Київський апеляційний суд
8 вересня 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Тютюн Т.М. за участю ОСОБА_1 - особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника Мухи О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Демури І.О. на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11 березня 2025 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11.03.2025 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Як встановив суд, 25 листопада 2024 року о 20 годині 28 хвилин ОСОБА_1 , який керував автомобілем "Tesla Model 3" д/н НОМЕР_2 на Cтоличному шосе, 32 в м. Києві з ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).
В апеляційній скарзі захисник Демура І.О. зазначає про недотримання завдань провадження у справі про адміністративне правопорушення, визначених ст.245 КУпАП, щодо без всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, оскільки суд не дав належну оцінку доказам, наданим поліцейськими, та не взяв до уваги доводи захисту.
В суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснив, що автомобілем не керував і сидів у салоні автомобіля, який не рухався, показуючи товаришу ОСОБА_2 , яким чином відбувається регулювання керма і дзеркал через бортовий комп'ютер, коли під'їхав патрульний автомобіль. Не представившись, поліцейський наказав ОСОБА_1 вийти з автомобіля, питав, чи не вживав той алкоголь або наркотичні засоби, що його підзахисний категорично заперечив. На місці ОСОБА_1 не було запропоновано пройти тест, питання, на якій підставі це відбувається, поліцейський проігнорував і сказав, що ОСОБА_1 повинен пройти медичний огляд, а в противному випадку може опинитися в ТЦК. Його підзахисний злякався, на вимогу поліцейського сів у службовий автомобіль і його відвезли до блок-посту на Столичному шосе при в'їзді в м. Київ, а ОСОБА_2 залишився в автомобілі. На блок-посту до ОСОБА_1 підійшла жінка - поліцейський і, не проводячи жодної перевірки, сказала, що у нього наявні ознаки наркотичного сп'яніння, з чим той не погодився. Тоді поліцейські запропонували проїхати з ними в медичний заклад для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. ОСОБА_1 був наляканий, так як поряд з контрольно-пропускним пунктом знаходились військові і поліцейські, які привезли його і погрожували ТЦК. Йому було незрозуміло, що відбувається, і, якщо взяти до уваги, що в країні йде активна примусова мобілізація, він був наляканий і думав, що якщо погодиться їхати з ними, то може опинитися в ТЦК на медичній комісії. Тому ОСОБА_1 відмовився і щодо нього було складено протокол за відмову від проходження медичного огляду.
Після складання протоколу рядова поліції ОСОБА_3 повідомила, що ОСОБА_1 може самостійно звернутися до медичного закладу для проходження огляду і, скориставшись цією порадою, він поїхав у медичний заклад, здав аналіз і отримав довідку, згідно з якою в організмі алкоголю і наркотичних засобів виявлено не було.
Захисник вказує, що суб'єктом даного адміністративного правопорушення може бути лише особа, яка керує транспортним засобом, тобто водій. А тому предметом доказування під час розгляду даної справи є факт керування транспортним засобом, докази чого відсутні. З долучених до протоколу записів портативного відеореєстратора поліцейського не вбачається, щоб автомобіль "Tesla Model 3" зупиняли і щоб ним керував ОСОБА_1 , у зв'язку з чим сам по собі факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння не може свідчити про вчинення адміністративного правопорушення. Що стосується мотивів суду, що під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним транспортним засобом та зупинку його працівниками поліції, про керування транспортним засобом іншою особою не повідомляв, то вони є припущеннями, оскільки відеозапис спілкування з поліцейськими розпочинається з моменту складання протоколу. ОСОБА_3 не була присутня на місці, звідки привезли ОСОБА_1 , і невідомо, звідки вона отримала інформацію про керування ним автомобілем. В протоколі вказано про його складання за адресою: м. Київ, вул. Лютнева, 10, і про керування автомобілем на Столичному шосе, 32 без жодних доказів.
Крім того, стверджує, що висновки суду про виявлення невідомим поліцейським у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння не відповідать дійсності. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_3 перераховує шаблонні ознаки наркотичного сп'яніння, проте відсутні дані, яким саме працівником поліції були виявлені ці ознаки, чому ОСОБА_3 записала саме ці ознаки і від кого вона отримала інформацію. Тобто вимога працівника поліції про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння повинна ґрунтуватися на наявності підстав для цього, а саме, встановлення працівником поліції ознак сп'яніння, чого в даному випадку здійснено не було. Не зафіксовані такі ознаки і відеозаписом. З цього захисник підсумовує, що аналіз всіх обставин викликає обґрунтовані сумніви у правомірності дій працівників поліції щодо складання протоколу і зауважує, що ОСОБА_1 , взагалі, не повідомили про те, що розпочалася і до нього застосовується процедура огляду на стан сп'яніння.
Звертає увагу і на ту обставину, що нібито роз'яснення ОСОБА_1 наслідків відмови від огляду, зокрема, що буде складено протокол, для особи без спеціальних знань нічого не значить. У справі відсутні докази роз'яснення ОСОБА_1 прав, передбачених ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП України, а підписи в протоколі отримані через незнання та бажання ОСОБА_1 скоріше залишити це місце, щоб не потрапити до ТЦК. Його підзахисний не орієнтується в законодавстві, однак роз'яснення права на отримання фахової допомоги адвоката та забезпечення його ймовірної участі при складанні протоколу не було здійснено.
Також вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_2 і дійшов необґрунтованого висновку про те, що доводи ОСОБА_1 , що він самостійно пройшов медичний огляд, не спростовують наявність у його діях складу правопорушення, оскільки в даному випадку відповідальність настає за порушення вимог п.2.5 ПДР - відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, а не за керування транспортним засобом у стані сп'яніння. Поза увагою суду залишилася і та обставина, що ОСОБА_1 виконав вимогу поліцейської і самостійно протягом двох годин пройшов огляд у клініці "Для дорослих", отримавши вказану раніше довідку.
З огляду на викладене захисник, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини у справах "Кобець проти України", "Коробов проти України" в контексті стандарту доказування "поза розумним сумнівом", положення ст.62 Конституції України, згідно з якою усі сумніви щодо винуватості особи тлумачаться на її користь, просить постанову судді скасувати і закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Крім того, апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови судді, поважність причин пропуску якого захисник мотивує тим, що повний текст постанови йому і ОСОБА_1 було надано лише 18.03.2025, що унеможливило подання апеляційної скарги у встановлений законом строк.
В суді апеляційної інстанції захисник Муха О.О. подав додаткове обґрунтування апеляційної скарги, що розцінюється як доповнення до неї. В доповненнях, крім викладених раніше доводів, наголошує на відсутності у справі рапорту поліцейського із зазначенням місця, часу, транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , ознак наркотичного сп'яніння, зважаючи на те, що рядова поліції ОСОБА_3 не бачила цих обставин і складала протокол в іншому місці. Також всупереч вимогам ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", стандартним операційним процедурам (СОП), розробленим Департаментом патрульної поліції, у справі відсутній відеозапис спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції з самого початку. Виходячи зі змісту протоколу, ОСОБА_3 складала його, керуючись незрозумілими, невідомими джерелами інформації, але вірогідно саме зі слів абстрактного поліцейського, який є свідком у цій справи. Тож, при складанні протоколу та при розгляді справи в суді першої інстанції було порушено право ОСОБА_1 на захист, зокрема, щодо допиту цього свідка.
Вказує і на те, що мотиви суду, що про факт керування транспортних засобом іншою особою ОСОБА_1 не повідомляв, спростовуються тим, що ОСОБА_1 повідомив, що вони їдуть до друзів, що зафіксовано відеозаписом. Що стосується складання протоколу, то згідно з п.8 Порядку направлення водіїв транспортним засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. У той час як за приписами ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляду проводиться у присутності свідків. Отже, процедура складання протоколу і процедура огляду не є тотожними, у зв'язку з чим протокол щодо ОСОБА_1 був складений незаконно за відсутності свідків, що виключає прийняття його як доказу.
Вислухавши пояснення захисника Мухи О.О. та ОСОБА_1 , які підтримали клопотання про поновлення строку та апеляційну скаргу і просили їх задовольнити, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи клопотання та апеляційної скарги, суд приходить до таких висновків.
Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подана захисником 25.03.2025, тобто з пропуском встановленого законом строку.
Разом з тим, копія постанови була надіслана на електронну адресу ОСОБА_1 та захиснику Демурі І.О. 18.03.2025 і цього ж дня вручена захиснику безпосередньо поза межами встановленого ст.285 КУпАП триденного строку після закінчення розгляду справи. Враховуючи ці обставини і те, що апеляційна скарга була подана без невиправданої затримки після отримання копії судового рішення, строк оскарження пропущений з поважних причин і підлягає поновленню.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції згідно зі ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП. Висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення є обґрунтованим і підтверджується наявними в справі доказами.
Такими доказами є дані, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення, в якому детально викладено суть порушення, вчиненого ОСОБА_1 , про що зазначено раніше; розписці ОСОБА_1 , який підтвердив факт відсторонення його від керування транспортним засобом; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; записі портативного відеореєстратора поліцейського.
Оскільки вказані докази узгоджуються між собою, суд правильно поклав їх в основу прийнятого рішення.
При цьому суд правильно не взяв до уваги пояснення ОСОБА_1 , який заперечив факт керування транспортним засобом, детальний зміст яких викладений в апеляційній скарзі захисника, і пояснення свідка ОСОБА_2 про те, що автомобілем "Tesla Model 3" керував він, а ОСОБА_1 лише пересів на місце водія і показував йому, як налаштовувати дзеркала заднього виду. Аналогічні пояснення ОСОБА_1 і свідок дали і в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, який розцінив ці пояснення як намагання ОСОБА_1 уникнути відповідальності, враховуючи те, що під час спілкування з рядовим поліції ОСОБА_3 , яка пояснює ОСОБА_1 , що інспектора поліції його зупинили, у нього було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, пропонує пройти огляд в закладі охорони здоров'я, останній не висловлює жодних заперечень, хоча ніяких перешкод для цього не було, і сам пропонує складати протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду (20:30 год. відеозапису). Під час ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, останній також не висловлює заперечень (20:58 год. відеозапису). Повідомлення ОСОБА_1 про те, що вони їдуть до друзів, неможна розцінити як заперечення, як про це стверджує захисник. А тому відсутність у справі відеозапису з фіксацією, як ОСОБА_1 керував автомобілем, як його зупинили працівники поліції і те, що особисто ОСОБА_3 не була присутня під час зупинки автомобіля та виявлення ознак сп'яніння, не впливає на висновки суду.
Щодо тверджень ОСОБА_1 , що йому не було запропоновано пройти тест на місці, варто зауважити наступне.
Згідно з ч.6 ст.266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура огляду водія на стан сп'яніння визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 (далі - Порядок), на виконання якого і з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров'я наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, (далі - Інструкція).
За приписами цих підзаконних та відомчих нормативних актів огляд водія на стан наркотичного сп'яніння проводиться виключно в закладі охорони здоров'я, а не на місці зупинки транспортного засобу.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.266 КУпАП, п.п.1, 2 розділу ІІІ Інструкції перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
І наказом Департаменту охорони здоров'я Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про оптимізацію організації проведення медичних оглядів на стан сп'яніння в м. Києві" № 563 від 27.05.2019 визначено Київську міську наркологічну клінічну лікарню "Соціотерапія" як єдину установу в м. Києві, якій надано таке право.
Згідно з довідкою Приватного підприємства "Клініка "Для дорослих" № 211/25/11/24 від 25.11.2024 в організмі ОСОБА_1 алкоголю та наркотиків не виявлено.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 відмовився їхати до належного закладу охорони здоров'я у супроводі працівників поліції, а іншого встановленого порядку огляду не передбачено, самостійне звернення до Приватного підприємства "Клініка "Для дорослих" не спростовує висновків суду про відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відповідно до встановленого порядку.
Приватне підприємство "Клініка "Для дорослих" не входить до переліку закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, а тому згідно з ч.5 ст.266 КУпАП вказаний огляд є недійсним.
Непереконливими є і пояснення ОСОБА_1 про відмову від огляду, оскільки він побоювався, що його відвезуть у ТЦК для проходження військово-лікарської комісії, оскільки проходження такої комісії та захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язками громадян України, і небажання їх нести за наявності для цього законних підстав не є виправданням ухилення від обов'язку на вимогу поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 в повній мірі не розумів наслідки відмови та яка саме буде відповідальність за відсутності у нього спеціальних знань, безпідставні. Під час пропозиції пройти огляд, намаганні рядовим поліції ОСОБА_3 роз'яснити процедуру огляду, відповідальність за відмову від нього і що відносно ОСОБА_1 буде складено протокол про адміністративне правопорушення, яке виразилося в порушенні вимог п.2.5 ПДР, останній її перебиває і говорить, що йому зрозуміло, і щоб складали протокол (20:31 год. відеозапису).
До того ж, закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України оприлюднюються в офіційних друкованих виданнях. З вимогами п.2.5 ПДР ОСОБА_1 як водій повинен бути обізнаний. І згідно зі ст.68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Що ж стосується доводів про не забезпечення ймовірної участі адвоката під час оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, то вони не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки згідно зі ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У той же час, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130 КУпАП, розглядаються судом.
Також не ґрунтуються на вимогах закону доводи захисника Мухи О.О. про те, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський складає протокол в присутності двох свідків. Захисник посилається на п.8 Порядку в редакції, яка вже не була чинною станом на дату складання протоколу та на даний час.
Згідно з п.8 Порядку зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 20.01.2023, які набрали чинності 25.01.2023, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Тож, під час складання протоколу за відсутності свідків, проте із застосуванням технічних засобів відеозапису, порушень допущено не було.
Згідно з п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
Разом з тим відсутність у справі носія, на якому б було зафіксовано безперервне спілкування з поліцейськими з моменту зупинки транспортного засобу і до закінчення оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, не свідчить про те, що протокол складено на припущеннях. Наявного в справі запису портативного відеореєстратора поліцейського тривалістю 32 хвилини, на переконання апеляційного суду, цілком достатньо для того, щоб пересвідчитись у вчиненні ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Отже, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена повністю.
Стягнення на ОСОБА_1 накладене в межах строків, встановлених ст.38 КУпАП, і відповідає санкції відповідної частини статті.
Таким чином постанова судді є законною та обґрунтованою і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Поновити захиснику Демурі Ігорю Олександровичу строк апеляційного оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11 березня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника Демури Ігоря Олександровича залишити без задоволення, а постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11 березня 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 /однієї тисячі/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 /сімнадцять тисяч/ гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду Т.М. Тютюн