25 серпня 2025 року справа № 580/7459/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та скасування рішень,
30.06.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі - відповідач), в якому позивач просить:
визнати протиправними дії Начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Юрія Бучанського при складанні Постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження від 05.06.2025 у виконавчому провадженні №77682066;
скасувати постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження від 05.06.2025 у виконавчому провадженні №77682066;
визнати протиправною та скасувати постанову від 23.06.2025 про відновлення виконавчого провадження у ВП №77682066, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Коломієць Інною Миколаївною.
Позов мотивовано тим, що позивачем до часу відкриття виконавчого провадження №77682066 у повному обсязі виконане рішення суду у справі №580/7183/24 відповідно до його мотивувальної та резолютивної частин. У зв'язку із цим державним виконавче закінчено виконавче провадження.
Однак, керівник виконавчої служби безпідставно дійшов висновку про невиконання судового рішення та незаконно скасував постанову про закінчення виконавчого провадження.
Тому спірні рішення про перевірку та відновлення виконавчого провадження №77682066 є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
18.07.2025 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні. Зазначив, що до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов виконавчий лист № 580/7183/24, виданий 24.03.2025 Черкаським окружним адміністративним судом про зобов'язання військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 09.05.2024 про звільнення з військової служби згідно з абз.1 підп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років та прийняти в установленому порядку та строки обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду 30.04.2025.
22.05.2025 до відділу надійшла заява командира ВЧ НОМЕР_1 від 18.04.2025 №3882 про закінчення виконавчого провадження, оскільки 19.03.2025 на виконання рішення суду ВЧ НОМЕР_1 розглянула рапорт ОСОБА_1 та надала письмову обґрунтовану відповідь № 3051, копію якої долучено до заяви.
29.05.2025 державним виконавцем керуючись вимогами п. 9 частини першої статті 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.
Постановою про результати перевірки законності виконавчого провадження від 05.06.2025 встановлено: що відповідно до резолютивної частини виконавчого документу, боржника зобов'язано розглянути рапорт ОСОБА_1 від 09.05.2024 про звільнення з військової служби згідно з абз.1 підп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років та прийняти в установленому порядку та строки обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
Як вбачається із рішення Черкаського адміністративного суду від 27.09.2024, судом визначено, що за результатами розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби на підставі вказаних вище норм законодавства та доданих до рапорту документів відповідач зобов'язаний видати наказ про звільнення з військової служби.
Відповідач не надав жодного доказу щодо прийнятого рішення (акту владно-розпорядчого характеру) за результатом розгляду рапортів позивача від 06.04.2024, який відповідач отримав, що ним не заперечується у відзиві, та від 09.05.2024, який отриманий гр. ОСОБА_2 15.05.2024.
Відтак відповідь ВЧ НОМЕР_1 від 19.03.2025 за № 3051 надана ОСОБА_1 на виконання рішення суду, враховуючи висновки суду, не є актом владно-розпорядчого характеру чи відповідним рішенням за результатами розгляду рапорту, оскільки аналогічний лист від 14.05.2024 №3771 досліджувався судом та визнаний таким, що не відповідає вимогам до рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки має роз'яснювальний характер.
18.07.2025 позивач подав суду відповідь на відзив з подібними позовній заяві доводами.
Ухвалою від 23.07.2025 суд залучив до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі - третя особа).
25.07.2025 третя особа подала суду пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що начальник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при перевірці матеріалів виконавчого провадження і звернув увагу, що Боржником «при самостійному виконані рішення суду» не враховані, ті висновки, які викладені в мотивувальній частині Рішення, а державний виконавець, на виконані у якого перебувало виконавче провадження при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження належним чином не перевірив, що у виконавчому листі зазначено «з урахуванням висновків», тоді як «письмова обґрунтовану відповідь №3051» надана не лише без врахування таких висновків, а й суперечить Рішенню.
Позивачем не зазначено, які конкретно засади виконавчого провадження були порушені керівником при винесенні Постанови від 05.06.2025 і не описано в чому полягали такі порушення.
Ухвалою суду від 12.08.2025 продовжено строк розгляду справи №580/7459/25 на двадцять днів.
Дослідивши письмові докази та надавши їм правову оцінку, суд встановив таке.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у справі №580/7183/24 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапортів ОСОБА_1 від 06.04.2024, від 09.05.2024 про звільнення з військової служби згідно з абз.1 підп. “г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) від 09.05.2024 про звільнення з військової служби згідно з абз.1 підп. “г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років та прийняти в установленому порядку та строки обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
На виконання вказаного судового рішення Військова частина НОМЕР_1 розглянула наявні в електронному вигляді рапорти ОСОБА_1 від 06.04.2024 та від 09.05.2024, які було отримані в електронному вигляді засобам СЕДО від 19.04.2024 №62207/С, від 19.04.2024 №62210/С, від 19.04.2024 №62212/0, від 27.05.2024 №83618/0, від 30.05.2024 №84901/0 від Начальника адміністративного управління Генерального штабу Збройних сил України.
З листа від 19.03.2025 №3051, вбачається, що за наслідками розгляду вказаних рапортів, військової частини НОМЕР_1 відмовлено у їх погодженні.
Крім того зазначено, що відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) №199 від 07.07.2024 солдат ОСОБА_1 обліковується, як такий, що самовільно залишив військову частину та знятий з усіх видів забезпечення з 07.07.2024. Станом на даний момент місце ОСОБА_1 не відоме.
Окремо роз'яснено, що ОСОБА_1 може повернутись з самовільного залишення військової частини до військової частини НОМЕР_1 або до будь-якої резервної військової частини, в тому числі до тієї, яка найближче знаходиться до місця проживання військовослужбовця, та подати належний рапорт по процедурі з доданням необхідного комплекту документів, після чого такий рапорт буде розглянутий у встановленому порядку.
Водночас, з метою примусового виконання рішення суду від 27.09.2024 у справі №580/7183/24, 24.03.2024 Черкаський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист, на підставі якого 03.04.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №77682066.
22.05.2025 відповідачу надійшла заява командира ВЧ НОМЕР_1 від 18.04.2025 №3882 про закінчення виконавчого провадження, оскільки 19.03.2025 на виконання рішення суду ВЧ НОМЕР_1 розглянула рапорт Бойка О.В. та надала письмову обґрунтовану відповідь № 3051.
29.05.2025 державним виконавцем на підставі п.9 частини 1 статті 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про закінчення виконавчого провадження (у зв'язку із повним фактичним виконанням рішення).
05.06.2025 начальником відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бучацьким Ю.О. винесено постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження №77682066, якою постанову від 29.05.2025 про закінчення виконавчого провадження №77682066 з примусового виконання виконавчого листа №580/7183/24 виданого 24.03.2025 Черкаським окружним адміністративним судом - скасовано.
Головному державному виконавцю Пилипчуку К.Р. з виконання виконавчого провадження №77682066 з примусового виконання виконавчого листа №580/7183/24, виданого 24.03.2025 Черкаським окружним адміністративним судом доручено вжити заходів передбачених Законом України «Про виконавче провадження» у строк до 23.06.2025.
Постановою державного виконавця від 23.06.2025 відновлено виконавче провадження №77682066.
Не погоджуючись із постановами від 05.06.2025 про перевірку виконавчого провадження №77682066 та його відновленням, позивач звернувся в суд з цим позовом.
Надаючи оцінку спірному рішенню, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, є Закон України “Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Згідно з ч.1 ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною ст.5 Закону №1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною 1 ст.18 Закону №1404-VІІІ на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII передбачено обов'язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
У свою чергу п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII серед підстав для закінчення виконавчого провадження передбачає фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з ч.2 ст.39 Закону №1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Водночас, на підставі ч.3 ст.74 ст.39 Закону №1404-VIII рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Оцінюючи наявність підстав для скасування постанови державного виконавця від 29.05.2025 про закінчення виконавчого провадження №77682066, суд враховує таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх. Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.
Як установлено судом, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у справі №580/7183/24 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 рапорт ОСОБА_1 від 09.05.2024 про звільнення з військової служби згідно з абз.1 підп. “г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років та прийняти в установленому порядку та строки обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
Суд враховує, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Статтею 26 Закону №2232-XII були визначені підстави для звільнення з військової служби.
Зокрема, підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що
Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема, під час дії воєнного стану у зв'язку з вихованням військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати.
Ч.7 ст.26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Відповідно до2 п.12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до п.233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
На підставі п.234 Положення №1153/2008 перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення.
Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.
Заперечення військовослужбовців щодо розрахунку вислуги років військової служби розглядаються командирами (начальниками) військових частин перед оформленням документів для звільнення з військової служби. Спірні питання щодо заліку вислуги років окремих періодів служби для призначення пенсії розглядаються спеціальною комісією Міністерства оборони України.
Абз.4 п.241 Положення №1153/2008 визначено, що накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Згідно з п.242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до п. 1.5 Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Згідно із абз.2 п.7 Інструкції №170 підготовка, подання на підпис, реєстрація, розсилка і доведення наказів по особовому складу здійснюються в службах персоналу (структурних підрозділах), підпорядкованих посадовим особам, які відповідно до пункту 12 Положення мають право видавати накази по особовому складу.
Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України затверджений наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 (далі - Порядок №531)
Відповідно до п.2 Розділу 1 Порядку №531 з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).
Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі визначено Розділом 3 Порядку №531, яким передбачено, що у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Додатком 1 до Порядку №531 визначено вимоги до оформлення резолюції (рішення) до рапорту військовослужбовця, а саме: ПОГОДЖЕНО або НЕ ПОГОДЖЕНО (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада безпосереднього командира (начальника) військове звання, підпис, Ім'я прізвище (для рапорту, поданого в паперовій формі).
Аналіз наведених законодавчих норм свідчить про те, що розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
При цьому, наказом командира оформлюється виключно звільнення з військової служби.
Оформлення рішення командира про відсутність підстав для звільнення саме наказом по особовому складу не передбачено нормами вищенаведених нормативно-правових актів.
Рішення про відсутність підстав для звільнення з військової служби оформлюється шляхом накладення резолюції «НЕ ПОГОДЖЕНО» безпосередньо на рапорті військовослужбовця.
Як установлено судом, на виконання судового рішення у справі №580/7183/24 розглянуто рапорти ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами та командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення, шляхом відмову у погодженні відповідних рапортів.
За наслідками вчинення вказаних дій військовою частиною НОМЕР_1 складено лист від 19.03.2025 №3051, в якому зазначені підстави для прийняття вказаного рішення.
Відтак, суд вважає необґрунтованими доводи спірної постанови від 05.06.2025 про результати перевірки законності виконавчого провадження №77682066, що відповідь ВЧ НОМЕР_1 від 19.03.2025 №3051 надана ОСОБА_1 не є актом владно-розпорядчого характеру чи відповідним рішенням за результатами розгляду рапорту.
Крім того, суд зазначає, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у справі №580/7183/24 відмовлено у задоволенні позовної вимоги про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначено, що позовна вимога про зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, а саме про звільнення позивача на підставі вказаної вище норми Закону не підлягає задоволенню, оскільки такі повноваження відповідача є дискреційними та доведено порушення проведення ним процедури розгляду відповідних рапортів.
Отже, на переконання суду, військовою частиною НОМЕР_1 виконане рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у справі №580/7183/24 щодо зобов'язання розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби згідно з абз.1 підп. “г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років та прийнято в установленому порядку та строки обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що постанова начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бучацького Ю.О. від 05.06.2025 постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження №77682066, якою скасовано постанову від 29.05.2025 про закінчення виконавчого провадження №77682066 прийнята безпідставно, без урахування вказаних вище норм спеціального законодавства України, які регламентують проходження військової служби, прийняття командирами управлінських рішень.
Відтак, вказана постанова від 05.06.2025 про перевірку виконавчого провадження №77682066 та, як наслідок, прийнята на її виконання постанова від 23.06.2025 про відновлення виконавчого провадження №77682066 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.
Позовну вимогу визнати протиправними дії начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Юрія Бучанського при складанні постанови від 05.06.2025 про результати перевірки законності виконавчого провадження №77682066, суд вважає необґрунтованою, оскільки такі дії вчинені на виконання повноважень, визначених ст.74 Закону №1404.
Отже, позовні вимоги є підлягають задоволенню частково.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Дотримуючись вказаних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір в сумі 2422,40 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 287, 295 КАС України, суд
1. Позов військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бучацького Ю.О. від 05.06.2025 про результати перевірки законності виконавчого провадження №77682066, якою скасовано постанову від 29.05.2025 про закінчення виконавчого провадження №77682066.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць І.М. від 23.06.2025 про відновлення виконавчого провадження №77682066.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь військової частини НОМЕР_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його отримання.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ