Справа 753/6137/22 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/769/2025 Доповідач в 2 інстанції ? ОСОБА_2
04 вересня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючого),ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальні провадження № 12020105020000433 від 02.08.2020 року та № 12022100020001688 від 17.06.2022 року за апеляційними скаргами прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року, -
Вироком Дарницького районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Мелітополь Запорізької області, одруженого, освіта середня, маючого на утриманні має малолітнього сина ОСОБА_10 , 2017 року народження, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 04.11.2020 року вироком Дарницького районного суду міста Києва за ч. 1 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, засуджено:
за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік;
за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років;
на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років;
на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Дарницького районного суду міста Києва від 04.11.2020 року та остаточно визначено, ОСОБА_8 , покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 1 місяць;
вирішене питання про речові докази.
Відповідно до вироку, 01 серпня 2020 року близько 23 години 40 хвилин, ОСОБА_8 , за попередньою змовою з ОСОБА_11 засуджений вироком Дарницького районного суду міста Києва від 21 червня 2022 року, знаходячись в приміщенні торговельного АЗС «ОККО», що за адресою: м. Київ, вул. Привокзальна, 1 впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, з метою незаконного заволодіння чужим майном, таємно викрали з прилавка FM трансміттер, загальною вартістю 383 грн 20 коп. (без ПДВ), який ОСОБА_12 засунув за ремінь ОСОБА_8 . Після чого, ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_11 не розрахувавшись за товар та утримуючи його при собі, вийшли з АЗС «ОККО», яким розпорядились на власний розсуд, завдавши матеріального збитку ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» на загальну суму 383 гривні 20 копійок.
Крім цього, 17 червня 2022 року близько 17 години 30 хвилин, в період воєнного стану, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Поліська, 12, ОСОБА_8 підбіг до ОСОБА_13 , зробив йому підніжку, від якої останній не втримавшись на ногах впав на землю. Після чого, ОСОБА_8 , з метою на відкрите викрадення чужого майна, витяг з кишені штанів ОСОБА_13 гаманець коричневого кольору з якого дістав грошові кошти в сумі 800 гривень та втік з місця події, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
В апеляційній скарзі прокурора вказано на незаконність вироку у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування доводів скарги указала на те, що відповідно до пред'явленого обвинувачення органом досудового розслідування діяння обвинуваченого, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України кваліфіковано з урахуванням ознаки, повторність. Оскільки, відповідно до вироку, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, 01 серпня 2020 року, а інкримінований злочин, передбачений ч. 4 ст. 186 КК України, 17 червня 2022 року, тобто після вчинення першого епізоду злочинної діяльності. Відповідно до ст. ст. 185, 186 та 189-191 ККУ повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або ст. ст. 187, 262 ККУ. Прокурор виходячи з аналізу норм ч. ч. 1, 3 ст. 32 КК України, вказав на те, що факт вчинення кримінального правопорушення не вперше утворює повторність без постановлення обвинувального вироку суду стосовно особи лише у випадку, коли такий факт розслідується органом досудового слідства чи розглядається судом з іншим епізодом тотожного або однорідного злочину в одному кримінальному провадженні. Тобто лише за умов, коли суд безпосередньо досліджує докази та у вироку встановлено доведеність винуватості особи одночасно за всіма епізодами кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченому. Оскільки доведеність чи недоведеність вини у першому епізоді встановлюється судом і лише одночасний розгляд судом в одному кримінальному провадженні першого епізоду, що утворює повторність і наступного, який кваліфікується як повторний. Крім того, встановлено, що ОСОБА_8 є особою раніше судимою, а саме вироком Дарницького районного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року за ч. 1 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, що відображено у вступній частині вироку. В оскаржуваному вироку, судом визнано доведеним пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення за ч. 2 ст. 185 КК України, що тягне за собою наявність кваліфікуючої ознаки, повторність при кваліфікації діяння, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. Крім того інкриміноване кримінальне правопорушення вчинено до погашення судимості за вироком Дарницького районного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року. Разом з тим, незважаючи на те, що ОСОБА_8 пред'явлено обвинувачення за ч. 4 ст. 186 КК України у вчиненні відкритого викрадення чужого майна, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, у мотивувальній частині вироку, судом зазначена кваліфікуюча ознака, як вчинення злочину повторно, відсутня, при цьому, мотивів її виключення не зазначено. Таким чином, вказане свідчить про порушення вимог ст. ст. 370, 413 КПК України та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню. Просив вирок скасувати в частині правової кваліфікації діяння обвинуваченого та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме у вчиненні відкритого викрадення чужого майна, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
В апеляційній скарзі захисника вказано на незаконність та необґрунтованість вироку у зв'язку із неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вказав на неповноту судового розгляду оскільки, судом першої інстанції не було отримано показань потерпілого у кримінальному провадженні за ч. 4 ст. 186 КК України, що має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження вказав на те, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, що вплинуло на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність. Судом було досліджено відео з додатків до протоколів слідчих експериментів з участю потерпілого ОСОБА_13 та свідка ОСОБА_14 . При цьому, слідчі дії, які відображені на досліджених відеозаписах, не містять ознак слідчого експерименту, оскільки проведені вони без участі понятих. Крім того, в процесі проведення слідчих дій не з'ясовувалось місце їх проведення. Слідча дія зведена до відеозапису свідчень потерпілого та свідка, без виконання дій, притаманних слідчому експерименту, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд у своїх постановах. Окрім того, учасникам слідчих дій не роз'яснені їх права. У зв'язку із наведеним, зазначені відеозаписи, а також протоколи слідчих експериментів, додатками до яких вони є, повинні бути визнані недопустимими доказами і не можуть бути використані при ухваленні вироку. Крім того, в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , за змістом їх свідчення різняться між собою, але в одному збігаються, а саме в тому, що ОСОБА_8 не викрадав відкрито гроші потерпілого ОСОБА_13 , а останній в судовому засіданні не свідчив, внаслідок чого неможливо скласти фактичні обставини події, які інкримінуються ОСОБА_8 . На переконання захисника, в судовому засіданні не встановлені достатні докази для доведення вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України в суді та вичерпні можливості їх отримати. Просила вирок скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_8 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання в межах санкції зазначеної норми закону, з урахуванням вимог ст. ст. 70 та 71 КК України та визнати ОСОБА_8 , не винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а кримінальне провадження у цій частині, закрити.
У судове засідання призначене на 19 червня 2025 року обвинувачений ОСОБА_8 не був доставлений ДУ «Київським слідчим ізолятором». 03 липня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов лист ДУ «Київський слідчий ізолятор», в якому зазначається, що згідно облікових даних картотеки ДУ «Київський слідчий ізолятор» ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер.
На запит Київського апеляційного суду Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації, надано відповідь про наявність актового запису № 7645 про смерть ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений 12.05.2025 Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Києві.
Вислухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив закрити провадження у справі, перевіривши апеляційну скаргу та матеріали провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується актовим записом про смерть № 7645 від 12.05.2025.
За правилами п.5 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається зокрема, в разі якщо помер обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.
Підстав для продовження судового провадження для реабілітації померлої, колегія суддів не встановила.
У зв'язку із викладеним, колегія суддів приходить до переконання, що відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальні провадження № 12020105020000433 від 02.08.2020 та № 12022100020001688 від 17.06.2022 за апеляційними скаргами прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.4 ст.186 КК України підлягає закриттю у зв'язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_8 .
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Апеляційну скаргу захисника задовольнити частково.
Кримінальні провадження № 12020105020000433 від 02.08.2020 та № 12022100020001688 від 17.06.2022 про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.4 ст.186 КК України, закрити на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України, а саме у зв'язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_8 .
Вирок Дарницького районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року щодо ОСОБА_8 скасувати.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців із дня проголошення.
_____________ _____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4