10 вересня 2025 року Справа № 480/8178/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу №480/8178/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі- відповідач 2), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.08.1981 по 24.08.1987 рік в колгоспі «Україна» Червоногвардійського району Кримської області, з 10.12.1991 по 09.10.2000 рік в Путивльській середній школі № 4 та з 18.05.2001 по 15.10.2001 рік у ВАТ «Путивльський молокозавод»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 вказані періоди роботи з 01.08.1981 по 24.08.1987 рік, з 10.12.1991 по 09.10.2000 рік та з 18.05.2001 по 15.10.2001 рік.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.04.2024 позивач заздалегідь до досягнення віку 60 років звернулася до регіонального управління Пенсійного фонду України в Сумській області за призначенням пенсії за віком. Разом із заявою було подано необхідні для призначення пенсії документи. За результатами розгляду її заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Віннцькій області було прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стахового стажу та недосягненням пенсійного віку.
Позивач стверджує, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу періоду її трудової діяльності з 01.08.1981 по 24.08.1987, оскільки записи про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні за усі роки не посвідчені печатками колгоспу, що суперечить постанові Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 “Про трудові книжки колгоспників». На переконання позивача, працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто працівником. Вказує, що недоліки заповнення трудової книжки не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу.
Також, позивач вказала, що з аналогічих підстав є помилковим висновок відповідача 1 про незарахування періоду її роботи з з 10.12.1991 по 09.10.2000, оскільки дата наказу на прийняття дописана, крім того наявне виправлення у даті на прийняття.
Щодо незарахування відповідачем до страхового стажу періоду її трудової діяльності з 18.05.2001 по 15.10.2001 з огляду на відсутність в реєстрі застрахованих осіб даних про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків, позивач зазначив, що вказаний недолік не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії працівникові періоду його роботи за наявності записів у трудовій книжці щодо такого періоду.
З урахування наведеного, вважає, що стаж роботи позивача на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком є достатнім, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав, зазначивши, що 29.04.2024 року ОСОБА_1 (вік при зверненні - 59 років 7 місяців) звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, згідно Закону № 1058. Розгляд заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області, за результатами розгляду вказаної заяви було прийнято рішення № 183850005764 від 08.05.2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з недосягненням пенсійного віку - 60 років та відсутністю необхідного страхового стажу - 31 року. Згідно поданих документів та за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих осіб, страховий стаж позивача складає 27 років 11 місяців 21 днів.
Стаж, з урахуванням періодів підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, для визначення права для призначення пенсії за віком, згідно п.3.1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»- 28 років 7 місяців 5днів.
Відповідно до п. 1.8 Порядку № 22-1 (у редакції постанови правління пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
За результатами розгляду документів, долучених до звернення до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи:
- з 01.08.1981р. по 24.08.1987р., в колгоспі, згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки записи про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні за усі роки не посвідчені печатками колгоспу, що суперечить постанові Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 “Про трудові книжки колгоспників» (далі - постанова № 310), а саме: в трудову книжка колгоспника, зокрема, вносяться відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання. Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печатки колгоспу (пункт 6 постанови № 310). Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Періоди роботи в колективному сільському господарстві зараховуються до страхового стажу на підставі записів трудової книжки, що підтверджені відповідними наказами або інших документів, що підтверджують відповідні відомості. В трудову, зокрема, вносяться відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання. Також, перевіряється правильність заповнення даних у розділі ТКК «Трудова участь у громадському господарстві» - наявність даних про кількість відпрацьованих днів, встановлений мінімум вихододнів, в залежності від бланку ТКК вказаний документ, на підставі якого внесені записи, його дата і номер або підписи голови колгоспу і головного бухгалтера. Зазначений період роботи потрібно підтвердити уточнюючою довідкою в порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637;
- з 10.12.1991 по 09.10.2000, оскільки дата наказу на прийняття дописана, крім того наявне виправлення у даті на прийняття. Стаж частково зараховано згідно довідки про заробітну плату №606 від 11.04.2024 року;
- з 18.05.2001 по 15.10.2001, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків за вище зазначені періоди. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, на підставі документів, визначених Порядком № 637, зокрема, трудової книжки.
Таким чином, на переконання представника, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняте законне та обґрунтоване рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком, відповідно Закону №1058, у зв'язку з недосягненням встановленого пенсійного віку та з відсутністю належного страхового стажу.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, у поданому суду відзиві, виклав аналогічну з першим відповідачем позицію.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 29.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до регіонального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком (зв. бік а.с. 48).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду заяви позивача 08.05.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняло рішення № 18385005764 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та недосягненням пенсійного віку (а.с. 55).
При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що на момент звернення вік позивача становить 59 років 7 місяців, страховий стаж - 27 років 11 місяців 21 день.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 :
- з 01.08.1981р. по 24.08.1987р., оскільки записи про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні за усі роки не посвідчені печатками колгоспу, що суперечить постанові Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 “Про трудові книжки колгоспників» (далі - постанова № 310), а саме: в трудову книжка колгоспника, зокрема, вносяться відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання. Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печатки колгоспу (пункт 6 постанови № 310);
- з 10.12.1991 по 09.10.2000, оскільки дата наказу на прийняття дописана, крім того наявне виправлення у даті на прийняття. Стаж частково зараховано згідно довідки про заробітну плату №606 від 11.04.2024 року;
- з 18.05.2001 по 15.10.2001, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків за вище зазначені періоди.
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо незарахування спірних періодів роботи протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції Українивизначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( далі - Закон № 1058-IV).
За приписами статті 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 1 ст. 44 Закону № 1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
За приписами п. 1.6, 1.7 Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Відповідно до п. 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (п. 4.3 Порядку №22-1).
Абзацом 8 частини 2 статті 5 Закону №1058-IV визначено, що виключно цим Законом визначаються: пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вік виходу на пенсію на загальних умовах як для чоловіків так і для жінок становить 60 років.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Таким чином, наявність страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року дає право на призначення пенсії за віком, однак при досягненні особою віку 60 років станом на 31 грудня 2017 року.
При цьому, згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;
60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Зважаючи на вищевказане, суд звертає увагу, що дата народження позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6-8), отже пенсійного віку, передбаченого абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV - 60 років, досягла лише 09.09.2024.
Відтак, звернувшись 29.04.2024 до регіонального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, тобто за 5 місяців до досягнення 60-річного віку, відповідачем обґрунтовано та правомірно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, у зв'язку з недосягненням пенсійного віку.
Разом з тим, як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, відповідачем не враховано до страхового стажу позивача згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 періоду її трудової діяльності з 01.08.1981по 24.08.1987, з 10.12.1991 по 09.10.2000, з 18.05.2001 по 15.10.2001.
З цього приводу суд зазначає про наступне.
Згідно зі статтею 62 Закону «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Тобто, надання уточнюючих довідок та інших документів підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 № 159/4178/16-а.
Поряд з цим, зі змісту рішення про відмову у призначенні пенсії вбачається, що відповідачем 1 не було зараховано до страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком, періодів її роботи в колгоспі з 01.08.1981 року по 24.08.1987 року, згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 12.06.1984, оскільки записи про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні за усі роки не посвідчені печатками колгоспу, що суперечить постанові Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 “Про трудові книжки колгоспників».
Так, відповідно до пункту 1 Порядку видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 (далі -Порядок № 310), основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 310 трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Порядку № 310).
Згідно пункту 6 Порядку № 310 всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
За приписами частини другої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
З аналізу наведеної норми вбачається, що у разі виконання членом колгоспу встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві за відповідний рік або невиконання мінімуму трудової участі з поважних причин, зарахуванню до трудового стажу колгоспника підлягає повний календарний рік, за який виконано відповідний мінімум трудової участі або визнано його не виконання таким, що відбулось з поважних причин.
Дослідженням трудової книжки колгоспника від 12.06.1984 серії НОМЕР_1 (а.с. 14-17), в межах спірних періодів роботи, що розглядаються, встановлено, що позивач:
- 01.08.1981 - прийнята в члени колгоспу "Україна" Красногвардійського району Кримської області;
- 24.08.1987 - вихід з членів колгоспу у зв'язку зі зміною місця проживання.
При цьому, записи в трудовій книжці колгоспника від 12.06.1984 серії НОМЕР_1 містять інформацю про прийнятий колгоспом трудовий мінімум участі в громадському господарстві, а також про фактичне виконання позивачем річного мінімуму трудової участі.
Посилання представника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на те, що записи про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні за усі роки не посвідчені печатками колгоспу, суд оцінює критично, оскільки відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
Так, станом на час внесення частини спірних записів діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою від 20.06.1974 № 162 Державного комітету СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162).
Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки працівників та службовців» (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 13 Порядку № 310 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до статуту та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Відтак, враховуючи, що спірний період трудової діяльності позивача підтверджено записами у трудовій книжці позивача, яка в силу законодавства є основним документом, що підтверджує страховий стаж, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, відмовляючи зарахувати періоди роботи позивача з 01.08.1981 року по 24.08.1987 року в колгоспі "Україна" Красногвардійського району Кримської області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відтак, вказаний період трудової діяльності підлягає врахуванню до страхового стажу позивача.
Поряд з цим, зі змісту рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 вбачається, що відповідачем 1 не було зараховано до страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком, періодів її роботи з 10.12.1991 по 09.10.2000, оскільки дата наказу на прийняття дописана, крім того наявне виправлення у даті на прийняття.
Так, дослідженням трудової книжки колгоспника від 12.06.1984 серії НОМЕР_1 (а.с. 14-17), в межах спірних періодів роботи, що розглядаються, встановлено, що позивач:
- 10.12.1991 - призначена на посаду техробітника на час декретної відпустки в Путивльську середню школу № 4 (наказ від 09.12.1991 № 45);
- Путивльська середня школа № 4 прейменована в загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів;
- 09.10.2000 - звільнена за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (наказ від 09.10.2000 № 70).
Таким чином, суд зауважує, що трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача з 10.12.1991 по 09.10.2000, а також містить посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи. В графі щодо оспорюваних періодів записи не містять помилок, виправлень чи неточностей.
Посилання відповідача на той факт, що дата наказу на прийняття дописана, наявне виправлення у даті на прийняття, не може бути достатнім аргументом для незарахування вказаного трудового стажу, оскільки це є надмірним формалізмом та вказані помилки не можуть нівелювати відомості трудової книжки, позбавивши позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.
Так, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, наявність недоліків у трудовій книжці позивача не спростовує факту наявності у нього страхового стажу у спірний період, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
При цьому, суд враховує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, згідно якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Відтак, враховуючи, що спірний період трудової діяльності позивача підтверджено записами у трудовій книжці позивача, яка в силу законодавства є основним документом, що підтверджує страховий стаж, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, відмовляючи зарахувати періоди роботи позивача з 10.12.1991 по 09.10.2000 діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відтак, вказаний період трудової діяльності підлягає врахуванню до страхового стажу позивача.
Щодо незарахування відповідачем 1 до страхового стажу періоду трудової діяльності ОСОБА_1 з 18.05.2001 по 15.10.2001 з огляду на відсутність в реєстрі застрахованих осіб даних про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків.
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи для призначення пенсії зараховується, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
За приписами статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із статтею 20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Частиною другої статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Тобто, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено саме на роботодавця, який здійснює нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.
Як свідчать матеріали справи, сам факт офіційного працевлаштування позивача підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 12.06.1984 року
Так, зокрема до даних трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.06.1984 року (а.с. 14-18) у період з 18.05.2001 по 15.10.2001 позивач працювала на посаді лаборанта в ТОВ "Путивльський молокозавод".
Водночас, відповідно до розрахунку стажу для призначення пенсії (а.с.47) період роботи позивача з 18.05.2001 по 15.10.2001 не було зараховано до страхового стажу з підстав несплати страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) (зв. бік а.с.50-53).
У контексті наведеного, суд звертає увагу на те, що Верховним Судом сформована усталена правова позиція, відповідно до якої особа, яка звернулась за призначенням пенсії, не має відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи (зокрема, постанови від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а, від 12.09.2019 у справі №489/2283/16-а, від 01.03.2021 у справі № 423/757/17, від 27.05.2021 у справі № 343/659/17).
Таким чином, з огляду на досліджені докази у справі, оскільки спірні періоди трудової діяльності позивача підтверджені насамперед записами трудової книжки, що в силу вимог законодавства є основним документом, що підтверджує страховий стаж, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовляючи зарахувати періоди роботи позивача з 18.05.2001 по 15.10.2001 на посаді лаборанта в ТОВ "Путивльський молокозавод" до загального страхового стажу діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, що свідчить про обгрунтованість позовних вимог в цій частині.
Обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд враховує, що правила адміністративного судочинства допускають випадки, коли суд може вийти за межі вимог позову, зокрема, у випадку, якщо спосіб захисту, який пропонує позивач, є недостатнім або неправильно ним обраним для повного та ефективного захисту його прав, свобод та інтересів.
Так, відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, оскільки права позивача у спірних відносинах порушені саме внаслідок прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішення про відмову у призначенні пенсії від 08.05.2024 № 18385005764 з метою належного захисту прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати вказане рішення в частині незарахування до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком періодів роботи позивача з 01.08.1981 по 24.08.1987 в колгоспі "Україна" Красногвардійського району Кримської області, з 10.12.1991 по 09.10.2000 в Путивльській середній школі № 4, що у подальшому перейменована в загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів, та з 18.05.2001 по 15.10.2001 в ТОВ "Путивльський молокозавод".
Однак, оскільки станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії (29.04.2024) позивач не досягла необхідного 60-річного віку, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в частині відмови у призначенні пенсії позивачу, у зв'язку з недосягненням пенсійного віку, не підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у зарахуванні вказаних періодів до трудового стажу позивачки, суд зазначає, що обов'язковою ознакою рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, як предмета адміністративного спору, є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, тобто обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов'язків. Прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, як правило, є результатом вчинення ряду дій.
З огляду на те, що в правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб'єкта владних повноважень, а не окремі дії, вчинені в процесі здійснення владних повноважень, за результатами яких прийнято рішення, ці дії не можуть бути предметом оскарження до адміністративного суду окремо від оскарження рішення. Обставини щодо вчинення цих дій входять до предмету доведення у справі за позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, а їх правова оцінка судом на відповідність встановлених законом компетенції суб'єкта владних повноважень та порядку їх вчинення може бути підставою для скасування рішення як протиправного внаслідок вчинення посадовими особами суб'єкта владних повноважень дій не у спосіб та не у порядку, встановлених законом.
Враховуючи вказане, приймаючи до уваги, що судом дано правову оцінку дій відповідача на відповідність встановлених законом компетенції суб'єкта владних повноважень та порядку їх вчинення під час винесення оскаржуваного рішення, визнання протиправним та скасування даного рішення є належним і допустимим способом захисту прав позивача у даній справі, що у повній мірі відновлює порушене право, а тому суд вбачає необхідним у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправими дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у зарахуванні спірних періодів до трудового стажу позивачки, відмовити.
Застосовуючи механізм захисту права позивача на пенсію, порушеного відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд вважає, що з урахуванням повноважень, наданих суду частиною другою статті 245 КАС України, в частині позовної вимоги зобов'язального характеру позов належить задовольнити, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком періодів роботи позивача з 01.08.1981 по 24.08.1987 в колгоспі "Україна" Красногвардійського району Кримської області, з 10.12.1991 по 09.10.2000 в Путивльській середній школі № 4, що у подальшом перейменована в загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів, з 18.05.2001 по 15.10.2001 в ТОВ "Путивльський молокозавод".
При цьому, суд враховує, що у силу абзацу чотирнадцятого пункту 4.2 Порядку № 22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 № 25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку № 22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.04.2024 визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, то саме останнє має завершити процедуру розгляду питання про призначення пенсії, зокрема в частині зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком.
Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи положення ст. 139 КАС України, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 08.05.2024 року № 183850005764 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком в частині, що стосується незарахування до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періодів роботи ОСОБА_1 з 01.08.1981 по 24.08.1987 в колгоспі "Україна" Красногвардійського району Кримської області, з 10.12.1991 по 09.10.2000 в Путивльській середній школі № 4, що у подальшому перейменована в загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів, та з 18.05.2001 по 15.10.2001 в ТОВ "Путивльський молокозавод".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком періодів її роботи з 01.08.1981 по 24.08.1987 в колгоспі "Україна" Красногвардійського району Кримської області, з 10.12.1991 по 09.10.2000 в Путивльській середній школі № 4, що у подальшому перейменована в загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів, та з 18.05.2001 по 15.10.2001 в ТОВ "Путивльський молокозавод".
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) суму судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко