09 вересня 2025 року справа №320/11797/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.12.2024 № 14715524023 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», сума заявлена відповідачем - 618 750,00 грн;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.12.2024 №14714524023 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір», сума заявлена відповідачем - 51 562,50 грн;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.12.2024 №14715224023 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1020,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган дійшов до необґрунтованих висновків про заниження позивачем загального оподатковуваного доходу від операцій з відчуження інвестиційного активу, оскільки дохід від таких операцій не перевищив суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням інвестиційного активу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представником відповідача подано відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не було надано жодних документальних підтверджень понесених витрат від проведення платником операцій з корпоративними правами, а тому неможливо встановити витрати, пов'язані з формуванням інвестиційного активу. Посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що не погоджується з позицією відповідача, яка викладена у відзиві, та вважає, що наведені контролюючим органом аргументи не спростовують протиправності податкових повідомлень-рішень та аргументів позивача.
Сторони прибули у судове засідання.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.
Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу частки в статутному капіталі ТОВ «КИЇВСПЕЦРЕЗЕРВ» (код ЄДРПОУ 34493729) платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 22.11.2024 №123881/Ж5/26-15-24-02-03/2370410773.
Перевіркою встановлено порушення:
п.п. «а» п. 176.1 п.176, п.44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, не надано до перевірки книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;
п.п. 168.2.1 п. 168.2, п.п. 168.1.3 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України з урахуванням вимог пп.164.2.9 п.164.2 ст.164, пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено інвестиційний прибуток на суму 2 750 000,00 грн та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2018 рік в сумі 495 000,00 грн з отриманого доходу;
п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України внаслідок чого не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір у розмірі 41 250,00 грн.
Перевіркою встановлено отримання у 2018 році фізичною особою ОСОБА_1 інвестиційного доходу від продажу статутного капіталу ТОВ «КИЇВСПЕЦРЕЗЕРВ» (код ЄДРПОУ 34493729) у сумі 2 750 000,00 грн. Однак, документи, що підтверджують розрахунок за договором купівлі-продажу корпоративних прав до декларації про майновий стан і доходи та до перевірки не надано.
На підставі акту перевірки від 22.11.2024 №123881/Ж5/26-15-24-02-03/2370410773 Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:
№ 14715524023 від 31.12.2024 (форми «Р»), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 618 750,00 грн, з яких за податковим зобов'язанням - 495 000,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 123 750,00 грн;
№14714524023 від 31.12.2024 (форми «Р»), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір» на загальну суму 51 562,50 грн, з яких за податковим зобов'язанням - 41 250,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 312,50 грн;
№14715224023 від 31.12.2024 (форми «ПС»), яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1 020,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 до пункту 163.1 статті 163 ПК України).
Пунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід- будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
За правилами підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Порядок оподаткування інвестиційного прибутку визначений положеннями статті 170 ПК України.
Відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.
Згідно підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 зазначеного ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.
Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
За правилами підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.
Таким чином, у разі здійснення операцій з продажу інвестиційних активів платник повинен здійснювати облік загального фінансового результату окремо від інших доходів і витрат, а отримане за результатами таких операцій позитивне значення фінансового результату (інвестиційний прибуток) включати до складу загального річного оподатковуваного доходу звітного періоду - календарного року.
При цьому суд зауважує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
Статтею 16 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про господарські товариства» вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
Отже, вклад учасника товариства у вигляді майна (нежитлові приміщення), що збільшує розмір статутного фонду, слід розглядати як операцію з внесення платником податку коштів (майна) до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права. У свою чергу, операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані ним корпоративні права є операцією з придбання інвестиційного активу, тобто є витратами платника податку на придбання такого активу - частки у статутному капіталі.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСПЕЦРЕЗЕРВ» від 03.04.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Личиною О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2225, ОСОБА_1 (Покупець) придбав у ОСОБА_2 (Продавець) 50% частки від загального розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСПЕЦРЕЗЕРВ» (ЄДРПОУ 34493729).
Згідно з пунктом 3 цього Договору сторони визначили, що ціна за частку, що відчужується розміром 50% від загального розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСПЕЦРЕЗЕРВ» (код ЄДРПОУ 34493729) становить 2 750 000 (два мільйони сімсот п'ятдесят тисяч) грн 00 коп, з яких 2 550 000,00 грн Покупець оплатив Продавцю до підписання та нотаріального посвідчення цього Договору, а 200 000,00 грн Покупець зобов'язується оплатити Продавцю на протязі 5 (п'яти) днів після укладення договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Будьоного, 14-б.
На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано розписку від 16.04.2007, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 підтвердив отримання від ОСОБА_1 за продаж 50% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСПЕЦРЕЗЕРВ» (ЄДРПОУ 34493729) 2 750 000,00 грн по договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСПЕЦРЕЗЕРВ» від 03.04.2007 та матеріальних претензій немає.
В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав та частки статутного капіталу від 30.08.2018, посвідченого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Бурлакою О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 415, ОСОБА_1 продав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРМЕТАЛПЛАСТ» (Покупець) придбало, 50% частки від загального розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСПЕЦРЕЗЕРВ» (ЄДРПОУ 34493729) за ціною 2 750 000 (два мільйони сімсот п'ятдесят тисяч) грн 00 коп.
На виконання умов договору між сторонами підписано акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСПЕЦРЕЗЕРВ» від 30.08.2018, зокрема, ОСОБА_1 за продаж 50% частки у статутному капіталі вартістю 2 750 000,00 грн.
Згідно з пунктом 2 Акту сторони не мають один до одного матеріальних претензій у зв'язку з передачею зазначеної у акті частки у статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСПЕЦРЕЗЕРВ».
Враховуючи встановлені обставини у даній справі, суд приходить до висновку щодо відсутності інвестиційного прибутку у позивача від операції з продажу частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСПЕЦРЕЗЕРВ», оскільки сума отриманого доходу дорівнювала сумі понесених витрат (позивач поніс витрати на придбання відповідного інвестиційного активу в розмірі 2 750 000,00 грн і отримав дохід від продажу частки цього активу в сумі 2 750 000,00 грн).
Слід зазначити, що положення Податкового кодексу України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, та порядок використання цих документів податковим органом у разі їх подання платником до прийняття рішення. Однак, норми Податкового кодексу України жодним чином не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Суд приймає до уваги надані позивачем, на підтвердження факту понесення ним витрат на придбання інвестиційних активів, зазначених у податковій декларації про майновий стан та доходи на суму 2 750 000,00 грн, зазначені вище договори, розписку, акт приймання-передачі.
За приписами частини першої статті 1087 Цивільного кодексу України розрахунки за участю фізичних осіб, у тому числі нерезидентів, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.
При визначенні об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб з операцій із зворотного викупу інвестиційного активу його емітентом вважається інвестиційний прибуток, при визначенні якого враховуються витрати, підтверджені документами первинного обліку, пов'язані з придбанням такого інвестиційного активу, до яких, зокрема, але не виключно, відносяться: договір, приходний касовий ордер, касовий чек, розрахункова квитанція тощо.
Водночас, у даному випадку, операції з купівлі-продажу корпоративних прав, у яких позивач виступав покупцем, здійснювалася між фізичними особами, які не є суб'єктами господарювання, і за готівкові кошти, як це передбачено договором, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до частини першої статті 545 Цивільного кодексу України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Таким чином, згідно з нормами чинного законодавства, розписка є документом, що засвідчує виконання покупцем взятого на себе обов'язку з оплати майнових прав за договором купівлі-продажу, який укладений між фізичними особами.
Отже, у даному випадку, об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб відсутній, а, відповідно, і висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.п. 168.2.1 п. 168.2, п.п. 168.1.3 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України з урахуванням вимог пп.164.2.9 п.164.2 ст.164, пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України є необґрунтованим, та відповідно, нарахування відповідачем грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб є неправомірним.
Щодо правомірності збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір суд зазначає таке.
Відповідно до вимог п.п.1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Як зазначалось судом, інвестиційним прибутком, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і на який нараховується військовий збір, є позитивна різниця між витратами особи на придбання інвестиційного активу і доходом, отриманим від його реалізації (тобто позитивний фінансовий результат).
З огляду на відсутність доказів у матеріалах справи, які підтверджували б позитивний фінансовий результат позивача від придбання та реалізації інвестиційного активу, беручи до уваги встановлення судом протиправність висновків контролюючого органу про заниження позивачем загального оподатковуваного доходу, відповідно, і відсутні правові підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з військового збору.
Щодо висновків контролюючого органу про ненадання посадовим особам контролюючого органу до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з підпунктом «а» пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього Кодексу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №579, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.07.2015 за №800/27245 «Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення», затверджено форму книги обліку доходів (для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість); Порядок ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість; форму книги обліку доходів і витрат (для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість); Порядок ведення книги обліку доходів і витрат для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість.
Суд зауважує, що чинним податковим законодавством установлено порядок обліку доходів і витрат та ведення книги обліку доходів та витрат для платників податків - суб'єктів підприємницької діяльності, однак не установлено такого порядку для платників податків - фізичних осіб, доходи яких підлягають оподаткуванню безвідносно до здійснення підприємницької діяльності.
Крім того, за результатами операцій з відчуження частки у статутному капіталі не утворився інвестиційний прибуток, відповідно, і відсутній у позивача обов'язок подавати контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи з показниками розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військово збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами, а отже і вести Книгу обліку доходів та витрат.
З урахуванням вищевикладеного та висновку про відсутність об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, висновок відповідача про порушення позивачем вимог підпункту «а» пункту 176.1 статті 176 ПК України, як підстава для застосування штрафної санкції за ненадання Книги обліку доходів і витрат, є безпідставним.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, на підставі наданих доказів, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення від 31.12.2024 № 14715524023, від 31.12.2024 №14714524023, від 31.12.2024 № 14715224023 прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням всіх обставин справи, є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
На підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) від 31.12.2024 року № 14715524023, від 31.12.2024 року №14714524023, від 31.12.2024 року № 14715224023.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 6713,33 грн. (шість тисяч сімсот тринадцять гривень, тридцять три копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.