09 вересня 2025 року справа №320/10328/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Газпостач" до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід Газпостач» (далі - позивач, ТОВ «Схід Газпостач») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.02.2024 № 00659224025, від 02.02.2024 № 00662624025, від 05.02.2024 № 00071710701, від 05.02.2024 №00071690701, від 05.02.2024 № 70150070803.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам права України, а податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, так як не відповідають нормам Податкового Кодексу України та не відповідають усталеній судовій практиці.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог, зазначивши, що доводи позивача не підтверджуються належними і допустимими доказами, та вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що не погоджується з позицією відповідача, яка викладена у відзиві, та вважає, що наведені контролюючим органом аргументи не спростовують протиправності податкових повідомлень-рішень та аргументів позивача.
Провівши підготовчі дії, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення адміністративної справи, ухвалою суду від 14.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.
Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ТОВ «Схід Газпостач» (код ЄДРПОУ 40522909) зареєстровано 31.05.2016, основним видом діяльності є 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт.
ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Схід Газпостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2023, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період від 31.05.2016 по 30.09.2023 та іншого законодавства за відповідний період до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, за результатами якої складено акт перевірки від 15.01.2024 № 2020/Ж5/26-15-07-01-01/40522909.
Перевіркою встановлено наступні порушення:
п.44.1 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 666 900 грн, в т.ч. за півріччя 2022 року на 25 200 грн, за 3 квартали 2022 року на 210 600 грн, за 2022 рік на 296 100 грн, за 1 квартал 2023 року на 135 000 грн та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за три квартали 2023 року на 2 090 761 грн;
п. 201.1, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: податкові накладні зареєстровані з порушенням граничних термінів в Єдиному реєстрі податкових накладних;
пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп. «а» п.176.2 ст.176, з урахуванням пп.164.2.4, пп «е» пп.164.2.17, пп.164.2.20, п.164.2, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп. «а» п.171.2 ст. 171, п.173.1 ст. 173 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено зобов'язання по сплаті до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 294 177,98 грн, в т.ч. за лютий 2022 - 52000,00 грн, за серпень 2023 року - 242 177,98 грн;
пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп. «а» п.176.2 ст.176, з урахуванням пп.164.2.4, пп «е» пп.164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп. «а» п.171.2 ст. 171, п.173.1 ст. 173 пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 пп. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого занижено зобов'язання по сплаті до бюджету військового збору на загальну суму 31528,75 грн, в т.ч. за серпень 2023 року - 31528,75 грн;
частини 3 статті 13 Закону № 2473-VIII в частині ненадходження товару на суму 199 500,00 дол.США (еквів. 7 295 435,70 грн) за імпортним контрактом від 06.06.2022 № 001 з компанією «ОРСО OUR FUELS AND TRADING SRL» (Румунія).
На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві винесено податкові повідомлення- рішення:
№ 00659224025 від 02.02.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 354 722,48 грн, з яких за податковим зобов'язанням - 294 177,98 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 60 544,50 грн;
№ 00662624025 від 02.02.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору за податковим зобов'язанням 31528,75 грн;
№ 00071710701 від 05.02.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 833 625,00 грн, з яких за податковим зобов'язанням - 666 900 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 166 725,00 грн;
№ 00071690701 від 05.02.2024, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 2 090 761 грн;
№ 70150070803 від 05.02.2024, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення валютного законодавства у сумі 328 294,61 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Таким чином, платник податку на прибуток підприємстві з метою визначення об'єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.
Підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).
Згідно із статтею 1 Закону №996-ХIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Пунктом 2 статті 3 Закону №996-ХIV передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частиною 1 статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 2 статті 9 даного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 №88, відповідно до якого первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.
Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Схід Газпостач» здійснювало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Локстер» (код ЄДРПОУ 41359433) згідно з договором про надання правової допомоги та абонентського обслуговування №0106 від 01.06.2022, за умовами якого Виконавець зобов'язується надавати правову допомогу та послуги абонентського обслуговування Замовнику на умовах, в строки та в об'ємі, передбаченими за цим Договором. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Для виконання цього договору процесуальних обмежень немає.
На виконання умов договору ТОВ «Локстер» складено акти та звіти до них: акт приймання - передачі робіт (наданих послуг) від 30.06.2022 та звіт від 30.06.2022 до нього (консультаційні послуги, підготовка документів та участь у переговорах з контрагентами); акт наданих послуг від 31.07.2022 та звіт від 31.07.2022 до нього (опрацювання вхідної кореспонденції, консультації, складання договорів, правовий аналіз договорів, виїзд до контрагентів та узгодження договору), акт наданих послуг від 31.08.2022 та звіт від 31.08.2022 до нього (опрацювання вхідної кореспонденції, консультації, складання договорів, правовий аналіз договорів, виїзд до контрагентів та узгодження договору), акт наданих послуг від 31.09.2022 та звіт від 31.09.2022 до нього (опрацювання вхідної кореспонденції, консультації, складання договорів, правовий аналіз договорів, виїзд до контрагентів та узгодження договору), акт наданих послуг від 31.10.2022 та звіт від 31.10.2022 до нього (опрацювання вхідної кореспонденції, консультації, складання договорів, правовий аналіз договорів, виїзд до контрагентів та узгодження договору, опрацювання контрактів ЗЕД), акт наданих послуг від 31.11.2022 та звіт від 31.11.2022 до нього (оформлення кадрової документації, усні консультації, виїзд до контрагентів, контракти ЗЕД, складання та правовий аналіз договорів), акт наданих послуг від 31.12.2022 та звіт від 31.12.2022 до нього (консультації, складання договорів, правовий аналіз договорів, виїзд до контрагентів та узгодження договору, опрацювання контрактів ЗЕД).
В підтвердження оплати за вказані послуги надано копії платіжних доручень від 22.02.2023 №131 в сумі 10000,00 грн, від 09.03.2023 №168 в сумі 100000,00 грн, від 05.04.2023 №256 в сумі 125000,00 грн, від 04.05.2023 №338 в сумі 60000,00 грн, від 10.05.2023 №348 в сумі 60000,00 грн, від 26.05.2023 №397 в сумі 200000,00 грн, від 05.06.2023 №453 в сумі 200000,00 грн, від 27.06.2023 №559 в сумі 50000,00 грн, від 28.06.2023 №564 в сумі 40000,00 грн, від 10.07.2023 №618 в сумі 70000,00 грн, від 12.07.2023 №623 в сумі 65000,00 грн.
У наданих актах приймання - передачі робіт міститься лише найменування наданої послуги та її вартість, крім того, з актів неможливо встановити обсяг проведених виконавцем робіт, кількість витраченого часу, а також ідентифікувати участь контрагентів у виконанні робіт/наданні послуг. З поданих первинних документів не можливо встановити які саме консультації надавалися ТОВ «Локстер», яким чином передавалися документи на підготовку і поверталися з неї, в яких саме переговорах приймали участь представники ТОВ «Локстер».
При цьому, позивачем не вказано, яким чином отримані послуги стосуються його господарської діяльності та не надано доказів, які підтверджували б реальність здійснених операцій та факт використання отриманих послуг у власній господарській діяльності.
Крім того, в ході перевірки контролюючим органом здійснено аналіз господарської діяльності ТОВ «Локстер» та встановлено, що у останнього відсутній КВЕД, відповідно до якого надавалися послуги позивачу, відсутня податкова звітність та сплата податків.
Також, у перевіряємому періоді ТОВ «Схід Газпостач» укладено договір надання консультативних послуг № 04.07-2022 від 04.07.2022 з ФОП ОСОБА_1 , відповідно до якого Замовник на умовах цього Договору залучає Виконавця до власних проектів, пов'язаних з його господарською діяльністю, а Виконавець бере на себе зобов'язання надавати консультації з питань чинного законодавства, комерційної діяльності, внутрішнього аудиту, оцінки ризиків системи контролю, бухгалтерського обліку.
На виконання умов договору ТОВ «Локстер» складено акти приймання - передачі послуг та звіти до них: від 31.07.2022 на суму 250 000,00 грн; від 31.08.2022 на суму 250 000,00 грн; від 30.09.2022 на суму 250 000,00 грн; від 31.10.2022 на суму 250 000,00 грн; від 30.11.2022 на суму 250 000,00 грн; від 31.12.2022 на суму 150 000, 00 грн; від 31.01.2023 на суму 250 000,00 грн; від 28.02.2023 на суму 250 000,00 грн; від 31.03.2023 на суму 250 000,00 грн; від 30.04.2023 на суму 200 000,00 грн; від 31.05.2023 на суму 200 000, 00 грн; від 30.06.2023 на суму 200 000,00 грн.
В підтвердження оплати за вказані послуги надано копії платіжних доручень від 29.11.2022 №206, від 13.12.2022 №106, від 04.01.2023 №191, від 01.02.2023 №67, від 01.02.2023 №68, від 06.22.2023 №264, від 08.02.2023 №100, від 10.02.2023 №103, від 10.02.2023 №272, від 10.02.2023 №273, від 14.02.2023 №275, від 17.02.2023 № 119, від 10.03.2023 №171, від 10.03.2023 №173, від 10.03.2023 №174, від 13.03.2023 №190, від 14.03.2023 №197, від 04.04.2023 №251, від 07.04.2023 №267, від 28.04.2023 №316, від 03.05.2023 №333, від 03.05.2023 №332, від 10.05.2023 №350, від 10.05.2023 №349, від 12.05.2023 №360, від 15.05.2023 №367, від 17.05.2023 №373, від 19.05.2023 №378, від 05.06.2023 №450, від 05.06.2023 №451, від 26.06.2023 №550, від 11.07.2023 №619, від 18.07.2023 №633, від 19.07.2023 №643, від 20.07.2023 №653, від 20.07.2023 №652, від 24.07.2023 №657, від 26.07.2023 №662, від 01.08.2023 №697, від 08.08.2023 №723, від 08.08.2023 №720, від 17.08.2023 №746, від 17.08.2023 №743, від 17.08.2023 №747, від 27.09.2023 №878, від 27.09.2023 №877.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами укладено Додаток 1 до вказаного договору про те, що: «Розмір щомісячного платежу становить 250 000,00 (Двісті п'ятдесят тисяч гривень, 00 копійок) згідно переліку послуг:
1. Забезпечення перевірки стану бухгалтерського обліку на підприємстві;
2. Надання рекомендацій щодо здійснення організації бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності підприємства і контролю над економічним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів підприємства;
3. Надання консультацій щодо забезпечення організації обліку і звітності на підприємстві;
4. Забезпечення контролю над законністю, своєчасністю і правильністю оформлення документів;
5. Аналіз складових собівартості товарів (робіт, послуг);
6. Забезпечення правильного нарахування і перерахування податків і зборів (податкових платежів), внесків на соціальне страхування, засобів на фінансування заробітної плати працівників і інших виплат і платежів;
7 Здійснення контролю за дотриманням порядку оформлення первинних бухгалтерських документів, розрахунків і платіжних зобов'язань;
8. Контроль за своєчасністю складання бухгалтерської і податкової звітності на підставі даних первинних документів і бухгалтерських записів, представлення їх у відповідні органи;
9. Надання консультацій щодо чинного податкового, фінансового і іншого законодавства;
10. Надання практичних рекомендацій щодо укладання договорів пов'язаних з господарською діяльністю підприємства (вичитка, аналіз, надання шаблону).».
Проте, на акти приймання-передачі послуг, ні звіти виконання щодо наданих послуг не містять достатньої інформації для розкриття змісту господарських операцій, не можливо з'ясувати з якою метою отримані вказані послуги, у який період та вказані види послуг не дають можливості установити, зокрема, яким чином здійснювався розрахунок (формування) вартості наданих послуг.
Позивач стверджує, що жодного порушення в оформлені документів немає, як і не існує вимоги щодо обов'язку складання акту із зазначеними в ньому переліку питань консультацій.
Однак, суд зазначає, що такої інформації та зміст наданих послуг не розкрито в повному обсязі і у складених до актів звітів. У звітах зазначено про перелік документів, які опрацьовано, їх кількість, проте з наведеного переліку документів не можливо встановити яких правовідносин стосуються ці документи. Кожен звіт містить майже одну і ту ж інформацію, змінюється лише кількість вказаних документів.
Більше того, будь-яких документів на підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності платника, а також документи, що підтверджують економічний ефект від таких послуг - збільшення обсягів продажу, розміру доходу тощо, до справи не надано.
Інших первинних документів про те, як саме проводилось забезпечення перевірки стану бухгалтерського обліку на підприємстві, яким чином і які саме надавались рекомендації щодо здійснення організації бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності підприємства і контролю над економічним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів підприємства, які саме консультації щодо чинного податкового, фінансового і іншого законодавства, яким чином і які надавались консультації щодо забезпечення організації обліку і звітності на підприємстві, яким чином забезпечувався контроль над законністю, своєчасністю і правильністю оформлення документів та контроль за дотриманням порядку оформлення первинних бухгалтерських документів, розрахунків і платіжних зобов'язань, яким чином здійснювався аналіз складових собівартості товарів (робіт, послуг), яким чином забезпечувався правильне нарахування і перерахування податків і зборів (податкових платежів), внесків на соціальне страхування, засобів на фінансування заробітної плати працівників і інших виплат і платежів, яким чином і хто представляв їх у відповідні органи бухгалтерську і податкову звітність, які саме надавались практичні рекомендації щодо укладання договорів пов'язаних з господарською діяльністю підприємства (вичитка, аналіз, надання шаблону), яким чином передавались документи на підготовку і повертались з підготовки, чи пов'язані дані послуги з отриманням доходу підприємства тощо.
Суд зауважує, що законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись господарські операції, у тому числі на предмет надання послуг. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податком на прибуток є забезпечення підтвердження фактичного надання конкретних послуг на підставі наявних документів.
Слушними є доводи позивача про те, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документів законодавством не встановлено. Проте, й суд звертає увагу, що умовою належного документального підтвердження надання послуг є можливість зробити обґрунтований висновок про те, що витрати фактично понесені, а послуги - надані (виконані фактично). З цією метою первинні документи мають містити достатній обсяг інформації щодо змісту та суті наданих послуг, розкривати їх господарську доцільність та спрямованість на досягнення економічного ефекту споживачем.
Такий же підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2023 року по справі №820/4281/18, від 12 квітня 2023 року по справі №807/2118/16, від 28 червня 2023 року по справі № 160/17647/21.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що надані послуги не є послугами у розумінні підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 ПК України, формально складені первинні документи не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку.
Крім того, в ході проведення перевірки контролюючим органом відповідно до наданих первинних документів та даних бухгалтерського обліку (оборотно-сальдові відомості по рахунках 10, 97 Картки рахунків 97, 105), встановлено, що ТОВ «Схід Газпостач» проведено уцінку об'єктів основних засобів в третьому кварталі 2023 року, а саме: автомобіль DAF 95 XF 430 переоцінено (уцінено) на 111 550 грн; автомобіль Mercedes-benz V300 D переоцінено (уцінено) на 1 379 211,09 грн.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Згідно з абзацом другим пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів та/або нематеріальних активі, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
В акті перевірки вказано, що на порушення вказаних норм ТОВ «Схід Газпостач» не відображено у додатку до декларації з податку на прибуток за три квартали 2023 року ТОВ «Схід Газпостач» в рядку 1.1.1.1 «Сума уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пункт 138.1 статті 138 розділу III Податкового кодексу України)».
Водночас, позивач вказав лише на те, що в даному випадку контролюючий орган зобов'язаний був провести камеральну перевірку до проведення планової перевірки та надати платнику повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації, якщо вона подана без заповнення додатків до неї.
Однак, не надав суду доказів правомірності своїх дій при подачі податкової звітності та належного декларування операцій з уцінки основних засобів, як і не надав доказів усунення виявлених порушень шляхом подання уточнюючого розрахунку.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, прийняті податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 05.02.2024 № 00071710701 та від 05.02.2024 № 00071690701 є правомірними та скасуванню не підлягають.
Під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Схід Газпостач» не утримано податок на доходи фізичних осіб із суми доходу (додаткового блага - суми знижки), утвореного при продажу позивачем легкового автомобіля Mercedes-Benz V300D фізичній особі ОСОБА_2 .
Відповідно до підпунктів 173.1, 173.2 статті 173 Податкового кодексу України дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу.
Дохід від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об'єкта, визначеної згідно із законом.
Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).
Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 173.3 статті 173 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо стороною договору купівлі-продажу об'єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа-підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов'язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до пунктів 173.1 або 173.2 цієї статті з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.
Порядок адміністрування податку на доходи фізичних осіб врегульовано розділом ІV Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку є:
- фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;
- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
- податковий агент.
Підпунктом 14.1.80 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Отже, податковим агентом є юридична особа або підприємець (самозайнята особа), які зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а також вести податковий облік та подавати податкову звітність. Це означає, що за статусом податковий агент прирівнюється до платника податку і має ті ж самі права та обов'язки.
Платник податків набуває статусу податкового агенту у всіх випадках, коли виплачує фізичній особі дохід (купує товар, замовляє послугу, виплачує заробітну плату) у грошовій формі (готівковій або безготівковій) або не грошовій формі (наприклад, бартер). Він зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за рахунок фізичної особи, використовуючи одну із визначених розділом IV ПК України ставок податку залежно від виду виплачуваного доходу.
Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування податку на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктами 164.1.1 та 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Згідно з пунктом 164.5 статті 164 Податкового кодексу України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
Підпунктом «е» зазначеного вище підпункту передбачено, що до доходу у вигляді додаткового блага слід відносити вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Окрім цього, підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Проаналізувавши зазначені норми податкового законодавства у сукупності, суд дійшов висновку, що юридична особа, продаючи фізичній особі товари (роботи, послуги) за індивідуальною знижкою, надає цій особі таким чином додаткове благо, яке повинно включатися до загального місячного оподатковуваного доходу такої особи та, відповідно, з цих сум необхідно сплачувати податок на доходи фізичних осіб.
При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України).
Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (підпункт 168.1.4 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).
Підпунктом 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України також визначено, що відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.
Отже, індивідуальна знижка на товар є додатковим благом, який має включатися до оподатковуваного доходу та належним чином оподатковуватися (мають утримуватися та сплачуватися податки та збори). Зважаючи на обов'язок юридичної особи нараховувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб при виплаті (наданні) будь-якого виду доходів, який надається фізичній особі, такий обов'язок розповсюджується на юридичну особу і у випадку наданні індивідуальної знижки фізичній особі при продажу товарів.
Тобто, у випадку надання юридичною особою додаткового блага у вигляді індивідуальної знижки на товари фізичній особі, юридична особа набуває статусу податкового агента (продавця) по відношенню до фізичної особи (покупця). Відповідно, у юридичної особи виникає обов'язок протягом трьох днів з дня вчинення операції з індивідуальною знижкою нарахувати та сплатити від імені фізичної особи, якій надано індивідуальну знижку, податок на доходи фізичних осіб.
Аналогічна ситуація стосується також нарахування та сплати військового збору, який нараховується та сплачується за правилами, які встановлені для податку на доходи фізичних осіб, та має аналогічні об'єкта та базу оподаткування.
Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
На виконання вимог пункту 173.1 статті 173 Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 затверджено Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (далі - Порядок №403), який встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (далі - транспортні засоби) з метою визначення доходу від їх продажу (обміну) для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб.
Пунктами 3, 4 Порядку № 403 передбачено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 403 коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації визначається як середнє значення співвідношення ціни транспортних засобів, що були у використанні, до ціни аналогічних нових транспортних засобів та не може бути меншим ніж 4.
За правилами пункту 12 Порядку № 403 коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу транспортних засобів.
У разі коли фактичний середньорічний пробіг транспортних засобів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.
З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу автомобіля № 25/08 від 25.08.2023, ТОВ «Схід Газпостач» продало легковий автомобіль Mercedes-Benz V300D фізичній особі ОСОБА_2 , відповідно до договору ціна транспортного засобу складає 998 650,00 грн.
До перевірки позивачем надано висновок про вартість об'єкта оцінки від 16.08.2023 проведений суб'єктом оціночної діяльності ПП «БІБАСО» на замовлення ТОВ «УЛТ ФІНАНС» на суму 998 650,00 грн. однак, контролюючим органом не взято до уваги вказаний висновок через те, що згідно бази ІС «Податковий блок» ПП «БІБАСО» не звітує з 2020 року, останній звіт який було подано до ДШ у Шевченківському районі - Фінансова звітність малого підприємства за 2020 рік.
Водночас, контролюючим органом вказано, що середньоринкова вартість автомобіля Mercedes-Benz V300D, 2021 року випуску, складає 2101916,25 грн, посилаючись на інформацію на сайті Міністерства економіки України.
При цьому, із поданих документів не вбачається, чи була розрахована середньоринкова вартість легкового автомобіля з урахуванням технічного стану та пробігу.
Відтак, суд доходить висновку, що відповідачем всупереч вимог Податкового кодексу України не обґрунтовано, за яким методом ним визначено середньоринкову вартість легкового автомобіля, реалізованого позивачем фізичній особі.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 липня 2019 року у справі № 826/15481/18.
Також судом беруться й до уваги висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 09 липня 2019 року у справі №826/15481/18, відповідно до яких аналіз положень підпунктів 14.1.47, 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, пункту 163.1 статті 163, абзацу 2 пункту 164.1, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статті 165 Податкового кодексу України доводить, що юридична особа виступає податковим агентом у разі виплати фізичній особі доходу (у грошовій або не грошовій формі), а у разі продажу юридичною особою власного транспортного засобу таке Товариство не є податковим агентом.
Окрім того, в акті перевірки податковий орган вказує про те, що підприємство придбало у фізичної особи вантажні транспортні засоби та утримало податок на доходи фізичних осіб за ставками, визначеними в п.167.2 ст.167 Податкового кодексу України (5%). При цьому, не проведено оцінку вартості цих об'єктів та нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу:
ОСОБА_3 , автомобіль DAF 95XF 430, 2006 року випуску за ціною 200000,00 грн згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8047/2022/3113140 від 17.02.2022;
ОСОБА_3 , автомобіль SCHWARZMUELLER TSL-3E, 1993 року випуску за ціною 200000,00 грн згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8047/2022/3113071 від 17.02.2022.
Пунктом 173.3 статті 173 Податкового кодексу України встановлено, що у разі продажу (обміну) об'єкта рухомого майна за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента чи фізичної особи - підприємця або укладення та оформлення договорів відчуження транспортних засобів у присутності посадових осіб органів, які здійснюють реєстрацію (перереєстрацію) транспортних засобів, такий посередник або відповідний орган виконує функції податкового агента стосовно подання до контролюючого органу інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку, а платник податку під час укладання договору зобов'язаний самостійно сплатити до бюджету податок з доходу від операцій з продажу (обміну) об'єктів рухомого майна.
Відповідно до абзаців шостого, сьомого пункту 173.4 статті 173 Податкового кодексу України під час проведення операцій з відчуження об'єктів рухомого майна в порядку, передбаченому цією статтею: суб'єкт господарювання, який надає послуги з укладення біржових угод або бере участь в їх укладенні за наявності оціночної вартості такого рухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору, щокварталу подає до контролюючого органу інформацію про такі угоди, включаючи інформацію про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку, в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку.
Органи, у присутності посадових осіб яких між фізичними особами здійснюються укладення та оформлення договорів купівлі-продажу (міни, поставки), а також інших договорів, здійснюють у встановленому законом порядку реєстрацію таких транспортних засобів за наявності оціночної або середньоринкової вартості такого рухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору, обчисленого в установленому цим Кодексом порядку, та щокварталу подають до контролюючого органу інформацію про такі договори (угоди), включаючи інформацію про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку, в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку.
Згідно з пунктом 173.1 статті 173 Податкового кодексу України дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу. Ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом (пункт 167.2 статті 167 Податкового кодексу України).
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що положення статті 173 Податкового кодексу України передбачають, що укладення та оформлення договорів відчуження транспортних засобів у присутності посадових осіб органів, які здійснюють реєстрацію (перереєстрацію) транспортних засобів, такий посередник або відповідний орган виконує функції податкового агента стосовно подання до контролюючого органу інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку, а платник податку - зобов'язаний самостійно сплатити до бюджету податок з доходу від операцій з продажу (обміну) об'єктів рухомого майна. При цьому, органи, у присутності посадових осіб яких між фізичними особами здійснюються укладення та оформлення договорів купівлі-продажу здійснюють у встановленому законом порядку реєстрацію таких транспортних засобів за наявності оціночної або середньоринкової вартості такого рухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору, обчисленого в установленому цим Кодексом порядку.
Виходячи із обставин справи, оскільки договір купівлі-продажу вищезазначених транспортних засобів був оформлений у Територіальному центрі МВС в м. Києві, який здійснив реєстрацію транспортних засобів за наявністю оціночної вартості транспортного засобу, то позивачем правомірно утримано податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5%.
На підставі викладеного, суд приходить висновку, що податкові повідомлення-рішення від 02.02.2024 № 00659224025 та № 00662624025, винесені ГУ ДПС у м. Києві, є протиправними та підлягають скасуванню.
Крім того, перевіркою проведення розрахунків у грошовій формі при здійсненні імпортних операцій за контрактом від 06.06.2022 № 001 з компанією «ОРСО OUR FUELS AND TRADING SRL» (Румунія) встановлено, що у перевіряємому періоді на виконання умов даного контракту ТОВ «Схід Газпостач» перераховано кошти компанії «ОРСО OUR FUELS AND TRADING SRL» (Румунія) у загальному розмірі 199 500,00 євро (еквів. 5 836 352,55 грн). Граничний термін надходження товару 14.01.2023. Однак, товар (паливо дизельне) від компанії «ОРСО OUR FUELS AND TRADING SRL» (Румунія) не надійшов на територію України. На підставі викладеного, контролюючим органом встановлено порушення частини 3 статті 13 Закону № 2473-VIII в частині ненадходження товару на суму 199 500,00 дол.США (еквів. 7 295 435,70 грн) та нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення валютного законодавства у сумі 328 294,61 грн.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII) відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Згідно із частиною 3 статті 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Статтею 44 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 №679-XIV визначено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та нагляду належать, зокрема, видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.
Відповідно до пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Порядок здійснення банком валютного нагляду за дотриманням його клієнтами-резидентами (крім банків) установлених Національним банком України (далі - Національний банк) граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (далі - граничні строки розрахунків) та порядок інформування банком Національного банку про дотримання клієнтами-резидентами (крім банків) та банком граничних строків розрахунків встановлений Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління Національного банку України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №7 (далі Інструкція №7).
Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Інструкції №7 Банк згідно з цією Інструкцією здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за:
1) операцією резидента з експорту товарів, якщо на дату митного оформлення продукції або виконання резидентом робіт, надання послуг, експорту прав інтелектуальної власності, інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), розрахунки за такою операцією не завершені (кошти від продажу нерезиденту товару на поточний рахунок резидента не надійшли або надійшли не в повному обсязі) або в банку немає інформації про завершення розрахунків за такою операцією;
2) операцією резидента з імпорту товарів, якщо на дату оплати резидентом товару [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] нерезидентом не була здійснена поставка за операцією з імпорту товару з оформленням типів МД, зазначених у підпункті 3 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, та відображенням інформації про таке оформлення у реєстрі МД, або документів, зазначених у підпунктах 3, 4 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією;
3) імпортною операцією резидента, якщо на дату оплати резидентом продукції [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] імпортна операція без увезення продукції на територію України не була завершена або в банку немає інформації про завершення імпортної операції без увезення продукції на територію України.
За змістом пункту 7 розділу ІІ Інструкції №7 Банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати:
1) оформлення МД типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «Реекспорт» на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів;
2) здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.
Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов'язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.
Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Інструкції №7 Банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків, зокрема: у разі експорту товару - після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному пунктом 16-2 розділу IV цієї Інструкції.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону № 2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості.
Пунктом 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» зі змінами, внесеними постановою Національного банку України від 07.07.2022 № 142, передбачено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Отже, порушення резидентами строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів тягне за собою нарахування пені.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Схід Газпостач» укладено контракт із компанією «ОРСО OUR FUELS AND TRADING SRL» (Румунія) від 06.06.2022 № 001.
Відповідно до умов даного контракту ТОВ «Схід Газпостач» перераховано кошти компанії «ОРСО OUR FUELS AND TRADING SRL» (Румунія) у розмірі 199 500,00 евро (еквів. 5 836 352,55 гривень).
Товар (паливо дизельне ) від компанії «ОРСО OUR FUELS AND TRADING SRL» (Румунія) не надійшов на територію України у встановлений законодавством термін до 14.01.2023 року.
ТОВ «Схід Газпостач» надало до перевірки документи, які свідчать про звернення до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості з компанії «ОРСО OUR FUELS AND TRADING SRL» (Румунія) за контрактом від 06.06.2022 № 001, а саме: інформацію з Електронного суду про направлення до Господарського суду міста Києва позовної заяви 19.01.2023. Відтак, позивач вважає, що 19.01.2023 є днем, з якого зупиняється нарахування пені за порушення строку розрахунків по зовнішньоекономічних операціях.
За змістом частини 4 статті 13 Закону № 2473-VIII за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.
Перевищення граничних строків розрахунків дозволяється на підставі висновку (пункт 4 розділу І інструкції №7), центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, виданий на продовження граничних строків розрахунків, установлених Національним банком (пункт 3 розділу І Інструкції №7).
Проте, ТОВ «Схід Газпостач» не надано висновок на подовження граничних строків розрахунків.
Згідно з частиною 7 статті 13 Закону № 2473-VIII у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.
Отже, дата звернення резидента з позовом до суду про стягнення з нерезидента заборгованості за контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків в іноземній валюті та пеня за їх порушення не сплачується.
Матеріали справи, а саме: витяг з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2023 свідчить, що ТОВ «Схід Газпостач» 19.01.2023 звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до компанії «ОРСО OUR FUELS AND TRADING SRL» (Румунія) про стягнення 7 293 720,00 грн, судовій справі присвоєно єдиний унікальний номер № 910/1001/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 відкрито провадження у справі № 910/1001/23.
Суд звертає увагу, що усталеною є практика Верховного Суду, яка полягає в тому, що дата звернення резидента з позовом, зокрема, до суду про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого на час розгляду такої справи нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті повинно бути зупинене (зокрема, постанови Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року у справі № 822/1981/17, від 13 лютого 2025 року у справі №440/11092/23).
До того ж Верховним Судом України у постановах від 13.02.2012 у справі №21-422а11, від 27.02.2012 у справі 21-387а11 висловлювалася правова позиція (підтримана в подальшому Верховним Судом), згідно з якою передбачене частиною 2 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (норма, аналогічна за змістом приписам ч. 7 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції») припинення нарахування пені пов'язане зі зверненням резидента за захистом порушеного нерезидентом права, тому нарахування пені за кожен день прострочення встановлених статтями 1 та 2 цього Закону строку, включаючи період, на який перебіг цього строку було зупинено, здійснюється тільки у разі вирішення судом спору між резидентом і нерезидентом на користь останнього.
За таких обставин та наведеного нормативного регулювання датою прийняття до розгляду судом позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), є 19.01.2023. Відтак, строк зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (у спірному випадку з 19.01.2023) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.
Таким чином, суд вважає неправомірними висновки податкового органу про нарахування позивачу пені за порушення терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, відтак податкове повідомлення-рішення № 70150070803 від 05.02.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, з урахуванням вищевикладеного, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
За приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем у цій справі сплачено судовий збір в сумі 30280,00 грн згідно з платіжною інструкцією від 12.02.2024 №147.
З урахуванням результату розгляду справи задоволенню підлягають позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 714 545,84 грн, за які має бути сплачено судовий збір у розмірі 10 718,19 грн.
Отже, загальна сума судових витрат по сплаті судового збору, яка підлягає розподілу у цій справі, становить 10 718,19 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Схід Газпостач» та Адвокатським бюро «Оксани Яценко», в особі керуючого бюро - адвокатом Яценко Оксаною Вікторівною укладено договір про надання правової допомоги та абонентського обслуговування №12 від 12.12.2023, за умовами якого Адвокатське бюро зобов'язується надати правову допомогу Клієнту на умовах, в строки та в об'ємі, передбаченими цим Договором, а Клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.
Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 12.02.2024 та акту приймання-передачі робіт (наданих послуг) від 12.02.2024, адвокатом надано наступні послуги:
усна консультація з вивченням документів: 10 год * 500,00 грн = 5000,00 грн;
вивчення останніх рішень/судової практики з аналогічних спорів: 10 год * 500,00 грн = 5000,00 грн;
складання позовної заяви: 40 год * 500 грн = 20 000,00 грн;
складання інших документів: 10 год * 500 грн = 5000,00 грн.
Всього витрати на правову допомогу склали 35 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії: вказаного договору, детального опису робіт (наданих послуг) від 12.02.2024; акту приймання-передачі робіт (наданих послуг) від 12.02.2024, виписку з банку, ордер № 1363598 від 12.12.2023 та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КВ № 000178 від 16.04.2018.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечив проти відшкодування витрат на правничу допомогу та вважає, що заявлений розмір витрат є необґрунтованим.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим, що передбачено уст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Проаналізувавши подані документи та матеріали справи, суд зазначає, що наведені докази підтверджують понесення позивачем витрат на правничу допомогу в адміністративній справі, водночас вони є очевидно неспівмірними зі складністю наданих адвокатом обсягом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання таких послуг, оскільки не наведено достатнього обґрунтування щодо витраченого часу та значної вартості наданих послуг.
Заявлені витрати в частині поточних усних консультацій, вивчення документів в спірних правовідносинах не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки саме по собі формування позиції, підготовка та подання позову не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовкою та поданням позовної заяви, що заявлені як окремі послуги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.
Позивач та його адвокат не надали обґрунтованих доказів того, що вивчення документів у даній справі вимагала значного обсягу.
Враховуючи вищезазначене, визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та явно завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг та реальним часом витраченим адвокатом, тому суд приходить до висновку про неспівмірність заявлених до стягнення судових витрат не правничу допомогу та вважає, що у даному випадку співмірною є сума 9000,00 грн., яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Газпостач» (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 15, оф. 11, код ЄДРПОУ 40522909) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 02.02.2024 року № 00659224025, від 02.02.2024 року № 00662624025, від 05.02.2024 року № 70150070803.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Газпостач» (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 15, оф. 11, код ЄДРПОУ 40522909) сплачений судовий збір у розмірі 10 718,19 грн. (десять тисяч сімсот вісімнадцять гривень, дев'ятнадцять копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн. (дев'ять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011)
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.