду у розмірі 5 000,00 грн з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частина 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»), у зв?язку з чим оригінал виконавчого документа №760/35013/19 від 12 груддня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоду у розмірі 5 000,00 грн надіслано приватним виконавцем разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду, який його видав (а.с. 99-100, 101 том 2).
Відповідно до довідки Дев?ятої Київської державної нотаріальної контори від 05 серпня 2024 року та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 січня 2025 року, виданого Пічевською Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №5-71, в спадковій справі №494/2024, що заведена після смерті ОСОБА_2 , вбачається, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна гр. ОСОБА_2 є його син ОСОБА_3 та спадщина, на яку видане це свідоцтво складається, зокрема з нестягнутої суми 57 853,92 грн за виконавчим провадженням НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого листа №760/35013/19, виданого Київським апеляційним судом 12 грудня 2022 року (а.с. 132, 134 том 2).
Ініціюючи перегляд судового рішення (постанови) Київського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року у цій справі №760/35013/19 за нововиявленими обставинами, відповідач ОСОБА_1 посилалася на те, що позивач ОСОБА_2 є неналежним позивачем і не мав права звертатися з позовом до суду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, оскільки власницею квартири АДРЕСА_1 , в якій сталося залиття, є ОСОБА_4 , із долученням судового рішення (постанови) Київського апеляційного суду від 24 листопада 2023 року у цивільній справі № 760/23802/19.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2023 року у цивільній справі № 760/23802/19 задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича про визнання протиправним, скасування рішення та витребування майна.
Визнано незаконними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича щодо проведення 22 червня 2017 року державної реєстрації права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 97 кв.м., жила площа 63,90 кв.м., за ОСОБА_3 .
Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, індексний номер: 35845263 від 23 червня 2017 року, згідно з яким 22 червня 2017 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №21084358 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 на підставі Договору іпотеки від 13 квітня 2007 року та Договору про відступлення прав за договором іпотеки від 27 квітня 2017 року.
Витребувано у ОСОБА_2 та передано у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року вирішено питання розподілу судових витрат між сторонами.
Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року, за результатом розгляду касаційних скарг ОСОБА_3 та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича, постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2023 року у частині задоволення позовних вимог про визнання незаконними дій приватного нотаріуса щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем та про визнання протиправним і скасування рішення про цю реєстрацію скасовано.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 7 лютого 2023 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій приватного нотаріуса щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем та про визнання протиправним і скасування рішення про цю реєстрацію змінено у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови.
Постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2023 року у частині задоволення вимоги про витребування квартири залишено без змін.
Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року у частині стягнення з ОСОБА_3 та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича на користь ОСОБА_4 по 9 284,83 грн судового збору з кожного окремо скасовано.
Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 9 284,83 грн відшкодування судового збору змінено у мотивувальній і резолютивній частинах, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 24 012,50 грн (двадцять чотири тисячі дванадцять грн 50 коп.) судового збору за подання позовної заяви й апеляційної скарги.
Стягнуто з ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) 3 073,60 грн (три тисячі сімдесят три гривні 60 коп.) відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої та другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення, а відтак у разі, якщо нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового рішення, то вона б обов'язково вплинула на остаточні висновки суду.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.
Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення .
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто, ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді справі, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті.
Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Відповідні правові позиції щодо визначення нововиявлених обставин наведено у постановах Верховного Суду: від 02 травня 2018 року у справі 2а-7523/10/1270, від 10 квітня 2019 року у справі № 813/8070/14 (454/2641/14-а), від 19 червня 2019 року у справі № 815/1918/15, від 06 вересня 2022 року у справі № 363/1900/13-ц (провадження № 61-89св20), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 9901/230/20 (провадження №11-452заі21).
Перегляд рішень, ухвал та судових наказів у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження в цивільному судочинстві. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.
Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2024 року у справі № 643/12492/18, провадження № 61-7813св24.
Із усталеної практики Європейського суду з прав людини вбачається, що новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, можливий у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження лише у разі необхідності виправлення суттєвих помилок правосуддя, коли така процедура застосовується у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. russia, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Перевіривши обгрунтованість доводів заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року, надавши оцінку поданим сторонам доказам й врахувавши всі обставини справи, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору дарування квартири від 04 вересня 2017 року був власником квартири АДРЕСА_1 .
На час розгляду справи по суті за пред?явленим позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була наявна інформація про власника квартири АДРЕСА_1 , а саме- ОСОБА_2 і квартира перебувала у його користуванні, що також не заперечувалось відповідачем у справі ОСОБА_1 (а.с. 43 том 1).
Під час судового розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанціях відповідач ОСОБА_1 визнала факт спричинення позивачу ОСОБА_2 майнової шкоди внаслідок залиття його квартири АДРЕСА_1 та частково виконала судове рішення (постанову) Київського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року, сплативши ОСОБА_2 грошові кошти у відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
Зазначені ОСОБА_1 обставини про витребування у ОСОБА_2 та переданя у власність ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 (після перейменування АДРЕСА_5 ) на підставі судового рішення (постанови) Київського апеляційного суду від 24 листопада 2023 року у цивільній справі № 760/23802/19 не є нововиявленою обставиною в розумінні положень законодавства, а є новою обставиною, яка виникла поза межами спірних правовідносин у цій справі про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, а у процедурі перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд для підтвердження тих обставин, що слугували підставами позову і які перевіряли суди під час первинного розгляду справи, нові докази не досліджує.
Таким чином, обставини, на які посилається заявник, як на нововиявлені, не є такими відповідно до статті 423 ЦПК України, а фактично зводяться до незгоди заявника (відповідача у справі) ОСОБА_1 з постановою суду апеляційної інстанції від 07 листопада 2022 рокуу справі №760/35013/19 та переоцінки доказів, оцінених апеляційним судом у процесі розгляду справи.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Ураховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинамисуд відмовляє в задоволенні заявипро перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами або виключними обставинами та залишає відповідне судове рішення в силі.
У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу (частина четверта статті 429 ЦПК України).
Відповідно до пункт 2 частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом заяви, не відшкодовуються та покладаються на заявника ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 423, 429 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: