08 вересня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 752/6521/24
номер провадження: 22-ц/824/9812/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року у складі судді Слободянюка А.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» про стягнення безпідставно набутих коштів,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (далі - ТОВ «Українські фінансові операції») про стягнення безпідставно набутих коштів.
Позовна заява мотивована тим, що 29 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Українські фінансові операції» був укладений кредитний договір № 316986. У подальшому позивачу стало відомо, що приватним виконавцем виконавчого округу Дніпровської області у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 відбулося стягнення з позивача на підставі виконавчого напису № 5969, вчиненого 26 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В.
Вказував, що рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 29 листопада 2023 року визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом 26 січня 2021 року № 5969 таким, що не підлягає виконанню. При цьому згідно з виконавчим написом з позивача було стягнуто в межах виконавчого провадження 26 502 грн 28 коп.
З урахуванням наведеного, позивач на підставі ст.1212 ЦК України просив стягнути з відповідача на свою користь безпідставно набуті кошти у розмірі 26 502 грн 28 коп., які було стягнуто з позивача та перераховано відповідачу в рахунок погашення заборгованості за виконавчим написом.
Також ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Українські фінансові операції» на свою користь витрати на професійну правничу допомогу, які він поніс та очікує понести у зв'язку з подачею цього позову та судового розгляду, що становить 4 000 грн 00 коп.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Українські фінансові операції» задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Українські фінансові операції» на користь ОСОБА_1 безпідставно одержані кошти у розмірі 23 396 грн 40 коп.
Стягнуто з ТОВ «Українські фінансові операції» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 068 грн 88 коп.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 , а також його вимог про стягнення з ТОВ «Українські фінансові операції» на його користь витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в цій частині та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Українські фінансові операції» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн 00 коп.
Апеляційна скарга мотивована тим, що за договором про надання правничої допомоги Таштанова О.Г діє на підставі свідоцтва про заняття адвокатської діяльності № 004357, проте суд не надав оцінки ордеру адвоката, ані довіреності, ані свідоцтву про заняття адвокатською діяльністю.
Вказує, що відповідно до ч.ч. 4, 7 та 8 ст. 62 ЦК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу». У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему (або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо у справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Вважає, що аналіз вказаної статті свідчить про те, що вказані документи (ордер адвоката, довіреність, свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю) надаються до суду у разі здійснення представництва особи під час здійснення розгляду судової справи, тобто подання процесуальних документів від імені представника (адвоката) та участі у судових засіданнях. У даній справі № 752/6521/24 процесуальні документи подані від імені позивача, участь у судових засіданнях адвокат Таштанова О.Г. не здійснювала, отже позивач звернувся до адвоката лише для складання процесуальних документів.
Наголошує, що в матеріалах справи містяться такі документи: договір про надання правничої допомоги № 01/03/2024-ЦС від 01 березня 2024 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Таштановою О.Г.; додаткова угода № 1 до договору про надання правничої допомоги № 01/03/2024-ЦС від 01 березня 2024 року; довідка про обсяг виконаної роботи від 01 березня 2024 року, акт № 01/03/2024-ЦС приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01 березня 2024 року.
Вказує, що для підтвердження сплати позивачем послуг адвоката до апеляції додано довідку про сплату послуг адвоката, остаточний розрахунок витрат та акт приймання-передачі наданих послуг, які є належними доказами для підтвердження витрат учасника справи на професійну правничу допомогу.
Тому вважає, що вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, а саме, за складання позовної заяви у справі в розмірі 4 000 грн 00 коп., підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідач ТОВ «Українські фінансові операції» не скористалось своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направило.
Згідно з ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки в даній справі ціна позову становить 26 502 грн 28 коп., що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Українські фінансові операції» про стягнення безпідставно набутих коштів, а також в частині стягнення судового збору, в апеляційному порядку не оскаржується, а тому відповідно до положень ч.1 ст.367 ЦПК України його законність та обґрунтованість в цій частині колегією суддів не перевіряється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає не в повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Українські фінансові операції» на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн 00 коп., суд першої інстанції виходив із того, що за договором про надання правничої допомоги Таштанова О.Г діяла в інтересах ОСОБА_1. на підставі свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю № 004357. Проте суду не надано ані ордера адвоката, ані довіреності, ані свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги у повному обсязі.
Однак з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись з таких підстав.
Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що 01 березня 2024 року між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Таштановою О.Г. (адвокат) було укладено договір про надання правничої допомоги № 01/03/2024-ЦС, за умовами якого адвокат на умовах платності зобов'язалась надавати клієнту професійну правничу допомогу у справі щодо стягнення безпідставно набутих коштів за виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом 26 січня 2021 року № 5969 (а.с.9).
Згідно з додатковою угодою №1 до договору про надання правничої допомоги № 01/03/2024-ЦС від 01 березня 2024 року ОСОБА_1 та адвокат Таштанова О.Г. узгодили, що вартість роботи по написанню, зокрема позовної заяви у цивільній справі, становить діапазон від 1 000 грн 00 коп. до 4 000 грн 00 коп. за 01 годину роботи (а.с.10).
Відповідно до довідки про обсяг виконаної роботи від 01 березня 2024 року та акту № 01/03/2024-ЦС приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01 березня 2024 року, вартість послуг адвоката Таштанової О.Г. за написання ОСОБА_1 позовної заяви про стягнення безпідставно набутих коштів за виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом 26 січня 2021 року № 5969 сукупно становить 4 000 грн 00 коп. (а.с.11-12.)
Згідно з данини Єдиного реєстру адвокатів України Таштанова О.Г. є адвокатом, яка обліковується в Раді адвокатів Одеської області та здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва №004357, виданого 25 січня 2021 року на підставі рішення Ради адвокатів Одеської області №48 від 20 січня 2021 року, яке не є зупиненим чи припиненим.
Ці обставини перебувають у вільному загальному доступі та є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню відповідно до положень ч.3 ст. 82 ЦПК України, якою визначено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Тому висновки суду першої інстанції про недовідність позивачем того факту, що Таштанова О.Г. є адвокатом через неподання відповідного свідоцтва, не можуть вважатись законними та обґрунтованими.
Що стосується висновків суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи ордера адвоката чи довіреності, виданої на ім'я Таштанової О.Г., як підставу для відмови у стягненні понесених позивачем витрат на правову допомогу, то вони є безпідставними, виходячи з такого.
За змістом ч.4 ст.62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника у цивільному процесі можуть бути підтверджені одним із таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Колегія суддів враховує, що: по-перше, між ОСОБА_1 та адвокатом Таштановою О.Г. було укладено належний договір про надання правничої допомоги, який сам по собі підтверджує факт надання послуг, у тому числі, за написання позовної заяви у цій справі; по-друге, тлумачення статті 62 ЦПК України передбачає необхідність подання ордера чи довіреності саме у випадках, коли адвокат діє як процесуальний представник під час розгляду справи суді. У даній справі адвокат Таштанова О.Г. не брала участі у судовому розгляді справи і не здійснювала процесуального представництва, а надавала виключно послуги зі складання процесуальних документів у межах відповідних договірних правовідносин.
За таких обставин колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для відмови у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката за складання позовної заяви у справі в сумі 4 000 грн 00 коп. за недоведеністю.
Тому рішення суду першої інстанції в цій частині не може вважатись законним та обґрунтованим.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Оскільки суд першої інстанції, у порушення вимог ст.263 ЦПК України, помилково відмовив у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката за складання позовної заяви, то колегія суддів вважає, що в даному випадку рішення суду першої інстанції в цій частині не може бути залишене в силі й відповідно до ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню.
Вирішуючи вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Українські фінансові операції» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 12 січня 2022 року у справі № 750/10242/20.
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що 16 травня 2024 року до ухвалення рішення ТОВ «Українські фінансові операції» подало до суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з 4 000 грн 00 коп. до 2 000 грн 00 коп. (а.с.23-24).
З огляду на складність справи та обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та приймаючи до уваги, що відповідач подав заяву про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції до ухвалення рішення, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Українські фінансові операції» на користь ОСОБА_1 понесених ним витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 2 000 грн 00 коп.
Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024року в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу - скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: