09 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/5493/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Військова частина НОМЕР_1 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 13419,66 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що солдата ОСОБА_1 за порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині неналежного виконання обов'язків військової служби, незбереження виданого йому в користування майна речової служби, що призвело до матеріальних збитків, керуючись пунктом 1 частини першої статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдані державі» за вчинення протиправних дій внаслідок неналежного виконання посадових обов'язків притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності у сумі 13419,66 грн.
У зв'язку з невідшкодуванням відповідачем вказаної заборгованості державі спричинена шкода, з огляду на що позивач просить стягнути кошти в сумі 13419,66 грн в судовому порядку.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.45).
Відповідач відзив на позов не подав, хоча копію ухвали від 26.05.2025 про відкриття провадження у адміністративній справі отримав 07.06.2025, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.52).
Згідно із частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відтак справу вирішено на підставі наявних у ній матеріалів.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу позивача від 21.07.2023 №211 з 21.07.2023 зарахований до списків особового складу, на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 (а.с.10).
Наказом т.в.о.командира начальника штабу-заступника командира в/ч НОМЕР_1 від 27.08.2024 №247 молодшого сержанта за призовом по мобілізації ОСОБА_1 звільненого наказом командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади від 20.07.2024 №356-РС з військової служби у запас згідно підпункту «в» 2 пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з набранням законної сили обвинувального вироку суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання), з 27.08.2024 виключено зі списків особового складу та з усіх видів забезпечення (а.с.24).
Відповідно до довідки №18 від 15.04.2024 про взаємозалік грошових коштів за речове майно солдату ОСОБА_1 сума утримання коштів за речове майно становить 13419,66 грн (а.с.23)
Наказом т.в.о.командира в/ч НОМЕР_1 від 21.08.2024 №1353 «Про заподіяння матеріальної шкоди державі внаслідок неналежного виконання обов'язків військової служби та покарання винних» відповідача притягнуто до матеріальної відповідальності на суму 13419,66 грн (а.с.17-19).
Позивач направив ОСОБА_1 претензію від 24.03.2025 №209, в якій пропонував добровільно протягом 10 календарних днів з моменту отримання даної претензії перерахувати заборгованість в сумі 13419,66 грн, яка виникла перед військовою частиною (а.с.25-26).
З огляду на не відшкодування відповідачем майнової шкоди в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 №1075-XIV (далі - Закон №1075-XIV) військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону №1075-XIV Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-ХІV (далі - Статут).
Згідно із статтею 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають і права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
За приписами статей 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та військовослужбовці одержують грошове та речове забезпечення за рахунок держави.
Суд встановив, що відповідач проходив службу в Збройних Силах України, був забезпечений речовим майном згідно з нормами забезпечення, що підтверджується наявними в матеріалах справи роздавальним відомостями (а.с.11-14).
Наказом Міноборони від 29.06.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція), якою визначено завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори.
Відповідно до пункту 4 розділу III Інструкції, у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-ІХ (далі - Закон №160-ІХ).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Прямою дійсною шкодою є збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків (пункт 5 частини першої статті 1 Закону №160-ІХ).
Згідно з частиною першою статті 7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Відповідно до статті 12 Закону №160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Наявними у справі доказами підтверджується, що загальна сума прямої дійсної шкоди, завданої державі солдатом ОСОБА_1 внаслідок невідшкодування вартості виданих військовослужбовцю предметів речового майна особистого користування, строки носіння яких не закінчилися, становить 13419,66 грн.
При цьому, відповідач доказів добровільної сплати зазначених коштів до суду не подав.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не надав належних доказів, які б спростували позицію позивача, що станом на дату звільнення відповідача зі служби, як і станом на дату розгляду справи кошти за відшкодування вартості речового майна, строк експлуатації яких не закінчився, ним не відшкодовані, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та до задоволення їх в повному обсязі.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 кошти в розмірі 13419,66 грн (тринадцять тисяч чотириста дев'ятнадцять гривень 66 копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 );
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій