про залишення позову без розгляду
09 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/9441/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Казанчук Г.П, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом заступника керівника Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області (вул. Братів Лисенків, 5, м. Знам'янка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27400; код ЄДР 02910025) в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (вул. Пашутінська, 1, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25015; код ЄДРПОУ 38613719) до відділу освіти Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (вул. Незалежності України, 82, смт. Олександрівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27300; код ЄДРПОУ 44104488) про визнання протиправним й скасування рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії, -
Перший заступник керівника Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області звернувся до суду з позовною заявою, в подальшому 04.12.2023 року уточненій, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відділу освіти Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 44104488) стосовно невжиття заходів щодо приведення у стан готовності до використання за призначенням захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №41268, що знаходиться за адресою: вул. Шкільна, 1, с. Вищі Верещаки Кропивницького району Кіровоградської області відповідно до "Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту", затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018;
- зобов'язати відділ освіти Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 44104488, вул. Незалежності України, 82, смт. Олександрівка, Кропивницький район Кіровоградської області, 27300) вчинити дії, спрямовані на приведення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 41268, що знаходиться за адресою: вул. Шкільна, 1, с. Вищі Верещаки Кропивницького району Кіровоградської області у стан готовності до використання за призначенням, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579 "Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд і цивільного захисту".
Суддя ухвалою від 20.11.2023 року залишила без руху позовну заяву та встановила десятиденний строк для усунення її недоліків. Недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою судді від 26.12.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 провадження у цій справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 260/4199/22 (адміністративне провадження №К/990/13172/23).
Ухвалою суду від 09.09.2025 поновлено провадження у справі.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Знам'янська окружна прокуратура звернулася до Кропивницького районного управління Головного управління Державної служби України з і надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області з листами від 15.08.2022 і №12.52-70-3436ВИХ-22 та від 18.09.2023 за №52/04-7006ВИХ-23 про надання інформації стосовно захисних споруд у навчальних закладах із зазначенням і місцезнаходження, балансоутримувачів та стану готовності до використання, результатів попередніх перевірок стану готовності таких укриттів, вжитих заходів для приведення їх у готовність для використання за призначенням.
Листами від 19.08.2022 за №1634/3124 та від 22.09.2023 за № 5531 01-
2971/5531.2 Кропивницьким районним управлінням Головного управління і Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області повідомлено окружну прокуратуру про те, що на території Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області по вул. Шкільна, в с. Вищі Верещаки Кропивницького району Кіровоградської області розташоване протирадіаційне укриття №41268 комунальної власності, балансоутримувачем якого є відділ освіти Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області та надано копії Актів оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття №41268 від 23.10.2021, 29.08.2022 та 15.08.2023.
Перший заступник керівника Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області в позові зазначає, що відповідно до вказаних актів протирадіаційне укриття №41268 до цього часу оцінюється як обмежено готове до використання за призначенням, у зв'язку з чим потребує приведення у відповідність до існуючих стандартів та норм.
Так, згідно акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного і захисту протирадіаційного укриття №41268 від 15.08.2023 встановлено наступні і недоліки:
- захисно-герметичні двері входу до укриття не передбачені (відсутні);
- система вентиляції, зокрема, повітропроводи, вентилятори витяжної, припливної систем вентиляції, електроручні вентилятори, протипилові фільтри (ФЯР), фільтри-поглиначі (ФП), герметичні клапани (ГК), клапани надмірного тиску (КНТ), система регенерації повітря, фільтри (ФГ-10), регенеративні патрони (РП-100) не передбачені проектом або ж відсутні, прилад для виміру підпору повітря хоч і мається у наявності, однак не працює;
- безнапірні та напірні баки для питної води відсутні, лабораторні дослідження якості питної води, яка міститься у ємностях з питною водою не проводяться;
- каналізаційна система не передбачена, санвузли відсутні, резервуари Для збирання фекальних вод, насоси відкачування, вигрібні ями, виносні баки (ємності для нечистот для неканалізованих захисних споруд) не передбачені Проектом та відсутні;
- системи зв'язку та оповіщення, електрообладнання та гідроізоляція не передбачені та відсутні;
- запірна арматура системи водопостачання та каналізації відсутня; автоматичні системи пожежогасіння та сигналізації, пожежні крани відсутні;
- робочий інструмент формування з обслуговування захисної споруди наявний на 50% до потреби;
- журнали експлуатації фільтровентиляційного обладнання а також результатів огляду та контрольних перевірок фільтрів-поглиначів, фільтрів гопколітових, приладів регенерації та підпору повітря відсутні; формуляр фільтровентиляційних агрегатів відсутній; щорічний акт огляду ємностей для питної води з результатами лабораторних досліджень відсутній;
- експлуатаційна схема систем життєзабезпечення із зазначенням пристроїв для відключення опалення (теплопостачання) відсутня;
- перевірки експлуатації захисної споруди в режимі сховища протягом і 6 годин з перевіркою роботи у режимах чистої вентиляції та фільтровентиляції не проводяться;
- дизельна електростанція (ДЕС) приміщення відсутня.
Позивач наголошує, що аналогічні недоліки встановлено при перевірці стану готовності захисної і споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 41268 у 2022 та 2021 і роках, про що зазначено у відповідних Актах від 23.10.2021 та 29.08.2022.
Разом з тим, балансоутримувачем протирадіаційного укриття № 41268 комунальної власності є відділ освіти Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, а власником - територіальна громада Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області.
Спеціалістами з цивільного захисту зроблено висновок про неготовність для використання за призначенням сховища №41268 по вул. Шкільна, в с. Вищі Верещаки Кропивницького району Кіровоградської області.
Прокуратурою встановлено, що захисна споруда цивільного захисту №41268 перебуває в неготовому до використання за призначенням стані, про що свідчить згадувані вище акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту, а також листи органів ДСНС України.
Вказана захисна споруда не здатна забезпечити захист цивільного населення та у разі використання за призначенням створює загрозу для життя та здоров'я людей, - саме до таких висновків дійшла Знам'янська окружна прокуратура Кіровоградської області, а тому зазначені порушення є підставою для зобов'язання балансоутримувача вжити відповідних заходів задля приведення захисних споруд у стан готовності, тобто у використання за призначенням.
Прокуратура зазначає, що подання цієї позовної заяви спрямоване на усунення порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, на забезпечення захисту цивільного (мирного) населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей для збереження їх життя та здоров'я у разі активних військових дій у відповідній території.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Ключовим питання у цій справі є наявність або відсутність у прокурора права на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Кіровоградській області.
Частиною 1 статті 46 КАС України визначено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Відповідно до частин 2 і 4 статті 46 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Частинами 3-5 статті 53 КАС України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Правовий статус прокурора визначено Конституцією України і Законом України від 14.10.2014 № 1697-VІІ «Про прокуратуру».
Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 131-1 Конституції України вказує зокрема на те, що за новим українським конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя та змінено характер її діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення.
Положення п. 3 ч. 1ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон № 1697-VII(у редакції, чинній на момент звернення прокурора із цим позовом до суду), відповідно до ч.1 ст. 23 якого представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VII).
Частина 4 статті 23 Закону № 1697-VII покладає на прокурора обов'язок обґрунтувати наявність підстав для представництва у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Висновки щодо застосування норм статті 23 Закону № 1697-VIIтастатті 53 КАС України стосовно права прокурора на звернення до суду в інтересах держави у контексті необхідності врахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 820/4717/16 у подібних правовідносинах, були викладені Верховним Судом у постановах від 23.01.2025 у справі № 520/16197/23, від 24.01.2025 у справах № 520/30126/23 та № 520/13228/23, № 400/9970/23, від 30.01.2025 у справі № 420/22304/23, від 31.01.2025 у справі № 320/3128/23, від 06.02.2025 у справі № 160/18617/23, від 03.03.2025 у справі № 260/4199/22.
Виходячи з вищенаведених норм, прокурор, з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, а тільки тоді, коли для цього існують виняткові умови та в порядку визначеному законом.
Зі змісту частини 3 статті 23 Закону № 1697-VII випливає, що однією з умов виникнення у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави є наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а іншою відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.
Таке «не здійснення захисту» полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Водночас «здійснення захисту неналежним чином» полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Проте «неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
У другому випадку законодавчо обумовлено, що має бути відсутнім орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі№ 1-1/99 «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Однак у кожному випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.
Представництво інтересів держави прокурором в суді не повинно мати на меті підміну суб'єкта виконання владних управлінських функцій, а спонукати до виконання у разі неналежного виконання таких функцій суб'єктом владних повноважень, якого представлятиме прокурор в суді.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень у належний спосіб, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону, не здійснює захисту або робить це неналежно, або такий орган взагалі відсутній.
Враховуючи викладене, з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб'єкта владних повноважень.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.07.2018 у справі №822/1169/17, від 13.05.2021 у справі № 806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Перший заступник керівника Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області звертаючись з позовом у цій справі, в обґрунтування вказав на бездіяльність Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Кіровоградській області, яка полягає у невжитті уповноваженим органом належних заходів щодо зобов'язання балансоутримувача привести захисну споруду у стан готовності до використання.
Тобто у позовній заяві прокурор зазначив, що суб'єктом владних повноважень, який мав би бути позивачем у цій справі, є Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Кіровоградській області. Але, зважаючи на його бездіяльність, інтереси держави ним не захищаються, у зв'язку із чим саме прокурор звертається з позовом до суду у цій справі.
Вирішуючи питання щодо наділення є Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Кіровоградській області належним обсягом компетенції, щоб набути повноваження позивача у цій справі, суд виходить з наступного.
За вимогами частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали дозвіл на вчинення певних дій та в наступному діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.
Таким чином участь органів державної влади в судовому процесі пов'язана саме з їх компетенцією у здійсненні їх повноважень.
Відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів державної влади, що не входять до системи центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування регулюються Кодексом цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403-VI(у редакції, чинній на момент звернення до суду із цим позовом).
Статтею 17-1 Кодексу цивільного захисту України визначені повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, яким є Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) (пункт 1 Положення про Державну службу з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052, у редакції, чинній на момент звернення до суду із цим позовом), який здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 цього ж Положення, частина 3статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України).
Відповідно до частини 2 статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, серед іншого:
- здійснює державний нагляд (контроль) у сфері пожежної та техногенної безпеки щодо виявлення та запобігання порушенню вимог законодавства органами та суб'єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, іншими юридичними особами;
- звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей;
- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти;
- подає Раді міністрів Автономної Республіки Крим, центральним та місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування інформацію про юридичних та фізичних осіб, винних у порушенні вимог законодавства у сфері цивільного захисту.
Статтею 18 Кодексу цивільного захисту України визначені повноваження інших центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту, до яких віднесено Міністерство внутрішніх справ України (МВС), яке є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики, зокрема, у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності (п. 1 Положення про МВС України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 878, у редакції, чинній на момент звернення до суду із цим позовом).
Відповідно до частини 1статті 18 Кодексу цивільного захисту України до повноважень інших центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту належить, серед іншого:
- забезпечення цивільного захисту у сфері суспільного життя, в якій реалізує державну політику відповідний орган виконавчої влади;
- здійснення заходів щодо захисту населення і територій під час надзвичайних ситуацій;
- визначення за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування загальної потреби у захисних спорудах цивільного захисту для суб'єктів господарювання, що належать до сфери їх управління;
- організація здійснення заходів щодо створення, утримання та використання фонду захисних споруд цивільного захисту суб'єктів господарювання, що належать до сфери їх управління;
- організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту суб'єктів господарювання, що належать до сфери їх управління, та захисних споруд цивільного захисту державної власності, що перебувають на балансі суб'єктів господарювання приватної форми власності;
- організація проведення технічної інвентаризації фонду захисних споруд цивільного захисту суб'єктів господарювання, що належать до сфери їх управління;
- виключення за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сховищ та протирадіаційних укриттів з фонду захисних споруд цивільного захисту.
Частиною 1 статті 19 Кодексу цивільного захисту України визначені повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій у сфері цивільного захисту, до яких, крім іншого, віднесено:
- забезпечення цивільного захисту на відповідній території;
- взаємодія з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, щодо виконання завдань цивільного захисту;
- організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту;
- визначення потреби фонду захисних споруд цивільного захисту;
- планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення;
- прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності;
- організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту;
- здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту;
- організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду таких споруд.
До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту, крім іншого, віднесено:
- забезпечення цивільного захисту на відповідній території;
- взаємодія з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, щодо виконання завдань цивільного захисту;
- організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту;
- планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення;
- прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб'єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд;
- організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту;
- здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту;
- організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту.
До завдань і обов'язків суб'єктів господарювання у сфері цивільного захисту частиною 1 статті 20 Кодексу цивільного захисту України віднесено, зокрема:
- забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на об'єктах суб'єкта господарювання;
- забезпечення дотримання вимог законодавства щодо створення, зберігання, утримання, використання та реконструкції захисних споруд цивільного захисту;
- здійснення обліку захисних споруд цивільного захисту, які перебувають на балансі (утриманні).
Отже, Кодексом цивільного захисту України передбачено функціонування єдиної державної системи цивільного захисту, яка, за визначенням Положення про єдину державну систему цивільного захисту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2014 №11, є сукупністю органів управління, сил і засобів центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчих органів рад, підприємств, установ та організацій, що забезпечують реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту.
За приписами частини 8 статті 32 Кодексу цивільного захисту України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.
Контроль за створенням фонду захисних споруд цивільного захисту, готовністю його об'єктів до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та його територіальні органи спільно з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (ч. 15 ст. 32Кодексу цивільного захисту України).
Постановою Кабінету Міністрів України 10.03.2017 за №138 затверджено Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, п.3 якого визначено, що балансоутримувачі захисних споруд- власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають захисні споруди (у тому числі споруди, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації).
Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (п. 9 Порядку № 138).
За пунктом 12 Порядку №138 здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними центральними органами виконавчої влади, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу цивільного захисту України державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту здійснюється за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, за діяльністю аварійно-рятувальних служб, а також у сфері промислової безпеки та гірничого нагляду, поводження з радіоактивними відходами відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Пунктом 48 частини 2 статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України в редакції Закону № 2655-ІХ надано право центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, звертатися до адміністративного суду щодо допущення уповноважених осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), а також щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей, з інших підстав, визначених законом.
На відміну від попередньої редакції Кодексу цивільного захисту України, якою було передбачено право ДСНС, як суб'єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування, у новій редакції законодавець розширив перелік випадків, за яких ДСНС має право на звернення до суду.
Зокрема, у пункті 48 частини 2 статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України вжито формулювання «з інших підстав, визначених законом».
За змістом доводів позовної заяви, саме із цим формулюванням прокурор пов'язує свій ключовий аргумент щодо наявності у ДСНС, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, права на звернення до суду з вимогами про зобов'язання балансоутримувача вжити заходи щодо приведення в належний технічний стан захисної споруди цивільного захисту.
Натомість суд вважає такі доводи прокуратури помилковими, оскільки ДСНС, як суб'єкт владних повноважень, при застосуванні своєї компетенції, має право на звернення до суду виключно з підстав, визначених законом (п. 5 ч. 5 ст. 46 КАС України).
Ні положеннями Кодексу цивільного захисту України, ні іншими законами України не встановлено додаткових підстав для звернення Державної служби України з надзвичайних ситуацій до адміністративного суду з питань щодо належного виконання нею своїх повноважень, окрім тих, які визначені законом.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 24.01.2025 у справі №400/9970/23, від 06.02.2025 у справах № 160/18617/23, № 320/11439/22, від 03.03.2025 у справі № 260/4199/22.
Крім того, у постанові від 23.01.2025 у справі №520/16197/23, Верховний Суд, аналізуючи положення п. 48 ч. 2ст. 17-1 Кодексу цивільного захисту України в редакції Закону № 2655-ІХ, підкреслив, що коло правовідносин, у яких територіальний орган ДСНС може бути позивачем, хоча і розширилось, тобто перестало бути виключним, проте потребує чіткої кореляції із положенням закону, який би передбачив відповідний випадок, за якого ДСНС може подати до суду позовну заяву. Іншими словами, у чинній редакції пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України окреслена прив'язка правової підстави звернення до суду із нормою закону, і лише за її наявності ДСНС може набути статусу позивача.
Проаналізувавши чинне законодавство щодо обсягу повноважень ДСНС, Верховний Суд у зазначеній постанові дійшов висновку, що законодавець у відповідних профільних нормативно -правових актах не наділив ДСНС правом на звернення до суду із позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд та відповідно правом на оскарження бездіяльності балансоутримувачів щодо допущеного неналежного стану таких захисних споруд.
З огляду на викладене, Державна служба України з надзвичайних ситуацій та її територіальні органи не наділені повноваженнями щодо звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про зобов'язання щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисних споруд цивільного захисту у якості позивача.
Таким чином, оскільки законодавчими положеннями не передбачено право Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області на звернення до суду із заявленими позовними вимогами, цей орган не може бути позивачем у цій справі.
Вказане повністю підтверджене правовою позицією Верховного Суду у постанові від 03 березня 2025 року у справі №260/4199/22.
А також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 3 серпня 2023 року у справі № 260/4120/22, від 11 серпня 2023 року у справі № 560/10015/22, від 9 вересня 2023 року у справі № 260/4044/22, від 21 лютого 2024 року у справі № 580/4578/22, від 14 листопада 2024 року у справі № 160/14510/22.
Відтак, суд робить висновок, що суб'єкт, щодо якого прокурором стверджувано неналежне здійснення захисту інтересів держави (Головне управління ДСНС у Кіровоградській області), не має повноважень заявляти позов, який подано прокурором. Відповідно, такий позов не може бути заявлено і самим прокурором.
Наведене свідчить про відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, оскільки відсутня юридична ситуація, за якої має місце нездійснення чи неналежне здійснення захисту таких інтересів органом державної влади, на який вказував прокурор (Головне управління ДСНС у Кіровоградській області).
За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
Таким чином, з огляду на все вищевикладене даний позов підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 240, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суд,
Позов заступника керівника Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області до відділу освіти Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання протиправним й скасування рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Копію ухвали суду невідкладно надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, встановлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК