08 вересня 2025 року справа № 580/7658/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , у звільненні з військової служби на підставі абз. 5 п.п. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин - 13.10.2022 року) у зв'язку з наявністю одного із батьків дружини, із числа осіб з інвалідністю І чи II групи;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з військової служби на підставі абз. 5 п.п. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин - 13.10.2022 року) у зв'язку з наявністю одного із батьків дружини, із числа осіб з інвалідністю І чи II груп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив звільнити позивача з військової служби на підставі абз. 5 п.п. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», саме у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин - 13.10.2022, у зв'язку з наявністю одного із батьків дружини, із числа осіб з інвалідністю І чи II груп.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що рапорт позивача надійшов до військової частини НОМЕР_1 лише 19.05.2025 і був зареєстрований за номером 22845. Таким чином, відповідач мав змогу розглянути даний рапорт і надати відповідь, про те рапорт позивача отриманий військовою частиною і зареєстрований за номером НОМЕР_3 від 19.05.2025 року являє собою нове звернення, яке повинно розглядатися згідно діючого законодавства, на день отримання та реєстрації рапорту. Таким чином, дане звернення розглядається за чинним законодавством на момент реєстрації звернення.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої він вважає, що доводи відповідача є необґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.
Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої він вважає, що доводи позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до повного задоволення.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем, солдат, призваний на військову службу 27.02.2022 по мобілізації, згідно з Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022 та проходить військову службу з 27.02.2022 у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується записом у військовому квитку серії НОМЕР_4 , виданому ІНФОРМАЦІЯ_2 20.11.2007.
Представником позивача - адвокатом Шаповаловим А.М. до ІНФОРМАЦІЯ_3 27.07.2022 направлено заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Від ІНФОРМАЦІЯ_3 05.08.2022 надійшла відповідь на заяву представника позивача - адвоката Шаповалова А.М. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, де зазначено, що особисто ОСОБА_1 не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 за відстрочкою. Обов'язок ОСОБА_1 по догляду за батьком дружини ОСОБА_2 не підтверджений належними доказами. Також зазначено, що особа, яка бажає отримати відстрочку від військової служби має особисто прибути для вирішення такого питання до органу виконавчої влади за місцем військового обліку.
Позивачем 02.09.2022, засобами поштового зв'язку, направлено рапорт від 02.09.2022, адресований командиру роти ВЧ НОМЕР_1 про звільнення з військової служби, в якому він просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення його зі служби згідно пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» № 2232-ХІІ у зв'язку з необхідністю догляду за батьком дружини, який є особою з інвалідністю I групи.
До рапорту додано:
- нотаріально завірена копія паспорту та РНОКПП;
- нотаріально завірена копія паспорту дружини ОСОБА_3 ;
- нотаріально завірена копія паспорту батька дружини ОСОБА_2 ;
- нотаріально завірена копія свідоцтва про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ;
- нотаріально завірена копія довідки батька дружини ОСОБА_2 до акту огляду МСЕК;
- нотаріально завірена копія свідоцтва про народження дружини ОСОБА_4 ;
- нотаріально завірена копія пенсійного посвідчення батька дружини ОСОБА_2 .
Згідно з відомостями АТ «Укрпошта» зазначений рапорт отримано у м. Одеса 08.09.2022.
ІНФОРМАЦІЯ_4 надав позивачу відповідь від 14.09.2022 вих. № 943/7950 на рапорт від 02.09.2022 про звільнення з військової служби, де зазначено, що звільнення заявника не належить до повноважень ІНФОРМАЦІЯ_5 , запропоновано звернутись безпосередньо до командира ВЧ НОМЕР_1 , де заявник проходить військову службу та повернуто нотаріально засвідчені копії документів, доданих до рапорту.
Позивачем 26.09.2022, засобами поштового зв'язку, направлено аналогічний рапорт від 26.09.2022, адресований командиру роти ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_5 про звільнення з військової служби.
Згідно з відомостями АТ «Укрпошта» зазначений рапорт повернувся відправнику та отримано ним у м. Києві 21.10.2022.
Позивачем 13.10.2022, засобами поштового зв'язку «Нова Пошта», направлено аналогічний рапорт від 13.10.2022 командиру роти ВЧ НОМЕР_1 , адресований на ім'я ОСОБА_6 , про звільнення з військової служби.
Згідно з відстеженням посилки, вищезазначений рапорт отримано ОСОБА_6 23.10.2022.
Представником позивача - адвокатом Шаповаловим А.М. 06.04.2023 на адресу ВЧ НОМЕР_1 направлено адвокатський запит, в якому він просив надати інформацію про розгляд рапортів ОСОБА_1 , зокрема рапорту від 13.10.2022 про звільнення з військової служби.
Відповідачем 28.04.2023 вих. № 5180 надано відповідь на адвокатський запит від 06.04.2023, де повідомлено, що рапорт ОСОБА_1 від 13.10.2022 у встановленому законодавством порядку станом на 28.04.2023 не надходив. Додатково повідомлено, що згідно з результатами службового розслідування, відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 461 від 29.08.2022 встановлено, що солдат ОСОБА_1 25.07.2022 самовільно залишив розташування військової частини, відмовляється повертатися до місця несення служби у зв'язку із чим його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «Сувора догана». Також направлено матеріали службового розслідування до Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону для внесення відомостей про злочин до ЄРДР на підставі статті 214 КПК України та організації досудового розслідування кримінального провадження.
Вважаючи нерозгляд рапортів про звільнення з військової служби протиправною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не порушено вимог законодавства, у зв'язку із нереєстрацією та нерозглядом рапорту позивача від 13.10.2022, оскільки в матеріалах справи відсутні докази надходження вказаного рапорту «по команді» до безпосереднього командира відповідача, внаслідок самовільного залишення місця служби позивачем. Судом першої інстанції було встановлено відсутність підстав для визнання бездіяльності відповідача щодо нерозгляду рапортів позивача від 02.09.2022, 26.09.2022 та 13.10.2022 про звільнення з військової служби, внаслідок порушення порядку їх подання та, як наслідок, відсутність підстав для зобов'язання відповідача розглянути такі рапорти та звільнити позивача з військової служби.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_6 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено частково, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 скасовано та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково:
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не розгляді рапорта позивача від 13.10.2022 про звільнення останнього з військової служби на підставі абз. 5 п.п. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з наявністю одного із батьків дружини, із числа осіб з інвалідністю І чи II групи;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт позивача від 13.10.2022, про звільнення останнього з військової служби на підставі абз. 5 п.п. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
17.05.2024 представником позивача було скеровано адвокатський запит до військової частини НОМЕР_1 з метою дізнання інформації, чи було виконанню рішення суду та щодо розгляду рапорту позивача від 13.10.2022.
На вказаний адвокатський запит надійшла відповідь командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_7 від 25.06.2024 №6323, згідно якої адресант заперечує факт наявності рапорту ОСОБА_1 від 13.10.2022 та зазначає, що виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2024 року по справі №580/5937/23 є неможливим через відсутність рапорту в частині НОМЕР_1 . Також, листом начальника штабу - заступника командира ВЧ НОМЕР_5 капітана ОСОБА_8 від 21.09.2024 №1137, відповідач, на противагу встановленому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2024 року по справі № 580/5937/23 факту отримання рапорту військовою частиною, повторно стверджує, що рапорт ОСОБА_1 від 13.10.2022 до військової частини НОМЕР_5 військової частини НОМЕР_1 не надходив, а отже виконати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2024 та розглянути рапорт ОСОБА_1 від 13.10.2022 року про звільнення з військової служби не вбачається можливим у зв'язку з його відсутністю у військовій частині, та запропоновано звернутись із вказаним рапортом шляхом направлення рапорту на юридичну адресу військової частини НОМЕР_1 для належного його розгляду.
01.11.2024 представником позивача направлено до військової частини НОМЕР_1 разом з рапортом ОСОБА_1 від 13.10.2022 й адвокатський запит, в якому повторно запитувалось щодо результатів розгляду рапорту позивача від 13.10.2022, однак відповідач надала відповідь листом від 12.02.2025, якою повторно запропоновано звернутися позивачу із вказаним рапортом до військової частини НОМЕР_1 , шляхом направленням рапорту на юридичну адресу військової частини НОМЕР_1 , для належного його розгляду.
21.03.2025 представником позивача повторно направлено до військової частини НОМЕР_1 рапорт ОСОБА_1 від 13.10.2022 та адвокатський запит, в якому повторно запитувалось щодо результатів розгляду рапорту позивача від 13.10.2022.
На вказаний адвокатський запит командиром військової частини НОМЕР_1 надано відповідь від 31.03.2025 №6638, згідно якої повторно було запропоновано звернутися позивачу із вказаним рапортом до військової частини НОМЕР_1 для належного його розгляду.
25.04.2025 до військової частини було направлено оригінал рапорту ОСОБА_1 від 13.10.2022 з нотаріально засвідченими додатками до нього, що підтверджується супровідним листом від 25.04.2025 та доказами надсилання поштового повідомлення за трекінгом №0100100010237.
За результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 13.10.2022 відповідачем надано відповідь від 25.05.2025 №9946 з відмовою у задоволенні рапорту, оскільки позивач не надав повного переліку документів згідно вимог чинного на момент реєстрації (19.05.2025) законодавства України.
Вважаючи, що відповідачем протиправно не звільнено позивача з військової служби на підставі абз. 5 п.п. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», саме у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин - 13.10.2022, тому позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує, що частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу».
Частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За змістом підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Частиною сьомою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170.
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років) (пункт 5 Додатку 19 до Інструкції).
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Командири військових частин зобов'язані забезпечити своєчасне здавання посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення з військової служби, у порядку, визначеному пунктом 242 Положення, та направлення їх на військовий облік до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
Відповідно до пункту 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Згідно з правовими нормами пункту 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
З наведеного слідує, що наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов'язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту.
Матеріалами справи підтверджено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_6 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено частково, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 скасовано та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково:
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не розгляді рапорта позивача від 13.10.2022 про звільнення останнього з військової служби на підставі абз. 5 п.п. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з наявністю одного із батьків дружини, із числа осіб з інвалідністю І чи II групи;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт позивача від 13.10.2022, про звільнення останнього з військової служби на підставі абз. 5 п.п. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Так, у мотивувальній частині вищезазначеної постанови суду апеляційної інстанції вказано, що «…позивачем подано рапорт про звільнення від 13.10.22, який направлено командиру роти ВЧ НОМЕР_1 за допомогою ТОВ «НОВА ПОШТА». Вказаний рапорт отримано адресатом 23.10.2022. (т. 1 а.с. 97-98). Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується ВЧ НОМЕР_1 у відзиві, рапорт позивача від 13.10.2022 отримано командиром роти ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_6 , однак подальших дій встановлених чинним законодавством щодо розгляду рапорту не вчинялось, оскільки надісланий позивачем рапорт розцінено як особисте листування. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову погодився з такими доводами відповідача, на підставі чого зроблено висновки, що рапорт позивача про звільнення з військової служби до відповідача взагалі не надходив. Колегія суддів критично оцінює такі висновки суду першої інстанції, оскільки спосіб направлення рапорту за допомогою ТОВ «НОВА ПОШТА» не змінює змісту документу, що направлявся. Більш того, попередній рапорт позивача, скерований на адресу ВЧ НОМЕР_1 останньою не отримано, а направлення повернулось представнику позивача із відміткою «за закінченням терміну зберігання». Крім того, обґрунтовуючи підстави відмови у задоволенні позовних вимог судом першої інстанції вказано, що 25.07.2022 ОСОБА_1 самовільно покинув місце служби, що вбачається з витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 29.08.2022 № 461 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 »…»
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України вбачається, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Необхідно зазначити, що згідно з абзацом 5 п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній станом на момент подачі рапорту) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:
2) під час воєнного стану:
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): абзац 5 - у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
18.05.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX.
У зв'язку із внесеними змінами положеннями абз. 5 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у новій редакції чинній з 18.05.2024, визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу під час воєнного стану, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції чинній з 01.01.2025) військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв'язку з необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Отже, положення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», якими визначено підстави звільнення з військової служби, змінились та законодавцем шляхом внесення змін до нормативно-правового акту встановлено, що для звільнення з військової служби військовослужбовець має довести відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Судом встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 під час розгляду рапорту ОСОБА_1 від 13.10.2023 були протиправно застосовані норми Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в новій редакції, чинній з 01.01.2025, а не станом на час отримання такого рапорту та документів - 23.10.2023, тому суд дійшов висновку про визнання протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 13.10.2022 про звільнення з військової служби на підставі абз. 5 п.п. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», саме у редакції цього Закону, чинній на момент отримання такого рапорту 23.10.2022.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладені обставини, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 13.10.2022 про звільнення з військової служби на підставі абз. 5 п.п. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», саме у редакції цього Закону, чинній на момент отримання такого рапорту - 23.10.2022, однак позовні вимоги щодо звільнення позивача з військової служби - є передчасними та задоволенню не підлягають.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 9, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 13.10.2022 про звільнення з військової служби на підставі абз. 5 п.п. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», саме у редакції цього Закону, чинній на момент отримання такого рапорту - 23.10.2022
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 13.10.2022 про звільнення з військової служби на підставі абз. 5 п.п. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», саме у редакції цього Закону, чинній на момент отримання такого рапорту - 23.10.2022.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ