Справа 754/2448/25 Головуюча в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/4366/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
07 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12024100030002536 від 06.10.2024 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 15 квітня 2025 року,-
Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 15 квітня 2025 року,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, маючого середню освіту, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років;
вирішене питання про речові докази.
Відповідно до вироку, ОСОБА_8 , 06 жовтня 2024 року, близько 01 години, будучи у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_9 , з метою заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, утримуючи у руці предмет, схожий на молоток, умисно наніс ним ОСОБА_9 близько дев'яти ударів в область голови, чим спричинив ОСОБА_9 тяжке тілесне ушкодження.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 указав на незаконність вироку у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. В обґрунтування доводів скарги указав, що судом не враховано, що ОСОБА_8 у період часу, до якого відноситься діяння у скоєнні якого він підозрюється, виявляв ознаки психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю - синдром залежності, що підтверджується судово-психіатричного експерта № 1717 від 10.12.2024, ОСОБА_8 у період часу, до якого відноситься діяння у скоєнні якого він підозрюється, виявляв ознаки психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що за своїм психічним станом ОСОБА_8 міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, не перебував у вираженому емоційному стані, в тому числі і у стані фізіологічного афекту. На переконання захисника, суд першої інстанції неналежно оцінив стан осудності ОСОБА_8 в період, до якого відноситься діяння, у скоєнні якого він підозрюється. Вважав, що ОСОБА_8 необхідно госпіталізувати до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом з метою вилікування чи поліпшення стану його здоров'я та запобігання вчиненню нових суспільно-небезпечних діянь, відповідальність за які передбачена нормами КК України. Просив вирок змінити та застосувати до ОСОБА_8 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
захисника, який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити;
прокурора, який апеляційну скаргу захисника вважав необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а вирок без зміни;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Висновки суду першої інстанції про доведеність заподіяння ОСОБА_8 умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_9 стверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Щодо посилання захисника на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, то зазначені доводи не ґрунтуються на матеріалах справи, висновки суду підтверджуються зібраними у справі доказами. Захисником не заявлено клопотань про повторне дослідження будь-яких обставин чи доказів із метою їх переоцінки, необхідної для усунення невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. При цьому колегія суддів вважає, що такої невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, яка б вплинула на рішення суду, судом першої інстанції допущено не було.
Колегія суддів звертає увагу на те, що захисником не порушувалось питання про скасування вироку із підстав неповноти проведеного судового розгляду, необхідності скасування вироку із закриттям провадження у справі чи наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.
Щодо доводів захисника в частині неправильної оцінки судом першої інстанції висновку судово-психіатричного експерта № 1717 від 10.12.2024, що обумовлено хибність висновку про те, що ОСОБА_8 міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, то вони колегією суддів визнаються такими, що не грунтуються а матеріалах кримінального провадження.
Як убачається із висновку судово-психіатричного експерта № 1717 від 10.12.2024 (т.1 а. п. 126-135), експертом установлено, що у період часу, до якого відноситься діяння, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_8 , він за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (п. п. 2-3 п. 23 Висновку). Тобто, висновки суду першої інстанції щодо психічного стану ОСОБА_8 повністю грунтуються на висновку судово-психіатричного експерта № 1717 від 10.12.2024.
Колегія суддів також звертає увагу на відсутність підстави для застосування до обвинуваченого примусових заходів медичного характеру у виді надання психіатричної допомоги із суворим наглядом, оскільки такі заходи повинні застосовуватися лише за наявності у матеріалах кримінального провадження обґрунтованого висновку судової експертизи про наявність у особи хвороби чи іншого розладу, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, тоді як в матеріалах кримінального провадження містять висновок судово-психіатричного експерта № 1717 від 10.12.2024, згідно якого у період вчинення кримінального правопорушення щодо потерпілої ОСОБА_9 , ОСОБА_8 за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, не перебував у вираженому емоційному стані (афекті), в тому числі і у стані фізіологічного афекту.
За таких обставин доводи захисника про необхідність застосування до ОСОБА_8 заходів медичного характеру не містять правових підстав та не грунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Колегія суддів за результатами апеляційного розгляду приходить до переконання про те, що призначене обвинуваченому остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
За таких обставин, підстав для скасування чи зміни вироку Деснянського районного суду міста Києва від 15 квітня 2025 року щодо ОСОБА_8 колегія суддів не вбачає, у зв'язку із чим вирок слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 417, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Деснянського районного суду міста Києва від 15 квітня 2025 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців із моменту проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_8 протягом того ж часу з моменту вручення йому копії даної ухвали.
____________________ _________________________ _______________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4