05 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/4424/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді В.В.НАУМЕНКА, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адмінстративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (вул. Центральна, б. 43, с. Велика Андрусівка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 27520, ЄДРПОУ 04364294)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд (з урахуванням уточнень):
визнати рішення від 29 липня 2025 року №3665 «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 та відмову в наданні дозволу ......» Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області протиправним та скасувати його;
зобов'язати Великоандрусівську сільську раду Олександрійського району Кіровоградської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років орієнтовною площею 6,1 га для сінокосіння та випасання худоби, що розташована на території Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (ділянка має кадастровий номер 3525287600:02:000:9136);
зобов'язати Великоандрусівську сільську раду Олександрійського району Кіровоградської області подати до суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Позов обгрунтовано тим, що рішенням Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області від 29.07.2025 за №3665 «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 від 16.04.2025 року та відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою» було прийнято протиправно, адже причиною відмови стало надання в 2024 році дозволу на розроблення проекту землеустрою вказаної земельної ділянки іншій особі.
Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено сторонам порядок та строк для виконання процесуальних дій (а.с. 35).
Ухвалою від 25.08.2025 року суд задовольнив заяву позивача про зміну предмету позову (а.с. 72).
Відповідач подав відзив на позов, яким заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що рішенням №3665 від 29.07.2025 року сільська рада відмовила Позивачу у наданні дозволу. Ця відмова була обґрунтована посиланням на частину 3 статті 123 ЗК України, яка встановлює, що підставою для відмови може бути, зокрема, невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Відповідач вважає, що у даному випадку, таким нормативно-правовим актом є рішення самої Великоандрусівської сільської ради №2999 від 09.07.2024 року. Це рішення, як акт органу місцевого самоврядування, прийнятий в межах його компетенції, є обов'язковим до виконання на відповідній території. Воно встановило право громадянина ОСОБА_2 на розроблення проєкту землеустрою щодо тієї самої земельної ділянки з кадастровим номером 3525287600:02:000:9136 (а.с. 38-47).
Позивач подав відповідь на відзив та наполягав на задоволенні позовних вимог, вказав, що за час з моменту отримання дозволу на розробку землеустрою ОСОБА_2 жодних дій, спрямованих на реалізацію дозволу, не вчиняв, а тому наданий йому дозвіл не може бути перешкодою для отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою позивачем (а.с. 59-63).
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, за змістом якого представник позивача заперечує можливість надання дозволу на розробку проєкту землеустрою на одну і ту ж земельні ділянку декільком особам (а.с. 64-71).
Дослідивши наявні у справі матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 16.04.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області із заявою про падання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років орієнтовною площею 6,1 га, для сінокосіння та випасання худоби, до якої, відповідно до частини 6 етапі 118 Земельного Кодексу України, додав графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорта та ідентифікаційного коду.
На день звернення до суду - 30.06.2025 року, рішення відповідачем прийнято не було.
В ході розгляду справи, 29.07.2025 року відповідач виніс рішення за №3665 «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 від 16.04.2025 року та відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою» (а.с. 3665). Причиною відмови вказано, що рішенням Великоандрусівської сільської ради від 09.07.2024 року №2999 «Про внесення змін до рішення сесії Великоандрусівської сільської ради №2311 від 30.05.2023 року» надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3525287600:02:000:9136 площею 6,1 га для сінокосіння та випасання худоби. Тож земельна ділянка, заявлена ОСОБА_1 16.04.2025 для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не є вільною, оскільки право на розробку земельної документації надано іншій особі.
Не погоджуючись з даним рішенням, позивач просить суд скасувати його.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з частинами 3, 4, 5 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.
Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Частиною 10 статті 118 ЗК України унормовано, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.
Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вiд 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі по тексту - Закон № 280/97-ВР) передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Частинами 1 та 5 статті 46 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Згідно з частиною 1 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
У відповідності до частини 15 статті 46 Закону № 280/97-ВР, порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.
Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Отже, отримавши заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства, відповідач, згідно з статтею 118 ЗК України, повинен був у місячний строк дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (видати відповідний наказ) або надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу.
Як було встановлено судом, відповідач рішенням №3665 від 29.07.2025 року відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років орієнтовною площею 6,1 га для сінокосіння та випасання худоби, що розташована на території Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (ділянка має кадастровий номер 3525287600:02:000:9136). Відмову обґрунтував невідповідністю розташування об'єкта вимогам законів. Суду пояснив таке визначення тим, що земельна ділянка вже перебуває у відведенні іншій особі, дозвіл надано рішенням №2999 яке, на думку відповідача, є нормативно-правовим актом.
Суд зазначає, що невідповідність розташування об'єкта земельній ділянці вимогам законів - це ситуація, коли фактичне розташування об'єктів (будівель, споруд тощо) на земельній ділянці не відповідає її встановленим межам або цільовому призначенню, визначеному законодавством та документацією. Таке трапляється через помилки при забудові, перепланування, або коли об'єкт розміщений за межами своєї законної ділянки, що може призвести до юридичних та практичних проблем з використанням землі та власністю.
Надання дозволу раніше іншій особі на розробку проекту землеустрою відведення земельної ділянки не може розцінюватись як невідповідність розташування об'єкта вимогам законів.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у поставові від 17.10.2018 року у справі №380/624/16-ц, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.
Такий дозвіл дає особі право замовити у розробника виконання відповідних робіт із землеустрою, результатом яких є формування нової земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності, яка в подальшому може стати об'єктом цивільних прав. Надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки державної чи комунальної власності і ще не означає позитивного рішення про передачу безоплатно у приватну власність цієї земельної ділянки після розроблення проекту землеустрою.
Тому суд вказує на те, що дані обставини не можуть слугувати перешкодою щодо надання позивачеві дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у відповідності до ЗК України виготовлення технічної документації землеустрою що відведення земельної ділянки у власність є лише першим етапом процесу оформлення земельної ділянки у власність.
Вказане свідчить на формальність зазначеної підставу для відмови, зазначеної відповідачем у рішенні №3665 від 29.07.2025.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою позивачеві є необґрунтованою, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Щодо вимог зобов'язального характеру, то суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24 січня 2020 року у справі №316/979/18 та виходить із наступного.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У даній справі повноваження щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Такі ж висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 440/793/19, від 02.04.2020 року у справі № 826/568/19, від 28.05.2020 року у справі № 819/654/17, від 02.07.2020 року за № 825/2228/18 та інших.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, з урахуванням викладеного, спірне рішення від 29.07.2025 року №3665 підлягає скасуванню, а належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.04.2025 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із прийняттям відповідного владного рішення.
Що стосується вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.
За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.
Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією (а.с. 31).
Доказів понесення інших витрат, пов'язаних із розглядом справи, до суду не надано.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області від 29.07.2025 №3665 «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 від 16.04.2025 року та відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою».
Зобов'язати Великоандрусівську сільську раду Олександрійського району Кіровоградської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.04.2025 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, з у рахуванням правових висновків суду, та прийняти відповідне рішення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (ЄДРПОУ 04364294).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО