09 вересня 2025 року № 320/17010/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства "Будпостач"
до Рівненської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Будпостач" з позовом до Рівненської митниці, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці від 27.03.2025 №UA204150/2025/000032/l про коригування митної вартості товарів.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ним під час проходження процедури митного оформлення товарів було надано відповідачу документально підтверджені дані про ціну договору. Вказані документі не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товару, проте митницею, протиправно було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів, яке підлягає скасуванню.
Відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що в наявних у митниці документах, які надавались декларантом на підтвердження заявленої митної вартості за основним методом, відсутні всі відомості щодо фактично сплаченої ціни товарів, та що підтверджують числові значення всіх обов'язкових складових митної вартості товарів, повноту їх додавання до ціни товару, тим самим декларантом заявлено митниці неповні відомості про митну вартість товарів та обраний метод її визначення. Зауважив, що обраний декларантом метод за ціною договору не відповідає умовам, визначеним в статті 58 глави 9 Митного кодексу України, а також наявні обставини, визначені частиною 2 статті 58 Митного кодексу України, у зв'язку з чим застосування методу за ціною договору неможливо.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 15.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 09.09.2025 залишено без задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Приватне підприємство «Будпостач» (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кім. 314,) зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
01.11.2024 між позивачем (далі в т.ч. покупець) та компанією виробником ZHEJIANG JINPAN IMPORT AND EXPORT CO. LTD., (Китай) (далі в т.ч. продавець) було укладено прямий контракт №1881 відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець приймає і оплачує електричні самокати, скутери, аксесуари та запчастини до них в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом. Найменування (перелік), кількість, ціна, умови та строки поставки вказуються у проформах-інвойсах та інвойсах, що є невід'ємною частиною контракту. Сторони домовилися, що товари поставляються згідно з правилами Інкотермс 2020, що зазначаються в інвойсі.
Попередньо, 16.01.2014 для перевезення товарів позивач уклав з ТОВ «СМА СіДжиЕм Шиппінг Едженсіз Україна» (далі агент/виконавець) договір № 1128.
Також попередньо, 20.09.2022 для організації перевезення товару позивач уклав з компанією СМА СGМ S.А. (Марсель, Франція) (далі перевізник) договір № 20/09/22.
01.11.2024 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів на умовах поставки FОВ порт NINGBO Китай Інкотермс 2020.
20.11.2024 продавець надав позивачу проформу інвойс №АNGELINA20241120-1 для оплати товарів на загальну суму 325 420,00 доларів США на умовах передоплати/
10.01.2025 позивач на підставі контракту перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №285 за товари електричні скутери грошові кошти в розмірі 276 607,00 доларів США.
16.01.2025 продавець надав позивачу комерційний інвойс №24JPES749 для відвантаження товарів за ціною 157 018,85 доларів США на умовах передоплати, на умовах поставки FОВ порт NINGBO Китай Інкотермс 2020, а також надав пакувальний лист до комерційного інвойсу.
Для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація №310420250549949255 від 21.01.2025 за ціною 157 018.85 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі.
24.01.2025 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №NGP2073573.
06.03.2025 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження №С25МА2Е803600025, що підтверджує країну походження товарів Китай.
17.03.2025 перевізник компанія СМА СGМ S.А. (Марсель, Франція) виписав рахунок №UAIM0390465 для оплати позивачем наданих транспортних послуг при транспортуванні товарів водним транспортом у розмірі 6911,46 доларів США.
20.03.2025 для підтвердження витрат на транспортування товарів перевізник компанія СМА СGМ S.А. (Марсель, Франція) виписав позивачу довідку про транспортні витрати №19/02, згідно з якою вартість перевезення товарів водним транспортом за територією України складає 6911,46 доларів США.
Крім того, 20.03.2025 для підтвердження витрат на транспортування товарів агент/виконавець ТОВ «СМА СіДжиЕм Шиппінг Едженсіз Україна» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №17, згідно з якою вартість перевезення товарів залізничним транспортом за територією України від порту Гданськ у Польщі до кордону України складає 95 948,92 грн.
Відповідно до залізничної накладної УМВС від 22.03.2025 №02032 товари були доставлені від порту Гданськ у Польщі до станції Клевань у Рівненській області.
26.03.2025 позивач подав відповідачу митну декларацію №25UА204150000789153 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 157 018,85 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №2515А204150000789113 декларант додав передбачені статтею 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації.
Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UА204150/2025/000078, виписаної відповідачем , а саме: контракт від 01.11.2024 №1881 між позивачем та компанією ZHEJIANG JINPAN IMPORT AND EXPORT CO. LTD; прайс лист від 01.11.2024 щодо ціни товарів на умовах поставки FОВ порт NINGBO Китай Інкотермс 2020; комерційний інвойс від 16.01.2025 №24JPES8749 про відвантаження товарів на умовах поставки FОВ порт ПІКОВО Китай Інкотермс 2020; пакувальний лист до комерційного інвойсу від 16.01.2025 ; сертифікат походження товарів від 06.03.2025 №С25МА2Е8D3600025; платіжна інструкція в іноземній валюті від 10.01.2025 №285 про оплату продавцю за товари електричні скутери в розмірі 276 607,00 доларів США; договір між позивачем та ТОВ «СМА СіДжиЕм Шиппінг Едженсіз Україна» від 16.01.2014 №1128 про перевезення товарів; договір від 20.09.2022 № 20/09/22 між позивачем та перевізником компанією СМА СGМ S.А. (Марсель, Франція) для організації перевезення товару; коносамент від 24.01.2025 №GР2073573 про перевезення товарів водним транспортом; рахунок агента/виконавця ТОВ «СМА СіДжиЕм Шиппінг Едженсіз Україна» від 17.03.2025 №UAI0390465 для оплати позивачем послуг при транспортуванні товарів; рахунок перевізника компанії СМА СGМ S.А. (Марсель, Франція) від 17.03.2025 № 11ГІМ0147972 для оплати позивачем послуг при транспортуванні товарів; довідка про транспортні витрати від 20.03.2025 №19/02 перевізника компанії СМА СGМ S.А. (Марсель, Франція); довідка про транспортні витрати від 20.03.2025 №17 агента/виконавця «СМА СіДжиЕм Шиппінг Едженсіз Україна»; залізничну накладну УМВС від 22.03.2025 №02032; технічні характеристики про товари; декларацію митної вартості.
27.03.2025 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №19005, у якому зобов'язав декларанта надати додаткові документи: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 2) виписку з бухгалтерської документації продавця; 3) проформу -інвойс; 4) сертифікат якості (відповідності); 5) специфікацію до інвойсу; 6) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів по всьому маршруту слідування; 7) МRN №25РL322080NSBQ5FM6 та №25РL322080NSBQ5EM7, 8) переклад копії митної декларації країни відправлення.
У відповідь на електронне повідомлення позивач направив до митного органу листа, у якому заявив, що немає можливості надати інші додаткові документи.
27.03.2025 Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА204150/2025/000032/1 , яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів скутери електричні за резервним методом на рівні 202,0 доларів США за один.
Разом з тим, 27.03.2025 Рівненська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UА204150/2025/000078.
27.03.2025 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією №25UА204150000806117, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито на 188 100,73 грн., ПДВ на 413 821,61 грн., всього на 601 922,34 грн.
V. Норми права, які застосував суд
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.
Згідно з пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
У силу норм частин 1 - 3 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Приписами частин 1, 2 статті 58 МК України, визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України).
Відповідно до положень частини 2 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. ч. 5, 6 ст. 53 МК України).
Згідно частин 1- 3 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
У той же час, частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У відповідності до частин 1, 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).
VI. Оцінка суду
Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
Має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості та він досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.
При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені статтею 53 Митного кодексу України, заборонено.
У графі 33 оскаржуваного рішення як підставу для витребування додаткових документів та коригування митної вартості відповідач зазначив: «Відповідно до пункту 1.2 контракту від 01.11.2024 №1881, найменування (перелік), кількість, ціна за одиницю і загальна вартість Товару, умови та строки поставки, вказуються у проформах - інвойсах та інвойсах, які є невід'ємною частиною даного Контракту. Проте, до митного оформлення не надано проформу -інвойс».
Протиправність витребування додаткових документів та коригування митної вартості з вказаних підстав підтверджується тими обставинами, що згідно з пункту 3 частини 2 статті 53 МК України документом, що підтверджує митну вартість є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Отже, оскільки товари у спірному випадку є об'єктом купівлі-продажу, рахунок-проформа не подається до митного оформлення.
Крім цього, самі по собі обставини ненадання рахунку-проформи не свідчать, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як підстави для витребування додаткових документів згідно з частини 3 статті 53 МК України.
У графі 33 оскаржуваного рішення як підставу для витребування додаткових документів та коригування митної вартості відповідач також зазначив:
« - відповідно до пункту 2.1 контракту від 01.11.2024 №1881, якість товару, що поставляється за цим контрактом, має підтверджуватись сертифікатами якості (відповідності) заводу-виробника. однак до митного оформлення вони не надані;
- пунктом 1.3 контракту від 01.11.2024 №1881 передбачено замовлення, яке до митного оформлення не надано;
- у графі 24 накладної УМВС від 22.03.2025 № 02032 зазначено, що відправником додано специфікацію до інвойсу (2 піт.), яка до митного оформлення не надана».
Протиправність витребування додаткових документів та коригування митної вартості з вказаних підстав підтверджується тими обставинами що сертифікат якості (відповідності), замовлення та специфікацію до інвойсу не входить до переліку документів, визначених статтею 53 МК України, що підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Таку ж правову позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 23.10.2023 у справі № 810/690/17, провадження № К/9901/42594/18: « 17. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено».
Також, суд наголошує, що самі по собі обставини про ненадання сертифікату якості (відповідності), замовлення та специфікації до інвойсу не свідчать про наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності заявленої митної вартості, тобто про наявність підстав, передбачених частиною статті 53 МК України для витребування додаткових документів, а саме що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У графі 33 оскаржуваного рішення як підставу для витребування додаткових документів та коригування митної вартості відповідач зазначив: «до митного оформлення надано платіжну інструкцію від 10.01.2025 № 285 у графі 70 якої зазначено лише реквізити контракту від 01.11.2024 №1881. Таким чином, вищезазначену платіжну інструкцію не можливо пов'язати з оцінюваним товаром».
Щодо зазначених тверджень, суд зауважує, протиправність витребування додаткових документів та коригування митної вартості з вказаних підстав підтверджується тими обставинами що, у графі 70 платіжної інструкції від 10.01.2025 № 285 зазначено контракт від 01.11.2024 №1881, згідно з яким оплачуються товари та вказано назву товарів - електричні скутера.
У графі 33 оскаржуваного рішення як підставу для витребування додаткових документів та коригування митної вартості відповідач зазначив: «Згідно коносаменту від 24.01.2025 №NGP2073573 порт призначення Гданськ (Польща), згідно накладної УМВС від 22.03.2025 № 02032 місце відправлення оцінюваних товарів Воля Барановска (Польща). Таким чином до митного оформлення не надано транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща) - Воля Барановска (Польща)».
Протиправність витребування додаткових документів та коригування митної вартості з вказаних підстав підтверджується тими обставинами що, відповідачу була надана довідка ТОВ «СМА СіДжиЕм Шиппінг Едженсіз Україна» про транспортні витрати від 20.03.2025 №17.
При цьому суд зауважує, що у довідці вказано вартість залізничного перевезення саме від порту Гданськ у Польщі до пункту пропуску Грубешів-Ізов на кордоні Польщі з Україною у розмірі 95 948,92 грн.
У графі 33 оскаржуваного рішення як підставу для витребування додаткових документів та коригування митної вартості відповідач зазначив: «Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Договору на перевезення від 20.09.2022 №20/09/22 передбачені заявки, що до митного оформлення не надано.»
Протиправність витребування додаткових документів та коригування митної вартості з вказаних підстав підтверджується тими обставинами, що Митний кодекс України не визначив документи, які підтверджують вартість перевезення товарів, не вказав, що такими документами є договір перевезення чи заявка на перевезення.
Відповідачу були надані довідка про транспортні витрати від 20.03.2025 №19/02 перевізника компанії СМА СGМ S.А. (Марсель, Франція), згідно з якою вартість перевезення товарів складає 6911,46 доларів США, а також довідка про транспортні витрати від 20.03.2025 №17 агента/виконавця «СМА СіДжиЕм Шиппінг Едженсіз Україна», згідно з якою вартості перевезення товарів складає 95 948,92 грн. Ці довідки є достатніми доказами вартості перевезення товарів.
Верховний суд у постанові від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020, адміністративне провадження №№ К/9901/10507/21 розтлумачив: Щодо посилання суду апеляційної інстанції на те, що Товариством не подано договору на підставі якого позивачу надавалися послуги з перевезення, то Суд вважає за необхідне зазначити, що Митний кодекс України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що таким доказам може бути лише договір про перевезення), подані позивачем документи про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів. Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 21 листопада 2019 року у справі № 804/9754/15.
Щодо твердження відповідача про ненадання позивачем копії митної декларації країни відправлення (Китай) від 21.01.2025 №310420250549949255 без перекладу.
Перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 МК України і в ньому відсутній такий документ, як «експортна декларація країни відправлення». Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів. Таким чином, твердження відповідача щодо неможливості перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товару у зв 'язку з ненаданням перекладу митної декларації країни відправлення, є такими, що не ґрунтуються на законодавстві та спростовується наданими позивачем документами. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 815/5838/17 від 15.02.2024.
Щодо визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів, суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. 50.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено, що в разі здійснення коригування митної вартості у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 07.12.2023 у справі №380/23618/21, адміністративне провадження № К/990/18887/22, визначено, що «пунктом 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України врегульовано, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування».
Верховний Суд у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, провадження № К/9901/45484/18, зазначив, що «у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні».
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 29.09.2020 у справі №160/9473/19, адміністративне провадження № К/9901/22323/20 встановлено: Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Верховний суд у постанові від 10.05.2023 у справі №815/1780/17, касаційне провадження №К/9901/45694/18, зазначив, що колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
У постанові від 12.10.2021 у справі № 300/3386/20, касаційне провадження № К/9901/33581/21, Верховний суд зазначив, що «дотримання умов прийняття рішення про визначення митної вартості в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування».
Разом з тим, відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Натомість, відповідач у спірному рішенні не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування.
Крім цього, не вказав у спірному рішенні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.
Також, не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за ягницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо.
Отже, зазначення у графі 33 оскаржуваного рішення лише дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень частини 2 статті 55 МК України.
Не наведення в рішенні митного органу будь-якого розрахунку для обґрунтування визначеної вартості товару не дає можливості встановити правильність такої вартості.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
З огляду на вищевикладене суд вважає рішення Рівненської митниці від 27.03.2025 №UA204150/2025/000032/1 про коригування митної вартості товарів протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
VIII. Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до квитанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 9028,80 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 3028,00 грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Рівненської митниці.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці (код ЄДРПОУ 43958370, місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. Соборна, 104) від 27.03.2025 №UA204150/2025/000032/l про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь Приватного підприємства “Будпостач» (код ЄДРПОУ: 24267110, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кімната 314) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9028,84 (дев'ять тисяч двадцять вісім) грн. 84 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці (код ЄДРПОУ 43958370, місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. Соборна, 104).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.